«Науковці в бібліотеці»: напередодні 35-ї річниці Чорнобильської трагедії своїми думками ділиться Людмила Набок [ВІДЕО]

Бібліотека Університету Григорія Сковороди в Переяславі > Публікації > Новини > «Науковці в бібліотеці»: напередодні 35-ї річниці Чорнобильської трагедії своїми думками ділиться Людмила Набок [ВІДЕО]

Бібліотека Університету Григорія Сковороди в Переяславі продовжує цикл відеозустрічей «Науковці в бібліотеці». Напередодні 35-ої річниці трагедії на Чорнобильській АЕС трагедії до книгозбірні завітала історик, етнограф Людмила Набок, аби поділитися своїми роздумами щодо матеріальних та культурних втрат, які мали місце внаслідок цієї трагедії.

«Цей рік ознаменований 35-річчям з дня великої трагедії – це Чорнобильська катастрофа, яка в нашій свідомості, в нашому житті так переломила суспільство, особливо українське, що навіть зараз, хоча і минуло 35 років, ми ще не відчуваємо у повній мірі тих втрат, яких зазнало наше суспільство ще в 1986 році. Як етнограф, втрати я маю на увазі, наприклад, у мові. Тому що такої співучої поліської мови, якою говорять в Чорнобилі, ви зараз у молоді не почуєте. Навіть в тих поліських сім’ях, де батьки розмовляють ще говіркою поліською, молодь так вже не говорить. Пом’якшені «заокруглені» слова і закінчення – ця мова давня, тому що і край дуже давній: виплекана отими струмочками, потічками, болотами, співучими пташками. Розумієте, ця мова передає шелест дерев, яких там було багато, шурхіт трав, якесь звучання із голосами пташок – такими співучими і милозвучними. Хоча наша полтавська говірка теж м’яка, але вона якась широко м’яка – як лани, пишна така природа. А там природа тендітна і зворушлива якась. Вона як такий невеличкий голосочок, який вклинюється в шум дерев, потічків, Прип’яті і її притоків. На мій погляд етнографа, ця мова передає щось таке між німим звуком рибки і голосом пташки. Вона дуже ніжна і виокремлюється від інших українських говірок. Мова дуже давня, і давні звичаї, які там залишилися. Ми втрачаємо цю мову»  серед іншого, зазначила Людмила Миколаївна.

Перебуваючи у бібліотечному просторі, науковиця розповіла й про результати дослідження стану пам’яток матеріальної культури в Чорнобильській зоні відчуження. Повідомила, що з 24 листопада по 10 грудня 2020 року вона перебувала у комплексній експедиції Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф. Тоді було обстежено більше 20 населених пунктів зони відчуження.

Своїми думками про Чорнобиль сьогодні науковиця ділиться у цьому відео:

Чорнобиль був, є і буде, а відтак згадувати про нього слід не лише раз на рік, а робити це на постійній основі. Бо, що б там не було, але чорнобильська трагедія стосується усіх нас. І відлуння Чорнобильських дзвонів буде чути ще не одне покоління.

Прес-центр бібліотеки університету

Перейти до вмісту