Міжнародна співпраця

banblo

ПАРТНЕРИ

1

 

04da942f4c

 

suh

 

ver

 

 mogilianka

 

gagauz

 

maksymovych

 

parlam

 

sg

 

ecu

Бібліотека інформує:

21.11.2014
лист. 21, 2014

«Ілюстрації до пісень і байок Григорія Сковороди»

У читальній залі імені Т.Г. Шевченка експонуються творчі роботи студентів III курсу…
19.11.2014
лист. 19, 2014

«Дім там, де твоє серце»

На виставкових стендах бібліотеки наразі демонструється мистецька виставка студентських…
17.11.2014
лист. 18, 2014

«Кобзарева осінь в Переяславі»

11 листопада у бібліотеці ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет…

Подяка дарувальникам

8-1

8. Доктору філософії, кандидату педагогічних наук, професору, члену-кореспонденту УВАН, Почесному Академіку АН ВШУ Блохин Д.

1. Blochyn D., Die wissenschaftliche und politische Tatigkeit von Yuriy Bouko-Blochyn. Briefwechsel. Band 1. / D. Blochy. – Munchen ; Ternopil, 2012.…
7-1

7. Доктору філософії, мистецтвознавства та богословії, професору, академіку Степови́ку Д.В.

1. Степовик Д. Наслідуючи Христа : Віруючий у Бога Тарас Шевченко : присвячується 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка / Д. Степовик – К. :…


До 1100-річчя першої літописної згадки про  Переяслав






Ucraina   terra   Cosaccorum:

Україна - земля козацька






Навчально-методичний посібник








Переяслав-Хмельницький
2010

State Higher Educational Institution
Pereyaslav-Khmelnytsky
Hryhoriy Skovoroda State Pedagogical University
Library



Editorial office of newspaper „Ukraine cossacks”





Ucraina terra Cosaccorum:

Ukraine – the earth of cossacks


Educational-methodical manual







Pereyaslav-Khmelnytsky
2010
ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний
університет імені Григорія Сковороди»
Бібліотека
Редакція газети «Україна козацька»





Ucraina   terra   Cosaccorum:

Україна - земля козацька



Навчально-методичний посібник











Переяслав-Хмельницький
2010
УДК  373.5.016: 94(477)
ББК  74.266.31+74.200.58
У45
 Ucraina   terra   Cosaccorum: Україна - земля козацька: Навч.-метод. посібник / укл.: О.І. Шкира, Л.В. Губар, Л.М. Забарило та ін.- Переяслав-Хм., 2010.- …с.
Навчально-методичний посібник «Ukraina   terra   Cossacorum: Україна - земля козацька» не випадково отримав таку назву, адже якихось 3-5 століть тому наша країна була відома у світі саме під таким йменням. Це друга книга, що виходить під цією загальною назвою. До цього вийшов друком однойменний науково-бібліографічний нарис.
Видання вміщує методичні розробки уроків та дидактичні матеріали,  різноманітні сценарії шкільних свят козацької тематики, що можуть бути успішно використані у навчально-виховній роботі з аудиторією різного шкільного віку.
Посібник розрахований на широкий загал учителів-предметників, класних керівників, організаторів позакласної  та позашкільної  роботи, методистів, викладачів та студентів педагогічних навчальних закладів  тощо.

Редактори: Віктор Коцур, ректор ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», доктор історичних наук, професор
                     Ольга Будугай, кандидат філологічних наук, доцент кафедри літератури і методики навчання ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»
Бібліографи-укладачі:Ольга Шкира, Лідія Губар, Любов Забарило,Тамара Олешевко,
Тетяна Деркач, Віталіна Єфіменко, Марія Козубенко, Наталія Чечельницька, Інна Корж, Алла Глієва, Алла Яковенко, Ніна Обертій, Тетяна Мельник, Людмила Левченко, Наталія Середня


Літературні коректори: Тетяна Деркач, Світлана Чорна, Тетяна Ягодкіна

Комп’ютерна верстка: Віталіна Єфіменко, Тамара Олешевко

Відповідальні за випуск: Ольга Шкира, Світлана Чорна

Рекомендовано до друку Вченою радою ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький  державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». Протокол №3 від 11 грудня 2006 року.


            ISBN                                                                             ©ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький
державний педагогічний університет
імені Григорія Сковороди»
                                                                                                         ©Бібліотека ДВНЗ
«Переяслав-Хмельницький
державний педагогічний університет
імені Григорія Сковороди»


УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про заходи з підтримки розвитку Українського козацтва
Ураховуючи історичну роль козацтва у становленні української державності та з метою взаємодії органів виконавчої влади та козацьких громадських організацій у здійсненні заходів щодо відродження і розвитку історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій Українського козацтва, постановляю:
1. Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк розроблення та затвердити Державну програму розвитку Українського козацтва на 2008 – 2010 роки.
2. Підтримати пропозиції міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо залучення в установленому порядку козацьких громадських організацій до участі в:
- забезпеченні охорони громадського порядку і державного кордону, здійсненні заходів, у тому числі передбачених Комплексною програмою профілактики правопорушень на 2007 – 2009 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767, із запобігання та припинення адміністративних правопорушень і злочинів, захисту життя та здоров’я громадян, інтересів держави від протиправних посягань;
- ліквідації надзвичайних ситуацій, співпраці з особовим складом аварійно-рятувальних служб, пожежно-рятувальних підрозділів у питаннях щодо надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
- здійсненні разом із підрозділами патрульно-постової служби органів внутрішніх справ та дільничними інспекторами міліції заходів із патрулювання на вулицях, в інших громадських місцях, зокрема, під час проведення масових заходів, державних та релігійних свят;
- науково-пошуковій та громадсько-краєзнавчій роботі для виявлення нових об’єктів з історії Українського козацтва, публікації документів з історії України козацької доби, зокрема родоводів українських гетьманів, кошових, полковників та інших діячів;
- створенні реєстру об’єктів історико-архітектурної спадщини та здійсненні обліку нерухомих пам’яток культурної спадщини, пов’язаних з історією Українського козацтва;
- реалізації заходів із реставрації, відбудови, впорядкування пам’яток історії і культури Українського козацтва, в тому числі ремонту будівельних споруд колишніх січей та паланок, зі збереження природних історичних ландшафтів, де відбувалися козацькі битви, розташовувалися козацькі січі, паланки та інші об’єкти, пов’язані з історією Українського козацтва;
- утворенні та розвитку козацьких мистецьких самодіяльних колективів, проведенні фестивалів козацької творчості, у змаганнях із козацьких бойових мистецтв;
- наданні науково-методичної допомоги музеям і заповідникам у пропаганді історії, культури і традицій Українського козацтва;
- створенні документальних та художніх фільмів, присвячених історії Українського козацтва та подіям козацької доби;
- здійсненні заходів з розроблення та запровадження нових, у тому числі кінних, туристичних маршрутів, пов’язаних з оглядом місць та об’єктів, що відображають історію та традиції Українського козацтва;
- заходах із військово-патріотичного виховання допризовної молоді, військовослужбовців, у проведенні інформаційно-пропагандистської роботи з особовим складом військових частин, присвяченої відзначенню важливих історичних подій в Україні;
- фізкультурно-спортивній, туристично-краєзнавчій та культурно-просвітницькій роботі серед учнівської молоді, в орга­нізації дитячо-юнацьких військово-спортивних ігор, проведенні фізкультурно-оздоровчого патріотичного комплексу заходів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах;
- реалізації заходів, спрямованих на подолання дитячої безпритульності та бездоглядності;
- роботі з відновлення історичних назв населених пунктів, місцевостей, пов’язаних з історією Українського козацтва;
- підготовці та внесенні пропозицій щодо присвоєння окремим частинам Збройних сил України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, почесних найменувань, пов’язаних з іменами видатних українських гетьманів, козацьких полководців та отаманів;
- підготовці та випуску сувенірної продукції до знаменних дат з історії Українського козацтва та ювілейних річниць, пов’язаних з життям та діяльністю його видатних діячів.
3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям залучати в установленому порядку та в межах своєї компетенції за сприяння Ради Українського козацтва, утвореної Указом Президента України від 4 червня 2005 року № 916, козацькі громадські організації до здійснення заходів, зазначених у статті 2 цього Указу.
4. Міністерству закордонних справ України надавати в установленому порядку підтримку козацьким громадським організаціям у здійсненні заходів із виявлення місць поховань українських гетьманів та козацьких полководців в інших державах та можливого перепоховання їх в Україні, а також із виявлення пов’язаних з історією Українського козацтва предметів та документів, організації роботи з повернення їх в Україну.

Президент України
Віктор ЮЩЕНКО
4 травня 2007 року



Духовний скарб України

Ми переживаємо складний період становлення нашої державності. У такій ситуації позитивний досвід старших поколінь стає неоціненним духовним багатством, яким треба розумно й творчо розпорядитися, зберігши й примноживши його для наступних генерацій. У педагогічній діяльності освітян та працівників культури України тема славного Запорозького козацтва вже стала магістральною. Цій невичерпній темі присвячені численні історичні свідчення, кращі фольклорні зразки, цінні літературні пам’ятки, сучасні твори красного письменства й малярства. Епоха січових лицарів надихала митців не тільки самого періоду козацтва, але й ряду наступних поколінь, включаючи й сьогоднішнє. У роки тоталітаризму штучно насаджувався метод соцреалізму, митцям забороняли розробляти тему козацтва в усіх сферах духовного життя, регламентували, дозували й перекручували історичну правду. Сучасні ж діти й молодь мають щасливу нагоду дізнаватися правду про героїчне минуле України. Дорослим треба тільки спрямувати цей процес у творче й високодуховне русло.
Звитяжні сторінки історії козацтва широко розкрилися перед усіма українцями й прогресивним людством в умовах незалежної України. Починаючи з 1995 року на загальнодержавному рівні реалізуються укази Президента України «Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва» (1995), «Про День Українського козацтва» (1999), «Про Координаційну раду з питань розвитку Українського козацтва» (1999) та ін. Міністерство освіти України видало «Методичні рекомендації педагогічним колективам закладів України по відродженню історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва» (1995). Науковці й методисти створили програму «Сучасне  козацько-лицарське виховання дітей і юнацтва України» (1997).
У листопаді 2001 року Президент України затвердив «Національну програму відродження та розвитку Українського козацтва на 2002-2005 роки». У травні 2007 року Президентом України Віктором Ющенком був підписаний Указ «Про заходи з підтримки розвитку Українського козацтва», в якому Президент постановляє розробити й затвердити Державну програму розвитку Українського козацтва на 2008-2010 роки та підтримати ряд заходів, у тому числі й культурно-просвітницьку роботу серед учнівської молоді щодо відродження і розвитку історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій Українського козацтва. Виховання дітей і молоді на прикладі життя й боротьби січовиків стало важливою складовою сучасної вітчизняної педагогічної науки. Українськими освітянами накопичено цінний досвід щодо втілення козацької педагогіки в сучасне життя навчальних закладів України.
Поширення цього передового досвіду й залучення ширшої аудиторії до виховної діяльності на матеріалі історії Запорозького козацтва є нині актуальною справою, оскільки козацька педагогіка стала осердям української народної педагогіки, дала змогу продемонструвати всьому світові самобутність нашої вітчизняної культури. Активний дослідник козацької педагогіки Юрій Руденко у своїй праці «Основи сучасного українського виховання» підкреслив: «Необхідно зважити на те, що надійшов час великих змін у духовній сфері, і козацько-лицарські традиції виховання є за своєю сутністю високим покликанням, одним із найефективніших шляхів формування в підростаючих поколінь шляхетності, аристократизму духу, націотворчих і державотворчих якостей, спрямованості духовної енергії на практичні справи в ім’я народу, Української держави»1.
Колектив наукової бібліотеки ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» під керівництвом директора Ольги Шкири провів титанічну роботу з добору, класифікації, упорядкування різних видів навчально-методичних матеріалів для втілення в життя виховної діяльності з молоддю в дусі козацтва. Працівники бібліотеки Лідія Губар, Тамара Олешевко, Любов Забарило, Тетяна Деркач, Віталіна Єфіменко, Марія Козубенко, Наталія Чечельницька та інші ретельно працювали над відбором, аналізом матеріалів та його впорядкуванням у виданні, яке Ви тримаєте в руках і можете ефективно застосувати у святій справі передачі козацьких духовних надбань юним українцям. Вивчати найважливіші віхи історії козаччини, деталі побуту січовиків та одружених мешканців козацьких паланок, звичаїв, походів, освіти степових лицарів України можна в межах цілого ряду навчальних дисциплін: історії й географії, мови й літератури, фізичного й трудового виховання, музики й співів та ін. Доцільно виховувати молодь у дусі лицарства в ході фізкультурно-спортивної, туристично-краєзнавчої, культурно-просвітницької діяльності тощо.
Вражає тематичне й жанрове розмаїття видів роботи з дітьми й підлітками, які мають місце в педагогічній скарбниці наших сучасників. Окрім розробки традиційних і нетрадиційних (у тому числі й інтегрованих) уроків з історії козацтва (урок-КВК, історичні дебати, оцінювальні дискусії, урок-суд тощо), учителі-практики пропонують дидактичні ігри-кросворди, вікторини, інтелектуальні ігри, виховні години (гра-подорож, розважальне свято, спортивна гра та ін.).
Пропонована збірка матеріалів може бути успішно використана в навчально-виховній роботі з аудиторією різного шкільного віку при умові творчого підходу до пропонованих уроків і виховних заходів з боку педагогів. Для ефективного проведення уроків і свят важливо враховувати навчальний рівень, досвід і смаки певної вікової групи учнів. Уроки й виховні заходи можуть збагатити розповіді бібліотекаря про книги з тематичної виставки літератури, виступу наукового співробітника музею з демонстрацією відповідних експонатів, представників місцевого роя чи куреня Українського козацтва. Добре, якщо є можливість запросити гостей із секції гопака чи іншого виду бойового козацького мистецтва, які могли б продемонструвати серію показових двобоїв. Варто також включити виступ танцюристів, які можуть виконати гопак. Окрасою свят може стати також спів запрошеного кобзаря або лірника, фольклорних колективів, у репертуарі яких є твори козацької тематики. Важливо розвивати творчість самих школярів, стимулювати їх прагнення виявити власне ставлення до непересічного явища української культури – козаччини.
Матеріали посібника можуть стати в пригоді на уроках історії, географії, словесності, народознавства, у виховній роботі з учнями і студентами.

                                Ольга Будугай,  старший викладач кафедри літератури і методики навчання ДВНЗ «Переяслав-
Хмельницький державний педагогічний
 університет імені Григорія Сковороди»





















Від упорядників

        Козацька доба – найбільш хвилююча і яскрава сторінка багатостраждальної історії України. Але, зважаючи на минулі століття колоніального поневолення, значна частина сучасної молоді має досить поверхове і спрощене уявлення про козаків лише як про воїнів, що захищали від ворогів свою землю. Насправді ж козацтво було не лише військовим, а й чітко вираженим національним, політичним, державним, соціальним, культурно-історичним, психолого-педагогічним феноменом. Сила, велич і могутність козацтва були настільки впливовими, суспільно вагомими, що кожен мешканець України волів стати козаком. Виховання лицаря-козака починалося в родинному колі, продовжувалося в школах джур, січових, сотенних і полкових школах, які були майже в кожному населеному пункті.
      В козацьку добу формувався такий тип українця, ментальність якого, порівняно з іншими періодами нашої історії, сягала найвищого рівня. Доки функціонувало лицарське виховання, доки козацтво плекало свою високу духовність, доти була і українська держава, незалежна або автономна.
      Дослідження козацької педагогіки, шляхів і методів формування козацької духовності у дітей та підлітків - наразі поклик часу. Потрібно відродити козацьку педагогіку, адже вона у своєму арсеналі має такі засоби впливу на серце, душу і розум дитини, за допомогою яких можна успішно формувати фізично загартованих, сміливих і мужніх, вольових і сильних духом громадян незалежної України.
     Усвідомлюючи нагальну необхідність відтворення козацьких виховних ідеалів, а також керуючись указом Президента В.А. Ющенка «Про заходи з підтримки розвитку Українського козацтва» від 4 травня 2007 року, колектив бібліотеки ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» підготував даний навчально-методичний посібник, до якого увійшли дидактичні матеріали, що були надруковані в різних науково-методичних виданнях, зокрема,  інформаційно-практичному бюлетені «Все для вчителя», журналах «Історія в школі», «Історія та правознавство»,  всеукраїнській газеті для вчителів «Історія України» із серії «Шкільний світ», бібліотечках до цих видань та ін. Періодичні видання в бібліотеках зберігаються  лише 5 років, тому  зібрані в одному збірнику  такі методичні поради можуть довше слугувати  користувачам.
      Книга вміщує також сценарій літературно-історичного вечора «Сторінки історії Запорозького козацтва» (з використанням збірки «Козацька літератка»), авторами яких є викладачі університету, подружжя  Ольга Дмитрівна та Андрій Олександрович Будугаї .
      Матеріали у посібнику подано у наступному порядку:
-  методичні розробки уроків;
-  сценарії козацьких свят;
-  виховні заходи.
Дидактичні матеріали та розробки уроків згруповані згідно програмового вивчення в загальноосвітній школі. Сценарії козацьких свят та виховні заходи розміщені в алфавітному порядку. Вони включають спортивні свята, історико- літературні композиції, театралізовані вечори, розважальні свята тощо.
Довідково-бібліографічний апарат видання включає бібліографію та алфавітний покажчик авторів.











5 КЛАС
Могорита В.
Виникнення українського козацтва та
Запорозької Січі
Мета уроку:
- з'ясувати причини появи козацтва та Запорозької Січі, особливості організації життя на Січі, побут і звичаї козаків;
- розвивати вміння працювати з науково-популярними та художніми текстами, історичною мапою, знання хронології;
- виховувати в учнів почуття національної гордості.
 Основні поняття: Дике Поле, уходники, Січ, Запорожжя, гетьман, клейноди, бойове спорядження.
Тип уроку — урок засвоєння нових знань.
 Обладнання:
• підручник;
•атлас-хрестоматія;
• ілюстрації до теми (Запорозька Січ, козацькі клейноди, козацька зброя, репродукції картин на козацьку тематику, портрет Д.Байди-Вишневецького);
• історична мапа.
ХІД ЗАНЯТТЯ
I. Організаційна частина (1 хв.)
II. Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Мотивація на­вчальної діяльності (2 хв.)
Учитель. Протягом нашої подорожі сторінками історії нашої бать­ківщини ми вже багато чого з'ясували та навчились — дізнались як пишеться історія і хто допомагає в цьому історикам, здійснили подорож у часи княжої Русі-України. А сьогодні ми вирушаємо у надзвичайно цікаву мандрівку в період, події якого викликають гордість в сучасного українця, адже говоритимемо про козацьку Україну.
III. Актуалізація і корекція опорних знань (5 хв.)
Перш ніж ми розпочнемо захопливу подорож, давайте відтворимо події більш ніж півтисячолітньої давності.
Запитання і завдання учням.
1. До складу якої держави увійшли українські землі в другій поло­вині XIV століття?
2. Яким чином і коли українські землі ввійшли до складу Польщі?
3. Яка політика Польщі описується поняттям «колонізація»?
4.  Нанесіть на «стрічку часу» події: перемога Ольгерда на Синіх Водах над монголо-татарами; поява греко-католицької церкви; під­писання Люблінської унії; початок колонізації Галичини та Волині Королівством Польським.
Для підказки учням пропонується набір дат (1340 р.,1569 р.,1596 р.,1362 р.).
IV. Сприйняття та осмислення нового матеріалу (10 хв.)
Розповідь учителя.
План
1. Заселення Дикого Поля.
2. Виникнення Запорозької Січі.
3. Організація життя на Січі.
4. Зброя та бойове мистецтво козаків.
В ході художньої розповіді велика увага звертається на історичну мапу та ілюстрації, що підвищує рівень сприйняття та засвоєння нового навчального матеріалу.
V. Узагальнення та систематизація вивченого, первинне засто­сування знань (24 хв.)
1. Аналітико-синтетичне читання тексту
(Текст учитель може підготувати самостійно, скориставшись видан­ням: Лотоцький А. Історія України для дітей. — Івано-Франківськ: Просвіта, 1993.)
2. Головоломка. Запитання до головоломки
1. Ім'я, під яким Д.Вишневецький відомий у народній творчості.              2.Місцевість, де знаходилось Кримське ханство. 3. Назва козацького війська. 4.Назва загону на Січі. 5. Місцевість по обидва береги Дніпра нижче порогів. 6.Кому була присвячена церква на Січі? 7. Вогнепальна зброя у козаків.       8.Відзнаки запорозького війська.
Відповіді
1. Байда.
2. Крим.
3. Кіш.
4. Курінь.
5. Запоріжжя.
6. Покрови.
7. Пістолі.
8. Клейноди.
3. Робота з історичним документом
Історичний документ вміщено на «сторінці 92 [85] підручника. Учні дають відповіді на запитання до нього.
VI. Підбиття підсумків уроку (3 хв.)
Учитель. От і завершився перший етап нашої подорожі в часи доблесних українських лицарів-козаків. Але наостанок давайте спробуємо відповісти на наступні запитання.
Запитання учням (2 хв.)
• Коли і як виникла Запорозька Січ?
• Чим відзначився Д.Вишневецький?
• Як був влаштований побут козаків?
• Що вам відомо про бойову звитягу козаків?
Повідомлення домашнього завдання (1 хв.)
1.  Опрацюйте § 12 [§ 13] підручника, виконайте завдання на с. 96 [5, 6] до цього параграфа.
2. Опишіть Запорозьку Січ так, як ви її уявляєте.
 Моренчук Т.
Виникнення українського козацтва і
 Запорозької Січі
Цілі:
•  ознайомити учнів з періодом козаччини як цілісним елемен­том історії України; формувати уявлення учнів про козацтво як про явище, що було притаманне лише українській історії; навча­ти визначати причини певного історичного явища (на прикладі виникнення козацтва);
•  розвивати вміння оперувати історичними поняттями, працю­вати в групах; навчати працювати з історичною картою, використо­вуючи її як джерело знань; розви­вати аналітичне мислення учнів;
•  виховувати любов до історії; формувати уявлення учнів про козацтво як про лицарський пе­ріод в історії; виховувати повагу до захисників батьківщини.
Тип уроку — урок засвоєння знань.
Обладнання: дошка, різноко­льорова крейда, історична карта «Україна в добу козаччини», роздатковий матеріал, репродукції портретів гетьмана Д.Вишневецького, ілюстрації на козацьку те­матику,
ХІД УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП
II. ЕТАП МОТИВАЦІЇ
ТА ОРІЄНТАЦІЇ
Дається широка ґрунтовна мо­тивація вивчення означеної теми:
•   слід знати нашу історію, щоб бути справжніми громадяна­ми своєї Батьківщини;
•  вивчення цієї теми створить цілісне уявлення про історичний процес;
•   козацька доба — це найгероїчніша сторінка історії нашо­го народу, і дізнатися про події тих часів буде цікаво;
•   козацтво як явище прита­манне лише Україні, діти мають знати і пишатися своїм минулим.
З опорою на знання та досвід учнів визначається місце козаць­кого періоду в історії України.
III. ЕТАП ПРОЕКТУВАННЯ
З метою залучення учнів до планування навчальної діяль­ності пропонується дати відповідь на запитання: що ми хочемо дізнатися про козацтво? На дошці схематично записуються пропозиції дітей, до роботи залу­чається якомога більше учнів (див. дод. 1). Розмежовуються зав­дання поточного уроку і май­бутніх занять. На основі побудо­ваної схеми визначаються зав­дання уроку.
Очікувані результати визнача­ються за формулою «Ми дізнає­мося...»:
•  хто такі козаки;
•  чому виникло козацтво;
•  як жили козаки;
•  як виникла Запорозька Січ;
•  про устрій Запорозької Січі. Вони записуються на дошці та
залишаються до кінця пари, з ме­тою підбиття підсумків уроку.
Діти записують тему і план уроку в зошити, причому учні за­лучаються до складання плану на основі побудованої схеми завдань (див. дод. 1).
Ставиться проблемне запитан­ня (залишається на дошці до кінця пари): якби ви жили в ті часи, чи стали б козаком?
Визначаються два учні-«журналісти», що будуть готувати за­питання до гри «Мікрофон».
IV. ВИВЧЕННЯ
НОВОГО МАТЕРІАЛУ
План
1.   Передумови виникнення козацтва.
2.   Заснування Запорозької Січі. Гетьман Дмитро Вишневецький.
3.  Устрій Запорозької Січі.
1. Передумови виникнення ко­зацтва
З'ясовується, що діти вже зна­ють про козацтво.
Варіанти відповідей учнів підсумовуються та узагальнюють­ся. Визначення поняття «козак» записується в зошити.
Козак — походить від тюрк­ського слова «кайзак», що озна­чає «вільна людина», «хоробрий воїн».
Визначаються причини ви­никнення козацтва.
Дітям пропонується попрацю­вати парами (малі групи) над § 22 (с. 104—105) підручника В.Мисана «Оповідання з історії Украї­ни» та, спираючись на знання, які вони вже мають (власний досвід), спробувати визначити причини виникнення козацтва. Правила роботи в малих групах лежать на кожній парті (див. дод. 2). На ро­боту відводиться не більше 5 хви­лин. Підбиваються підсумки ви­конаної роботи, висновки систе­матизуються і записуються вчи­телем на дошці та учнями в зо­шитах.
Однією з причин виникнення козацтва було польське пануван­ня на українських територіях, що проявлялося у наступних формах:
1.  Економічне гноблення: ук­раїнські   землі   роздавалися польській шляхті, що відбирала землю у селян та змушувала їх відробляти панщину за користу­вання землею.
(Панщина — це відробіток се­лянина на користь пана за право користуватися земельним на­ділом.)
2.   Національне гноблення (ополячення — насадження на ук­раїнських землях польської мови, звичаїв).
3.  Релігійне гноблення (пока­толичення — насильницьке наса­дження католицької віри).
2. Заснування Запорозької Січі
Сприятливі природні умови Південної України стали ще од­нією причиною виникнення ко­зацтва.
Для роз'яснення цього твер­дження доцільно використати карту: показати Дике поле, землі Речі Посполитої, території Кримського ханства, засновано­го татарами. При цьому варто пояснити, чому степова Україна була незаселена, згадавши про систематичні спустошливі набіги татар, спрямовані на північні те­риторії. Слід також звернути ува­гу на природні багатства Дикого поля, пояснити значення понят­тя «уходництво».
(Уходники — люди, що сезон­но йшли в Дике поле займатися промислами.)
Наприкінці першої півпари перед учнями ставиться пролон­говане проблемне запитання: чим іще могли займатися уходники, крім промислів?
Розв'язання пролонгованої проблеми підводить до висновку, що уходники могли воювати з невеликими групами татар, які грабіжницьким походом вируша­ли на Україну або поверталися зі здобиччю у свій край.
Учитель розповідає, що деякі уходники залишалися зимувати в плавнях Дніпра. Так виникли зи­мівники.
(Зимівники — місце перебуван­ня уходників, що на зиму не по­верталися до своїх сіл і міст.)
Розповідь про заснування пер­шої січі супроводжується звер­ненням до карти та демонстра­цією репродукцій портретів Байди-Вишневецького. При цьому можна використати міжпредметні зв'язки, звернувши увагу учнів на те, що вони згадували про Д.Вишневецького на уроках української літератури.
3. Устрій Запорозької Січі
З метою дослідження питан­ня про устрій Запорозької Січі учням роздаються картки з істо­ричними поняттями, що окрес­люють правила життєвого укладу козаків. Учитель пропонує уваж­но перечитати їх, з'ясовує, чи всім зрозумілі визначення. Зав­дання до карток учні будуть ви­конувати вдома. Його суть: скла­сти коротку розповідь про жит­тєвий уклад запорожців за допо­могою опорних слів (див. дод. 3).
V. РЕФЛЕКСІЯ 1. Гра «Мікрофон», запитан­ня до якої готували два учні впро­довж пари. Технологія «Мікро­фон» дає кожному можливість відповісти на запитання або ви­словити свою позицію. Учням дається чітка інструкція. Виби­рається якийсь предмет (ручка, олівець тощо), котрий виконува­тиме роль уявного мікрофона. Слово надається тільки тому, хто тримає в руках «мікрофон». Учні повинні говорити лаконічно й швидко. Відповіді не коменту­ються і не оцінюються.
2. Розв'язання проблемного запитання, поставленого на по­чатку пари.
VI. ПІДСУМКИ УРОКУ
Підбиття підсумків уроку-пари зводиться до констатації розв'я­зання завдань, поставлених на початку заняття. Дітям пропонується дати відповідь на запи­тання: що нового вони дізнали­ся, що хотіли б змінити в прове­деному уроці. Учні висловлюють пропозиції на майбутнє.
Домашнє завдання
Опрацювати § 22 підручника В.Мисана «Оповідання з історії України». Скласти коротку роз­повідь про життєвий уклад запо­рожців, користуючись опорними словами, скласти історичний пор­трет Д.Вишневецького. Вивчити нові терміни, з якими ознайоми­лись на уроці.
Завдання за бажанням: опра­цювати § 23, підшукати відомості про діяльність П.Сагайдачного.

ДОДАТКИ








ДОДАТОК 2
 Правила роботи в малих групах
Робота в малих групах дасть змогу набути навичок спілкування та спів­праці.
1.  Швидко розподіліть ролі в групі. Визначте головуючого, посередни­ка, секретаря, доповідача.
Головуючий зачитує завдання групи, організовує порядок виконання, керує порядком роботи групи, підбиває підсумки, визначає доповідача.
Секретар коротко і розбірливо веде записи результатів роботи.
Посередник стежить за часом.
Доповідач чітко висловлює думку, якої дійшла група, доповідає про результати роботи.                         -
Всі ролі можуть взаємодоповнюватись і взаємозамінюватись.
2.  Починайте висловлюватись спочатку за бажанням, а потім по черзі.
3.  Дотримуйтесь правил активного слухання, головне — не перебивай­те один одного.
4.  Обговорюйте ідеї, а не особи учнів.
5.  Утримуйтесь від оцінок та образ.
6.  Намагайтеся дійти спільної думки.
ДОДАТОК З
Опорні слова до вивчення питання про устрій Запорозької Січі
Січ, «засіка» — укріплена фортеця козаків на Дніпрі.
Гетьман — головний на Січі, командувач військ.
Козацька старшина — виборна група людей, що керувала усім життям на Січі (гетьман, писар, осавул, обозний).
Осавул — військовий чин у козаків.
Писар — виборна посада на Запорозькій Січі, вів листування з іншими народами, державами, складав важливі документи тощо.
Обозний — відповідав за забезпечення війська їжею (провіантом), кіньми та ін.
Кіш — козацьке військо Січі.
Курінь: І значення — загони козаків (кіш складався з близько 48 ку­ренів); II значення — будівля, в якій живуть козаки.
Козацька рада — збори козаків, на яких вирішувались важливі питання (війни і миру, обрання гетьмана, козацької старшини тощо).

                      Могорита В.
Доба героїчних походів
Мета уроку:
• розглянути з учнями відносини між Кримським ханством і українськими землями у складі Речі Посполитої, причини та наслідки козацьких походів на землі Османської імперії, участь козаків у Хотинській війні;
• розвивати інтерес до предмета й навички роботи з текстом підручника, історичною мапою;
•  виховувати школярів на прикладах доблесті козацтва та їхньої відданості українському народові.
Основні поняття: татари, бусурмани, турецька неволя, ясир, ге­роїчні походи, галера, чайка.
Тип уроку — комбінований урок.
Обладнання:
• підручник;
• атлас-хрестоматія;
•  ілюстрації до теми (козацька чайка, фото Хотинської фортеці, портрет П.Сагайдачного);
• історична мала.
• МРЗ-диск «Історія України для школярів».
ХІД УРОКУ
I. Організаційна частина (1 хв.)
II. Перевірка домашнього завдання, актуалізація та корекція опорних знань (12 хв.)
На цьому етапі уроку учні працюють у групах.
Завдання для І групи
• Хто зображений на портреті? Підготуйте план розповіді та саму розповідь про внесок цієї людини в історію України. (На портреті зоб­раження Д. Вишневецького.)
Завдання для II групи
• Позначте на контурній карті, користуючись історичним атласом, річку Дніпро, Дніпрові пороги, територію Дикого Поля, місце засну­вання Січі. Розкрийте причини заснування Січі.
Завдання для III групи

Козацькі клейноди
Козацька зброя та бойове спорядження



•  Розподіліть по колонках нижчеперелічені клейноди та зброю: ніж, шабля, корогва, кинджал, булава, пістоль, бойовий молот, гербова печатка, бунчук, мушкет.
Поясніть призначення козацьких клейнодів.
Завдання для IVгрупи
• Позначте на «стрічці часу» такі події: заснування на о. Мала Хорти­ця Запорозької Січі; зруйнування татарами першої Січі; взяття в полон Вишневецького та його страта. Скільки років відділяє заснування Січі від смерті першого кошового? Скільки років пройшло з часу заснування Січі на о. Мала Хортиця?
Після завершення роботи кожна група презентує результати ви­конання роботи. Необхідно забезпечити самостійну роботу кожного учня в групі.
III. Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності (1 хв.)
Учитель. Сьогодні на уроці ми продовжимо подорож у період українського лицарства і з'ясуємо відносини козаків з Кримським ханством та Річчю Посполитою, дізнаємось про долю іншого козаць­кого ватажка.
IV. Сприйняття та осмислення нового матеріалу (10 хв.)
Розповідь учителя
План
1. Відносини з Кримським ханством.
2. Героїчні походи. Гетьман П. Конашевич-Сагайдачний.
3. Хотинська битва.
Пояснюючи другий пункт плану, можна прослухати запис № 23 на МРЗ-диску.
V. Узагальнення і систематизація набутих знань (18 хв.)
1. Робота з текстом підручника та хронологією
Учням пропонується прочитати рубрику підручника «Жива історія» (с. 99—100) [«Цікаво знати» (с. 89—90)], а також розв'язати хроноло­гічну задачу.
Задача
Нанесіть на «стрічку часу» роки початку та кінця гетьмануван­ня П.Сагайдачного, найвдалішого походу козаків під керівництвом П.Сагайдачного та Хотинської битви. Порахуйте, скільки років відділяє нас від Хотинської битви.
2. Робота з художнім текстом Хотинська битва
Козаки зараз кинулися до роботи. У рові перед окопом можна було сидіти, але зверху могла на голову впасти куля. Козаки підкопалися під віз, так що їм можна було стояти на колінах під возом і визирати на поле малими віконцями між дном воза і землею. У ті віконця поклали гаків­ниці і самопали. Коло зброї кожний поклав свою порошницю, гаманець з кулями, клоччя, кий до набивання — усе щоби було під рукою. Така робота йшла по всіх козацьких окопах, усі знали, що сьогоднішній день буде дуже тяжкий.
Сонце вже зійшло, і околиця розвиднілася. Заносилося на ясний, погідний день.
Козаки виглянули з окопів у поле.
...Почалося знов те, що вранці, тілько далеко страшніше. Ту­рецькі пушки сипали ядрами зо дві години. Із-за диму не було сонця видко. Земля стугоніла. І найвідважніші з козаків тулилися по своїх «печах», щоб не впало на котрого згори важке кругле залізо, як гарбузик.
На бойовище до козацьких окопів зсувалася незчисленна товпа, не врозсип, як перше, а нога при нозі, цілий живий довгий і широкий вал, котрого, здавалося, не могла знести ніяка сила людська.
Турецькі пушки замовкли, козацькі ще не від озвалися...
Ревнули козацькі пушки, і всі козаки, мов обудилися, поглянули на свої рушниці та на шаблі, що лежали готові коло них. Козаки з-під воза стрілили і вхопилися за шаблі.
Полилася кров із порубаних голів і тулубів... Повінь турків наче захиталася, військо розбилося. Ціле ліве крило турків почало втікати зі страшним криком. Та утеча затривожила й інших, і почало турецьке військо віддиратися від козацьких окопів, мов сукно від рубця.
Із середини і лівого крила козацького обозу висипались справ­ді козаки, як рій з улія, і бігли за турками. Турки втікали на цілій лінії...
Ось уже намети, уже турецький обоз. Турки розступаються, втікаючи на боки, козаки біжать, мов улицею. Всюди переполох. Місцями малі бійки, кров ллється, але найбільше — шалена утеча.
Але минає з півгодини; турки опам'ятуються, стягуються справа і зліва і починають страшенну боротьбу на життя і смерть з козаками. Здобичу треба кидати і боронити життя.
Із турецького обозу вертаються тисячі козаків. От уже козацькі окопи... Козаки входять в обоз. Сонце вже зайшло за буковинські ліси. Кругом настав спокій. На бойовищі конали недобиті, але їх стогонів ніхто не слухав, кожний волів відпочивати по тяжкім дні.
Запитання до тексту
1. Про яку історичну подію розповідається в уривку?
2. Чим закінчилася ця битва для козацтва?
3. Знайдіть у тексті підтвердження того, що козацтво відіграло вирішальну роль у цій битві.
4. Як ви ставитесь до військового способу розв'язання конфліктів? Чому?
3. Гра «Історичний баскетбол»
Учні класу об'єднуються у дві команди і по черзі дають пояснення термінів та понять. Учень, який дає визначення терміна, визначає, хто відповіда­тиме наступним з іншої команди. Якщо гравець однієї команди помилився, то суперники отримують право дати визначення цього ж терміна.
Пропоновані терміни та поняття: козак, героїчні походи, козацька дисципліна, ясир, турецька неволя, бусурмани, галера, кошовий отаман, козацькі вольності, султан, чайка.
VI. Підбиття підсумків уроку
Запитання до учнів (3 хв.)
• Про які події ми говорили на уроці?
• Що вам відомо про добу героїчних походів козаків?
• Яку характеристику ви можете дати кошовому отаману П.Конашевичу-Сагайдачному?
Повідомлення домашнього завдання (1 хв)
• Опрацюйте § 13 [§ 14] підручника та історичне джерело до цього параграфа.




Скальський В. В.
Визвольна війна українського народу
 (1648-1657 рр.)
Мета уроку: показати перебіг основ­них подій Визвольної війни україн­ського народу 1648-1657 рр.; роз­крити роль Богдана Хмельницько­го, дати учням початкові уявлення про державотворчий процес; сприя­ти розвитку логічного та критично­го мислення у дітей, формувати на­вички роботи з історичними джере­лами, а також спілкування в малих групах; виховувати в учнів почуття патріотизму, національної свідо­мості та толерантності.
ХІД УРОКУ
Обладнання: карта «Визвольна вій­на 1648-1657 рр.», лінія часу, папір для написання літопису (ватман А1), виставка літератури, робочі картки учнів, план-схема військо­вих дій на підлозі, фігурки козаків, гетьмана Богдана Хмельницького, українських селян, татар, польсько­го війська, московських бояр та ца­ря, атласи.
Основні дати: 1648 р., 1649 р., 1651р., 1654 р., 1656 р., 1657 р.
Тип уроку: урок здобуття нових знань.
Форма уроку: урок-гра.
Обладнання уроку: Власов В., Данилевська О. Вступ до історії України. Підруч. 5 кл., атлас, робочі матеріа­ли учня, план-схема битви, нанесе­на на підлогу, чисті листки.
Випереджальні завдання: учні мають підготувати повідомлення «Життя та діяльність Богдана Хмельницького» і «Переяславська рада 1654 року».

Етапи уроку
Дії вчителя
Дії учнів
1
2
3
I. Організаційний
Момент
Привітання. Перевірка санітарного стану класу, присутності учнів

II. Вступ
Сьогоднішній наш урок проходитиме у дещо не звичній для вас формі — у формі гри, під час якої ми з вами попрацюємо в архі­вах, влаштуємо справжні битви і, зрештою, спробуємо написати власний літопис. Але гра наша буде не простою, а навчальною, її тема: «Боротьба за волю, (Визвольна війна українського на­роду 1648-1657 рр.)».
Чому саме ця тема? Ми з вами вже вивчили, в якому становищі перебували українські землі у складі Речі Посполитої, про утис­ки українського народу, про козаків.
Логічним продовженням цього ряду є боротьба за волю козацтва та решти населення, що вилилась у Визвольну війну. Отож, наша гра навчальна. І по її завершенні ми маємо чогось навчитися. Що саме, ви можете прочитати в робочих матеріа­лах, які є в кожного з вас (див. додаток). Зверніть увагу, що на картках зроблені спеціальні помилки, які ми маємо віднайти в процесі роботи.
Крім того, зверніть увагу на дошку. У вас є чистий листок для написання нашого власного літопису про події тих часів
Знайомляться з робочим картками. Один із учнів зачитує розділ «Після цього уроку ви зможете...» робочої картки вголос
III. Актуалізація опорних знань
Починаємо нашу гру. Спочатку, щоб включитися в неї, нам по­трібна перепустка. Нею стануть ваші знання. Ви поділені на п'ять груп. Керівники груп, підійдіть і витягніть номер питання, на яке має дати відповідь ваша група. Перелік питань наведено у робочих картках «Перепустка до гри» (див, додаток)
Керівник групи витягує номер питан­ня. Група обговорює його і подає узгоджену відповідь
IV. Вивчення но­вого матеріалу
Учитель оголошує план уроку:"
1. Передумови Визвольної війни 1648—1657 рр.
2. Перебіг подій 1648 р. Богдан Хмельницький.
3. Зборівський та Білоцерківський мирний договори.
4. Переяславська рада 1654 р. та події після неї
Учні в зошитах записують число і тему уроку
1. Робота
зі стрічкою часу
Нам необхідно визначити хронологічні рамки нашої теми, тоб­то роки, в межах яких відбуваються події, які ми вивчаємо. Учи­тель позначає дати 1648 і 1657 на стрічці часу, зображеній на дошці.
Учитель. Всі спроби розв'язати наявні в І пол. XVII ст. про­блеми зазнавали невдачі. Але в 1648 р. розпочалось нове по­встання. Незабаром воно переросло у Визвольну війну. Хто ж брав участь у цій війні? Чи весь український народ, чи лише якась його частина? І чому цю війну називають Визвольною? Як ви гадаєте, де ми можемо знайти відповідь на ці запитання? Учитель повторює запитання
Визначають хронологічні рамки Ви­звольної війни і відзначають їх на стрічці часу у своїх зошитах.

Пропонують свої варіанти відповідей
2. Виконання завдання № 1 робочої картки
Узагальнює відповіді та зазначає, що в даному випадку джере­лом інформації може стати наш підручник. Робить висновок про те, що Визвольна війна 1648,—1657 рр. ста­ла всенародною боротьбою за волю, основною причиною якої була важке становище і гноблення українців
Знайомляться із завданням № 1 із ро­бочої картки і шукають відповідь на нього в підручнику на С. 127
3. Виконання завдання № 2 робо­чої картки
Будь-яка справа не обходиться без лідера. Ним у 1648 р,, безпе­речно, став гетьман Богдан Хмельницький.
Оцінює виступ учня, який підготував повідомлення про Б. Хмельницького. Узагальнює відповіді груп
Слухають повідомлення про Богдана Хмельницького і виконують завдання № 2 робочої картки.
Питання обговорюється в групах, презентується узгоджена відповідь від кожної групи
4. Робота з атласом
Якими ж були безпосередні дії? За допомогою атласа простежте шлях козацького війська в 1648 р. і місця найважливіших битв. Вчитель записує дати і назви битв у літопис і позначає їх на стрічці часу на дошці. Показує шлях козацького війська на настінній карті
Відкривають атласи наС. 16—17, на­зивають події, записують їх у зошитах.
Знаходять в атласі історичні місця — Суботів, Січ, Жовті Води, Корсунь, Пилявці — і відзначають їх прапорцями
5. Виконання завдання № З робочої картки
Прочитайте зміст завдання і спробуйте знайти спільне між дво­ма малюнками на С. 125 підручника та на С. 17 атласа. Вчитель ілюструє події 1648 р., пересуваючи фігурки на план , схемі військових дій, позначеній на підлозі
Виконують завдання № 3 робочої картки
6. Розповідь учителя
Розповідає про облогу Львова, про причини її зняття. (Хмель­ницький вчився у Львові; надзвичайна краса міста; поширення хвороб у таборі козаків; прихід зими). Позначення події на стрічці часу.
Розповідь вчителя про похід до Замостя та урочистий в'їзд до Києва
Один з учнів записує дати та події в літопис на дошці. Учні заносять події, про які йдеться, у зошит на стрічку часу
7. Фізкульт-хвилинка
Описує події 25 грудня 1648 р., коли кияни урочисто вітали Б. Хмельницького
Уявляють себе киянами, що очікують на приїзд Богдана Хмельницького: підстрибують, тупцюють на місці, піс­ля появи гетьмана плескають у долоні
8. Розповідь учителя
Але польські магнати на цьому не заспокоїлись. Вони прагнули повернути втрачене.
Розповідь про Збаразьку битву, Зборівський мирний договір. Ілюстрація подій на план-схемі. Відзначення події на стрічці часу на дошці
Заносять події на стрічку часу в зо­шитах.
Один з учнів записує дату та подію в літопис на дошці
9. Виконання
завдань № 4—5
Пропонує учням виконати завдання № 4—5.
На підставі учнівських висновків розповідає про Берестецьку
битву та Білоцерківський договір 1651 р.
Ілюстрація подій на план-схемі. Позначення подій на стрічці
часу на дошці.
У козацькій державі під назвою «Військо Запорозьке» склалося важке становище. З одного боку, ворожа Польща, з іншого, — ненадійний союзник — Кримське ханство. Тому необхідно зна­йти нових, більш надійних союзників. Ним, на думку Б. Хмельницького, мав стати московський цар Олексій Михайлович
Виконують завдання 4—5 робочої картки. Роблять висновки.
Один із учнів записує дати та події в літопис на дошці. Запис у зошиті «Військо Запорозьке — офіційна назва української держави серединиXVII ст.»
10. Виконання завдання № 6 робочої картки
Повідомлення учня про Переяславську раду. Оцінювання учня, що підготував повідомлення.
Запис події в літопис і на стрічці часу на дошці
Виконання завдання №6 робочої картки.
Слухають повідомлення про Переяслав­ську раду і готують по одному основ­ному й одному резервному запитанню з теми повідомлення. Позначають дату «1654 рік» на стрічці часу в зошиті.
Гра у «павутинку»: перша група ста­вить запитання з теми повідомлення другій групі, друга — третій і так далі по колу
11. Розповідь учителя
Надалі війна тривала з перемінним успіхом. Зрештою, в 1656 р. Московська держава і Річ Посполита уклали Віденське пере­мир'я, за яким українські землі були розділені між цими держа­вами. Таким чином, два могутніх сусіди вирішили долю нашого народу, навіть не радячись з ним. Запис події в літопис і на лінії часу на дошці. — У 1657 р. Богдан Хмельницький помирає, і Визвольна війна закінчується, хоча боротьба й надалі триває. Про це ми будемо говорити вже на наступному уроці
Заносять подію на стрічку часу в зошитах
V. Підбиття
Підсумків
Учитель. Наш літопис завершено. Ми його збережемо для наступних поколінь учнів. Отже, Богдан Хмельницький — національний герой України. Він здійснив спробу захистити український народ від іноземних поневолювачів та відновив в XVII ст. українську державність. Пропонує учням дати відповіді на питання:
1) Ким став Богдан Хмельницький для України?
2) Які завдання стояли перед учасниками Визвольної війни? Побудуйте логічний ланцюжок.
Київська Русь, Галицько-Волинська держава, Литовсько-Руська
держава,....
Проводить узагальнюючу бесіду.
Обґрунтовує та виставляє оцінки
Дають відповіді на питання, будують логічний ланцюжок
Керівники учнівських груп аналізу­ють роботу своїх груп
VI. Домашнє завдання
Домашнє завдання вміщено у робочих картках, учитель комен­тує його
Розглядають домашнє завдання і в разі потреби ставлять питання вчителеві щодо його виконання


Додаток
Робочі матеріали учня на урок:
«Боротьба за волю
(Визвольна війна 1648—1657 рр.)»
Після цього уроку ви зможете роз­повідати:
про   події   Визвольної   війни
1648-1657 рр.;
•     про видатного історичного дія­ча— гетьмана Богдана Хмель­ницького;
Пояснювати:
•     чому   Богдана   Хмельницького шанують в Україні, називають його ім'ям міста та вулиці, його портрет вміщують на грошових купюрах;
•     як і чому українські землі потра­пили в залежність від Москов­ської держави;
Набудете навичок:
•     роботи з картою та історичними джерелами;
•     навчання і спілкування в малих групах;
Сформуєте власне ставлення: до історичних подій в Україні сер. XVII ст.
Перепустка до гри 1.   Хто такі козаки?
2.    Поясніть терміни «ополячення» та «окатоличення».
3.    Назвіть держави, до складу яких входили українські землі в XVII ст.
4.    В якому столітті та якій його частині (початок, середина, кі­нець) відбувалась Визвольна вій­на 1648-1657рр.?
5.    Назвіть   причини   козацько-се­лянських повстань І пол. XVII ст.
Завдання
1.    Дайте відповіді на питання: Хто брав участь у Визвольній війні? Чи весь народ, чи лише його частина? Чому цю війну назива­ють визвольною? {Відповіді шу­кай у підручнику на С.127.)
2.    Прослухайте повідомлення про Богдана Хмельницького. Дайте відповіді на запитання: Що спо­нукало Богдана Хмельницького розпочати боротьбу проти по­ляків?
3. Розгляньте малюнки на С. 125 вашого підручника і С. 17 в ат­ласі. Що зображено на них? До якого часу ми можемо віднести зображені   події?   Чому?   Що спільного між цими двома ма­люнками?
4. Розв'яжіть історичну задачу.
Під час розкопок у Берестечку вчені знайшли безліч предметів козацького побуту, козацькі шаблі, селянську зброю — вили, шапки, поламані во­зи, залишки коней, багато мечів та стріл з польськими написами. Як на­зивають вчених, що проводять роз­копки? Про що свідчили ці знахідки?
5. Розгляньте малюнок. Чим він відрізняється від попередніх ма­люнків? Які можна зробити вис­новки?








6. Кого б ви обрали союзником для України в середині XVII ст.. Чи збігся ваш вибір з вибором Бог­дана Хмельницького?
Домашнє завдання
Опрацювати за підручником С. 125-129, 131- 135.
Для додаткового читання — С. 129— 131. Знайти в художній літературі вірш або уривок з нього про Богдана Хмельницького.




                                                                  Могорита В.
Богдан Хмельницький
Мета уроку:
• з'ясувати причини, характер та рушійні сили Національно-визволь­ної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького, перебіг основних воєнних дій та створення української козацької держави — Гетьманщини;
• розвивати вміння характеризувати події та персонали, використовуючи тексти підручника та документів, складати плани подій; закріп­лювати навички роботи з картографічним матеріалом.
•  виховувати учнів на принципах загальнолюдської моралі, демократизму та національної гордості за славне минуле власного народу.
Основні поняття: Національно-визвольна війна, Гетьманщина, реєстрове козацтво, відродження держави, розбудова держави.
Тип уроку — комбінований урок.
Обладнання:
• підручник;
• атлас-хрестоматія;
• ілюстрації до теми (портрет Б.Хмельницького, козацькі клейноди);
• історична мапа «Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.» для 5 класу;
• дидактичні матеріали до уроку.
ХІД УРОКУ
I. Організаційна частина (1 хв.)
II. Перевірка домашнього завдання. Актуалізація і корекція опорних знань (8 хв.)
Усне повідомлення на тему «Петро Сагайдачний — гетьман коза­цького війська, захисник рідної землі».
III. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності (1 хв.)
Становище козацтва та інших верств українського населення в Речі Посполитій невпинно погіршувалось, утиски ставали дедалі нестерп­нішими. Про те, як розгорталися події в цих умовах, ми дізнаємось на сьогоднішньому уроці.
IV. Сприйняття та повідомлення нового матеріалу (10 хв.) Розповідь учителя
План
1. Богдан Хмельницький — син українського народу.
2. Початок і перебіг Національно-визвольної війни.
3. Козацька держава.
В ході розповіді вчителя для активізації пізнавальної діяльності учнів варто поставити їм кілька запитань, що сприятиме розвитку аналітичного мислення.
Запитання учням
• Як ви гадаєте, як діятиме Б.Хмельницький, щоб захистити свою власність?
•  Де можна було сховатись від переслідувань властей, зокрема реєстровому козаку?
• Чи могли татари бути надійними союзниками Б.Хмельницького? Чому?
• Чи можна перемогти супротивника, якщо він значно переважає у силі? Якими засобами?
V. Узагальнення та систематизація набутих знань (20 хв.)
1. Аналітико-синтетичне читання художнього опису та історичного джерела.
Богдан Хмельницький
Вчора мав аудієнцію у гетьмана Хмельницького. Перед тим зібрав про нього деякі вірогідні відомості. Гетьман походить з небагатого шляхетського роду, який був вигнаний і позбавлений дворянського звання. З юних років мав тісні зв'язки зі своїм народом. Освіту дістав хорошу, у місті Львові в колегіумі єзуїтів, одружений з жінкою, в яку безтямно закоханий... Гетьман від першого шлюбу має двох синів: Тимофія та Юрка, дочок Степаниду та Катерину.
Росту гетьман скоріше високого, ніж середнього, кремезний і міцної будови. Мова його і спосіб управління показують, що він має тверезе судження і проникливий розум. Зустрів мене гетьман приязно, розмовляв зі мною вільно латиною. В поводженні, і не тільки зі мною, гетьман лагідний і простий, чим притягає до себе любов і пошану про­стих людей, але, з другого боку, він тримає їх у дисципліні суворими карами...
(Натан Рибак «Переяславська рада». К., 1964.)
Запитання до тексту
1. Про які риси характеру Богдана Хмельницького йдеться в цьому уривку?
2. Яким гетьман був у спілкуванні? Про що це свідчить? Чи давав такий тип поведінки якісь переваги?
3. Якою мовою Б.Хмельницький спілкувався з іноземцями, що це підкреслювало?
Робота над документом
Документ вміщений на с. 106 підручника [«Сказання про війну козацьку з поляками» Самійла Величка, с. 95—96 підручника].
2.  Складання планів перебігу подій та характеристики істо­ричної постаті
Учням пропонується поділитися на два варіанти і, використовуючи зміст підручника та художнього опису, скласти:
• / варіант — план-характеристику постаті Б.Хмельницького;
• // варіант — план перебігу подій Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького.
Після завершення роботи один учень від кожного варіанта презентує свій план з подальшим колективним його коригуванням.
3. Робота з картографічними матеріалами
На основі мапи, вміщеної на с. 105 [93] підручника, та мап атласу-хрестоматії учні простежують рух повстанців протягом війни.
VI. Підбиття підсумків уроку Запитання та завдання учням (3 хв)
• Яким було становище українського народу в XVII столітті?
•  Хто очолив Національно-визвольну війну українського народу? Що вам відомо про цю людину?
• Назвіть основні битви в ході війни.
• Які заходи було запроваджено для відновлення державності? Чому ми вживаємо термін «відновлення державності»?
Повідомлення домашнього завдання (1 хв)
•  Опрацюйте зміст § 14 [§ 15] підручника, завдання 2 (до обох варіантів підручників).




Могорита В.
Гетьманщина
Мета уроку: •  з'ясувати становище української держави — Гетьманщини в II половині XVII століття: після договору 1654 року, в період Руїни та спроб відновлення державності І.Мазепою;
• розвивати вміння давати характеристику історичним постатям та подіям, підкріплюючи свої висловлювання матеріалами підручника, порівнювати історичні події та діяльність персоналій;
• виховувати учнів патріотами своєї держави та сприяти засвоєнню ними принципів загальнолюдської моралі.
Основні поняття: Гетьманщина, угода, Руїна.
Тип уроку — комбінований урок.
Обладнання:
• підручник;
• атлас-хрестоматія;
• ілюстрації (альбом ілюстрацій «Історія України в постатях»);
• історична мапа з історії України.
ХІД УРОКУ
I. Організаційна частина (1 хв.)
II. Перевірка домашнього завдання. Актуалізація і корекція опорних знань (10 хв.)
Історичний диктант
1. В якому році розпочалася Національно-визвольна війна?
2. Де відбулася перша битва між козацькими і польськими військами?
3. Хто став союзником українців у цій війні?
4. Хто очолював Національно-визвольну війну українського народу?
5. Яку назву отримала козацька держава, створена в ході Національ­но-визвольної війни?
6. Назвіть столицю козацької держави.
7. Що стало символами відродженої української держави?
8. Як називалась українська монета, що карбувалася за часів Б.Хмельницького?
9. Хто здійснював управління складовими держави Війська Запорозького?
10. Яка верства українців склала основу повстанської армії Б.Хмельницького?
11. Скільки років тривала війна?
12. Назвіть відомі вам битви між козацьким і польським військами. Цей вид роботи можна проводити як у письмовій формі з подальшою
корекцією знань учнів, так і в усній формі, як вікторину. Проведення історичних диктантів розвиває в учнів самостійність та дисципліно­ваність.
Хронологічна задача
• Позначте на «стрічці часу» такі дати:
— 27 грудня 1595 р.;
— грудень 1648 р.;
— грудень 1647 р.;
— вересень 1648 р.;
— квітень 1648 р.
•  Які події відбулися у названий час? Визначте, в яких століттях відбулися ці події, складіть одну задачу із цими датами.
III. Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності (2 хв.)
Учитель розповідає про події Національно-визвольної війни та про­цес відродження державності, акцентуючи увагу на тому, що козацька держава була оточена ворогами та ненадійними союзниками.
IV. Сприйняття та осмислення нового матеріалу (12 хв.)
План
1. Українсько-московський договір 1654 року.
2. Період Руїни.
3. Правління І.Мазепи.
В ході викладу другого питання плану з учнями проводиться аналітико-синтетичне читання відповідного тексту підручника. За допомогою мали з'ясовується розміщення Правобережної та Лівобережної України. Діти роблять припущення про те, чому цей період в історії українського народу отримав таку назву.
V. Узагальнення та систематизація вивченого матеріалу. Пер­винне застосування набутих знань (17 хв)
1. Робота над історичним джерелом
Рубрики «Попрацюйте з історичним джерелом» (с. 114) та «Жива історія» (с. 114—115) [спогади про Івана Мазепу Жана Балюза (с. 101 підручника)].
2. Порівняльна характеристика діяльності Б.Хмельницького й І.Мазепи
Учням пропонується дати порівняльну характеристику діяльності двох гетьманів, використовуючи текст підручника, історичних докумен­тів та інших джерел. Вчитель повинен взяти до уваги, що учні ще не вміють давати порівняльні характеристики історичним персоналіям, і для спрощення роботи та досягнення кращого результату в опануванні певних навичок учням пропонується таблиця:
VI. Підбиття підсумків уроку (3 хв.)
Запитання учням (2 хв.)
• Якою була доля козацької держави — Гетьманщини після смерті Б.Хмельницького?
•  Яку назву отримав період історії України між правліннями Б.Хмельницького й І.Мазепи?
• Чи можна назвати І.Мазепу справжнім меценатом? Чому? Повідомлення домашнього завдання (1 хв.)
• Опрацюйте § 15 [§ 16] підручника та виконайте завдання 3 [5] до параграфа.

Бугай Л. О.
Українська держава — Гетьманщина
Мета: повторити й узагальнити знання учнів з теми «Українська ко­зацька держава — Гетьманщина»; підвищити пізнавальну активність учнів; розвивати вміння індивіду­альної та групової роботи під час підготовки до уроку і на уроці; ви­ховувати інтерес до минулого, по­чуття патріотизму, національної гордості.
Тип уроку: повторювально-узагаль­нюючий (у формі гри «Щасливий випадок»).
Обладнання: карта «Українські землі в XVI—XVII ст.; портрети гетьманів.
ХІД УРОКУ
Учитель. Я вітаю вас на історич­ній грі «Щасливий випадок», яка присвячена темі «Українська ко­зацька держава — Гетьманщина». Право зустрітись із щасливим ви­падком виборюватимуть дві коман­ди: 1 команда — ... та капітан ... , 2 команда — ... та капітан... . Звичай­но, кожна команда мріє, щоб щас­ливий випадок трапився саме з нею, але, якщо вірити великому італійце­ві Леонардо да Вінчі, «щастя діста­неться тому, хто багато працює».
Ось ці дві команди і будуть зараз вести боротьбу за перемогу.
1 гейм
Умови: кожна команда отримує по 4 запитання і повинна дати відпо­відь через ЗО секунд. Вартість кож­ного питання — 1 бал.
Запитання для першої команди
1. Впізнай подію за планом (про­понується  план  Пилявецької битви).
2.    Розташуйте події в хронологіч­ній послідовності:
а)    Переяславська Рада;
б)   битва під Жовтими Водами;
в)    битва під Батогом;
г)    битва під Берестечком;
д)    Зборівська угода.
3.    Впізнай подію за ілюстрацією («Переяславська Рада» М. Дерегус, С. Рєпін, В. Савенков).
4.    Впізнай гетьмана (пропонується портрет І. Мазепи).
Запитання для другої команди
1.    Впізнай подію за планом (пропо­нується план Корсунської битви).
2.    Розташуйте події в хронологіч­ній послідовності:
а)    битва під Батогом;
б)    Переяславська Рада;
в)    битва під Берестечком;
г)    Зборівська угода;
д)    битва під Жовтими Водами.
3.    Впізнай подію за ілюстрацією («Урочистий в'їзд Б. Хмельниць­кого в Київ» М. Самокиш).
4.    Впізнай гетьмана (пропонується портрет Б. Хмельницького).
2 гейм. «Заморочки з бочки»
Умови: представники команд по черзі виймають маленькі бочечки із великої бочки і, згідно з номерами, отримують питання вартістю в 1 бал. Та команда, яка витягне щасливий випадок, отримає 3 бали, якщо дасть правильну відповідь на запи­тання.
1.    Символи гетьманської влади. (Бу­лава, бунчук, корогва, печатка)
2.    Хто       входив      до       війська Б. Хмельницького?   (Запорожці, селяни, міщани, реєстрові козаки)
3.    Яким   був   склад   Генеральної старшини? (Обозний, суддя, пи­сар, осавул)
4.    Як було поділено Україну за Андрусівською угодою ? (Лівобереж­на   Україна   відійшла   до   Росії, Правобережна — до Польщі.)
5.    Чому П. Дорошенко звернувся по допомогу до турецького сул­тана? (Не вірив Росії і Польщі)   
6.    Де  закінчили життя  гетьмани Д. Многогрішний та І. Самойлович? (У Сибіру)
7.    Поясніть    походження    назви Слобожанщина. (Слобода— віль­не поселення.)
8.    Шо  зробив  гетьман  І. Мазепа для розвитку української куль­тури?
9.    Як ви гадаєте, чому російські царі руйнували Запорозьку Січ?
10.  Кому належать слова «усі вони від Хмельницького до Мазепи зрадники»?  (Російському цареві Петру І)
11.  Якими були головні умови спіл­ки України з Російською держа­вою?
12.  Чому війна 1648-1654 рр. нази­вається   Національно-визволь­ною?
13.  Кому належать слова «світ ло­вив    мене,    та    не    спіймав»? (Г. Сковороді)
14. Поясніть значення прислів'я «Висипався хміль з міха і наро­бив ляхам лиха».
3 гейм. «Ти — мені, я — тобі»
Умови: кожен із членів команди обирає собі суперника і ставить йо­му питання. Інші члени команди не мають права відповідати.
4 гейм. «Далі, далі...»
Умови: за 2 хвилини слід відповісти на найбільшу кількість питань. Працює вся команда, якщо відпові­ді немає, кажете слово «далі».
Запитання для першої команди
1.    Кошовий отаман, що писав лис­та турецькому султану. (/. Сірко)
2.    Письмове розпорядження геть­мана, яке повинен виконувати увесь український народ. (Уні­версал)
3.    Хто      гетьманував      22 роки? (/. Мазепа)
4.    Коли була остаточно зруйнова­на Запорозька Січ? (У 1775р.)
5.    Столиця гетьмана Б. Хмельни­цького. (Чигирин)
6.    Гетьман, з ім'ям якого пов'язана легенда   про   скарб.   (П. Полу­боток)
7.    Коли   відбулася   Андрусівська угода? (1667р.)
8. Відтинок часу в історії Лівобе­режної України від Андрусівської угоди до кінця XVIII ст. (Гетьманщина)
9.    Угода, за якою Україна ввійшла до складу Московської держави. («Березневі статті»)
10.  Початок     Визвольної     війни. (1648 р.)
11.  Вільна людина, яка жила за раху­нок воєнного промислу. (Козак)
12.  Коли з'явилась перша друкова­на книга на Україні? (1574р.)
13.  Ляльковий театр. (Вертеп)
14.  Що таке троїсті музики? (Скрип­ка, сопілка, бубон)
15.  Як називали виконавців народ­них дум? (Кобзарі)
16.  Народні   месники   на   західно­українських землях. (Опришки)
17.  Гетьман,  який  очолив   Націо­нально-визвольну війну (Б. Хмель­ницький)
18.  Закінчіть прислів'я «Який пан, такий ... (жупан).
19.  «Мандрівний філософ». (Г. Ско­ворода)
20.  Український         першодрукар. (/. Федоров / Федорович)
Запитання для другої команди
1.    Останній     кошовий     отаман. (П. Калнишевський)
2.    Козацький воєначальник.(Гетьман)
3.    Гетьман, автор першої консти­туції України. (П. Орлик)
4.    Скасування        Гетьманщини. (1763 р.)
5.    Столиця за гетьмана  Мазепи. (Батурин)
6.    Гетьман, за якого з'явилась Ма­лоросійська  колегія.   (/. Скоро­падський)
7.    Запровадження          кріпацтва. (1783 р.)
8.    Період в історії України, для якого характерні війни, бороть­ба гетьманів за владу. (Руїна)
9.    За якою угодою Україну було поділено на 2 частини? (Андру-сівською)
10.  Кінець      Визвольної      війни. (1654 р.)
11.  Козацький човен. (Чайка)
12.  Битва під Батогом.(1652р.)
13.  Образ козака, якого зображува­ли на народних картинах XVI-XVII ст. (Мамай)
14.  Будинок, де містилися виборчі міські власті. (Ратуша)
15.  Перший   підручник   з   історії     України. (Синопсис)
16.  Відомий   керівник   опришківського руху. (О. Довбуш)
17.  Останній     гетьман     України. (К Розумовський)
18.  Закінчіть речення «Пісня — ду­ша ...» (народу).
19.  Автор літопису з історії козаць­кої України. (С. Величко)
20.  Як називалася перша друкована книга на Україні? («Апостол»)
Підбиття підсумків уроку
Оголошення оцінок.




Могорита В.
Ліквідація української козацької держави
Мета уроку:
•  розглянути з учнями спроби козацької старшини на чолі з П.Полуботком відновити державні права України, суть та наслідки подальших наступів царизму на українську державність;
• розвивати інтерес до історичної науки, вміння моделювати белетризовані історичні ситуації;
• виховувати учнів на принципах загальнолюдської моралі та в дусі патріотизму і любові до рідної землі.
Тип уроку — комбінований урок.
• Обладнання:
• підручник;
• атлас-хрестоматія;
• альбом ілюстрацій «Історія України в постатях»;
• історична мапа з історії України.
ХІД УРОКУ
I. Організаційна частина (1 хв.)
II. Перевірка домашнього завдання. Актуалізація і корекція опорних знань (10 хв.)
Учні отримують картки із завданнями.
Картка 1
Хто зображений на портретах? Зробіть повідомлення про життя і діяльність цих діячів. (На картці зображені портрети Б.Хмельницького та І.Мазепи.)
Картка 2
Визначте правильність чи помилковість наступних тверджень.
1. Росія завжди виконувала взяті на себе «Березневими статтями» зобов'язання. (Так/ні)
2. Протистояння Росії й Швеції відоме в історії як Північна війна, в яку було втягнуто і козацтво. (Так/ні)
3. Всі українці підтримали І.Мазепу і виступили проти Росії. (Так/ні)
4. Полтавська битва завершилась цілковитою поразкою Росії. (Так/ні)
5. В ході Північної війни козацьку столицю Батурин було знищено. (Так/ні)
6.Мазепа не зумів втілити в життя всі свої плани, але на це були об'єктивні причини. (Так/ні)
Картка З
Позначте на контурній карті розміщення Лівобережної та Правобережної Гетьманщини. Поясніть, коли і чому відбувся такий поділ України. Яку назву отримав цей період нашої історії?
Картка 4
Спробуйте пояснити, чому І.Мазепа серйозно опікувався освітою та культурою. Наведіть конкретні приклади меценатства гетьмана.
Картка 5
Дайте оцінку взаєминам І.Мазепи і російського царя Петра І. Чи справді можна вважати Мазепу зрадником? Відповідь обґрунтуйте.
Учні роблять короткі повідомлення за результатами виконання завдань.
III. Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності (2 хв.)
Учням пропонується спрогнозувати розвиток подальших подій на українських землях.
IV. Сприйняття та осмислення нового матеріалу (12 хв.)
Розповідь учителя
План
1. Гетьманування Павла Полуботка.
2. Останній гетьман України.
3. Зруйнування Запорозької Січі.
Під час розгляду першого питання плану учням пропонується прочитати уривок промови П.Полуботка до Петра І та проаналізувати обвинувачення, висловлені гетьманом щодо недотримання російською стороною покладених на неї Переяславською угодою зобов'язань, і відповісти, чого таким чином хотів домогтись російський уряд (уривок вміщено в тексті підручника).
V. Узагальнення та систематизація набутих знань (16 хв.)
1. Робота з уривком художнього твору
Тоді з монастирських нір, казематів і келій повипускали — бо так наказав Олександр — усіх до одного в'язнів. Вони виходили — брудні, зарослі, страшні, та причепурювати їх не велено було: цар бажав навіч переконатися, чи справді така-то вже страхітна соловецька тюрма, що її протягом століть боялися усі: ті, які жили в землянках, і ті, які в палатах.
В'язні ще нічого не знали, їм наказали стояти біля паперті Успенсько­го собору і ждати. Вони тривожно переглядалися поміж собою — що за дзвони серед будня і що задумали робити з ними? Спокійні були тільки двоє: сліпий Калнишевський і всезнаючий Авель-віщун.
Відправа давно закінчилася, а в'язні все ще стояли і чекали: он видніє лобне місце біля Рибних воріт, чи не задумали отак покінчити з ними в один день?
Цар же після відправи в супроводі архімандрита Іони, губернатора Мезенцева й соборних старців обходив монастирські приміщення: трапезну, келарську, ризницю, куховарню, чоботарню, квасоварню — і, похваливши за порядок, мовив:
— Тепер покажіть каземати.
...Він ходив із каземату в каземат, сопух запаморочив йому голову, купи нечистот, поряд з якими спали і їли люди, здавалися примарними, і, вражений витвором людської жорстокості, добросердний імператор розпорядився:
— Запечатати їх навіки. А тепер приведіть в'язнів.
їх прийшло дванадцять—людей із підземелля, чорних, виснажених, у кайданах.
Олександр відступив на крок: люди ці здалися йому привидами; він переборов у собі огиду й промовив:
— Ви вільні. Я, цар Олександр І, дарую вам свободу. Розкувати їх! Приречені вмирати у сморідних ямах, колодники не повірили спершу
словам імператора й нерозуміюче перезиралися між собою, але солдати вже розковували на їх ногах і руках кайдани, а Олександр повторив слова помилу­вання. Тоді вони впали на коліна і, плачучи, дякували своєму спасителеві. ...Імператор скоса глянув услід пророкові, якого солдати виводили з подвір'я, потім запитав архімандрита:
— Чи правда те, що й досі живе тут останній кошовий Запорозької Січі?
—Він перед вами, ваша величність. Не осудіть його, що не вклякнув, сліпий він, тож не бачить, що чинять інші.
Цар підступив ближче до старого похилого діда, який дивився перед собою чистими невидющими очима; на його зарослому обличчі влігся спокій, на губах теплився тихий усміх людини, яка збагнула врешті сенс буття; старець був древній як світ — важко було вгадати його вік, і цар, засумнівавшись, мовив:
— Це неймовірно... Калнишевський уже тоді, коли його забрали з Січі, був вельми старий. З тої пори минуло стільки літ!.. Ти й справді останній кошовий? — глянув недовірливо на дідугана.
—Я—Калнишевський,—відказав старець. — Розсерджений моїми прокльонами, Бог хотів, видно, щоб я вийшов з ями на світ божий, та не зміг уже побачити його.
— Ти вільний, старче. Можеш їхати куди хочеш. Навіть у Мало­росію.
Мовчав Калнишевський. Воля... Десятками літ вимріяна воля! Дочекався-таки. Він може повернутися до свого народу...
«А який він, той народ, нині? Адже не бачив його чверть століття. Може, добре йому? Може, звик до неволі і не потрібна йому пам'ять про мене? А може, ярмо, яке я колись привітав хлібом-сіллю, промуляло до костей, і озлоблені невільні люди закидають мене камінням? А коли й ні, то чи подобає колишньому отаманові Війська Низового ходити, жебраючи, поміж колишніми запорожцями? Ні, не можна мені повертатися на Україну...»
Сказав:
—Ви віддаєте мені те, що для мене вже не існує. Темницею став для мене весь світ, відкурликав я своє журавлине і в цій обителі готуватися буду до майбутнього життя.
— Якої відплати жадаєш за кривду, тобі заподіяну?
— Неокупна моя кривда, царю. Окупитися вона може тільки свобо­дою мого народу, який і я допоміг занапастити вольними і невольними гріхами своїми. Але ти її не повернеш. Тюрем не зруйнуєш, бо не обійдеться імперія без них. То прошу лише одного: звели побудувати на Соловках такий острог, щоб майбутні страждальці могли в ньому почуватися людьми, а не червами гнойовими...
— Правда твоя, — промовив імператор.
А коли цар відійшов з почтом, Петро Калнишевський, намацуючи костуром дорогу, оповитий вічною темрявою, вийшов через Нікольські ворота на дорогу, що бігла у глибину острова і, вдихаючи запах молодого лісу, дивувався, що такою просторою стала враз його тюрма.
(Роман Іваничук «Журавлиний крик». К: ТАСТ-М;X: Світовид, 2001.)
1. Запитання учням
1. В якому році і з яких причин було ліквідовано Запорозьку Січ?
2. Де перебував у засланні останній кошовий отаман?
3. Як характеризує кошового турбота про майбутніх в'язнів Соловецьких островів?
4. Чому він не схотів повертатися на батьківщину?
2. Запитання та завдання учням
1. Відшукайте та покажіть на мапі:
• столицю Гетьманщини за Кирила Розумовського;
• територію Запорозької Січі, місце розташування останньої Січі.
2. Що ви дізналися про останнього гетьмана Лівобережжя?
3. Як було зруйновано Запорозьку Січ?
4.  Нанесіть на «стрічку часу» основні події, про які йшлося на уроці.
VI. Підбиття підсумків уроку (3 хв)
Учням пропонується дати оцінку подіям, які вивчалися на уроці, та обрати ту, яка їх найбільше вразила.
Повідомлення домашнього завдання (1 хв)
•  Опрацюйте § 16 [§ 17] підручника та виконайте завдання 5 до нього.









Могорита В.
Свідки давнини
Мета уроку:
•  з'ясувати з учнями основні тенденції розвитку освіти та культури в XVII—XVIII століттях, ознайомитись зі спадщиною найвидатніших митців того часу та з філософською спадщиною Г.С.Сковороди;
•  розвивати пізнавальні інтереси школярів, уміння працювати з різними історичними джерелами;
• виховувати учнів на принцах загальнолюдської моралі та прищеплювати їм повагу до культурної спадщини українського народу.
Основні поняття: братська школа, філософія, академія, літопи­сання.
Тип уроку — комбінований урок.
Обладнання:
• підручник;
• атлас-хрестоматія;
• альбом ілюстрацій «Історія України в постатях»;
• історична мапа з історії України.
ХІД УРОКУ
I. Організаційна частина (1 хв.)
II. Перевірка домашнього завдання (10 хв.)
1.  Усні повідомлення учнів
Теми повідомлень
• Діяльність Павла Полуботка.
• Руйнування Запорозької Січі.
2. Гра «Історичне лото»
На дошці слід зробити написи «Павло Полуботок», «Кирило Розумовський», «Петро Калнишевський». Учням роздаються картки із датами, іменами та подіями, які вони залишають під тим чи іншим написом (для цього можна використати магнітну дошку), дотримуючись логіки.
Дані для карток: 1722 рік; гетьманський скарб; Петропавловська фортеця; Петро І; Глухів; цариця Єлизавета; рапорт про відставку; 1764 рік; 1775 рік; Олександр І; Соловецький монастир; генерал Текелі; Катерина П.
Правильні відповіді
Павло Полуботок: 1722 р.; гетьманський скарб; Петропавловська фортеця; Петро І.
Кирило Розумовський: Глухів; цариця Єлизавета; рапорт про від­ставку; 1764 р., Катерина II.
Петро Калнишевський: 1775 р.; Олександр І; Соловецький монастир; генерал Текеля; Катерина II.
III. Актуалізація і корекція опорних знань і практичного до­свіду (2 хв.)
Запитання учням
• Яким був стан шкільництва в період Київської Русі?
• Які літературні пам'ятки цього періоду вам відомі? Про що в них ідеться?
•  Що стало поштовхом до розвитку архітектури в часи Київської Русі?
IV. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація на­вчальної діяльності (2 хв.)
Учитель розповідає про значення освіти та культури для розвитку суспільства.
V. Сприйняття та осмислення нового матеріалу (10 хв.)
Розповідь учителя
План
1. Розвиток освіти.
2. Архітектурні пам'ятки козацької доби.
3. Найвидатніші персонали козаччини.
VI. Узагальнення та систематизація набутих знань (16 хв.)
1. Робота з текстом підручника
Учні підбирають заголовки до пунктів тексту параграфа.
2. Робота з історичною мапою
Учні отримують фотографії архітектурних пам'яток козацької доби і розміщують їх на мапі України. Цю роботу можна провести колективно біля великої мапи чи попарно.
Пропоновані ілюстрації:
Троїцький собор у Новомосковську; церква Всіх святих у Києві (Києво-Печерська Лавра); Георгіївський собор у Києві (Видубицький монастир); Преображенський собор у Великих Сорочинцях; Іллінська церква у Суботові; Чернігівський колегіум; собор св. Юра у Львові; Андріївська церква у Києві; фонтан «Феліціал» у Києві.
VII. Підбиття підсумків уроку (4 хв.)
Запитання та завдання учням (3 хв.)
• Якою була система освіти в XVII—XVIII століттях?
• Чому Києво-Могилянська академія користувалась такою популяр­ністю серед слов'янських народів?
• Чому Г.С.Сковороду називають «мандрівним філософом»?
• Назвіть відомі вам архітектурні пам'ятки цієї доби.
Повідомлення домашнього завдання (1 хв)
• Опрацюйте зміст § 17 [§ 19] підручника. Підготуйте повідомлення про пам'ятки XVII—XVIII ст. у вашій місцевості.




Могорита В.
Козацька Україна
Узагальнення
Мета уроку:
•  закріпити знання учнів з теми та підготувати їх до тематичного оцінювання;
•  розвивати основні навички, набуті школярами в ході вивчення теми, та пізнавальний інтерес до предмета;
• виховувати дітей на принципах загальнолюдської моралі та поваги до історичної спадщини рідного народу.
Тип уроку — урок застосування знань, умінь і навичок.
Обладнання:
• підручник;
• атлас-хрестоматія;
• альбом ілюстрацій «Історія України в постатях»;
• історична мапа з історії України;
• дидактичні картки.
ХІД УРОКУ
I. Організаційна частина (1 хв.)
II. Перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань (5 хв.)
Учні роблять повідомлення про пам'ятки архітектури козацької доби своєї місцевості.
III. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності (1 хв.)
Вчитель. Протягом кількох попередніх уроків ми з вами говорили про сміливих лицарів-козаків, які захищали рідну землю від набігів кочівників-сусідів, здійснили багато героїчних походів, робили спроби відродити власну державність та закладали її основи. Сьогодні на уроці здійснимо завершальну подорож найцікавішим та найславетнішим пе­ріодом вітчизняної історії. Наша подорож буде надзвичайно загадковою і сповненою різноманітних пригод, ви пригадаєте вивчене та дізнаєтесь багато нового. Тож уперед — до знань і пригод.
IV. Відтворення та узагальнення набутих знань, умінь і навичок
(31 хв)
1. Кросворд «Козацька Україна»
(розв 'язується колективно)






Завдання
По горизонталі
1.  Козацький корабель. 4. Січовий прапор. 5. Керівник козацького війська. 7. Назва козацької держави, що утворилась в результаті На­ціонально-визвольної війни українського народу. 8. Період в історії України після смерті Б.Хмельницького. 9. Наука про розвиток приро­ди, суспільства, мислення. 10. Місто, в якому було укладено договір з Московією 1654 року.
По вертикалі
2. Під таким ім'ям Д.Вишневецький відомий у літературі та народ­ній творчості. 3. Фортеця на Буковині, в бою біля якої був смертельно поранений П. Конашевич-Сагайдачний. 6. Держава, на боці якої козацькі полки на чолі з І.Мазепою брали участь у Північній війні.
Відповіді
По горизонталі
1. Чайка. 4. Корогва. 5. Кошовий. 7. Гетьманщина. 8. Руїна. 9. Філософія. 10. Переяслав.
По вертикалі
2. Байда. 3. Хотин. 6. Швеція.
2. Сторінками історичних документів
Учні об'єднуються у групи. Для роботи використовуються 4 спогади, вміщені в [§ 18]. Перед початком роботи перед учнями ставляться запи­тання, на які вони дають відповіді після опрацювання документів.
Запитання за змістом спогадів
1. Хто з іноземців залишив спогад?
2. Що вразило автора спогаду і змусило взятися за перо?
3. Що ви дізнались цікавого і нового зі спогаду іноземця?
3.  «Що зображено?»
Учні отримують картки із зображеннями козацьких символів. їхнє завдання — підписати зображені знаки та розповісти про їх призна­чення.
4. Гра «Ланцюжок»
Учні по черзі ставлять один одному запитання за вивченим матеріа­лом і дають відповіді.
5.  «Знайди помилку»
В текстах заховалися помилки. Знайдіть їх і виправте.
Текст 1
Гіркою була доля тих, хто потрапляв до турецько-татарського поло­ну. Майже всі бранці продавались на найбільшому невільничому рин­ку в Афінах. Найсильніші довіку веслували на турецьких кораблях — чайках, а полоненних хлопчиків виховували відданими захисни­ками султана — яничарами. Однак захисники українського народу козаки здійснювали походи на турецькі й татарські міста. Цей пе­ріод названо добою героїчних походів. Блискучі перемоги здобули козаки під керівництвом гетьмана І.Мазепи. Під проводом цього ж гетьмана козаки перемогли польське військо у бою під Хотином у 1621 році.
Текст 2
Важке становище українського народу в межах Московії змуси­ло його в 1648 року розпочати боротьбу проти поневолювачів під керівництвом Д.Вишневецького. Ця війна ввійшла в історію як Націо­нально-визвольна. Перша битва цієї війни відбулася в урочищі Жовті Води, але, на жаль, козаки програли її. В результаті війни утворилась козацька держава — Гетьманщина, а її столицею стало місто Батурин. Союзниками козаків у війні стали поляки, які інколи залишали поле К.Розумовський, який уклав союз зі Швецією і виступив із частиною козаків на її боці проти Московії. Цар Петро І наказав зруйнувати гетьманську столицю — місто Чигирин. Вирішальна битва відбулася в 1709 році під Києвом. Шведське і козацьке війська програли її — ук­раїнцям на кілька століть довелось змиритися з неволею і лише мріяти про власну державність.
Учні коментують зміни в текстах (працюють індивідуально з одним із трьох варіантів).
6. Гра «Плутанина»
Висловіть свою думку про істинність або хибність тверджень за допомогою знаків +, -.
•  Козаки були в усьому невибагливими: в їжі, одязі, умовах проживання.
• Козацькі «чайки» могли вмістити до 120 осіб.
• Після поранення під Хотином П.Сагайдачному вдалося ще здійс­нити легендарний похід на Кафу.
•  Б.Хмельницький добре володів українською, польською, та­тарською, турецькою, російською мовами, а також латиною.
•  На боротьбу з поляками в ході Національно-визвольної війни піднялись усі верстви українського народу.
• Російські царі завжди виконували взяті на себе за «Березневими статтями» зобов'язання.
•  Григорія Сковороду по праву називають «мандрівним філосо­фом».
•  Єдиним вищим навчальним закладом Лівобережжя була Києво-Могилянська академія.
• Останнім кошовим запорожців був Петро Калнишевський, запроторений у Соловецький монастир.
• У Павла Полуботка і Петра І були довірливі дружні відносини.
V. Підбиття підсумків уроку (5 хв.)
Учні діляться враженнями про вивчений матеріал з теми та назива­ють подію, яка їх найбільше вразила.
Повідомлення домашнього завдання (2 хв.)
•  Опрацюйте завдання рубрики «Готуємось до тематичної атеста­ції».

Могорита В.
Тематичне оцінювання
Мета уроку:
• виявити та оцінити реальний рівень знань учнів з теми;
• розвивати уміння концентрувати зусилля, увагу, логічне мислення, вміння передавати-свої думки на письмі;
• формувати в учнів навички самооцінювання та прагнення покращувати результати навчальної діяльності.
Тип уроку — урок перевірки та корекції знань, умінь і навичок. Обладнання: картки із завданнями.
ХІД УРОКУ
I. Організаційна частина (1 хв.)
II. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація на­вчальної діяльності (1 хв.)
III. Перевірка знань та умінь учнів (42 хв.)
 Варіант 1
І рівень
1. В добу героїчних походів козаки здійснювали морські походи проти:
а) Московії;
б) Королівства Польського;
в) Османської імперії.
2. Визначте що було раніше:
а) виникнення Запорозької Січі;
б) доба героїчних походів.
3. Про кого йдеться?
Закінчив Києво-Могилянську академію, мав чудовий голос. Пробу­вав себе на педагогічній ниві, писав вірші, був мандрівним філософом. На його могилі написано: «Світ ловив мене, та не спіймав».
а) про Самійла Величка;
б) про Григорія Сковороду;
в) про Петра Могилу.
II рівень
4. Підберіть до визначень терміни:
а) козацька держава, яка утворилася в результаті Національно-визвольної війни;
б) відзнаки Запорозького війська: булава, бунчук, корогви, печатка. (Гетьманщина, Запорожжя, клейноди)
5.  Доповніть речення, вставляючи потрібні за змістом дату, ім'я історичної особи, назву.
У липні... року під містом ... відбувся вирішальний бій у ході Пів­нічної війни, в якій шведські війська на чолі з Карлом XII та козацькі полки на чолі з ... зазнали поразки.
6. Позначте на карті річку Дніпро та Лівобережну й Правобережну Гетьманщину, що утворились після поділу українських земель у період Руїни між Річчю Посполитою і Московією.
ІІІ рівень
7. Позначте інформацію, яка пов'язана з ім'ям Д.Вишневецького.
• Здобув освіту в Києво-Могилянській академії.
• Спорудив на Дніпрі фортецю — першу Січ.
• Походив з давнього українського князівського роду,
• Згуртував навколо себе козацьке військо.
• Під час походу був захоплений у полон і страчений у Стамбулі.
• Був засновником багатьох шкіл на українських землях.
• В усній народній творчості виступає під іменем Байди.
8. Позначте на «стрічці часу» наступні події:
• підписання українсько-московського договору;
• рік ліквідації Гетьманщини.
Скільки років пройшло з моменту підписання українсько-московсь­кого договору до ліквідації Гетьманщини?
ІV рівень
9. Прочитайте текст, придумайте для нього назву. Дайте характеристику діяльності Павла Полуботка та складіть план повідомлення про гетьмана.
Знаючи Петрову вдачу, в'язні мали невелику надію, що вони вийдуть на волю. А втім, хто попався до Петропавлівської фортеці-в'язниці, втрачав усяку надію вийти з неї живим. Кожного в'язня ждали «слово й діло», тобто допити, тортури й смерть, а до легкої кари зараховува­лося заслання в Сибір, чи в будь-який глухий монастир, або досмертне ув'язнення. На ув'язнену козацьку старшину москалі гляділи як на смертників, що їм неминуче слався шлях на ешафот, де покотяться їхні буйні голови.
.. .Полуботка тягають увесь час на допити. Звинувачують його у всяких, навіть найдрібніших справах. Найдужче звинувачують його в «державній зраді», тобто за спілкування з гетьманом Орликом і мазепинцями.
Наказний гетьман рішуче і твердо заперечував та відкидав таке звинувачення, як зовсім неправдиве й видумане злобними донощиками. В часі допитів, коли слідчі зачитували йому різні доноси й наклепи на нього, головно від Вельямінова, Полуботок зорієнтувався, що насправді москалі не мають в руках ніяких конкретних доказів. Ніхто з Орликових емісарів не попався москалям у руки, ніхто з найближчих співробітників наказного гетьмана нічого не зрадив, а теж ніякі обтяжуючі документи не попалися москалям у руки, так що Полуботок міг уперто боронитися й відкидати звинувачення про спілкування з Орликом і мазепинцями.
(Святомир Постун)
Варіант 2
І рівень
1. Від якої небезпеки з півдня захищали українські землі козаки?
а) від грабіжницьких набігів татар;
б) від половецьких набігів;
в) від нападів польської знаті.
2. Визначте, яка з двох подій відбулася раніше.
а) зруйнування Запорозької Січі;
б)  Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої.
3. Про кого йдеться?
Згуртував навколо себе козацьке військо та заснував першу козаць­ку фортецю — Січ. В літературі відомий під іменем Байди. Помер у Стамбулі від тортурів.
а) П.Сагайдачний;
б) Д.Вишневецький;
в) Б.Хмельницький.
II рівень
4. Підберіть до визначень терміни:
а) наука про розвиток природи, людини, суспільства;
б) період в історії України, який характеризується занепадом і розпочався після смерті Б.Хмельницького.
(Гетьманщина, Руїна, філософія, історія)
5.  Доповніть речення, вставляючи потрібні за змістом дату, ім'я історичної особи, назву.
Останній кошовий ... після зруйнування Запорозької Січі в ... році був відправлений на острів ..., де і провів решту своїх днів.
6. Позначте на карті річку Дніпро, Дике Поле та місце заснування першої Січі.
III рівень
7. Позначте інформацію, яка пов'язана з іменем Б.Хмельницького.
• Походив з давнього українського козацького роду.
• Освіту здобув у Львівському колегіумі і знав багато мов.
• Брав участь у багатьох походах проти турків. Під час одного з них потрапив у полон.
• Мав багато друзів серед польської шляхти.
• Стояв біля витоків козацької держави — Гетьманщини.
• Уклав угоду з московським царем у Переяславі.
• Зробив спробу карбувати власну монету — чех.
8. Позначте на «стрічці часу» наступні події:
• похід Петра Сагайдачного на Кафу;
• битву під Хотином. Скільки років розділяє ці події?
IV рівень
9. Прочитайте текст, придумайте для нього назву. Дайте характеристику діяльності Івана Мазепи та складіть план повідомлення про гетьмана.
За похибки провідників терпить загал, бо провідник повинен пе­редбачити лихо. Передбачити — легко сказати!
От і тепер Мазепа передбачує небезпеку, яка грозить Україні з боку царя. Знає, що треба порвати з Москвою і пристати до шведів, бо тільки з ними можна добитися волі й самостійності. А як важко перевести цей намір в діло. Як обережно треба переговорювати з новим союзником, щоб не довідався старий. Ще гетьман мало кому звірився зі своїми планами, а вже Кочубей і Іскра побігли з доносом до царя. Що то було б, коли б він провадив справу по-громадськи? Громада в один голос кричить: «Визволи нас із власті анти­христа!», а якщо він притакнув би їй і сказав: «Добре, визволяймося», так вона тоді другої заспівала б. Казали б, що москалі — це люди одної віри, а шведи — лютери, що гетьман хоче шляхетські порядки завести на Україні, що з ляхами руку держить, і почався б такий танець, якого за часів Руїни танцювали. Важка річ вести народ до волі! Мойсей 40 літ провадив жидів до обітованої землі і помер, не увійшовши до неї. «Чи не так зі мною буде?..»
(Богдан Лепкий)
IV. Підбиття підсумків уроку (1 хв.)






Ластівка Є.
Сторінки історії українського козацтва
Відкритий урок з історії України
Тема уроку: Сторінки історії українського козацтва.
 Мета уроку:
1.  Поглибити знання учнів про історію ук­раїнського козацтва.
2.  Вчити учнів творчо працювати і само­стійно робити висновки.
3.  Поєднати урочну форму роботи з позакласною.
4. Сприяти вихованню в учнів почуття патр­іотизму та національної самосвідомості.
Тип уроку: комбінований урок.
Вид заняття: урок з активними формами навчання й виховання (усний журнал).
Обладнання уроку:
1.  Виставка літератури на козацьку темати­ку.
2. Ребуси, кросворди.
3.  Булава, дід Козак (емблема).
4.  Плакат «Запорозька Січ».
5.  Роботи учнів про козаків.
6.  Ольга та Андрій Будугай. «Козацька літератка».
7.  Картки «Активність учнів на уроці».
Емблема уроку: Дід Козак.
Девіз уроку:
Козацтво — то світла сторінка у книзі,
 Що наші діди написали шаблями.
ХІД УРОКУ.
Вступна бесіда вчителя з учнями.
Вчитель: Яку тему ми почали вивчати?
Учениця: Історію українського козацтва.
Вчитель: Що вам допомагає у підготовці до уроків?
Учень: Мені допомагають наші виховні го­дини, де ми дізнаємось про історію українсь­кого козацтва.
Вчитель: 3 ваших слів виходить, що наша позакласна робота дитячої організації «Коза­чата — джури» допомагає вам у підготовці до уроків.
Повідомлення теми, мети, девізу, емб­леми уроку.
Вчитель: Діти! Прошу уваги на класну дош­ку. Тут записані тема, мета, девіз та намальо­вана емблема уроку. Для нашої активної та ус­пішної роботи ми будемо працювати за та­кими куренями:
1.  Курінь дослідників історії українського козацтва.
2.  Курінь дослідників поезії козацької доби.
3.  Курінь дослідників цікавих завдань.
4. Артистичний курінь (учні 8 класу — джу­ри).
5.  Курінь експертів козацького руху (учні 11 класу).
У кожного з вас є картка «Активності учня на уроці», де ви будете відмічати свою участь у різних етапах уроку. Це буде оцінка вашої активності на уроці.
Проведення усного журналу «Сторінки історії українського козацтва».
Вчитель: Є і нам про що згадати.
(Звучить пісня «Запорозькі козаки»).
Учень: Перша сторінка — «Запорозька Січ».
Вчитель: Почнемо з дослідників історії ук­раїнського козацтва.
Учень: 3 дитинства ми знайомі з яскра­вим образом мужнього козака-запорожця. Ко­заки носили білу вишиту сорочку, шаровари, пояс. Мали гарні вуса, а на голові чуприну — оселедець .
Учениця:
Вуса — гордість козака,
Ними ворога ляка,
Не носили бороди
Наші прадіди — діди.
Учень:
Оселедець — не рибина,
То козацькая чуприна,
За вухо зачіпалась,
Під шапкою ховалась.
Учень: Козаки організували воєнну хрис­тиянську республіку — Запорозьку Січ. Про неї написав Микола Гоголь: «Так ось вона, Січ. Ось це гніздо, звідки вилітають усі горді й міцні, як леви. Ось звідки розливається воля й козацтво по всій Україні». (Робота за плакатом «Запо­розька Січ»).
Вчитель: Дуже гарно про Січ сказано в «Ко­зацькій літератці». (Виступи учнів з віршами.)
Вчитель: В п'ятому класі ви тільки одер­жуєте перші знання з історії українського ко­зацтва. Слово «козак» вперше згадується в 1240 році в монгольській хроніці. Воно означало «вільну, озброєну людину». Послухайте моє за­питання:
Що говорить вам козак —
Це крилате горде слово.
І чому буває так
Що світлішає від нього?
Учень:
Козаки — це вільні люди.
Козаки — безстрашні люди
Козаки — борці за волю.
За народ, щасливу долю.
Учениця:
Козак — чесна смілива людина.
Найдорожче йому Україна.
Козак — слабому захисник.
Цінити побратима звик.
Вчитель: Що можна сказати про перші пи­семні згадки про козаків на Україні?
Учень: Перші згадки про козаків на Україні з'явилися у писемних джерелах в кінці 15 сто­ліття. Справжньої сили українське козацтво набуло в 16—17 століттях.
Учениця: Перша Січ заснована князем Дмитром Вишневецьким, відомим під прізвись­ком Байда.
Учень:
Байда — Дмитро Вишневецький —
Хортицьку Січ заснував.
Сили зібравши для бою,
Замок в Січі збудував.
Вчитель: Прошу розкрити атласи на сто­рінках 14—15 і прослідкувати історію Січей. (Учні працюють за атласами з історії для 5 класу).
Вчитель: На Січ жінок не пускали, але їх козаки шанували. Кого найбільше шанували козаки?
Учень:
На Січ жінок хоч не пускали,
Щоб не було там сліз, жалів.
Та козаки їх шанували,
А особливо — матерів.
Вчитель: Діти, подивіться на ці ілюстрації. Ви бачите щасливих, радісних дітей на руках у матері. Тому всі ви маєте любити й шанувати своїх матерів. І не забувати, що покровитель­кою козацтва була Діва Марія, матір Божа. В центрі Січі була возведена церква Покрови.
Вчитель: Особливою пошаною у нас в школі з 1996 року користується образ козака Забави, який передається з року в рік. (Вбігає козак Забава).
Козак Забава: Вітаю вас шановне товари­ство. Дуже радий зустрічі з вами. Мені завжди у вас цікаво. Сьогодні я завітав до вас з свої­ми побратимами. Це — наш писар, який запи­сує прізвиська козакам.
Писар:
Писар мудра є людина.
Я і писар, і поштар.
Маю пера й каламар.
(Сценка-гра «Як козакам давали прізвись­ка»)
Учень: Друга сторінка — «Військове мис­тецтво козаків».
Вчитель: Літописець запорізького козацт­ва Дмитро Яворницький писав, що козаки вми­рали частіше в бою, ніж від хвороб. Вони мали різну зброю, знали багато військових хитрощів і мали свої бойові секрети.
(Учні читають вірші про козацьку зброю з «Козацької літератки»)
Вчитель: Діти, козаки мали ще одну цікаву зброю. Про неї ми говорили на святі «Коза­чат». Що це за зброя?
Учень:
Сміх — теж зброя козака,
Сміхом ворога ляха.
Сміхом дух він підіймає,
Товариство потішає.
Вчитель: Думаю, що тільки козак Забава може підняти дух і потішити всіх присутніх сьо­годні. (Виступ козака Забави)
Учень: Третя сторінка — «Козацькому роду нема переводу».
Учениця:
Щоб цвіла Україна моя,
Ми даємо обіцянку нині.
Вчитись так, щоб набуті знання,
Пригодились моїй Україні.
Учень:
Присягаєм наш край рідний
Над усе любити.
По-українськи говорити,
Історію України добре вчити.
Вчитель: До цього всіх вас діти закликає старовинний «Марш українського школяра».
Підсумок уроку. Виступи експертів ко­зацького руху. Оцінювання учнів.
Домашнє завдання: параграф 22 підруч­ника історії України для 5 кл.




Олексин Ю.
Вікторина «КОЗАЦЬКА»
1.  Де і коли була засно­вана Запорозька Січ?
Відповідь. Близько сере­дини XVI століття на дніпровському острові Хор­тиця.
2.  Поясніть походження назви Запорозька Січ.
Відповідь. Була розташо­вана на Запорожжі.
Козаки споруджували ук­ріплення із січених дерев'я­них колод.
3.  Що означає слово ко­зак?
Відповідь. Вільна, неза­лежна й озброєна людина, яка, ведучи господарство, перебувала, водночас, у пос­тійній готовності до оборо­ни рідної землі від інозем­них загарбників.
4.  В козаків, як відомо, чуб був задовгий, спадав аж на лоба. Тоді його заплітали у кіску й закладали за вухо. Як називали цю кісочку?
Відповідь. Оселедець.
5.  Яку віру сповідували козаки?
Відповідь. Православну.
6.  Для запорожця-самітника, що часто тинявся без­людними місцями, не маю­чи можливості протягом ба­гатьох днів промовити до когось слова,   вона була справжньою     подругою, вірною дружиною, якій він ввіряв свої думки, за допо­могою якої проганяв свою тугу. Про який музичний інструмент ідеться?
Відповідь. Про кобзу.
7.  Яким було святкове вбрання козаків?
Відповідь. Жупан, барви­стий каптан, широкі штани червоного чи іншого кольору, пояс із китайки, шапка (бурка).
8.  Яким було озброєння козака?
Відповідь. Сагайдак зі стрілами, спис, келеп, гаків­ниці, рушниці або мушкети, шаблі, пістолі.
9. Якою була повсякден­на їжа козаків?
Відповідь. Тетеря (варили із пшона або житнього бо­рошна з квасом), соломаха (житнє борошно, зварене з водою і засмачене олією), галушки, юшка від звареної риби, куліш із салом або олією, іноді баранина, дичи­на тощо.
10.  Дотепні вигадки ко­заків породжувались самим життям. Як, на твою думку, козаки варили рибу в де­рев'яному цебрику?
Відповідь. Розпікали на вогні круглі камінці й кида­ли їх у відро. Робили це, доки вода не закипала й риба не зварювалась.
11.  На прохання зайшлої людини записати її до Січі кошовий отаман питав:
— А в Бога віруєш?
—  Вірую! — відповідав гість.
Як переконував гість ко­шового отамана в своїй при­належності до православної віри?
Відповідь. Хрестився. Це було певним доказом того, що він хрещений, і його бра­ли на Січ.
12.  Кожен козак у будь-який міг вільно покинути Запорожжя, так само, як він прийшов, і з того дня йому вільно було взяти шлюб і сісти на господар­ство своїм зимівником десь у захищеному куточку того ж таки Запорожжя. Але цей запорожець уже не мав пра­ва брати участі у військових радах. Однак за козацьким звичаєм це годилося роби­ти не всім козакам, а тільки...
Про яку категорію ко­заків ідеться?
Відповідь. Про підстарку­ватих або покалічених запо­рожців, які не здатні були до бою. Одружуватися ж замо­лоду вважалося ганьбою для  козака.
13.  Яка кара чекала на козака, якщо він приводив у Січ жінку, навіть матір чи сестру?
Відповідь. Смерть.
14. За яких умов доступ у Січ був вільний для кожно­го, ким би він не був, звідки й коли б не прийшов на За­порожжя?
Відповідь. Новачок мав:
1)  бути вільним, неодру­женим чоловіком;
2)  розмовляти українсь­кою мовою;
3) сповідувати православ­ну віру;
4) пройти певне навчання.
15.  Крім дорослих, які безперервно приходили в Січ, туди потрапляло чима­ло й дітей чоловічої статі. Яким чином діти потрапля­ли до Січі?
Відповідь. Одних приво­дили в Січ самі батьки, щоб їх навчили там військового мистецтва. Інших козаки за­хоплювали на війні й потім всиновлювали. Деяких, особливо круглих сиріт, вони брали замість дітей. Інших, найчастіше небожів або синовців, тобто племін­ників, випрошували у батьків. Декого просто зама­нювали до себе гостинцем та ласкою, а потім таємно завозили в Січ.
16.  Які заходи (засоби) використовували козаки для охорони своїх кордонів віднесподіваного вторгнення ворогів?
Відповідь. Бекети (при­кордонні роз'їзди уздовж кордонів), радути (особливі приміщення для сторожових бекетів), фігури (кілька бо­чок, поставлених певним чином і пристосованих для сторожових цілей), могили (служили пунктами для спо­стереження за пересування­ми тих самих татар).
17.   Споряджаючи свої судна в плавання, козаки причеплювали до них по обидва боки бортів в'язки очерету. З якою метою?
Відповідь. Коли човни наповнювались водою, оче­рет не давав човнові пото­нути.
18.  Як називались ко­зацькі військові човни?
Відповідь. Чайки. Зва­лись вони ще байдами або дубами.
19.   Що таке козацька рада?
Відповідь. Загальні збори козаків, орган козацького правління в Україні у XVI— XVIII ст. На Запорозькій Січі це був найвищий орган влади, де вирішувались пи­тання внутрішньої та зов­нішньої політики, адмініст­ративні, судові й військові справи, обиралися гетьман і козацька старшина.
20.  Хто входив до складу генеральної старшини?
Відповідь. Кошовий, суддя, писар, осавул.
21.  В XІ-ХVІІІ ст. ко­шові отамани Запорозької Січі називалися гетьманами. Які були символи влади геть­мана?
Відповідь. Булава, бунчук, лазуровий прапор.
22.  Якого кольору були запорозькі прапори?
Відповідь. Переважали блакитні та жовті. Були іще червоні й малинові.
23.   У зв'язку  з  якою подією козаки написали ли­ста турецькому султанові?
Відповідь. У відповідь на пропозицію султана перейти під його владу.
24. Султан Магомет IV ще здавна плекав план підкорити собі Запорозьку Січ. Спочатку він спробу­вав схилити запорожців до покори, але з цього нічого не вийшло. Тоді він вирі­шив будь-що знищити Січ, а заодно покінчити з козац­твом.
Цю підступну операцію надумали провести на Різдво, саме тоді, коли ко­заки після доброї вечері у Святий вечір поснуть.
Настала зима 1674 року. Морози скували Дніпро. Хан посадив 15 тисяч яничарів на добрих коней, узяв свою со-рокатисячну орду й, трима­ючись далі від Дніпра, щоб не помітили запорожці, повів війська на Україну.
Як оповідає історик, на третю ніч Різдва, пізньої пори, хан підійшов до Січі й несподівано захопив варту, що стояла на певній віддалі від коша.
Старі загартовані козаки, що стояли на варті, хоч і за­знали тяжких тортур, усе ж нічого не виказали. Але між ними був один молодий ко­зак, який спокусився обіця­ною ханом волею іі винаго­родою. Він розповів, що всі запорожці перепилися й сплять по куренях і у Січ можна пройти через єдиний відкритий перелаз.
Хан зрадів цій звістці, ви­рядив із козаком усіх яни­чарів у Січ і наказав їм ви­рубати сонних запорожців усіх до єдиного, а гетьмана Сірка схопити живцем.
Віддавши такий наказ, хан оточив своїм військом усю Січ і пильнував, щоб ніхто з козацтва не втік під час різанини. Але султан і хан пошились у дурні зі своєю стратегією. Вони не знали, що...
Чого не знали султан і хан?
Відповідь. Саме на Різдво, за старовиним зви­чаєм, багато козаків, які зи­мували на дніпровських ни­зових луках та островах, прибували до коша обирати військову старшину. Всі ці козаки, які теж ночували в куренях, були тверезі.
В результаті татарської вилазки загинуло 13500 во­рогів і 50 козаків, 80 козаків було поранено.
25.  У відомій картині ху­дожника І.Ю.Рєпіна «Запо­рожці пишуть листа турець­кому султанові» в особі пи­саря зображено відомого історика — дослідника ко­зацтва. Хто ця людина?
Відповідь. Д.І.Яворницький.
26.  За якого російського царя і коли було зруйнова­но Запорозьку Січ?
Відповідь. За Катерини II, 1775 р.











8  КЛАС

Єрмоленко А.
Люблінська унія. Початок польського володарюван­ня на українських землях
Цілі уроку:
- схарактеризувати політичне становище українських земель напередодні укладення Люблін­ської унії, визначити передумови об'єднання Великого князівства Литовського та Польського коро­лівства в одну державу та наслід­ки, які мала ця подія для україн­ських земель;
- розвивати в учнів уміння ана­лізувати й узагальнювати істори­чні явища та події, визначати їх причини та передумови, працю­вати з джерелами інформації і на основі їх робити певні висновки та узагальнення;
- виховувати почуття патріоти­зму та гордості за український народ, який в тяжких умовах іно­земного панування зумів зберег­ти притаманні йому особливості мови, культури та побуту.
Основні поняття: унія, Річ По­сполита, республіка, шляхетська демократія, сейм, король, воєвод­ства, воєвода, староста, гродські, підкоморські й земські суди.
Обладнання: карта «Річ Поспо­лита в XVI ст.», документи, схе­ми, ілюстрації портрет В.К.Ост­розького.
Тип уроку — урок засвоєння нових знань.
Хід уроку
I.  ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ЗАВДАНЬ УРОКУ І МОТИВА­ЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОС­ТІ ШКОЛЯРІВ.
II. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІ­ДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ.
План
1. Політичне становище укра­їнських земель у середині XVI ст.
2.   Передумови об'єднання Польщі та Литви.
3.  Люблінський сейм 1569 року.
4.  Суспільно-політичні зміни на українських землях після Люб­лінської унії.
1. Політичне становище укра­їнських земель в середині XVI ст.
 Запитання учням.
1. У складі яких держав перебу­вали українські землі наприкінці XV — у першій половині XVI ст.? Які це землі? Покажіть їх на карті.
2. Які зміни в управлінні укра­їнських земель у складі Великого князівства Литовського сталися наприкінці XV ст.?
3.  Що таке соціальні стани? Назвіть основні стани українсь­кого суспільства в першій поло­вині XVI ст. і схарактеризуйте їхнє становище.
4.  Що являло собою магде­бурзьке право?
5.  Коли і з якою метою було укладено Кревську унію?
Вчитель: підсумовує все, що було сказано учнями, й доповнює їхні відповіді. У першій половині XVI ст. українські землі продов­жували перебувати в складі Вели­кого князівства Литовського (Ки­ївщина, Переяславщина, части­на Волині й Поділля), Польщі (Га­личина), Молдавії (Буковина й Покуття, які згодом були захоп­лені Туреччиною), Туреччини (Нижня Наддніпрянщина й Крим входили до Кримського ханства* що було залежним від Туреччи­ни), Угорщини (Закарпаття), Мос­ковської держави (Чернігово-Сіверські землі).
Як ми бачимо, більшість укра­їнських земель були у складі Великого князівства Литовського. Наприкінці XV — у першій по­ловині XVI ст. Литва змінює свою політику щодо українських зе­мель: їх позбавляють автономії, вони переходять під управління урядників Великого князя. Основними станами українсько­го населення залишаються: пані­вні (князі, шляхта, вище духовен­ство), напівпривілейовані (купці, лихварі, міські урядники, реміс­ники, торговці, духовенство), непривілейовані (селяни, козаки). Господарська діяльність на укра­їнських землях здійснювалася в умовах розвитку феодальної сис­теми господарювання, посилен­ня кріпосництва. Великі земле­власники на своїх землях почали створювати фільварки — госпо­дарства, засновані на примусовій праці селян — панщині. Вироще­ний у них урожай ішов на продаж. Але сільське господарство ще зна­чною мірою зберігало нату­ральний характер. Українські міс­та були важливими торговельно-ремісничими, оборонними й куль­турними центрами. Багато міст перебувало в руках магнатів, але частина з них отримала магдебур­зьке право, тобто право на само­управління. Згідно з ним міщани виходили з-під судової й адмініст­ративної влади державних урядни­ків і приватних власників. Таке право отримали Львів, Дрогобич, Кам'янець-Подільський, Луцьк, Житомир, Київ та інші. Жахливим лихом для україн­ських земель у цей період були вторгнення турків і татар у Київ­щину, Поділля, Галичину, які супроводжувалися спустошенням величезних територій, розорен­ням господарства, загибеллю на­селення українських міст і сіл.
На схід від України міцніла й розширювала свої володіння Московська держава, цар якої Іван Грозний проголосив, що землі колишньої Київської Русі
повинні ввійти до її складу. Це викликало запекле суперництво за українські землі між Москвою, Литвою та Польщею. Але в тяж­ких умовах іноземного пануван­ня українські землі зберегли куль­турні та економічні зв'язки. Укра­їнське  населення,  яке  було роз'єднане кордонами різних дер­жав, зуміло зберегти не лише свої культуру, мову, звичаї, традиції та побут, а й сформуватися у XVI ст. як народність. Назва «Україна» саме у цей період поширюється на всі українські землі і саме тоді з'являється національна назва українського народу — українці. Одночасно вступним словом учитель організовує роботу з по­вторення термінів, які були ви­вчені в 7-му класі. Для цього мож­на призначити учнів-«переклада­чів», які працюють разом з учи­телем І під час його розповіді по­яснюють терміни:   автономія, урядник, стани, шляхта, кріпосни­цтво, магнат, панщина, фільварок, натуральний характер господрства, унія, самоуправління, магдебурзьке право, Україна.
2. Передумови об'єднання Польщі та Литви.
Питання про передумови об'єднання Польщі та Литви учі вивчають у групах. Але перед цим учитель зазначає, що процес злиття цих двох держав розпочався ще раніше, й пропонує учням пригадати умови Кревської унії 1385 року та Городельської унії 1413 року. У першій половині XVI ст. склалися всі передумови для остаточного об'єднання Польщі та Литви в єдину державу. Які саме? Учні об'єднуються у три групи і з'ясовують це питання за допомогою текстових історичних джерел. На виконання завдання відводиться 3-4 хвилини.
 Група 1 опрацьовує уривок з праць О.Субтельного: «На поча­ток XVI ст. стало очевидним, що Велике князівство Литовське близьке до занепаду. У 1522 році Москва відібрала у нього Черні­гів і Стародуб на північному схо­ді України. А у 1549 та 1552 рр. воно не змогло протистояти двом великим вторгненням татар. У 1562—1570 рр. наростаюча криза сягнула критичної межі, коли Литва ув'язла в нову тривалу вій­ну з Московським царством. Ви­снажені величезними воєнними витратами й опинившись перед загрозою московського вторгнен­ня, литовці звернулися до Поль­щі по допомогу. Поляки готові були ЇЇ надати, але за плату. Тепер головною умовою вони постави­ли об'єднати в одне політичне ціле Польщу з Литвою, які до цих пір пов'язував спільний монарх. Побоюючись поступитися сво­їм панівним становищем перед польськими конкурентами й за­непокоєні небезпекою зростання католицьких впливів, литовські та українські магнати опиралися остаточному злиттю з Польщею. Але невдоволена пануванням магнатів середня та дрібна шлях­та підтримала поляків, сподіваю­чись здобути собі широкі приві­леї, якими користувалися поль­ські феодали». (Субтельний О. Україна. Історія. — К.: «Либідь», 1991.-С. 77.)
Завдання учням.
1. На основі даного тексту ви­значте, що спонукало Велике князівство Литовське до унії з Польським королівством.
2.  Як ставилися до ідеї об'єд­нання литовські та українські магнати й шляхта? Чому?
Група 2 опрацьовує уривки з праць Д.Дорошенка та П.Саса:
«Польські пани давно вже прагнули до того, щоб тісніше з'єднати Литву з Польщею. Хоч формально обидві держави були зв'язані унією та мали одного спільного монарха, але у внут­рішніх справах, а часто й у зов­нішніх, кожна йшла своїм окре­мим шляхом. Поляки не мали права ні купувати земель в литов­ській державі, ні займати держа­вні посади. Їх вабила багата Укра­їна, і вони старалися цілком об'єднати Литву з Польщею, щоб і там бути такими ж госпо­дарями, як у себе. ...Польські пани побоювалися, щоб на Литві не вибирали зовсім окремого князя та щоб таким способом не було знищено унію між обома державами». (Дорошенко Д. Іс­торія України. — К.: «Освіта», 1993. - С. 83.)
«Зі свого боку Польща праг­нула скористатися послабленням Великого князівства Литовсько­го, щоб втілити в життя свої пла­ни просування на Схід. У цьому надзвичайно була зацікавлена польська шляхта, яка з втягненням у товарно-грошові відноси­ни потребувала нових орних зе­мель і залежних селян». (Сас П.М. Історія України. XVI — XVIII ст. — Львів: «Дивосвіт», 2001. — С. 16.)
Завдання учням.
1.  На основі даних докумен­тів визначте, чому Польща праг­нула до об'єднання з Литвою? Чи однаково автори цих документів характеризують наміри Польщі?
2.  Про яку вже укладену рані­ше унію між Литвою й Польщею йдеться в одному з текстів? Що вам відомо про неї?
3.  Про яке «просування на Схід» ідеться в другому докумен­ті і яке це мало значення для Польщі?
Група 3 з'ясовує ставлення українців до питання про об'єд­нання Литви й Польщі, також
працюючи з текстовими історич­ними джерелами:
«Українські й білоруські маг­нати... не йшли на зближення з Польщею, їх стримував страх втрати зверхності політичного становища в державі. ...Але най­більше їх лякало окатоличення, якого зазнала Галичина». (Швидько Г.К. Історія України. XVI — XVIII ст. — К.: «Генеза», 1997. — С.4.)
«Зацікавленість унією виявля­ли й українські шляхтичі. Вони думали, що в об'єднаній державі можна буде краще налагодити оборону від турецько-татарських нападів і покласти край шляхет­ським наїздам на польсько-укра­їнському прикордонні. Українсь­ка шляхта хотіла поліпшити умо­ви торгівлі з країнами Західної Європи, а шляхи торгівлі прохо­дили через Польщу». (Сас П.М. Історія України. XVI — XVIII ст. — Львів: «Дивосвіт», 2001. — С. 16.)
Завдання учням.
Порівняйте ці джерела й ви­значте, чи однакову позицію за­ймали українські магнати та українська шляхта щодо питан­ня про об'єднання Польщі та Литви. Чому?
3. Люблінський сейм 1569р.
Учитель. Об'єднання Польсь­кого королівства й Великого кня­зівства Литовського в одну дер­жаву відбулося у 1569 році на спі­льному сеймі представників при­вілейованих станів обох країн. Цей сейм проходив у польському місті Любліні. Литовська сторо­на хотіла, щоб Польща прийняла їхні умови: спільні сейми в новій державі будуть скликатися тільки для обговорення питань оборони й зовнішньої політики, а інші питання державного жит­тя кожна з держав розв'язувала б самостійно на своїх сеймах. Але польська сторона рішуче відки­нула ці пропозиції. У відповідь на це литовці спробували зірвати сейм, і вночі їхня делегація по­кинула Люблін. Польський ко­роль 5 березня 1569 року оголо­сив про приєднання частини ли­товських земель (а це були укра­їнські території — Підляшшя й Волинь) до Польщі, а на початку червня до Польського королівст­ва були приєднані ще й Брацлавщина та Київщина. Послам з новоприєднаних земель наказано було приїхати до Любліна й склас­ти присягу на вірність Польсько­му королівству. Українські магна­ти К.Острозький, К.Вишневецький, Б.Корецький та О.Чарторийський спробували чинити опір цьому. Але після погрози короля відібрати в них маєтки скорилися. Литовська делегація змушена була повернутися на сейм. 1 липня 1569 року унія була підписана. Про­голошувалося об'єднання Польщі та Литви у єдину федеративну дер­жаву Річ Посполиту (дослівно — республіку).
Республіка (лат. — всенародна справа) — форма державного правління, що передбачає ви­борність органів влади на певний строк.
Федерація (лат. — союз) — со­юзна держава, яка складається з кількох державних утворень, кожне з яких має власні органи влади, але водночас підпорядко­вується загальнодержавним орга­нам влади.
Історична довідка
Князь Василь-Костянтин Ост­розький
— видатний український полі­тичний і культурний діяч;
— володів великими маєтностями на Волині, Київщині, По­діллі та в Галичині;
—  був старостою володимир-волинським, воєводою київським і з 1569 року сенатором;
— один з найвпливовіших по­статей того часу, послідовно за­хищав політичні права українців;
— був одним із лідерів опози­ції, яка не підтримувала укладен­ня Люблінської унії;
—  виступав за те, щоб Украї­на увійшла на рівних правах з Польщею та Литвою до нового федеративного державного утво­рення.
Завдання учням.
Відшукайте на карті українсь­кі землі, які ввійшли до складу Речі Посполитої за рішенням Люблінського сейму, та назвіть їх.
Завдання учням.
На основі розповіді вчителя та поданої ілюстрації (Люблінсь­кий сейм 1569 року) сформулюйте власне ставлення до Люблінсько­го сейму.
Роботу з ілюстраціями та ка­ртою також можна організувати в групах.
4. Суспільно-політичні зміни на Українських землях в середині XVIст.
Запитання учням.
Які соціально-економічні та політичні наслідки мала Люблін­ська унія для України?
Для розв'язання цього завдан­ня доцільно буде використати метод «мозкова атака». Вчитель записує висловлені міркування на дошці і пропонує перевірити їх правильність за текстом джерела й зробити висновки.
Зразок тексту.
«Люблінська унія мала для України як позитивні, так і нега­тивні наслідки. Позитивним її результатом було те, що в межах однієї держави об'єдналися біль­шість українських земель. Це сприяло культурному і політич­ному згуртуванню українського народу, створювало передумови для перетворення його на націю. ...Запорозьке козацтво активно втягувалося в політичне життя і швидко перетворювалося на са­мостійну політичну силу. В Укра­їні розширилася мережа освітніх закладів, зросли впливи культури Західної Європи.
Негативні наслідки Люблінсь­кої унії в Україні виявилися не відразу. Однак вони спричинили до болісних змін і потрясінь в українському суспільстві. Для селян і міщан зросли повиннос­ті і податки. Українське населен-
ня стало зазнавати національно-релігійних утисків: за належність до православної віри людей пере­слідували, обмежували їхні полі­тичні, економічні, станові та осо­бисті права. Багато українських князів і шляхтичів забували рід­ну мову і спольщувалися, тобто уподібнювали себе з поляками, прийнявши їхні культуру, мову, католицьку віру. Це означало, що українське суспільство втрачало свою еліту, тобто соціальну вер­хівку, вищий привілейований про­шарок. Польська держава не мо­гла оборонити українських земель ні від турецько-татарської агре­сії, ні від шляхетського беззакон­ня та безчинств коронного вій­ська». (Сас П.М. Історія Украї­ни. XVI—XVIII ст. — Львів: «Дивосвіт», 2001. — С. 19—20.)
Для з'ясування змін, що від­булися на території України піс­ля утворення Речі Посполитої, можна запропонувати учням опрацювати матеріал підручника методом коментованого читан­ня, відповідаючи на запитання.
Запитання учням.
1.  Назвіть вищі державні ор­гани влади в Речі Посполитій.
2.  Які зміни сталися в адміні­стративному управлінні на укра­їнських землях після Люблінсь­кої унії?
3.  Яких змін зазнала судова система в Україні?
Робота з картою.
Завдання учням.
Які воєводства були новостворені на українських землях?
Адміністративні центри воє­водств та повітів
III. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИ­СТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ.
1. Заповніть таблицю «Наслід­ки Люблінської унії для Украї­ни» (див. таблицю).
2.  Запишіть у зошити визна­чення термінів: республіка, унія, шляхетська демократія, сейм, фе­дерація, король, воєводство, воєво­да, Річ Посполита, підкоморські, гродські й земські суди.
Наслідки Люблінської унії для України

Позитивні
Негативні



Домашнє завдання: за підруч­ником, за яким працює вчитель.
Підготувати повідомлення про зовнішній вигляд козаків, про козацькі звичаї та про Дмитра Вишневецького.




Тисовська О.С.
Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Речі Посполитої (XVI ст. – І пол. XVII ст.)
Очікувані результати:
Після уроку учні зможуть:
поглибити й узагальнити свої знання про захоплення і розчле­нування українських земель су­сідніми державами;
 визначити особливості вхо­дження українських земель до складу Великого князівства Ли­товського;
опрацювати поняття: «україн­ська державність», «соціальна та етнічна структура суспільства», «селянська громада», «селянські повинності», «натуральне гос­подарство», «Магдебурзьке пра­во», «цехи», «фільварки», «сейм», «єзуїти»;
працювати з історичними доку­ментами, історичною картою, складати хронологічні і тестові завдання.
Методи та прийоми: групова робота, заочна екскурсія «Подорож на Україну».
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу, групова робота.
Основні поняття, пам'ятні дати:
Українська державність, селян­ська громада, селянські повин­ності, натуральне господарство, Магдебурзьке право, цехи, дріб­на та середня шляхта, фільвар­ки, панщина, сейм, єзуїти;
•     1529 р., 1566 р., 1558-1583 рр.
Обладнання:
підручники:
Власова В. Історія України. 8 клас. — К.: Ґенеза, 2002;
•     Швидько    Г. Історія    України. 8 клас. - К.: Ґенеза, 1998; Історичний     атлас.     Україна. 8 клас. - К.: Мапа ЛТД, 2000; карта України;
•     документи до §   1   підручника Г. Швидько;
роздатковий матеріал, ілюстра­ції, виставка малюнків і віршів.
Епіграф до уроку:
«Багатостраждальна Україна... Скільки сумних і веселих спогадів зринає у моїй уяві при одному цьо­му слові. Так-бо, тут де не ступи усюди натяк на славне минуле наших предків. Скільки ж то було тут великих і слав­них героїв! Скільки лунало в повітрі волання і стогони переможених та пісні і вигуки переможців! А скільки разів землю поливала кров христи­янська, засівали кістки людські!»
Д. Яворницький
ХІД УРОКУ
І.    Організаційний момент
ІІ.   Повідомлення теми та очікуваних навчальних результатів
Учні записують у зошити план:
1. Спроби збереження української державності у складі Великого князівства Литовського:
2. Соціальна    структура    україн­ського суспільства.
3. Експансія Польщі на українські землі.
4. Передумови об'єднання Вели­кого князівства Литовського та Польського королівства.
5. Укладення Люблінської унії та її наслідки.
IIІ. Мотивація навчальної діяльності
З метою економії часу інформація подається у письмовому вигляді.
Вступна бесіда
•    Яким було становище україн­ських земель у складі Великого князівства Литовського?
Коли і з яких причин була укла­дена Кревська унія?
•    Як відбилося підписання Кревської унії на становищі україн­ських земель?
•     Коли було остаточно ліквідова­но   автономію   удільних   кня­зівств?
1. Спроби збереження української державності у складі Великого князівства Литовського
Учитель показує кордони україн­ських земель у кінці ХІV-ХVст., су­сідні держави, а також коли і ким українські землі були захоплені в цей період. Вказує на карті Велике князівство Литовське.
Повідомлення учня-дослідника, який зачитує документ «З опису України» 1651 року Г. Левассера де Боплана:
«Тутешні селяни заслуговують на співчуття. Вони мусять працювати власноручно і зі своїми кіньми три дні на тиждень на користь свого па­на, а також сплачувати йому, залеж­но від наділу, який тримають, певну кількість буассо (фр. — міра) зерна, багато каплунів, курей, гусей і кур­чат перед Великоднем, Трійцею й Різдвом. Крім того, повинні вози­ти дрова для потреб свого пана та виконувати тисячі інших повинностей, яких би й не повинні були ро­бити, не кажучи про гроші, яких па­ни від них вимагають, а також зби­рають десятину з баранів, свиней, меду всіляких плодів, а кожного третього року — третього вола. Од­ним словом, селяни змушені давати своїм панам усе, чого тільки хочуть, так що немає нічого дивного, коли ці нещасні ніколи нічого не відкла­дають для себе, перебуваючи в таких тяжких умовах залежності. Але це не найважливіше, оскільки пани мають необмежену владу не тільки над їх майном, але й над їхнім жит­тям; ось яка велика свобода поль­ської шляхти, яка живе, неначе в раю, а селяни — ніби перебувають в чистилищі. Тому як трапляється, то ті бідні селяни потрапляють в пов­ну залежність до злих панів та опиня­ються в ще жалюгіднішому стані, ніж каторжники на галерах. Таке рабство й призводить до того, що багато хто тікає, найвідважніші з них подаються на Запорожжя, яке є місцем притул­ку козаків на Борисфені...».
(Учні аналізують документ.)
Учні заповнюють хронологічну таб­лицю і визначають послідовність захоплення українських земель Литвою.
2. Соціальна структура українського суспільства
Інтерактивна робота в групах
Учитель характеризує соціальну структуру українського суспільства вХІV-ХVст.
Клас ділиться на 5—6 груп (по ря­дах), кожна з яких досліджує 5 соціальних структур українського сус­пільства. Пошук учнями інформації і тезисний запис:
Група 1 — Вищий клас суспільства.
Група 2— Міста і соціальні групи міщан.
Група З — Духовенство.
Група 4 — Козаки, «випищики».
Група 5— Селянство.
Повідомлення учнів-дослідників. Робота в зошитах.
3. Експансія Польщі на українські землі
Заочна екскурсія-подорож на Укра­їну XVI—XVII ст. Робота з картою.
Учитель знайомить учнів з передумо­вами підписання Люблінської унії.
Робота учнів з документами.
Назвіть причини підписання та укладення Кревської унії. (Запис З причин підписання унії).
1 липня 1569 року Люблінський сейм виніс ухвалу про унію.
Учень-дослідник. « "Ми є на­родом таким поштивим, що жодно­му народові на світі не поступимо­ся",— князь Костянтин Вишневецький не говорив, а ніби карбував слова. Та дивна річ: багато пристрас­них промов проголошував на своє­му віку, звик, говорячи, відчувати трепетну тишу зібрання. А нині, на Люблінському сеймі, — якийсь не­збагненний гамір. Невже зрадив йо­му хист промовця? А може, бракує щирості? Князь замовк на мить, — зала непокоїлась, гула обуренням і нерозумінням. Вдихнувши глибоко, князь спробував ще раз підкорити присутніх своїй волі. «Ми переконані, що кожному народові рівні шляхет­ністю», — слова безсило впали в розбурхане море зневаги й несприйняття».
Проаналізувати, які наслідки для українських земель мала Люблін­ська унія.
Заповнення карти-схеми. Робота з картою й атласом.
Робота з документом по підручнику В. Власова (С. 14).
IV.  Узагальнення та систематизація знань
Вправа на закріплення матеріалу.
Учні дають відповіді на запитання на листках, розданих по рядах.
V.   Підбиття підсумків уроку
VI.  Домашнє завдання
Прочитати § 1 підручника В. Власо­ва, § 1 підручника Г. Швидько. Як­що учні у класі не заповнили табли­цю до кінця, то їм пропонується за­вершити роботу вдома.




Баханов К.О.
Українське козацтво: виникнення, заняття,
військове мистецтво
Лабораторно-практична робота
Мета: Ознайомитись з основними причинами переміщення населен­ня в південні райони України, складом переселенців, їхніми заняттями; розвивати вміння здобувати нові знання на основі всебічного вивчення історичного джерела.
Хід роботи
1.    Уважно ознайомтеся з історичним джерелом і завданням до нього.
2.    Усвідомте завдання.
3.    Виконайте завдання, фіксуючи проміжні результати досліджень.
4.    Зробіть загальний висновок щодо мети роботи.
Джерела
З «Опису України» Гійома Левассера де Боплана (1660 р.)
«Тутешні селяни заслуговують на співчуття. Вони мусять працювати власноручно і зі своїми кіньми три дні на тиждень на користь свого пана, а також сплачувати йому залежно від наділу, який тримають, певну кіль­кість... зерна, багато каплунів, курей, гусей і курчат перед Великоднем, Трійцею і Різдвом. Крім того, [повинні] возити дрова для потреб свого пана та виконувати тисячі інших повинностей, яких би й не повинні були робити, не кажучи про гроші, яких пани від них вимагають, а також [за­бирають] десятину з баранів, свиней, меду, всіляких плодів, а кожного третього року — третього вола. Одним словом, селяни змушені віддавати своїм панам усе, чого ті захочуть, так що немає нічого дивного, коли ці нещасні ніколи нічого не відкладають для себе, перебуваючи у таких тяж­ких умовах залежності. Але і це ще не найважливіше, оскільки пани мають необмежену владу не тільки над їхнім майном, але й над їхнім життям; ось яка велика свобода польської шляхти (яка живе неначе в раю, а селя­ни — ніби перебувають у чистилищі). Тому як трапляється, що ці бідні селяни потрапляють у повну залежність до злих панів, то опиняються у ще жалюгіднішому стані, ніж каторжани на галерах. Таке рабство і призводить до того, що багато хто тікає, а найвідважніші з них подаються на Запо­рожжя, яке є місцем притулку козаків на Борисфені. Проживши там певний час і взявши участь у морському поході, вони вважаються запо­розькими козаками. Завдяки таким втечам їхні загони постійно і непо­мірно зростають...».
«Однак саме звідсіль пішов той благородний люд, який нині зветься запорозькими козаками. Протягом багатьох літ вони заселяють різні міс­ця по Борисфену і довкола; ще й тепер їх кількість сягає до 120 тисяч чо­ловік, призвичаєних до війни і готових менш як за тиждень до виконання будь-якого наказу, що йде від імені короля. Це люди, які часто, майже Щороку, роблять набіги на Понт Евксинський, з великою шкодою для турків...
Кількість [козаків], які йдуть у походи, ніколи не перевищує 6—10 тис, чоловік. Вони чудом перепливають море на поганеньких човнах, виготовлених власними руками...
...Серед цього народу зустрічаються люди, досвідчені у всіх взагалі необхідних для жител ремеслах: теслі для будівництва житла і човнів, стельмахи, ковалі, зброярі, кожум'яки, римарі, шевці, бондарі, кравці та ін. Вони дуже вмілі у виготовленні селітри, якої в цих краях дуже багато, і виготовляють прекрасний гарматний порох. Жінки займаються прядін­ням льону і вовни, з яких роблять полотно і тканини для щоденного вжитку. Всі уміють добре обробляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати різні м'ясні страви, варити пиво, мед, горілку, робити брагу тощо. Немає також серед них жодного, якого б віку, статі чи становища він не був, хто б не намагався перевершити свого товариша у пиятиці і гульні. Немає серед християн таких, котрі б настільки, як вони, призвичаїлися не дбати про завтрашній день.
А зрештою, правду сказати, вони взагалі розуміються на усіх ремеслах, хоча одні бувають більш вдатними, ніж інші, у тих чи інших заняттях; трапляються і такі, чиї знання у порівнянні із загалом значно ширші. Одне слово, всі вони досить розумні, але зосереджуються лише на корисному і необхідному, головним чином на тому, що пов'язане з селянським життям.
Родючий грунт дає їм зерно в такому достатку, що вони часто не зна­ють, що з ним робити...
Вони дотепні, кмітливі, винахідливі й щедрі, не прагнуть до великого багатства, але надзвичайно кохаються у своїй свободі, без якої не уявляють життя: саме через це вони такі схильні до бунтів та повстань проти місце­вих вельмож, як тільки відчують утиски. Тому рідко минає 7-8 років без того, щоб вони не бунтувалися чи не піднімалися проти них. Поза тим усім ці люди віроломні, зрадливі, підступні, яким довірятися можна, лише до­бре розваживши.
Вони надзвичайно міцні статурою, легко переносять спеку і холод, голод і спрагу, невтомні на війні, мужні, сміливі, а швидше нерозважливі, бо не дорожать власним життям. Найбільше вони проявляють спритності та доблесті, б'ючись у таборі під прикриттям возів (бо вони дуже влучно стріляють з рушниць, які є їхньою звичною зброєю), обороняючи ці укріплення; вони непогані також на морі, але верхи на конях вони таки не найкращі».
Завдання
Рівень А
Проаналізуйте документ. Спираючись на мету роботи, самостійно ви­значте напрями дослідження.
Рівень Б
Проаналізуйте документ за таким планом:
1.   Основні причини виникнення козацтва.
2.   Склад козаків.
3.   Заняття.
4.    Військове мистецтво.
5.    Моральні якості козаків.
6.   Загальні висновки.
Рівень В
Уважно прочитайте уривки з документа і дайте відповідь на запитання:
1.   Хто такі козаки, коли і як виникло козацтво?
2.   Якими були основні заняття козаків?
3.   Чому козакам доводилося часто воювати? Як вони поводилися під час битв? У чому полягала козацька тактика ведення бою?
4.   Які людські якості козаків відзначає Боплан? Які з них вам подоба­ються, а які — ні? Чому?

Методичні поради
Найдоцільніше, щоб цю роботу виконував увесь клас, але кожен учень окремо, відповідно до даного завдання. Якщо вчителеві бракує часу, то можна організувати дослідницьку діяльність у групах — коли кожна група вивчає лише одне питання з п'яти, наведених у завданні Б. Не виключається і варіант домашнього виконання роботи окремими учнями або групою з наступним докладним звітом на уроці та узагаль­ненням учителя.
Якщо вчитель у 7 класі не провадив з учнями лабораторно-практичних робіт і це заняття для них перше, то його слід організувати відповідно до рекомендацій лабораторно-практичної роботи № 7 для сьомого класу, тобто як фронтальну роботу з аналізу кожного фрагмента з колективною фіксацією результатів.




Вишковський І.В.
Виникнення українського козацтва. Запорозька Січ
Урок-екстраполяція
Той, хто не любить свою країну,
нічого любити не може.
Дж. Байрон
Девіз уроку: «За славну Україну, за вільне життя, за козацьку славу, за щасливе майбуття».
Мета: на основі психологічного за­вантаження увійти в історичну епоху, розширити знання учнів з питань виникнення козацтва в Україні, його історії; продовжити навчання учнів мислити образами, уявляти історич­ні події і процеси у вигляді схем, мислити стратегічними схемами; ви­ховувати в учнів шанобливе ставлен­ня до історії України, до надбань українського народу; розвивати в уч­нів активне, самостійне, логічне, аналітичне й творче мислення, його критичність, гнучкість, конкрет­ність, нестандартність; активізувати фантазію, забезпечити максимально можливу пізнавальну активність учнів при постійно діючому зворот­ному зв'язку; використати міжпредметні зв'язки з літературою, народо­знавством, образотворчим мисте­цтвом, кресленням, біологією, інформатикою, музикою, кіномистецтвом, фізичною культурою.
Обладнання: рейтингові картки ко­манд, ватман, маркери, українські костюми, відеомагнітофон, телеві­зор, відеокасети, аудіозаписи, магнітофон, гиря, матеріал для прове­дення конкурсів, персональний комп'ютер, плакати із зображенням клейнодів, виставка художньої, до­кументальної та публіцистичної лі­тератури, стіл із козацькою їжею.
Тип уроку: урок-екстраполяція.
Пояснювальна записка
Урок-екстраполяція є сучасним уро­ком і належить до нетрадиційних форм роботи. Він дозволяє перетво­рити навчання з репродуктивного на продуктивне, розвивати творче мис­лення, уміння самостійно здобувати знання, здійснювати мотивацію пі­знавальної активності учнів, розви­вати уяву. Після проведення уроку-екстраполяції учні відчувають здиву­вання, що це «не так уже й важко» і «як я раніше цього не знав?».
Проведення даного типу уроку пе­редбачає роботу за схемою випереджального навчання, попереднє опрацювання теми учнями, надання їм консультаційної допомоги з боку істориків-краєзнавців, учителів, психологів, мистецтвознавців.
Клас заздалегідь поділяється на дві великі групи (команди), кожна з яких отримує завдання. У нашо­му випадку на уроці присутні коза­ки Олешківського куреня і вчителі історії, які виконують роль журі. За здалегідь встановлюється шкала оцінювання, використовуються ігрові методи оцінювання. Рейтин­гові картки кожної із груп ведуть сотники (капітани команд). Корекційна або середня оцінка встанов­люється з урахуванням:
кількості  балів,   набраних  командою (групою);
індивідуального внеску кожного гравця команди;
самооцінки учнями роботи групи;
оцінки   учнем   власної   участі в роботі групи (команди).
Наприкінці уроку за необхідності проведення загальної дискусії з оцінювання заняття вчитель може за­пропонувати учням методику «Дельта-плюс», яка полягає в тому, що спочатку пропонуються питан­ня про позитивні сторони заняття (що сподобалося — «плюс»), а потім обговорюються ті моменти, які можна було б змінити.
ХІД УРОКУ
I. Організація роботи класу
II. Історико-психологічне завантаження (входження в історичну епоху)
Залежно від ресурсного забезпечен­ня уроку можливі два варіанти проведення ІПЗ (історико-психологічного завантаження).
Варіант 1.

Трансформація
Зовнішнього вигляду (одягу)

Способу мислення відповідно до епохи (інтелектуальна рефлексія)

Свідомості (особистісно-комунікативна рефлексія)
Варіант 2
Входження в історичну епоху за до­помогою комп'ютерних технологій та відеоапаратури. Обидві команди (групи) отримують завдання розро­бити комп'ютерну програму «Ви­никнення українського козацтва. Запорозька Січ» або зняти відео-фільм про козацтво на основі мате­ріалів місцевого історичного чи краєзнавчого музею. На цьому ета­пі, згідно з варіантом 2, проводиться коротка презентація (5 хв.) розроб­леної учнями комп'ютерної програ­ми або відеофільму.
Якщо вчителем обрано перший варіант входження в історичну епоху, то учні перед уроком перевдягаються у козацький, український національний одяг відповідного періоду. На цьому етапі уроку, згідно з варіантом 1, проводиться проблемно аналітична бесіда. Її мета — аналіз передумов та комплексу причин никнення європейського феномену — українського козацтва. Обидві групи (команди) для проведення і бесіди поділяються на малі групи. Завдання кожної малої групи — активне сприяння проблемно аналітичній роботі. Завдяки спілкуванню в малих групах вибудовується лан­цюжок причинно-наслідкових зв’язків.
Результат проблемно-аналітичної бесіди
Див. схему 1.
Схема 1. „Виникнення українського козацтва”
Передумови утворення козацтва (ХV ст. – перша згадка про козацтво)
Посилення феодального та релігійного гніту, наступ польських феодалів на права і вольності українського народу
Відхід на нові землі заможних людей та селян з метою їх господарського освоєння
Боротьба з турецько-татарською агресією викликала необхідність створення військової організації для оборони українського народу
Козаки — вільні люди, воїни, захисники рідної землі
Реєстрові козаки (перебували на державній службі, мали землі, одержували платню)
Нереєстрові козаки (не внесені до реєстрів, найбільш активні до соціальних виступів, соціально не захищені)
Січові козаки (знаходились на Січі, належали до певного куреня)
Паланкові козаки (проживали на хуторах та зимівках, належали до певної паланки)

III. Мотивація
пізнавальної активності та інтересів учнів
Проводяться конкурси (змагання) між групами (командами) класу.
1           конкурс — музичний
Звучать українські пісні, які вико­нують команди. (Підбиваються підсумки.)
2    конкурс — спортивний
Хто з представників команд підніме найбільше разів гирю, той і перемо­же. (Журі підбиває підсумки.)
3    конкурс — гумористичний
Гумором було пронизано все життя Січі. Завдання командам — розвеселити козацьке товариство, викорис­товуючи гумор і життєві ситуації, епізоди походів козаків. (Підбива­ються підсумки.)
4    конкурс — танцювальний
Представники від команд запрошу­ють дівчину на танець і показують своє вміння гарно танцювати. (Під­сумки).
5          конкурс — кулінарний
Що їли наші предки? Дати найпов­нішу відповідь. Описати процес приготування таких страв: борщ, каша, вареники, голубці, узвар, ква­шена капуста, бринза, пастрома. (Журі підбиває підсумки.)
IV. Поглиблення знань, вдосконалення вмінь, навичок
Команди на аркушах ватману зобра­жують схему «Політичний устрій Війська Запорозького» (див. схему 2).
Журі оцінює швидкість і правиль­ність виконання завдання.
Якщо було обрано другий варіант історико-психологічного завантаження, то кожна команда представ­ляє підготовлений заздалегідь спіч у малюнках і схемах, що розкриває структуру і зміст фільму, спосіб розкриття теми.   Команда-суперниця  намагається   знайти   слабкі   місця і ставить питання, отримуючи від журі додаткові бали.
V.  Узагальнення й систематизація знань учнів
Перший етап — «мозковий штурм» (брейн-стормінг)
Що б я змінив у політичному устрої Війська Запорозького? Які б ново­введення здійснив на Січі? (Журі оцінює і підбиває підсумки.)
Другий етап — естафета
Команди по черзі відповідають на питання:
1. Яку   роль   відіграло   козацтво у боротьбі за незалежність нашого народу?
2. Яких вершин досягло козацтво у системі правління, політиці, економіці,   розвитку   духовної культури?
3. Що ми, нащадки, маємо сьогодні від тих далеких часів?
4. Як слід розуміти слова Т. Г. Шевченка:
Було колись в Україні —
Ревіли гармати.
Було колись — запорожці
Вміли панувати!
Панували, добували
І славу, і волю —
Минулося, осталися
Могили по полю!
(Журі оцінює естафету, сотники (капітани) заносять оцінки до рейтингової карти команди.)
VI. Підбиття підсумків уроку
Журі визначає переможців. Отри­мання подарунків від представників місцевого козацтва. Оцінювання учнів за рейтинговими картками команд.




Єрмоленко А.
Виникнення українського козацтва та
Запорозької Січі
Цілі уроків:
•  визначити причини виник­нення українського козацтва, сха­рактеризувати господарську діяль­ність та звичаї козаків, а також процес утворення козацької дер­жави — Запорозької Січі — та дати оцінку діяльності першого коза­цького гетьмана Дмитра Вишне­вецького;
• розвивати в учнів уміння ана­лізувати текстові та візуальні іс­торичні джерела, робити виснов­ки, узагальнення й порівняння, визначати причини історичних явищ і подій, давати характерис­тику історичним діячам і визна­чати їхню роль в історії;
• на прикладах козацьких зви­чаїв виховувати в учнів почуття гордості за український народ та почуття патріотизму.
Основні поняття: козак, Запо­розька Січ, козацька республіка, гетьман, кошовий отаман, ко­зацька рада, кіш, курінь, козаць­кі клейноди.
Обладнання: карта, роздатковий матеріал з текстовими та ві­зуальними історичними джерела­ми, схемами, таблицями, портрет Дмитра Вишневецького.
Тип уроків: урок засвоєння нових знань.
Хід заняття 1
I.   АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОР­НИХ ЗНАНЬ.
Вчитель просить учнів прига­дати соціально-економічне та політичне становище українсько­го народу в другій половині XV — на початку XVI ст. під владою іноземних держав, зокрема Лит­ви та Польщі (учні повинні зазначити, що в цей період населен­ня України зазнавало економіч­них, соціальних, політичних, ре­лігійних та національних утисків з боку тих держав, до складу яких входили українські землі).
II.  МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬ­НОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
Вчитель. Майже три століття, з кінця XV до кінця XVIII, істо­рія України визначалася наявні­стю особливого стану населення на її території — козацтва. Коза­цтво в Україні стало окремим суспільним станом, мало певні права, привілеї, звичаї і заняття, мало свою територію. Саме ко­зацтво стало на чолі національ­но-визвольної боротьби українсь­кого народу в цей період, визво­лило значну територію України від польського панування й закла­ло фундамент української дер­жавності. Якими ж були причини появи цього особливого стану на­селення в Україні? Якими були козацькі звичаї? Як виникла за­порозька Січ? З'ясувати це і буде завданням уроку.
III. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІ­ДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ.
План
1. Причини виникнення укра­їнського козацтва.
2. Козацькі звичаї та господар­ська діяльність козаків.
3.  Поява січей. Дмитро Вишневецький.
1. Причини виникнення україн­ського козацтва.
Вчитель об'єднує учнів у гру­пи й дає на опрацювання кожній групі документ. На виконання завдання відводиться 3 хвилини.
Зразки текстів.
Документ 1
«Через татарську небезпеку вже в кінці XV ст. широкі прос­тори Наддніпрянщини, теперіш­ньої Полтавщини, середньої й Південної Київщини й південно-східного Поділля запустіли, багаті й родючі ґрунти стали облогом, зробилися «Диким полем». Серед цієї пустелі де-не-де стояли «гос­подарські замки» — укріплені пун­кти, де перебували представники адміністрації з невеликою зало­гою. До цих замків тулилися рід­кі оселі, щоб на випадок татар­ського наскоку сховатися за його валами або мурами. В лісах і сте­пах навкруги цих замків і далеко на південь та на схід від них була сила дичини та звірини, в річках та озерах було невичерпне багат­ство всякої риби, особливо на дніпровському Низу, за порогами. Все це приваблювало, незважаючи на близьке сусідство з татара­ми, сміливіших людей коли й не селитися в дикому степу, то бодай навідуватися до нього за здобич­чю». (Дорошенко Д. Історія Укра­їни. — К.: «Освіта», 1993. — С. 76.)
Завдання учням.
Відшукайте на карті українсь­кі території, що згадуються в да­ному документі.
Чому ці території були мало­заселені?
Яку назву вони отримали? Чому?
Документ 2
«У північній Україні, де скупчилося населення, ставало лю­дям тісно. Там було багато панів—потомків княжих та боярських родів, вони заводили поміщиць­ке господарство, тіснили селян і примушували робити на себе. Та й державна організація... теж до­кучала населенню повинностями і податками. Тут, у степу, віч-на-віч із татарською небезпекою була воля. Тут і адміністрація, і пани готові були давати всякі пільги, аби знаходилися сміливіші люди, які б одважилися тут мешкати». (Дорошенко Д. Історія України. К.: «Освіта», 1993. - С. 76.)
Документ З
«Тутешні селяни заслуговують на співчуття. Вони мусять працю­вати власноруч і зі своїми кінь­ми три дні на тиждень на користь свого пана, а також сплачувати йому, залежно від наділу, який тримають, певну кількість буассо (міра ваги) зерна, багато кап­лунів, курей, гусей і курчат перед Великоднем, Трійцею і Різдвом. Крім того, повинні возити дрова для потреб свого пана та викону­вати тисячі інших повинностей, не кажучи про гроші, які пани від них вимагають, а також збирають десятину з баранів, свиней, меду, всіляких плодів, а кожного третього року — третього вола. Од­ним словом, селяни змушені від­давати своїм панам усе, чого ті хочуть, так що нема нічого див­ного, коли ці нещасні ніколи ні­чого не відкладають для себе, пе­ребуваючи в таких тяжких умо­вах залежності. Але й це не най­важливіше, оскільки пани мають необмежену владу не лише над їх­нім майном, а й над їхнім жит­тям; ось яка велика свобода поль­ської шляхти, яка живе, наче в раю, а селяни — ніби перебува­ють у чистилищі. Тому іноді ці бідні селяни потрапляють у пов­ну залежність до злих панів та опиняються ще в жалюгіднішо­му становищі, ніж каторжани на галерах. Таке рабство й призво­дить до того, що багато хто тікає, а найвідважніші з них подаються на Запорожжя, яке є місцем при­тулку козаків на Борисфені...» (З «Опису України» 1651 року Г.Левассера де Боплана.)
Завдання учням.
Як ви думаєте, про які землі йдеться в документі З?
Спробуйте визначити, що є спільного між документами 2 і 3.
На основі цих двох докумен­тів визначте, що спонукало селян з північних територій України тікати на південь. Чим приваблю­вали їх південні українські сте­пи?
Документ 4
«Земля, кажуть, дає там не­ймовірні врожаї, вертає посів до сто раз; сіяти щороку не треба — одного року посіяти, уродить і на другий, а дасть одного року і дру­гий, і третій урожай; лишити плуг на полі, то він за два-три дні так обросте, що тяжко його знайти. Трава на ластівнях така висока, що волів ледве видко в ній, як пасуться: часом навіть і рогів з трави не видко. Бджоли така сила, що не тільки в дуплах дерев, а навіть в ями наносить меду, і не раз доведеться провалитися в таку медову криницю. Ріки повні ри­бою, нечувана сила осетрів і ін­шої риби йде з моря в ріки, так що під час того її руху списа мож­на встромити в воду — буде стир­чати як у землі у тій масі риби. Звіра в лісах і степах така сила, що диких биків, коней та оленей б'ють тільки задля шкіри, а м'я­со кидають. Диких кіз стільки набігає зі степів у ліси на зиму, що бити їх можна тисячами. Пта­хів сила неймовірна, так що вес­няною порою хлопці цілі човни набирають яєць диких качок, гу­сей, журавлів, лебедів...» (Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. — К.: «Наукова думка», 1992. - С. 170—172.)
Завдання учням.
Як ви думаєте, про які землі йдеться в цьому тексті?
Чи не є ці відомості перебіль­шеними?
А як ви гадаєте, чому ось такі, часом фантастичні, розповіді про південні українські степи існува­ли в оповіданнях тих часів?
Після опрацювання цих до­кументів під керівництвом вчите­ля учні складають схему (див. схе­му 1).
Схема 1

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА
↓                    ↓                    ↓
Існування великого масиву вільної землі зі сприятливими умовами для життєдіяльності. Досвід освоєння південних територій уходниками. Природ­не прагнення людей до мігра­ції в пошуках кращого життя


Зростання зовнішньої загрози, нагальна потреба за­хисту українських територій від нападу турків та татар

Посилення феодальної експлуатації, прогресуюче закріплення, наростання релігійного та національного гні­ту українського народу під владою Литви та Польщі

Далі вчитель пропонує учням дослідити походження слова «ко­зак» і знайомить їх із варіантами визначень цього терміну:
1. Козак — у перекладі з тюрк­ської мови означає воїн, охоро­нець або вільна людина. Появу козацтва як історичного явища нерідко відносять ще до часів Київської Русі, пов'язуючи його з так званими бродниками — населенням південно-руських сте­пів, що не підкорялося князівській владі (Дорошенко Д. Історія України. — К.: «Освіта», 1993. — С. 228.)
2. «Слово «козак» тюркського походження. Воно мало різні значення: вільна людина, воїн-найманець, шукач пригод, вигна­нець та ін. Люди, які займалися уходницькими промислами в необжитих степах, а також брали участь у походах проти татар, ста­ли називатися козаками». (Сас П.М. Історія України XVI— XVIII ст. — Львів: «Дивосвіт», 2001. — С. 21.)
3. «Тюркське за походженням слово «козак» означало вільних, не залежних від пана людей, які не мали чітко визначеного місця в суспільстві й населяли безлюд­ні окраїни» (Субтельний О. Укра­їна. Історія. — К.: «Либідь». 1991. - С. 100.)
4.  «...Слово «козак» широко розповсюджене у народів турець­кого кореня; воно було уживане в половців і досі вживається у ту­рецько-татарських народів, а зна­чить волоцюгу, що промишляє війною й розбоєм. Прикладало­ся воно до степових волоцюг та­тарських, перейшло й на наших українських», (Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. — К.: «Наукова думка», 1992. — С. 173.)
Завдання учням.
Спробуйте порівняти ці визна­чення. Що в них спільного, а що відмінного?
Як ви гадаєте, чому слово «ко­зак» має різні значення?
Яка з названих версій похо­дження слова «козак», на вашу думку, найближча до істини?
Запропонуйте свій варіант ви­значення цього слова.
Історична довідка
Поняття «козаки» поширило­ся на українських землях ще до вторгнення Батия (1223). Маєть­ся на увазі воєнізоване поселен­ня дніпровських бродників, які населяли не лише Запорожжя, а й пониззя Бугу, Дністра і Дону. Традиція вигнанців селитися на Дніпровому Низу відома з XI ст. Пізніше це явище стає масовим. Більшість дослідників вважають, що традиції військової тактики, звичаїв та обрядів, елементів де­мократизму були засвоєні запоро­жцями від попереднього населен­ня Дніпрового Низу, яке літопи­сці називали збірним іменем — бродники.
Перші згадки про українське козацтво стосуються 1489, 1491, 1492, 1499 років. Фактичні відо­мості про появу запорозького ко­зацтва свідчать переважно про посилення антифеодальної бо­ротьби на землях України, почи­наючи з повстання під керівниц­твом Мухи (1490—1492), яке з Мо­лдови перейшло на Буковину й Галичину. Про козаків на Поділ­лі є свідчення вже з 80-х років XV ст. Польський хроніст Мар­тин Бельський, описуючи похід 1489 року Яна Альбрехта на та­тар, зазначає, що польське війсь­ко могло успішно просуватися в подільських степах тільки тому, що провідниками його були міс­цеві козаки.
Перші згадки про козаків на Київщині датовані 1492 роком, а більш конкретні — 1499 роком. У грамоті великого князя Литов­ського Олександра Ягеллона (1499) йдеться про митний збір київським воєводою: «Которые казаки с верху Днепра и с наших сторон ходят водою до Черкас и далее и что там здобудут, с того совсего воеводе киевскому деся­тую мают давати». (Народна па­м'ять про козацтво. — Запоріж­жя: «Інтербук», 1991. — С. 122.)
2. Козацькі звичаї та господар­ська діяльність козаків.
Повідомлення учнів.
Доцільно буде використати ілюстрації, які допоможуть кра­ще опрацювати ці питання.
Обговорення завдання.
Поміркуйте та визначте пози­тивні й негативні риси характеру українського козака й запишіть у зошит.
Позитивні риси козака:
—  військова доблесть;
— мужність, хоробрість, спри­тність;
—  відсутність страху перед смертю;
—  винахідливість;
—  чесність, щирість;
—  щедрість;
—  безкорисливість;
—  повага до старших, побра­тимство;
—  почуття патріотизму;
—  почуття гумору;
         ---  любов до музики й пісні.
Негативні риси козака:
— похвальба подвигами, збро­єю;
— безпечність, легковажність;
— схильність до лінощів і гуль­тяйства;
— схильність до пиятики.
Додаткова інформація
У разі, коли повідомлень учнів буде недостатньо для висвітлення питання про козацькі звичаї.
«Запорозькі козаки носять як відмінний знак на маківці голо­ви чуб, великий, наче жмуток пі­р'я. Решту голови вони голять. Вони надають такого значення цьому чубові, що коли один ко­зак вирве його в іншого, то му­сить заплатити йому п'ять карбо­ванців.
Якщо один козак має таку зло­стивість, що вб'є іншого з умис­ним наміром, то його кладуть на тіло вбитого і їх ховають в одній могилі.
В запорозьких козаків курені завжди стоять відчинені. Будь-який мандрівник чи перехожий може туди зайти і з'їсти все, що він знайде їстівного, якщо навіть нікого нема вдома. Йому навіть ніхто не дорікне, як він усе з'їсть, але він не може нічого забрати з собою, якщо не хоче наразитися на суворе покарання, бо існує священний принцип недоторка­ності будь-якої речі, що знахо­диться в курені.
З цього принципу, якого вони ретельно дотримуються, випливає обов'язок для того, хто знайде яку-небудь річ на Січі, прив'язати свою знахідку до високого стовпа й лишити її там протягом трьох днів, після того, якщо не з'явить­ся її власник, він може вважати її своєю. Та якщо він забере річ, не виставивши її на огляд, і не від­криється, тоді його самого прив'я­зують до високого стовпа посере­дині майдану й кладуть біля ньо­го чимало київ. Кожен, хто про­ходить повз прив'язаного, повинен узяти кия і тричі вдарити винно­го. І якщо навіть перший удар ста­не смертельним, то ніхто не до­корятиме, а всі негайно схвалять цю дію оплесками. Після трьох ударів частують потерпілого чар­кою горілки, посудина з якою сто­їть поблизу, приказуючи: «Пий, вражий сину!»
Від часу, коли запорозький козак залишає свій курінь, щоб ніколи до нього не повернути­ся, він втрачає свою назву коза­ка-запорожця і дістає ім'я гай­дамаки або розбійника з битого шляху.
Щоб убезпечити себе від во­шей, запорозькі козаки варять дуже жирну рибу, що зветься осет­рина. Коли жир вкриє воду у ка­зані, козак занурює у нього нову сорочку й лишає її на певний час просочитися тим жиром. Потім він вдягає її і зніме лише тоді, коли вона стане зовсім ветха.
Коли козаки мали гарячку, то звичайним засобом проти неї слу­жила половина заряду гарматно­го пороху, розведеного в горілці, що її вигнано з зерна. Проковт­нувши цю суміш, вони лягають, засинають і прокидаються в доб­рому здоров'ї. Інші замінюють порох на попіл.
Коли їх поранено і нема кому подати їм допомогу, вони беруть жменю землі, розводять її своєю слиною і змащують рану». (Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії. — К.: «Український письменник», 1994. - С. 63-69.)
Для детальнішого опрацюван­ня питання про господарську ді­яльність козаків можна викорис­тати уривки з праць П.М.Саса «Іс­торія України. XVI — XVIII ст.» та М.С.Грушевського «Ілюстрова­на історія України.
Зразки текстів.
«Господарська діяльність уходників була різноманітна. Вони в'я­лили рибу, засолювали її в діжки, ловили диких коней, заготовляли м'ясо, сало і шкури диких тварин, а також цінне хутро. Великі при­бутки давали їм пасіки. Чимало людей займалися степовими про­мислами, їздили до чорноморсь­ких лиманів по сіль». (Сас П.М. Історія України. XVI—XVIII ст. — Львів: «Дивосвіт», 2001. — С. 28.)
«І воно (південне дозвілля) притягувало до себе людей смі­лих і відважних, котрі не бояли­ся йти в дикі степи, назустріч та­таринові — готові були битися з ним, аби тільки користати з ба­гатства й свободи тої без панської землі. ...Сунула сила людей і розходилася по тутешніх просто­рах, займаючись ловлею риби, звіра, пасічництвом. Збиралися в ватаги, обирали собі отамана, за­пасали зброї й усякого припасу і з ранньої весни рушали в степові «уходи», щоб там господарити до пізньої осені, а потім з запасами меду, риби, шкір, коней та іншої худоби вертали на «волость». Але там чекали їх урядники старостинські і відбирали добру пай­ку, і то найкращої здобичі. Тому сміливіші не вертали на зиму, а зимували в степу.
Офіціально се означало про­мисли в степових уходах, рибаль­ство, ловецтво і бджільництво. Але з такої офіціальної стежки воно звичайно переходило на не офіці­альну, що звалося «лупленням чабанів татарських або турець­ких». (Грушевський М.С. Ілюстро­вана історія України. — К.: «На­укова думка», 1992. — С. 172—173.)
Завдання учням.
На основі цих документів ви­значте, чим займалися козаки.
Як ви думаєте, що Грушевсь­кий мав на увазі, говорячи про таке заняття козаків, як «луплен­ня чабанів татарських»?
Що змушувало козаків не по­вертатися додому, а селитися в південних степах?
3. Поява січей. Дмитро Вишневецький.
Вчитель. Згодом козаки поча­ли ставити для захисту від татар «городці» й «засіки», які назива­лися ще «січі». Чимало таких укріплень виникло на Дніпровсь­кому Низу (за порогами Дніпра), де починався Великий Луг (дніп­ровські плавні з численними ос­тровами, озерами й протоками). Козацтво міцно закріпилося в цьому регіоні. Татарські кочів'я були витіснені ближче до чорно­морського узбережжя. Спору­дження першої великої фортеці в пониззі Дніпра пов'язане з ім'ям Дмитра Вишневецького.
Завдання учням.
Прослухавши повідомлення, дайте характеристику Дмитру Вишневецькому як історичному діячу, використовуючи пам'ятку (див. Пам'ятку).
Історична довідка
Дмитро Вишневецький (Байда):
• народився в м. Вишневці на Волині в князівській родині;
• набув великого військового досвіду в боротьбі з турками й татарами;
• був черкаським і канівським старостою;
• у 1552 році заклав укріплен­ня на острові Мала Хортиця;
• у 1557 році ця фортеця ви­тримала 24-денну облогу татарсь­кого війська;
• ходив у походи на турецькі й татарські фортеці Очаків, Іслам-керман та у Молдавію;
• у 1564 році потрапив у полон до турків і був страчений за на­казом турецького султана.
На відміну від багатьох ста­рост, які організовували козаків у південних українських степах на боротьбу з турками та татарами, Дмитро Вишневецький уперше розгорнув цю діяльність саме на Запорожжі й побудував першу козацьку фортецю на острові Хор­тиця. Це сприяло збагаченню ор­ганізаційного й військового досві­ду козаків.
А ще можна запропонувати учням прослухати українську на­родну пісню:
Пісня про Байду
В Царграді на риночку
Та п'є Байда мед-горілочку;
Ой п'є Байда та не день, не два,
Не одну нічку та й не годиночку;
Ой п'є Байда та й кивається,
Та на свого цюрю поглядається:
«Ой цюрю ж мій молодесенький,
Та чи будеш мені вірнесенький?»
Цар турецький к ньому присилає,
Байду к собі підмовляє:
«Ой ти, Байдо та славнесенький,
Будь мені лицар та вірнесенький,
Візьми в мене царівночку,
Будеш паном на всю Україночку!»
«Твоя, царю, віра проклятая,
Твоя царівна поганая!»
Ой крикнув цар на свої гайдуки:
«Візьміть Байду добре в руки,
Візьміть Байду ізв 'яжіте,
На гак ребром зачепіте!»
Ой висить Байда та й не день,
не два,
Не одну нічку та й не годиночку;
 Ой висить Байда та й гадає,
Та на свого цюрю споглядає,
Та на свого цюрю молодого
І на свого коня вороного:
 «Ой цюрю ж мій молодесенький,
Подай мені лучок та тугесенький,
 Подай мені тугий лучок
І стрілочок цілий пучок!
Ой бачу я три голубочки —
Хочу я убити для його дочки.
Де я мірю — там я вцілю.
Де я важу — там я вражу!»
 Ой як стрілив — царя вцілив,
А царицю в потилицю,
Його доньку в головоньку.
 «Ото ж тобі, царю,
За Байдину кару!
Було тобі знати,
Як Байду карати:
Було Байді голову істяти,
Його тіло поховати,
Вороним конем їздити,
Хлопця собі зголубити».
(Українські народні пісні та думи. — К.: «Знання», 1992. - С 36-37.) Завдання учням.
Визначте, про яку історичну особу йдеться в цій українській народній пісні.
На основі цієї пісні спробуй­те схарактеризувати історичну постать Дмитра Вишневецького. Як ви думаєте, чому народ увіковічнив пам'ять про Байду в українській народній пісні?
Яку невідповідність історич­ним фактам ви помітили в тексті пісні? Як ви до цього ставитесь?
Пам'ятка для характеристики історичного діяча
1.  У якій країні жив історич­ний діяч, за яких історичних умов він розгорнув свою діяльність?
2.  Опишіть його зовнішність і характер. Що вплинуло на фор­мування його особистості? Які його риси варті наслідування, а які ні?
3.   Інтереси яких верств су­спільства він виражав?
4.  Назвіть результати його ді­яльності й дайте їм оцінку.
5. Сформулюйте своє ставлен­ня до нього.
IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИ­СТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ.
Завдання учням.
Схарактеризуйте основні риси життя й побуту козаків.
Домашнє завдання: за підруч­ником, за яким працює вчитель.
Творче завдання: скласти роз­повідь «Один день із життя коза­ка».
Хід заняття 2
I.  АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОР­НИХ ЗНАНЬ.
Запитання учням.
Назвіть причини виникнення українського козацтва.
Кого вчені вважають прототи­пом українських козаків?
Якою господарською діяльні­стю займались козаки?
Які чинники зумовили появу перших січей?
Опишіть зовнішній вигляд ко­зака та назвіть його риси харак­теру.
Який із козацьких звичаїв вам найбільше сподобався й чому?
II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬ­НОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
III. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІ­ДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ.
План
1.  Запорозька Січ — козацька республіка;
2.  Козацькі символи.
1. Запорозька Січ — козацька республіка.
Слово вчителя: Як ми з'ясували на минулому уроці, на середину XVI ст. за Дніпровими порогами вже існувала мережа укріплених пунктів — січей, де мешкали козаки-уходники. З часом козаків, які постійно стали жити в угодах, біль­шало. Малі козацькі ватаги об'єд­нувалися в більші, й виникла по­треба в їх військовій організації. У цей час до козаків приєднується багато вихідців із заможних станів, адже після Люблінської унії їм за­грожувало окатоличення. Також вони зазнавали й інших утисків з боку Речі Посполитої. Їхній на­плив прискорив об'єднання коза­ків у військову спільноту. Напри­кінці 70-х років XVI ст. виникла військова організація козаків, центром якої було укріплення, яке називали Запорозька Січ, а козаків — запорозькими (назва по­ходить від місця розташування).
Робота у групах.
Завдання учням.
Проаналізуйте текстові та ві­зуальні історичні джерела (на виконання завдання відводиться час 4—5 хвилин).
Група 1 працює з ілюстрацією (Запорозька Січ) й документом.
«Січ — то була простора пло­ща на Дніпровім острові (спочат­ку на Хортиці, потім на Базавлуці і Томаківці). З усіх боків оми­вали ці острови могутні води Дніпра. Крім того, на самім ост­рові був викопаний глибокий рів, наповнений водою, та й постав­лено високий, гострий частокіл з міцними брамами. На брамах, що на ніч замикалися, стояли гармати й козацька сторожа...
Довкола площі стояли побу­довані хатки, так звані... «курені». Ті хатки були накриті очеретом або кінськими шкурами. В тій хатці жив один курінь з курінним отаманом.
Посередині Січі стояла невели­ка церква св. Покрови, знадвору навіть скромна, але в середині оздоблена золотом й сріблом, бо козаки були побожні й дуже дбали про свою церкву, а під час читання Євангелія тримали шаблі наполо­вину витягнені з піхов, на знак того,що готові будь-якої миті боронити свою віру. Частину своєї воєнної здобичі призначали на церкву і ку­пували щораз кращі нові хоругви та ікони. На Січі, крім хаток-куренів, були й склади зі зброєю, з гармата­ми, з човнами та харчами. Коло складів стояла нічна сторожа». (Гриценко І.С, Карабанов М.М, Лотоцький А.Л. Гомін віків. — К.: «Проза», 1994. — С. 74—76.)
Завдання учням.
Користуючись документом та ілюстрацією, опишіть вигляд За­порозької Січі.










Як ви думаєте, чому Запо­розька Січ виникла на острові?
Які факти свідчать про те, що козаки були людьми побожними?
Група 2 також працює з доку­ментом та ілюстрацією «Козаць­ка рада на Січі».
«Гетьмана (чи «старшого») вибирає військо на раді. На вій­ськовій раді обмірковують і всі найважливіші питання. Часом, коли на військовій раді складно було дійти ладу, то вибирали з себе тіснішу раду, і та, обмірку­вавши, подавала свої думки усій (широкій) раді. Рада зі своєю ста­ршиною не церемониться, виби­рає і скидає, але вибравши, слу­хає її у всьому. Голосування в раді не було: рішення оголошувалось криком та киданням шапок уго­ру. Взагалі військова рада сильно нагадує старе українське віче». (Козацькі ватажки та гетьмани України. — Львів, 1991. — С. 12.)
Завдання учням.
На основі ілюстрації й доку­менту схарактеризуйте політич­ний устрій Запорозької Січі. Назвіть органи січового прав­ління.











Група 3 працює зі схемою «Політичний, адміністративний та військовий устрій Запорозької Січі» ( див. схему 2) та ключови­ми словами.
Козацька рада — законодавчо-розпорядчі збори всіх козаків, де мав право вільно висловити свою думку кожен козак і на якій ви­рішувалися всі найважливіші пи­тання. Рада була вищим органом влади на Січі.









    Гетьман — старший, головний серед козаків, був головнокома­ндувачем, мав вищу судову й ви­конавчу владу, а також представ­ляв Військо Запорозьке під час переговорів; обирався на козаць­кій раді.
Військові старшини — адміні­страція на Січі, обиралася також на козацькій раді.
Курінь — житло козаків.
Кіш — усе козацтво, козацький табір.
Завдання учням.
Розгляньте схему й зробіть узагальнення з питання про по­літичний, адміністративний і вій­ськовий устрій Запорозької Січі.
Обговорення завдання.
Вчитель. Деякі історики нази­вають Запорозьку Січ козацькою
республікою. Чи згодні ви з цією думкою? Свою відповідь об­ґрунтуйте.
Це завдання можна виконати методом «прес»:
1. Я вважаю...
2. ...тому, що...
3. Наприклад,...
4. Отже,...
Запорозька Січ — козацька дер­жава:
 домінування принципу демократизму — рівність, вільне висловлювання думок на козацькій раді, виборність посадових урядовців.
 Військо Запорозьке з позицій суверенітету здійснювало незалежну від польської влади міжнародну політику.
 козаки встановлювали дипломатичні стосунки з урядами іноземних держав, підписували міжнародні договори.
— влада виборних органів поширювалася на територію Війська Запорозького;
— було створене боєздатне військо, яке стало засобом виборювання національної свободи.
2. Козацькі символи.
Питання про козацькі клейноди вивчається шляхом опрацю­вання історичних довідок та ілю­страцій, що супроводжується ко­ментарями вчителя.
Історична довідка 1:
Клейноди — військові знаки, регалії або атрибути козацтва. Уперше були надані Війську За­порозькому польським королем Стефаном Баторієм у 1576 році. Серед них були:
булава — вид зброї, що являє собою металевий стержень з ку­лею на кінці, символ влади геть­мана та кошового отамана;
бунчук — мідна або золочена куля на дерев'яній палиці із при­кріпленим пучком кінського во­лосся;
корогви — різнокольорові ко­зацькі прапори із зображенням святих, хрестів, зброї;
перначі (шестопери) — менші ребристі булави, символи влади козацьких полковників;
печатка — мала круглу форму із зображенням козака у гостро­верхій шапці на голові, у кафіані, із шаблею, порохівницею при боці, із самопалом на лівому пле­чі, а навколо напис; «Печать слав­ного Війська Запорізького Низо­вого»;
литаври — великі мідні котли, обтягнуті шкірою, що служили для подання різного роду сигналів.
Історична довідка 2:
Герб Війська Запорозького — постать козака, озброєного муш­кетом і шаблею — виник у другій половині XVI ст. Законної сили він набрав за короля Стефана Баторія. Цей герб було вперше зображено на печатці Війська Запорозького у 1595 році за геть­манування Григорія Лободи. Зго­дом цей герб став також зобра­жатися на прапорах, портретах, іконах, у рукописних та друкова­них виданнях.
IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ.
Завдання учням.
Як ви думаєте, яка подія із життя запорожців описана в до­кументі і що ви про неї дізнали­ся на сьогоднішньому уроці?
З «Опису України» Гійома де Боплана:
«Коли зберуться всі старі пол­ковники і старі козаки, що ко­ристуються серед них пошаною, кожен із них віддає свій голос за того, кого вважає за найздібнішо­го, і той визначається більшістю голосів. Якщо обраний не хоче приймати посади, відмовляючись невмінням, малими заслугами, браком досвіду чи похилим віком, це йому не допомагає... Якщо об­раний козак приймає на себе обо­в'язки старшого, то дякує зібран­ню за виявлену честь, хоча додає, що недостойний, і для такої по­сади нездатний, далі ж, однак, урочисто запевняє, що докладе зусиль і старання, аби гідно по­служити всім взагалі, так і кож­ному зокрема, і що завжди гото­вий покласти своє життя за своїх батьків (так вони називали між собою один одного). На ці слова кожен плеще в долоні, вигукую­чи: «Слава! Слава!» Потім усі один за одним відповідно до свого ра­нгу йдуть вклонитися йому».
Домашнє завдання: за підруч­ником, за яким працює вчитель, підготувати повідомлення про Івана Підкову, Криштофа Косинського, Северина Наливайка.




Іпатенко Н. М.
Українське козацтво
Інтелектуальна гра
Мета уроку: поглибити знання учнів з питань виникнення козацтва в Україні, історичної боротьби українського народу за свої права; вихову­вати почуття гордості за свій народ, відповідальності за збереження іс­торії рідного краю.
Обладнання: ілюстрації, плакати із зображенням клейнодів; художня виставка дитячих робіт «Козацькому роду нема переводу»; виставка художньої, документальної та публіцистичної літератури; портрети Д. Вишневецького, П. Сагайдачного; магнітофон.
Було колись в Україні —
Було колись — запорожці
Вміли панувати!
 Панували, добували
 І славу, і волю —
 Минулося, осталися
 Могили по полю.
(Т. Г. Шевченко)
Козацькому роду нема переводу.
Степ та воля — козацька доля.
Де козак, там і слава.
До булави треба голови.
Слава не поляже, а про себе розкаже.
(Народна мудрість)
ХІД УРОКУ
І. Вступне слово
На тлі мелодії, що виконує бандурист, звучать слова:
«Багатостраждальна Україна... Скільки сумних і веселих спогадів зри­нає у моїй уяві при одному цьому слові. Так бо, тут де не ступни, усюди натяк на славне минуле наших предків. Скільки ж то було тут великих і славних героїв! Скільки лунали в повітрі волання і стогони переможених та пісні і вигуки переможців! А скільки разів землю поливала кров християнська, засівали кістки людські! І це було вже на світанку її історичного існування, за того часу, що називають дотатарський. Великий морок обліг тоді нашу Україну. Та після довгих років страждання у її народах зародилась і виросла могутня сила. Міцне тілом, могутнє духом ни­зове лицарство, мов буря, носилося степами, морськими хвилями і всією просторою Україною, всюди залишаючи кривавий слід і всюди страшною помстою віддячуючи ворогам дідівської віри та свого народу,— татарам, тур­кам та полякам. І гриміла слава козацька по далеких країнах і надихала на­родних співців славних подвигів козацьких, які донині зберігають пам'ять про них у своїх думках та піснях». (Д. Яворницький)
II. Проведення гри
У грі беруть участь 2 команди.
1. Захист назви та емблеми команди
2. Розминка. Хронологічна гра «Чи знаєш ти?»
На столі лежать картки з датами. Усі члени команд по черзі беруть картки, назвавши подію, яка сталася цього року. Перемагає команда, яка набере більше карток.
Дати: 1385,1482, 1492, 1550-ті, 1529, 1566, 1588, 1569,1596, 1572, 1591-1593, 1594-1596, 1616-1622, 1616,1621,1625, 1630, 1635, 1637, 1637-1638.
3. Упізнай історичного діяча
Ця людина — особа історична й легендарна, нащадок знатного кня­зівського роду.
Деякий час був черкаським і канівським старостою, організовував обо­рону від турецько-татарських нападів. Саме на оборону він спрямував і організацію козаків і будівництво укріплень на острові Хортиця.
Ставши на службу до московського царя, кілька разів зі своїми заго­нами здійснив походи на Крим.
У 1563 році очолив похід на Молдавію, де потрапив у полон. Його віді­слали в Царгород і там стратили.
(Дмитро Вишневецький)
Він прожив на світі лише 37 років, але залишив яскравий слід в історії свого народу і був оспіваний в українських піснях і думах.
Це був розумний, освічений чоловік, навчався в Острозькій академії. Був на Січі, ходив у походи проти татар і турків.
Потім повернувся в Острог і поступив сотником до князя Острозько­го, брав участь у придушенні повстання Косинського, за що йому доко­ряли запорожці.
У 1594 р. очолив козацько-селянське повстання. У 1597 році був страчений поляками у Варшаві.
 (Северин Наливайко)
За походженням він був шляхтичем із Самбірського повіту в Галичині.
Протягом 8 років навчався в Острозькій академії. Потім працював чиновником у суді.
Наприкінці XVI ст. став запорозьким козаком. На Запорожжі вияви­лися його найкращі риси: сміливість, військові та адміністративні здібності, розсудливість, висока культура.
Обирався обозним старшиною, кошовим отаманом. А невдовзі вели­кий авторитет, військове уміння, вдача в походах надали йому змогу стати гетьманом. Це сталося у 1616 р.
Помер 22 квітня 1622 року внаслідок численних поранень, отриманих у Хотинській війні 1621 р.
(П. Конашевич-Сагайдачний)
У 1629 році запорожці обрали гетьманом досвідченого й відомого успішними морськими походами козака.
А вже наступного року він очолив козацько-селянське повстання.
Повстання охопило Полтавщину, Київське Полісся й Запорожжя. Найзапеклішим був бій 15 травня 1630 року, що увійшов в історію під на­звою «Тарасова ніч».
(Тарас Федорович (Трясило))
4. Далі, далі...
Учні мають за одну-дві хвилини дати якомога більше визначень наведеним словам.
Козак        Січ        Загальна рада    Кодак    Шляхта
Магістрат    Старшина    Сірома        Галера    Хортиця
Гетьман    Келепи    Дуки            Литаври    Ощепи
Панщина    Бунчук    Чайка        Писар    Литовські статути
Унія        Клейноди    Яничари        Курінь
Хан        Обозний    Султан        Реєстр
5. Знайди зайве
Гетьман Отаман Хан
Косинський Трясило Кармелюк
Мушкет Пістоль Меч
Сагайдачний Жолкевський Кішка
Безкорисливість Жорстокість Спритність
Харків П'ятка Солониця
Галера Чайка Каравела
Кафа Перекоп Бахчисарай
Борщ Риба Куліш
Козаки Селяни Запорожці
6. Знайди пару
Кожна команда одержує 4 картки, на яких написані назви подій, і 4 хронологічні картки. За 30 сек. учні знаходять відповідну картку і ши­куються парами.
1556
Заснування Запорозької Січі на острові Мала Хортиця
1594 – 1596
Козацько-селянське повстання під проводом Северина Наливайка
1621
Хотинська війна
1635
Спорудження польським урядом фортеці Кодак
1572
Утворення козацького реєстрового війська
1591 – 1593
Козацько-селянське повстання під проводом Кшиштофа Косинського
1625
Козацько-селянське повстання під проводом Тараса Федоровича
1614 – 1622
Гетьманство Петра Сагайдачного
7. Розв'язати задачі
•     Уявіть себе учасником ради на Січі. Опишіть учасників ради і розкажіть, які питання вони могли обговорювати.
•     Уявіть себе учасником походу на Кафу 1616 року. Опишіть учасників походу та їхні дії під час походу.
8. «Коло ідей»
•     Що ми, нащадки, запозичили сьогодні від козацьких часів?
9. Досягни вершини
У піраміду потрібно вписати прізвища козацьких ватажків.































































10. Конкурс художників та номерів художньої самодіяльності
III. Підсумок уроку




Прийма Т.
Виникнення українського козацтва та
Запорозької Січі
Тема уроку: Виникнення українського козацтва та Запорозької Січі.
Мета: ознайомити учнів із процесом ви­никнення українського козацтва, показати його місце в історії України, розкрити принципи організації козацтва та його роль в державо­творчих процесах; навчити учнів працювати з джерелами, співставляти, узагальнювати істо­ричні факти, розвивати вміння працювати з кар­тою; виховувати в учнів почуття національної гідності, гордості за предків та формувати в дітях патріотизм, кмітливість, мужність.
Тип уроку: комбінований урок.
Обладнання: Магнітофон, аудіокасета з за­писом пісень «Козацькому роду нема перево­ду» та «Марш запорозьких козаків»; карта, вис­тавка книг та ілюстрацій про козацтво, плакати з прислів'ями:
— Де козак, там і слава;
—  Козацькому роду нема переводу;
—  Козак вкраїнську любить мову, додержить завжди свого слова;
Основні    поняття, терміни: козак, кіш, Запорозька Січ, голота, дуки.
   Хід уроку.
1.  Перевірка домашнього завдання за до­помогою карток, розроблених за рівнями складності, та в ході розгорнутої бесіди з вуз­лових питань попередніх тем уроків.
2.  Пояснення нового матеріалу.
(Лунає пісня «Козацькому роду нема пере­воду».)
Вчитель. Ця пісня допомагає нам, діти, відчути й уявити ще одну славну сторінку історії України — козаччину, її сильний, воле­любний, своєрідний дух. Дух наших предків.
(На дошці вчитель записує тему і план уро­ку.)
План.
1.  Причини виникнення козацтва, джерела його формування
2. Життя і побут козаків.
3.  Заснування Запорозької Січі. Д. Вишневецький.
Починаючи розгляд нового матеріалу, вчи­тель ставить перед учнями пізнавальне завдання, наголошуючи, що головним завданням уроку є визначення якісних характеристик ук­раїнського козацтва як соціального, національ­но-культурного та політичного феномену.
Вчитель. Що ж означає слово «козак»?
Слово козак прийшло зі сходу.У давніх тюрків козаками називали молодих хлопців, які справляли обряд посвячення в повноправні чле­ни племені. Вони повинні були прожити в сте­пу декілька місяців, змагаючись за те, щоб вижити в важких природних умовах.
У 1240 р. термін «козак» вперше згадується в «Таємній історії монголів». А в 1303 р. в слов­нику половецької мови «Кодекс Куманікус» термін козак вживається у значенні «страж», «конвоїр».
Перше писемне джерело, що засвідчує вжи­вання слова «козак» стосовно українців, — «Польська хроніка» Мартина Бельського. У 1489 р. польський хроніст, описуючи похід сина польського короля у Східне Поділля, засвідчує: «польське військо могло успішно просуватись у південних степах лише завдяки місцевим козакам, які добре знали місцевість». А в 1492 р. татарський хан скаржився у листі Великому князеві Литовському, що козаки захопили татарський корабель у Пониззі Дніпра. Зараз добре відомо, що козацтво виникає як явище побутове і лише згодом перетворюється на окремий стан феодального суспільства зі своїми правами і привілеями.
Особливістю суспільного життя в Україні в XV—XVI ст. було те, що основна маса населен­ня зосереджувалась на Поділлі, Волині, Гали­чині, Поліссі та в північній Київщині. І майже незаселеними залишались Середнє Подніпро­в'я, Побужжя, Запорожжя.
(До дошки викликається учень, який на карті знаходить вищеназвані регіони.)
Історики визначають декілька джерел утворення козацтва. М. Грушевський вбачав коріння козацтва ще в давньоукраїнських бродниках.і берладниках (східнослов'янське населення, яке перебувало поза державно-ад­міністративною структурою Русі).
На землях Дикого Поля уже з XV ст. козаки-уходники займаються промислами (мислив­ством, .рибальством, бджільництвом). Для попов­нення державної скарбниці старости прикор­донних замків Остер, Канів, Черкаси, Вінниця, Житомир з часом взяли уходні  промисли  під контроль і почали їх роздавати тим, хто платив більший податок. А по сусідству в степах кочували татарські орди. Точилась постійна боротьба за володіння цим краєм.
Наприкінці XV ст. — в XVI ст. на українських землях склалася склад­на соціально-економічна ситуація. (Учням пропонується пригадати знан­ня з попередніх уроків та з вивчено­го в 7 класі.)
— Литва і Польща все більше об­межували автономію українських земель, нехтуючи їх самоврядуванням;
— здійснювався наступ на права православ­ного населення і збільшувалася католицька ек­спансія;
— зростало феодальне землеволодіння, по­силювалося кріпосне право, погіршувалося ста­новище покріпачуваного населення,  що збільшувало кількість втеч селян-кріпаків на вільні землі.
Там, на Південному Бузі, Синюсі, Дніпрі, Трубежі, Сулі збільшується кількість зимівників (господарств, хуторів у запорозьких і чорно­морських козаків, де вони перебували, коли не велися військові дії, і де розвивалось скотар­ство, землеробство, бджільництво).
Політичний вплив на формування козаць­кої верстви справили заходи, вжиті урядом Речі Посполитої для колонізації Подніпров'я та Ліво­бережжя. Рішенням сейму у 1590 р. вільні землі у цих регіонах роздавались особам шляхетсь­кого стану у приватну власність. Прагнучи от­римати землеволодіння, багато безпомісних шляхтичів з Волині і Галичини приступили до колонізації нових земель. Серед прибулих було чимало таких, хто обрав військове ремесло го­ловним заняттям.
Немаловажною обставиною формування козацтва виявився й зовнішний чинник — спу­стошливі напади кримських татар на українські землі. В кінці XV ст. татари 41 раз здійснили набіги, а у XVI ст. за 63 роки вчинили 69 нападів. За даними дослідників, за станом на по­чаток XVII ст., татари забрали в полон та вби­ли 300 тис. чоловік (населення на українських землях в той час становило близько 4 млн. чоловік).
(Вчитель пропонує зробити висновки до по­чутої інформації.)
— Отже, слово «козак» має тюркське походження. Та, потрапивши на слов'янський грунт, воно стало вживатися для означення окремого соціального стану. Козак — це вільна озброє­на людина, котра несе сторожову прикордонну службу.
Поява та формування козаць­кої верстви —історично об'єктив­ний процес, зумовлений наступ­ними чинниками:
1) посиленням феодальної експлуатації; наростанням націо­нального та релігійного гніту;
2) господарським освоєнням та колонізацією нових земель;
3) нагальною потребою захисту українсь­ких земель від нападів татар.
У формуванні козацької верстви взяло участь міське населення, селянство, українська шлях­та, слуги.
Багато цікавих описів, звісток про козаків залишили мандрівники з різних країн Європи. Серед них — австрійський посланець Еріх Лясота (1594). Він писав: «Мешканці України, які сьогодні всі називають себе козаками і які з гордістю носять це ім'я, мають гарну постать, бадьорі, міцні, спритні до всякої роботи, щедрі і мало дбають про нагромадження майна, дуже волелюбні і не здатні терпіти ярма, невтомні, сміливі і хоробрі... Мова козаків є слов'янською. Вона дуже ніжна і сповнена пестливих виразів та незвичайно витончених зворотів».
Французький інженер Боплан в «Описі України» теж зазначав: «Козаки понад усе цінять волю, без якої не могли б жити. Це головна причина, чому вони так схильні до повстань проти місцевих вельмож.»
Козаки були людьми релігійними. Будували церкви і мали на утриманні Пустинно-Микільський Самарський монастир, який слугував за шпиталь пораненим козакам, пристанищем ста­рим і немічним. Монастир і всі церкви визна­вали над собою владу Київського Межигірського монастиря, який направляв до козаків свя­щеників.
Про релігійність козаків говорить і ритуал прийняття до запорізького товариства.
Учні розігрують сценку.
Писар: «Почнемо з богом, друзі, мерщій, бо сонце вже високо! Свята водиця, якою Вас бу­дуть пригощати, стане тепла й несмачна».
Кошовий: «В Отця і Сина і Святого Духа віруєте?»
Новоприбулі козаки: «Віруємо!»
Кошовий: «А ну перехрестіться!»
Новоприбулі козаки хрестяться.
Піп: «Бач які гарні хлопці православні! Го­дяться! Тепер треба вас до куреня записа­ти!»
Писар: «Підходь он ти, самий крайній! Як тебе звуть? Називай своє прізвисько! Ну чого соромишся?»
Кошовий: «А чого це в тебе така сорочка драна, аж пупа видно? Де ти таку взяв?»
Козак: «Та в нашого пана.»
Писар: «Запишемо — Голопузенко!»:
Кошовий: «А ти, звідки, такий чудернацький? Що це ти на себе нап'яв?»
Козак: «Та в Дикому Полі зустрілися віч-на-віч з татарином-бусурманином. Зчепилися на шаблюках битися. Він мені весь кунтуш шаблюкою порізав. То прийшлося мені позичати у нього оцю шкірянину. Мені згодиться, а йому вже ні. Залишився татарин в Дикому Полі ле­жати без голови.»
Піп: «Бачу, що ти людина не проста. Що, мабуть, шляхтич?»
Козак: «Так».
Кошовий: «Чого ж тоді до нас прибився?»
Козак: «Та мав я землі не багато. А сусід Чартицький силою відібрав моє майно, те, що мені батько залишив у спадок.»
Писар: «Будеш — Безземельний».
Кошовий: «Ну а ти, козаче, хто будеш? Як тебе будемо величати?»
Козак: «Безрідній я. Нема в мене ні батька ні матері.»
Кошовий: «То можливо маєш дружину. Так таких ми не приймаємо до свого товариства! Козак повинен воювати, а не за жінчину спідни­цю триматися.»
Козак: «Та ні, я не одружений.»
Писар: «Ну що ж, запишемо тебе Сиротенко.»
Кошовий: «Ого-го! Який здоровань. Як же тебе, синку, мати з батьком звали?»
Козак (засоромившись): «Матуся з дитин­ства Манюнею звали, бо я самий молодший у родині.»
Козаки (хором): «Оце так Манюня!»
Писар: «З такими кулаками тобі, мабуть, й бика вбити можна».
Козак: «Мож, я легенько стукну тобі в лоба?»
Писар: «Не лякай, хлопче! Бо страшно й дивитися на твої каменюки. Запишемо тебе під новим прізвищем — будеш ти козаком Вбийбиком.»
Всі: «Славно! Славно! Буде добрий козак Вбийбик!»
Піп: «Ну що ж, а тепер причастіться святою водою запорозькою! Та й ступайте до товари­ства. Добрі прийшли козаки до нашого гурту.»
Козаки беруть кухлі, зачерпують горілку із діжки.
Вчитель (продовжує виклад матеріалу): Майнової рівності серед козаків не було. Бідних називали голотою, а заможних — дуками. Те­риторія нижче порогів називалася Запорожжя, а козаки, які там селилися, — запорозькими. Пороги — це кам'яні пасма на Дніпрі висотою до 5 метрів. Порогів було 9.
Вояки за потребою, козаки залишались не­втомними трудівниками. Багато козаків проживало на слободах і зимівниках. Зранку козаки займались господарством. О 12 годині обідали гуртом. Популярними були такі стра­ви: соломаха, тетеря, щерба, гречана і пшоняна каші, житній хліб, гарбузи, капуста, молоко та інше. Від татар козаки перейняли звичай над­мірного вживання часнику та цибулі.
Козаки голили голови, залишаючи довге пасмо на тім'ї, яке закладали за вуха (так зва­ний «оселедець»), мали довгі вуса.
Похідний одяг у козаків був бідним, але до­машній, парадний — дуже розкішним. Д. Яворницький писав: «Шапка на запорожцеві окса­митна, червона з кужами, а околиця завширш­ки в три пальці, сіра чи чорна; і згори у нього піджак з найдорожчого червоного сукна, го­рить як вогонь, просто очі сліпить, знизу — чер­кеска з вильотами, або синя, або голуба, штани сукняні сині, широкі — так і висять майже нос­ками чобіт, чоботи червоні і на мадунці золото чи срібло; навіть перев'язь вся в золоті — так і сяє.»
Господарство в зимівниках було добре організованим, прибутковим, тісно пов'язаним з ринком. Умови степу були найкращими для вирощування коней, великої рогатої і дрібної худоби.
Козаки займалися хліборобством, городниц­твом, садівництвом, різними ремеслами. Серед них були теслі, стельмахи, ковалі, зброярі, кожу­м'яки, шевці, бондарі.
На Запорожжі досить розвинутою була внут­рішня і зовнішня торгівля. Найбільш міцними були торгівельні зв'язки з українськими зем­лями, Росією, Польщею, Кримом і Туреччиною. Головними предметами вивозу були коні, ху­доба, хутро, риба, сіль, віск, сало, сир. Ввозили хліб, залізо, смолу, коноплі, нитки для неводів, тютюн, горілку.
Отже, надзвичайна працьовитість, госпо­дарська винахідливість, кмітливість, наполег­ливість, відраза до лінощів, терплячість й загос­трене почуття людської гідності — риси, якими наш народ завдячує козацтву.
[Вчитель пропонує учням переглянути ілю­страції з зображенням козаків («З української старовини». —Альбом. — Київ, 1991.)]
Постійна загроза нападу ординців спонука­ла козаків до створення оборонних укріплень — січей. Січ — укріплення, зроблене з січених колод. При будуванні січей козаки використо­вували місцеві природні перешкоди (плавні, чис­ленні річкові протоки тощо). Найчастіше січ будували на острові. Спочатку існувало бага­то невеликих січей. Згодом за Дніпровими по­рогами утворилась одна головна Запорозька Січ — своєрідна столиця запорозьких козаків. Перша з відомих Запорозьких Січей розташо­вувалася на о. Мала Хортиця (нині на тери­торії м. Запоріжжя).
[Учням пропонується знайти місце розта­шування першої з відомих Січей на сучасній карті України.]
Ця Січ була зведена між 1552 та 1556 рр. з ініціативи Дмитра Вишневецького, вихідця з ве­ликокнязівського роду Гедиміновичів, власни­ка великих маєтностей на території сучасної Тернопільщини.
Чому ж феодал, канівський і черкаський ста­роста Дмитро Вишневецький став народним героєм? Що ж покликало його на Запорож­жя?
Дм. Вишневецький був зацікавлений у по­ширенні своєї влади на нові землі. Він також бажав здобути перемоги і славу, бажав звільни­ти двоюрідного брата і його сім'ю з татарсь­кого полону (родинна трагедія трапилась у 1549 р.), Вишневецький перетворив Січ на плацдарм для подальшого просування на пів­день. Звідси протягом 1556 р. було організо­вано численні походи запорожців у володіння кримського хана й на турецькі фортеці. У 1557 р. з великими зусиллями татари зруйнували першу з відомих Запорозьких Січей. А Дм. Виш­невецький, маючи розбіжності у політичних по­глядах на Кримське ханство з польсько-ли­товським урядом, перейшов на службу до московського царя. Здійснив успішні походи на Перекоп (1558 р.), під Азов (1559 р.). У 1562 р. він втрутився у боротьбу за молдавський пре­стол. Але союзники — волохи — підступно по­лонили князя й видали його султанові. Виш­невецького відправили до Царгорода, де й стра­тили.
З діяльністю Дм. Вишневецького Запорозь­ка Січ виходить на міжнародну арену і пере­творюється на лідера боротьби східного слов­'янства проти Кримського ханства і султансь­кої Туреччини.
Для перевірки засвоєного матеріалу вчитель пропонує учням такі завдання:
1.  Відгадати дату.
Заздалегідь готуються таблички з роками: 1240 р., 1489 р., 1492 р., 1552-1556 рр.,1557 р., 1558 р., 1559 р., 1562 р.
Таблички вчитель почергово показує учням, і учні називають події, які відбулися в ці роки.
2.  Дібрати до термінів вірні відповіді з ко­лонки праворуч.
До дошки викликається один учень. На дошці в дві колонки прикріплені аркуші з на­друкованими термінами і поясненнями до них. Учень повинен змінити (перекріпити) аркуші в правій колонці по порядку відповідно до термінів в лівій колонці. Клас перевіряє вірність вико­нання завдання учнем.
Завдання:
1. Козак. 2. Запорожжя. 3. Голота. 4. Січ. 5. Дуки. 6. Запорозька Січ. 7. Уходники. 8. Зимі­вник.
1. Бідне козацтво
2. Оборонне укріплення
3. Вільна, озброєна людина, страж.
4. Господар­ство, хутір у запорозьких козаків.
5. Територія за Дніпровими порогами.
6. Заможне козацтво.
7.   Столиця,  центр запорозького козацтва.
8.  Люди, які займались промислами на незаселених землях.
Слова вчителя (під мелодію пісні «Марш запорізьких козаків»): Отже, суспільні процеси, соціально-економічні і політичні зміни на українських землях в другій половині XV ст. — в XVI ст. зумовили появу нового суспільного стану — козаччини.
Нехай слова цієї пісні дійдуть до вашого серця, діти. І ви відчуєте героїчне минуле на­шої історії, і нехай з'явиться у вас гордість за хоробрих, мужніх і волелюбних предків.





Савінова С.В.
Виникнення козацтва та Запорозької Січі
         Мета: з'ясувати причини виник­нення козацтва та Запорозької Січі; познайомитися з господарською ді­яльністю козаків; закріпити вміння працювати з документами, додатко­вою літературою в групах; виховува­ти почуття гордості за історичне минуле свого народу.
Обладнання: карта, книги М. Грушевського «Ілюстрована історія України» та Д. Яворницького «Істо­рія запорозьких козаків», підручни­ки «Історія України. 8 клас» В. Власова та Г. Швидько, посібник О. Буштрука «Історія України» (7-8 класи), портрет Д. Байди-Вишневецького, текст «Пісні про Байду».
Тип уроку: комбінований урок з еле­ментами інтерактивних методів навчання.
Випереджальне завдання
1) Дати розгорнуту характеристику Д. Вишневецького (2 учні).
2) Підготувати ритуал прийняття до запорозького товариства (6 учнів).
План і мета проведення уроку
I. Актуалізація опорних знань.
II. Мотивація  навчальної діяльності (метод «мікрофон»).
III. Оголошення теми та очікуваних результатів.
Робота в малих групах.
IV.    Надання учням необхідної інформації.
Випереджальне завдання: «Іс­торичний   портрет   Д. Байди-Вишневецького».
VII.    Рефлексія:
1.Рольова гра.
2. Робота за методом «мікрофону».
VIII.    Домашнє завдання.
ХІД УРОКУ
І.   Актуалізація опорних знань
1. Якими були передумови Люблінської унії?
2. Що   передбачала   Люблінська унія 1569 р.?
3. Які наслідки мала унія для України, Польщі, Литви?
II.    Мотивація навчальної діяльності
Що вам відомо про українське козацтво?
Учні методом «мікрофон» одним реченням розкривають свої знання з історії українського козацтва.
III.    Оголошення теми та очікуваних результатів
1. Довести, що поява нового стану українського суспільства — козацтва - була зумовлена як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками.
2. Довести, що Запорозька Січ - стала заступницею православної віри.
Робота в групах
Учитель ділить клас на 5 груп: робо­чі та експертну. Кожна група отримує документ, за яким повинна ви­значити причину виникнення коза­цтва. Після визначення причини представник групи записує її на дошці під тим номером, що і номер документа. Експертна група працює з посібником О.Буштрук і стежить за правильністю визначення при­чин.
Група № 1
«...Ніхто людей не захищає, ніхто не боронить; міста попалено, фортеці зруйновано; багатьох славних рица­рів посічено або забрано в полон; немовлят порубано, літніх — повби­вано, дівчат зґвалтовано прилюдно, жінок збезчещено на очах у чоловіків, молодиць пов'язано й забрано разом із реманентом і худобою, так що нема чим і землю обробити. Жах і смуток всюди на полях і в оселях наших».
(С. Оріховський-Роксолан «Напучення польському королю»)
Група № 2
«Ті з русинського народу, які... не хотіли тягти ярмо і терпіти владу місцевих панів, йшли в далекі краї, тоді ще не заселені, і, здобувши собі право на волю..., закладали нові по­селення і, щоб відрізнятись від під­даних, залежних від панів, стали називати себе козаками».
(Самуіл Грондський, польський дипло­мат та історик)
Група № З
У1417 році Київське князівство стало Литовським воєводством. «За феодальним принципом литовсько­го державного устрою земля вважа­лась государя і роздавалась особам вищого і середнього стану... Нищий клас населення вважався неправо­здатним і тому не мав права на одер­жання землі».
(Д. Яворницький «Історія запороз­ьких козаків»)
Група № 4
«Але власне ці розкішні дикі пусти­ні, цей край хрещеного світу, що й прозваний був через те Україною, манив до себе людність, тому, що не було тут ні господаря, ні пана... Зем­ля, кажуть, дає там неймовірні вро­жаї, вертає посів до ста раз; сіяти щороку не треба — одного року по­сіяти, вродить і на другий, а дасть одного року і другий, і третій уро­жай... Трава на пасовищах така ви­сока, що вдаль ледве видно в ній... Бджоли така сила, що не тільки в дуплах дерев, а навіть в ями на­носили меду.,. Ріки повні рибою... Звіря в лісах і степах така сила, що диких биків, коней та оленів б'ють тільки задля шкіри, м'ясо кидають. З Київського полісся, дальних зе­мель - з Волині, Білорусі кожної весни сунула сила людей до Київщини і розходилася по тутешніх просторах, займаючись ловлею ри­би, звіра, пасічництвом. Для одних це був спосіб поправити своє госпо­дарство, інші втягувалися в таке уходництво, воно ставало для них звичайним джерелом прожитку».
 (М. Грушевський «Ілюстрована історія України»)
Група №5
«Мов степовий вітер, налітає та си­ла з Дикого Поля і ймення їй — ор­да. Скільки благородних шляхтичів наклало головами в боях із нею, але хіба можна спинити гарячий сухо­вій або дикий шал несподіваної бу­рі? Та й чи варто гинути йому, поль­ському королевичу, за цю розкішну, проте чужу й безталанну українську землю?... Рвучкий вітер приніс зі степу терпкі пахощі трав й далекий тупіт. «Невже орда», - подумав ко­ролевич і стиснув правицею меч. «Ясновельможний пане, - почув зовсім поряд когось із лицарів, -прибув козацький загін». «Прибув наш порятунок!» - прямуючи на зустріч з козацьким ватажком, мір­кував королевич». (Мартин Бельський «Хроніка Польщі»)
Причини виникнення козацтва
1. Постійні набіги турків і татар на українські землі.
2. Посилення  феодального  гніту з боку польських і литовських феодалів.
3. Нестача   орної  землі   в   населення.
4. Народна   колонізація   вільних земель.
5. Прагнення польського уряду поставити козаків охороняти південні кордони від турків і татар.
6. Полонізація українського населення,     наступ     католицької церкви на права православної церкви. (Шостий пункт дописала група експертів.)
IV. Надання учням необхідної інформації за планом
1. Джерела формування козацтва.
2. Перші відомості про козаків.
3. Утворення Запорозької Січі.
4. Господарська діяльність козаків.
Словникова робота
Колонізація — заселення і господарське освоєння земель.
Козак — вільна, озброєна людина.
Козацтво — суспільний стан і вій­ськова сила в Україні.
Покозачення — масовий перехід се­лян до козачого стану.
Запорозька Січ — фортеця, головна військова база козаків.
Хронологічна робота
1489 р. — перша письмова згадка про козаків.
1556 р. — створення Січі на о. Мала Хортиця.
Історичний портрет
Дмитра Байди-Вишневецького
Групою учнів підготовлена історич­на довідка про Дмитра Вишневецького.
Звучить «Пісня про Байду».
V.   Рефлексія
На основі розповіді учителя і до­машнього завдання учні розігрують сцену прийому до запорозького то­вариства.
Рольова гра
Дійові особи: кошовий, писар, свя­щеник, новоприбулі.
Писар. Почнемо з богом, друзі, мерщій, бо сонце вже високо! Свята водиця, якою вас будуть причаща­ти, стане тепла і несмачна.
Кошовий. В Отця і Сина і Свято­го Духа віруєте?
Новоприбулі. Віруємо!
Кошовий. А ну перехрестіться! (Новоприбулі хрестяться.)
Священник. Гарні хлопці право­славнії. Годяться! Треба записувати їх до куренів.
Писар. Підходь он ти, самий крайній. Як прізвисько?  
Кошовий. А чого це в тебе ніс до­гори задертий?
Новоприбулий. Та в матері та­кий був.
Писар. Запишемо - Задериніс.
Кошовий. А ти якого роду, юначе?
Новоприбулий. Не знаю. Си­рота я.
Писар. Запишемо — Безрідний.
Кошовий. Ого-го! Який веле­тень, мабуть, своїми руками і вовка зможеш задушити.
Новоприбулий. Та зможу.
Писар. Запишемо – Вовкодав.
Священник.   Ну,  що ж,  тепер  причастіться святою водою. Та ступайте до своїх куренів. Добрі козаки прийшли до нашого товариства.
Робота за методом «мікрофону»
Дати відповідь на запитання:
Що свідчить про те, що козаки Запорозької Січі стояли на за­хисті православної віри?
VI. Домашнє завдання
Опрацювати підручник.
Завдання групам з метою створення «спільного проекту» — «Запорозька Січ — козацька православна демо­кратична республіка».




Тисовська О.С.
Виникнення українського козацтва та
 Запорозької Січі
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть:
визначити причини виникнен­ня українського козацтва, озна­йомитися з їх життям, діяльніс­тю козаків та побутом; розширити знання про історич­ну постать першого козацького гетьмана Дмитра Байди-Вишневецького;
пояснювати нові терміни: «ка­торга», «козак», «джура», «Запо­розька Січ», «Великий Луг», «кіш», «гетьман», «козацька стар­шина», «козацькі клейноди»;
показати на карті (позначити на контурній карті) місце знахо­дження першої Запорозької Січі;
робити повідомлення і виступа­ти з ним перед учнями.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу із застосуванням групово­го методу роботи.
Елементи викладу уроку: розповідь, бесіда, робота в групах, робота з до­кументами.
Історичні терміни і поняття: каторга, козак, джура, Запорозька Січ, Вели­кий Луг, кіш, гетьман, козацька стар­шина, козацькі клейноди, тирса.
Основні дати: 1478 р., 1556 р.
Міжпредметні зв'язки: всесвітня іс­торія, географія, українська літера­тура.
Обладнання: карта України, портрет Д. Вишневецького, контурні карти, атласи, дидактичний роздатковий матеріал, ілюстрації з підручників «Історія України» В. Власова (С. 14— 24), Г. Швидько (С. 29, ЗО).
I.   Організаційний момент
Учитель оголошує тему уроку, звер­тає увагу на її актуальність.
II.   Мотивація навчальної діяльності
Учитель звертає увагу на дошку і за­читує уривок вірша Т. Г. Шевченка:
Було колись в Україні —
Ревіли гармати.
Було колись — запорожці
Вміли панувати!
Панували, добували
І славу, і волю —
Минулося, осталися
Могили по полю!
Вчитель розтлумачує уривок вірша й у швидкому темпі проводить опи­тування учнів.
Постановка завдань уроку
Учень-дослідник презентує свої напрацювання і зачитує уривок з «Іс­торії запорозьких козаків» Д. Яворницького.
«Міцне тілом, могутнє духом низове лицарство, мов буря, носилося сте­пами, морськими хвилями і всією просторою Україною, всюди зали­шаючи кривавий слід і всюди страш­ною помстою віддячуючи ворогам дідівської віри та свого народу, — та­тарам, туркам та полякам. І гриміла слава козацька по далеких країнах і надихала народних співців славних подвигів козацьких, які донині збе­рігають пам'ять про них у думах та піснях».
III.  Повідомлення теми та очікуваних навчальних результатів уроку
IV.  Опрацювання нового матеріалу
План
1.    Передумови виникнення укра­їнського козацтва.
2.    Господарська    діяльність    ко­заків.
3.  Поява перших Січей.  Дмитро Байда-Вишневецький   та   його діяльність.
4.    Військове мистецтво та козаць­ка символіка.
5.    Життя та побут козаків. Церква в житті козаків.
1. Передумови виникнення українського козацтва
Вступна бесіда вчителя
Про підневільне становище України під владою Литви і Польщі, соціаль­не гноблення, національні й релі­гійні утиски, постійну загрозу з боку кримських татар.
Проблемні питання:
•     В якому становищі були україн­ські землі в XIV—XV ст.?
•   Чому    іноземним    сусідським державам     вдалося     захопити українські землі?
Яка держава найбільше «утиска­ла» український народ?
Учні заповнюють таблицю: «Пере­думови виникнення українського козацтва: соціальні, політичні, вій­ськово-політичні» .
Учитель надає необхідну інформацію.
Співбесіда.
2. Господарська діяльність козаків
Розповідь учителя та робота учнів з контурними картами і картосхе­мою. На контурні карти наносяться такі території:
•     Дике Поле — о. Томаківка;
•     Великий Луг — о. Мала Хортиця;
•     р. Дніпро — Чорне море.
Групова робота учнів.
Учитель розповідає про господар­ську діяльність козаків, дає пояс­нення нових понять (із записом у зошити).
Учні записують у зошитах основні види занять козаків:
військова служба;
землеробство;
скотарство;
ремісництво;
торгівля.
Учитель спільно з учнями вислов­лює свої думки щодо спорудження першої Запорозької Січі на о. Тома­ківка та о. Мала Хортиця.
3. Поява перших Січей. Дмитро Байда-Вишневецький та його діяльність
Дмитро Вишневецький —- заснов­ник першої Січі і перший козацький гетьман. Учитель пропонує учням дати характеристику постаті гетьма­на.
Робота учнів над портретним зоб­раженням гетьмана Д. Байди-Вишневецького.
Схема-пам'ятка вивчення історичного діяча:
а)    В яку епоху жив діяч? Родинні зв'язки.
б)   Як історичний діяч розумів ін­тереси українського народу?
в)   Які особисті якості властиві іс­торичному діячеві?
г)    Які засоби він використовував для досягнення мети?
д)   Які наслідки мала його діяль­ність? Дайте їм оцінку.
4. Військове мистецтво та козацька символіка
Урок продовжують учні дослідники, які виступають з короткими повідом­леннями про військове мистецтво і козацьку символіку.
5. Життя та побут козаків. Церква в житті козаків
Групова робота. Учні виступають із заздалегідь підготовленими пові­домленнями.
Група А. «Козацьке житло».
Група Б. «Козацький побут».
Група В. «Віра і церква в козаків».
V.   Заключна частина уроку
Закріплення знань. Проведення гри «Дерево рішень».
VI. Підсумки уроку
VII.Домашнє завдання
1.    Вивчити   тему:    «Виникнення українського козацтва та Запо­розької Січі» з підручника і до­даткової літератури.
2.    Зробити письмові записи у слов­ник історичних термінів.
3.    Підготуватися   до   історичного диктанту.
Документ № 1
Зажурилась Україна,
Бо нічим прожити,
Витоптала орда кіньми
Маленькії діти,
Котрі молодії —
У полон забрато...
Годі тобі, пане-брате,
Ґринджоли малювати,
Бери шаблю гостру, довгу
Та йди воювати!...
Ой ти станеш з шабелькою,
А я з кулаками,
Ой щоб слава не пропала
Поміж козаками.
Документ № 2
Уривок з книги «Описание Украины» французького військового інженера Боплана «Українські козаки — хоробрі по­будники, загартовані у боротьбі, завжди готові по першому наказу ви­ступити в поле. Не можна надивува­тися, з якою сміливістю вони перепливають море.
Козаки з природи сильні і рослі. Не­багато з них вмирає в ліжку і то у великій старості. Більша частина за­лишає свої голови на полі честі».
Документ № З
Уривок з документа польського ди­пломата та історика Самуїла Грондського про виникнення козацтва.
«Ті з русинного (українського) на­роду, які ...не хотіли тягти ярмо й терпіти владу місцевих панів, йшли в далекі краї, тоді ще не засе­лені, і здобували собі право на во­лю... закладали нові поселення і, щоб відрізнятися від підданих, за­лежних від панів, стали себе назива­ти козаками».
Документ № 4
Уривок з «Хроніки Польщі» Марти­на Бельського про події 1489 року.
«Королевич почувався якось непев­но: не вперше вирушає в похід, і військо його ніби щиро шанує, але щось непокоїло: з надто грізною си­лою доведеться зустрітися в степу. Не знає та сила законів лицарського бою, байдуже їм до шляхетських звичаїв, бо єдине, що жене її на пів­ніч, — вселюдне бажання нової здо­бичі. Мов степовий вітер, налітає та сила з Дикого Поля і ймення їй — орда. Скільки благородних шляхти­чів наклало головами в боях із нею, але хіба можна спинити гарячий су­ховій або дикий шал несподіваної бурі? Та й чи варто гинути йому, польському королевичу, за цю роз­кішну, проте чужу й безталанну українську землю? Адже не поспі­шають європейські володарі з допо­могою в боротьбі з турецько-татар­ською ордою, хоч їхнім краям вона загрожувала так само, як і його бать­ківщині. Рвучкий вітер приніс зі степу терпкі пахощі трав й далекий тупіт. «Невже орда?» — подумав ко­ролевич і стиснув правицею меч. «Ясновельможний пане, — почув зовсім поряд когось із лицарів, — прибув козацький загін». — «При­був наш порятунок!» — прямуючи на зустріч із козацьким ватажком, міркував королевич».
Документ № 5
Уривок з трактату 1543 року «Напу­чення польському королю» Станіслава Оріховського-Роксолана.
«Доки ти живеш у Краківському замку, люд Русі гине. Та ще й як ги­не! Цього без сліз розповісти не­можливо: ніхто людей не захищає, ніхто не боронить; міста попалено, фортеці зруйновано; багатьох слав­них лицарів посічено або забрано в полон; немовлят порубано, літ­ніх — повбивано, дівчат зґвалтовано прилюдно, жінок збезчещено на очах у чоловіків, молодиць пов'яза­но й забрано разом із реманентом і худобою, так що нема чим і землю обробити. Жах і смуток всюди на полях і в оселях наших». Документ № 6
«Пісня про Байду* (кобзарська)
Ой крикнув цар на свої гайдуки: «Візьміть Байду добре в руки, - Візьміть Байду і зв'яжіте! За гак ребром зачепіте!» Ой висить Байда та й не день, не два, Не одну нічку й не годиночку; Ой висить Байда та й гадає, Та на свого джуру поглядає... «Ой джуро ж мій молодесенький, Подай мені лучок та тугесенький, 1 стрілочок цілий пучок!»
Документ № 7
Ой, у полі могила, широка долина.
Сизий орел пролітає,
Славне військо, славне запорізьке
У похід виступає.
Ой, у полі могила, широка долина.
Сизий орел пролітає:
Славне військо, славне запорізьке,
Як золото, сяє.




Єфімова В.О., Пономарьова Н.І.
Тієї слави козацької довіку не забудеш
Навчальна екскурсія
Мета: •  поглиблення знань учнів про традиції укра­їнців, пов'язані з епохою козаччини;
•   розвиток уміння робити висновки з історич­ної інформації, отриманої протягом екскурсії, навичок оглядати й аналізувати експонати музею або інші екскурсійні об'єкти;
•   сприяння вихованню в учнів бажання шанува­ти й зберігати кращі національні риси, спира­ючись на історичний досвід;
•  допомога усвідомленню переваг життя в умо­вах незалежної демократичної республіки, зв'язку привілеїв і відповідальності.
Місце проведення: історичний музей або місця, пов'язані з історич­ними подіями, в яких брали участь козаки. Обладнання: зошити, ручки, довідкова література. Опорні поняття: Запорозька Січ, курінь, козацька республіка, Рада, козацька старшина, гетьман, кошовий отаман,клейноди.
ТЕОРЕТИЧНАЧАСТИНА
УСТРІЙ ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ
І.  Внутрішнє улаштування Запорізької Січі.
Історія українського козацтва пов'язана з історією Запо­різької Січі. Слово «Січ» виникло від слова «засіка» — укріплення, побудоване з дерев'яних колод. Найвірогідніше, Запо­різька Січ була створена в 1556 р. на о. Мала Хортиця.
За описами тих часів Запорізька Січ була великою за роз­мірами фортецею, вона мала форму правильного чотирикут­ника, була оточена високим валом, по вершині обрамленим частоколом. У частоколі (промаслених колодах) були прорізані бійниці для мушкетів та артилерії, по кутках - вежі з май­данчиком для вартових.
Всередині були споруди, схожі на великі сараї, — казар­ми, де жили підрозділи козацького війська — курені. Так називались і загони козаків, і приміщення. Куренів було 38. Це число не змінювалося майже 200 років.
У центрі фортеці знаходився майдан із церквою, по його краях — будинки козацької старшини, а також будинок, де розташовувалася канцелярія.
Недалеко від майдану знаходилась пушкарня — великий погріб, де зберігалися гармати, мушкети, кінська збруя, по­рох, ядра, кулі. Поряд був погріб, у якому знаходилися кош­товності, гроші (казна) та харчі, — «скарбниця». За куреня­ми розташовувалися майстерні — кравецькі, кушнірські, кузні, збройові, а також стайні.
Фортеця мала двоє воріт: головні та бокові. Бокові з'єдну­вали фортецю з просторим майданом недалеко від валу, де був базар із крамницями та шинками. Сюди в мирний час приїздили торговці з багатих міст України та сусідніх дер­жав. Крамарі продавали те, що було необхідне козакам, а у них купували рибу, мед, шкури.
В кінці базарного майдану стояла дуже красива споруда — «грецька хата» — готель для іноземних послів.
II. Державно-політичний устрій Січі. Козацькі звичаї.
Уважно вивчивши устрій Січі, її закони, внутрішнє жит­тя, можна сказати, що це був приклад республіки. Вся влада належала Раді, яка збиралася три рази на рік, а також на випадок необхідності. Рада була гарантом демократії — всі керуючі органи, які вибиралися козаками, звітували Раді. Тут вирішувалися всі найважливіші питання: війни та миру, військових походів. На Раді приймали послів, судили вин­них. Кожний козак мав право голосу. До повноважень Ради відносився й розподіл землі між куренями.
Наявність у Запорізькій Січі республіки була дійсно уні­кальним явищем, оскільки в той час у багатьох країнах утвер­джувався абсолютизм.
Запорізька Січ не мала записаних законів, життя регулюва­лося традиційним правом, закони не обговорювалися, їх вико­нання було обов'язковим для всіх, за порушення — смерть.
Ось деякі з законів-звичаїв.
Доступ на Січ був відкритий для всіх: «З віків за пороги віль­но може приїхати та поїхати кожний, як би він не називався».
Зарахування у військо не обмежувалось ні соціальним ста­тусом, ні національністю, проте були необхідні вимоги — пра­вославна віра та відсутність дружини. Коли козак залишав Січ, він міг одружитися. Жінки на Січ не допускалися.
Козакам гарантувалася свобода особистості — козак міг мати свою власну думку про все й жити, як йому хочеться, тобто чоловік міг як прийти, так і піти з Січі.
Велика увага приділялася рівноправності козаків.
Коли на Січ приймався чоловік, він отримував нове ім'я. Тому якщо в канцелярію Січі надходила вимога видати, ска­жімо, Вишневецького, то канцелярія Війська Запорізького впевнено відповідала, що людини з таким ім'ям на Січі немає. А те, що козак Байда був у недавньому минулому Вишневецьким, нікого не цікавило.
Горілку брати в похід не дозволялося, і в поході пити було заборонено.
III. Порядок виборів і склад козацького уряду — старшини.
Дуже важливим обов'язком Ради були вибори січового уря­ду — старшини.
За традицією кошовий отаман та інші вибиралися раз на рік, 1 січня, коли збиралися всі — козаки та «зимівники». «Зимові» козаки — це козаки, що жили за межами Січі та мали будинок (зимівник) і сім'ю; вони були обмежені у праві брати участь у військових нарадах.
У цей день кожний курінь обирав собі на рік курінного отамана, повара, після чого вибирали кошового отамана, суд­дю (слідкував за виконанням законів, зберігав печатку), пи­саря (вів усі записи, списки козаків, листування, його сим­вол — срібна чорнильниця), осавула (завідував матеріальними справами козацького війська, піклувався про збереження бу­лави, слідкував за військовою підготовкою та своєчасним ви­конанням вироків), скарбника (слідкував за казною), гарма­ша (командував січовою артилерією), довбиша (скликав козаків на Раду боєм у литавру — довбню), хорунжого (не звання, козак на цій посаді відповідав за головний стяг), бун­чужного (ніс відповідальність за збереження гетьманського бунчука, слідкував за козацьким самоуправлінням, займався посольськими справами).
У період великомасштабних військових дій обирали геть­мана. Це був найвищий чин, гетьман мав дипломатичні права.
У походи меншого значення запорожців водив кошовий отаман (польовий гетьман), який мав право приймати са­мостійні рішення, проте за військові поразки міг бути страче­ний. Таку ж кару кошовий отаман міг отримати за порушен­ня козацьких законів.
Головною святинею Січі був прапор, символ козацького війська. Всі символи й атрибути називалися клейнодами (у пе­рекладі з німецької мови — коштовність).
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА І.   Підготовчий етап.
Для проведення заняття учителю необхідно:
•      ознайомитися із методичною розробкою заходу;
•  домовитись про проведення екскурсії до місцевого му­зею або підготуватись до самостійного ведення екскурсії за місцями козацької слави;
•  повторити з учнями матеріал, пов'язаний з історією ство­рення Запорозької Січі та реєстрового козацтва, особа­ми гетьманів, битв, у яких брали участь підрозділи ко­зацького війська;
•   забезпечити ознайомлення учнів з довідковою літерату­рою за темою заходу.
II. Проведення заняття.
1.  Організація роботи.
Учитель організовує пересування екскурсантів до місця по­чатку екскурсії, забезпечує їх безпеку.
2.  Вступна бесіда.
Учитель допомагає екскурсоводу познайомитись з групою учнів. Екскурсовод проводить вступну бесіду відповідно до теми екскурсії.
Якщо учитель самостійно проводить екскурсію, на її почат­ку він актуалізує знання учнів за темою «Виникнення укра­їнського козацтва та Запорозької Січі», яку вони вивчали на уроках історії України, ставлячи такі питання:
•   Якими були причини виникнення козацтва?
•   Коли з'явилися перші згадки про козаків?
•   Які вам відомі пам'ятні місця, пов'язані з історією козацтва?
• Чи входила територія нашої області до зони колишнього впливу запорожців?
•   Чи брали ви участь у екскурсіях, присвячених ушану­ванню козацької слави? Якщо так, стисло сформулюй­те, у чому була корисність такої екскурсії особисто для вас.
Доцільно попередити учнів, що інформація, яку вони отри­мають протягом екскурсії, корисна для участі в наступних заняттях, тому треба її законспектувати.
 3. Проведення екскурсії.
Група пересувається за маршрутом екскурсії. Учитель у разі необхідності допомагає екскурсоводу або сам проводить екскурсію, спираючись на зміст теоретичної частини захо­ду і краєзнавчий матеріал.
III. Підсумкова бесіда.
Учитель по закінченню екскурсії допомагає учням узагаль­нити отриману інформацію, задаючи такі питання:
•     Яка інформація, отримана протягом екскурсії, була для вас новою?
•     Які експонати привернули найбільше уваги і чому?
•   В яких сучасних предметах побуту, спорудах, що успад­кували риси минулих часів, відтворені звичаї й традиції українців як нації?
•   Яке значення для національного життя має шанування історичних пам'яток?
•   Яке значення для української державності має досвід часів існування Запорозької Січі?
IV. Пояснення завдання на наступне заняття.
Для підвищення ефективності заходу, стимулювання твор­чості учнів доцільно дати завдання учням написати твір про одну з героїчних сторінок історії українського козацтва, ви­користовуючи знання з курсу історії України та матеріали екскурсії. До перевірки творів можна залучити вчителів укра­їнської мови й літератури.



Савінова С.В.
Запорозька Січ – козацька держава
Мета: дослідити державотворчі процеси в Запорозькій Січі, озна­йомити учнів із структурою влади, козацькими символами, життям козаків; учити аналізувати, зістав­ляти, узагальнювати вивчений ма­теріал; виховувати почуттяпатріо­тизму і любові до історії свого на­роду.
Обладнання: карта, таблиця, книга Д. Яворницького «Історія запорозь­ких козаків» т. 1, підручники з істо­рії України для 8 класу В. Власова та Г. Швидько; посібник з історії Укра­їни для 7—8 класу О. Буштрука; книга А.Чайковського «Сагайдач­ний».
Тип уроку: ознайомлення з новим навчальним матеріалом.
Проблемне завдання
•    Чи була Запорозька Січ держа­вою?
Дніпре, брате, чим ти славен,
Чим ти красен, чим ти ясен ?
Чи крутими берегами,
А чи жовтими пісками,
Чи своїми козаками ?
(Козацька пісня)
План та методи проведення уроку
I. Мотивація навчальної діяльності учнів.
II. Оголошення теми та очікуваних результатів.
III. Надання учням необхідної інформації.
IV. Інтерактивна частина:
1. Робота в малих групах.
2. Створення   спільного   проекту «Запорозька   Січ   —   козацька православна демократична рес­публіка».
V. Рефлексія.
VI. Домашнє завдання.
ХІД УРОКУ
І.    Мотивація навчальної діяльності учнів
1. Якими  були  причини виникнення козацтва?
2. Що вам відомо про перше козацьке укріплення?
II.    Оголошення теми та очікуваних результатів
• Довести, що Запорозька Січ за устроєм була козацькою респуб­лікою.
III.    Надання учням необхідної інформації за планом
1. Утворення Запорозької Січі.
2. Устрій і влада.
3. Звичаї і традиції запорожців.
V. Інтерактивна частина
VI. Робота в малих групах
Учитель пропонує учням утворити 7 груп за кольором картки, на якій було написано домашнє завдання, та обмінятися підготовленою ін­формацією.
Створення спільного проекту «Запорозька Січ — козацька православна демократична республіка»
Учитель звертає увагу на таблицю, яку учні повинні заповнити в ре­зультаті «спільного проекту».
Ознаки держави
Як були втілені в Запорізькій Січі
1.Територія
2. Законодавча влада
3. Виконавча влада
4. Судова влада
5. Військові сили
6. Система податків
7. Символи влади, духовність

І група (червоні картки)
1. Як   називалася   територія   козацької держави?
2. Визначити  кордони  козацької держави.
3. Скільки було в історії Січей?
II група (оранжеві картки)
1. Кому належала вся повнота влади на Січі?
2. Періодичність та функції вищого органу влади.
3. Хто мав право голосу?
4. Визначте форму правління.
IIIгрупа (жовті картки)
1. Кому належала виконавча влада на Січі?
2. Хто входив до складу козацького уряду?
3. Функції уряду.
IVгрупа (зелені картки)
1. Кому   належала   вища   судова влада?
2. Хто    здійснював    судочинство в козацкій державі?
Vгрупа (блакитні картки)    '
1.   Дати   характеристику   війську
козаків      (чисельність,     роди
військ, озброєння).
VI    група (сині картки)
1. Як була організована система збирання податків?
2. Які ще існували джерела поповнення козацької скарбниці?
VII    група (фіолетові картки)
1. Які символи  влади  мали  козаки?
2. Що вам відомо про віру козаків?
У результаті обміну інформацією групи представляють свої частини проекту. Один представник вписує свої ознаки в таблицю. Одержаний спільний проект має такий вигляд.
1. Територія   козацької   держави дістала назву Вольності Війська Запорозького і розташовувалася від Південного Бугу на заході до Кальміуса на сході. На півночі її межі сягали від річки Оріль до верхів'їв Інгулу та Інгульця. Вся територія ділилася на паланки, таких паланок було 10, в них жили одружені козаки, столицею була Січ - фортеця. В історії козацтва відомо 8 Січей.
2. Законодавча влада. Уся повнота влади в козацькій державі належала Січовій (Військовій) раді. Ради відбувалися 3 рази в рік (на початку січня - на Різдво, другого або тре­тього дня після Великодня і на По­крову. У разі потреби збиралася позачергова    Січова    рада.    Кожний запорожець     мав     право     голосу  і в будь-який час міг вимагати скликання ради. Січова рада вирішувала питання війни і миру; про відносини з іншими країнами; про розподіл землі; про покарання винних; оби­рала і звільняла кошового отамана і козацьку старшину. За формою правління це була республіка з ви­борністю керівників; з рівними пра­вами всіх козаків.
3. Виконавча влада. Виконавча влада зосереджувалася в руках ко­ша — козацької старшини, яку оби­рали щорічно на січневій Січовій раді. Уряд Запорозької Січі очолю­вав кошовий отаман, в його руках зосереджувалася військова, адміні­стративна, судова влада. Він вирі­шував справи останньої інстанції. Мав право карати на смерть, затвер­джувати вибори курінної старшини, розподіляв землю і риболовні плав­ні між куренями. Підписував усі грамоти, які виходили із січової канцелярії. Його відзнака — булава.
Другою особою був генеральний суд­дя. На час відсутності кошового він заміняв його. Відзнака генерально­го судді — печатка Запорозького сі­чового низового війська.
Генеральний писар. Відав січовою канцелярією, одержував грамоти, і які надходили, і складав грамоти від імені коша. Його символ влади - срібний каламар.
Генеральний обозний — керував гене­ральним штабом. Заступав кошово­го на війні, вибирав місце для обозу в поході, розробляв воєнні плани.
Генеральний хорунжий зберігав січо­вий прапор.
Генеральний пушкар — відав артиле­рією.
Довбиш — відав січовими литавра­ми, ними скликав запорожців на раду. Контролював паланки, збирав у них хліб і підводи для війська. На­глядав за виконанням присудів.
Кантарлей — мав ранг полковника, наглядав вагу і міру. Відбирав мито від перевозів і десятину від крама­рів, на січовому базарі — січове.
Товмач. Перекладач, мусив знати українську, московську, грецьку, во­лоську, турецьку, татарську мови.
Шафар — генеральний скарбник.
На раді вибирали полковників. По­дібні вибори відбувалися у куре­нях — вибирали курінну старшину. Цей вибір затверджував кошовий отаман.
4.    Судова  влада  зосереджувалася в руках кошового  отамана.  Генеральний суддя стежив за дотриманням встановлених звичаїв і порядків, на яких спирався весь козацький устрій. А суддями у запорозьких козаків була вся військова старшина Січі, курінні отамани і полковники паланок. Так писар оголошував вирок на січовій раді, повідомляв засудженим про судове рішення. Генеральний обозний виступав у ролі слідчого. Була вироблена ціла система покарань, існувала смертельна кара.
Суперечки між січовиками вирішу­вали курінні отамани, між торгуючими — кантарлей.
5.    Запорозьке військо складалося із 38 куренів, до кожного куреня приписувалося близько 600 козаків. Крім того, частина одружених коза­ків проживала в паланках, де вони вели господарство, але у випадку вій­ни ішли до війська. Козаки мали піхоту, кінноту, флот. На озброєнні були рушниці, списи, шаблі, гарма­ти. Козаки володіли військовим мистецтвом — стратегією і такти­кою. Для оборони застосовували табір, під час походу використову­вали тришеренговий порядок кіно-ти. Мали свої сторожові пости (бекети, фігури, могили).
6.    Система податків у козаків:
десятина від хуторів натурою; оплата за перевезення і мита;
податок від млинів та продажу борошна на Січі;
податок  від  сімейних  козаків у паланках;
торгове від базарних купців на Січі;
судові штрафи.
Крім цього, джерелом доходів козаків були: воєнна здобич, лови риби та звіра, підтримка від польського ко­роля, а пізніше - російського царя.
7.    Козацькі  символи.  Українське козацтво мало свої символи-відзнаки, які називали клейнодами. Серед них: корогва — козацький прапор; булава — символ отамана (палиця з горіхової  деревини   50 x 70 см  зі срібною   чи   визолоченою   кулею, оздоблена смарагдами і перлами). А також бунчук, пернач, печатка, ли­таври.
Запорозькі козаки були глибоко ві­руючими людьми, вони стали на захист православної віри. Главою церкви вважався архімандрит Межигірського монастиря. На Січі стояла церква Покрови пресвятої Богоро­диці. У межах козацьких вольностей нараховувалося 47 церков, 13 часовень, 2 скити, 1 молитвенна ікона. Мали козаки і монастирі.
Таблиця на дошці набула такого ви­гляду (див. табл. 3)

Ознаки держави

Як втілювалися на Запорозькій Січі

1. Територія

Землі війська Запорозького займали територію від Південного Бугу на заході до Кальміуса на сході, від річки Оріль до вер­хів'я Інгулу та Інгульця. Вся територія ділилася на 10 паланок. Столиця — Січ козацька фортеця. В історії було 8 Січей

2. Законодавча влада

Належала Січовій (Військовій) раді, яку скликали 3 рази на рік. Право голосу мали всі козаки

3. Виконавча
влада
Зосереджувалася в руках козацької старшини (коша), яку очо­лював кошовий отаман. Обиралася щорічно на Січовій раді

4. Судова влада

Зосереджувалась у руках кошового отамана, суддями виступа­ла старшина

5. Військові сили

Військовою силою були козаки, які об'єднувалися у 38 куренів

6. Система податків

Доходи козаків складалися з різних податків, мита, воєнної здобичі та промислів

7. Символи

Козаки мали клейноди — символи влади. Серед них прапор, булава, печатка


V.   Рефлексія
Учитель повертається до проблем­ного завдання:
•    Чи є Запорозька Січ державою?
Учні займають позицію біля плака­тів «так», «ні», «не знаю». Методом «Прес» висловлюють свої думки. Це робиться швидко і стисло. Умовою є послідовність висловлення своєї думки:
а)    Я вважаю, що...
б)    ...тому, що...
в)    ...наприклад...
г)    Отже,...
Учитель пропонує тим, хто вважає, що це є держава, пояснити, чому вона була козацька, православна, демократична республіка.
VI. Домашнє завдання
Опрацювати підручник.




Маркова Л.І.
Організація влади на Запорозькій Січі
Інтегрований урок-мандрівка з історії України та права
Мета: поглибити знання учнів щодо основних етапів розвитку української державності, її зв'язку із за­гальною історією суспільства; розвивати в учнів навички збирання й оцінювання інформації з різних джерел, використовувати її для з'ясу­вання морально-правових проблем; виховувати в учнів розуміння важли­вості знання історії власного народу.
Тип уроку: систематизація та уза­гальнення знань.
Форма заходу: урок-подорож.
Учитель. Ми зібралися, щоб здій­снити незвичайну подорож у мину­ле, через Дніпрові пороги на Січ. Чому на Січ? Бо протягом кількох років ви опановуєте історію Украї­ни, практичне право. А вітчизняна державність як об'єкт юридичної науки теж має свою історію. Ця іс­торія сягає у сиву давнину.
Сучасна незалежна Україна є спад­коємицею державницького досвіду, який протягом віків створювався на українській землі.
Поведу таку я річ:
Що ви знаєте про Січ
І про нашу Україну,
Про козацькії години?
Отож, ми вирушаємо у подорож, але і кожна подорож передбачає дотримання певних правил. Згадайте, що означає цей термін.
Учень. Правило— прямий пере­клад з латини — «норма». Це певне положення, в якому відбито взірець діяльності або поведінки людини.
Учитель. Як називають правила, що регулюють життя людей у суспільстві?
Учень. Соціальні норми. За спосо­бом встановлення і забезпечення І соціальні норми поділяються на норми права, норми моралі, звичаї, традиції, норми об'єднань грома­дян, релігійні норми.
Учитель. Які соціальні норми бу­ли в Запорозькій Січі?
Учень.   Норми   традиції,   норми звичаїв.
Учитель. Історія права України починається з усних пам'яток (пра­вових норм, не зафіксованих в офі­ційних документах). Упродовж бага­тьох віків провідну роль у правовій системі відігравало санкціоноване державою та обов'язкове для насе­лення звичаєве право. Згадаємо та послухаємо історичну та правову до­відку про звичаєве право.
Учні. Звичаєве право — обов'язкові для виконання звичаї, санкціонова­ні державою. Воно лягло в основу перших відомих в Європі збірників феодального права «Руська правда», «Салічна правда». У XVI—XVII ст. В Україні діяло козацьке право — система звичаїв, норм, переважна більшість яких виникла в Запо­розькій Січі.
Учитель. Нам доведеться пройти через випробування, подолати по­роги, продемонструвати свої знання з правознавства і дістатися Запорозь­кої Січі, де на нас чекає Козацька рада. А для чого все це нам треба зробити, ми дізнаємося в кінці на­шої гри.
Нагадую умови конкурсу-подорожі (записані на дошці). Але шлях наш довгий і небезпечний, тому зараз послухаємо розповідь еколога про Дніпрові пороги, природні умови, що склалася в Україні у XVI ст.
Учень (еколог, спостерігач). Наші предки — слов'яни — називали Дніп­ро Славутою, Славутичем, козаки шанобливо називали Дніпро своїм батьком.
Унікальною особливістю Дніпра є його знамениті пороги, яких було 9: Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситецький, Вовнизький, Будильський, Лишній і Вільний (робота з картою). Між порогами знаходилися забори, тобто скелі, розкидані по руслу ріки, які не перетинали всю ріку і залиша­ли вільний прохід для суден.
Сприятливий клімат, родючі землі, зелений оман рослин, безліч дичи­ни. Цей благодатний край активно заселявся козаками.
Учитель. Отже, ми вирушаємо у нелегку мандрівку, але спочатку не зашкодило б знати, з ким ми йде­мо в похід. Наш клас складається із трьох куренів, кожен з яких пред­ставляє свого джуру.
Нумо джури, покажіться!
Ави, друзі, подивіться, за котрого уболівати ви прийшли.
(Кожен курінь представляє свого джуру, корогву, емблему свого куреня.)
І курінь — Томаківський.
 Борис — майбутній козак, але зараз він —   джура.   Власне  слово  «ко­зак» —    тюркського    походження й означало — «захисник кордонів».
Прізвисько нашого джури — Захисник.
Захисник він, те, що треба,
Захищає до потреби.
Захищає нас від всіх,
Розіб'є всіх в одну мить
І за грішми не спішить.
І вже зранку він готовий
Всіх звільнити від оковів.
II курінь — Таврійський
Ми представляємо нашого джуру  Павла.
Павло, як Аполлон, красивий і стрункий,
Як льодокол «Єрмак», він сильний,
Як герцог Бекінгем, шляхетний,
Як 10 ЕВМ, розумний,
Як бій курантів, пунктуальний,
Як меч Феміди, справедливий
Та, як комаха, працьовитий.
Усім козакам давали прізвисько за якісь недоліки чи вади. У Павла ж немає значних недоліків, а про та­ких людей на Січі казали:
Волосся, як колосся,
 А серце, як відерце!
Це означало що, людина і ззовні гарна, і характер у неї добрий.
Девіз Павла:
«Краще нема Толстоп'ятого —
Козака завзятого.
Паша — не ледащо, —
Він козак найкращий».
ІІІ курінь — Титарівський
На  Запорозькій  Січі  давали  прі­звиська  також за якісь здібності.

Запорізька Січ
Законодавча
Виконавча
судова
Козацька рада (січова Військова рада)
Кіш
старшина: кошовий отаман, військовий суддя, військовий писар


Незалежна Україна
Законодавча
Виконавча
судова
Верховна Рада
Кабінет Міністрів
система судів

Нашому джурі Олегу ми дали прі­звисько «Скоромовка». Він розум­ний, багато читає книжок, знає чи­мало слів і дуже швидко розмовляє.
Олег, хоробрий молодчина,
Розумний, ввічливий хлопчина
На коника вороного сяде.
Як він сяде на коня,
То здригається земля.
Як він крикне на всю міць,
Ворог на землі лежить.
Його девіз: триматися і не здаватися.
Учитель. Немає кращої дороги —
Дніпро й роздолля степове.
Ми піді­йшли до першого порога —
Кодацького (праця з картою). Ось ваше перше, джури, випробовування — пройти цей поріг, для цього потріб­но показати знання правової термі­нології.
(Представники куренів ставлять джурам питання.)
Учитель. Наша небезпечна подорож триває. Ми підходимо до порога  Лоханський. Саме в цьому місці на­ші джури повинні показати знання традицій, звичаїв Запорозької Січі.
(Конкурс відбувається у формі рольо­вої гри, спираючись на джерело Д. Яворницький «Історія запорізьких козаків».)
— Далі на нас чекає поріг Звонецький (робота з картою). У цьому місці вода дзвінко проривається через гостре каміння і лунає пісня пе­ремагаючої води — звідти і назва порога така. А завдання для джур — словесна дуель «Запитання — відпо­відь». Наприклад:
Кошового козаки обирали не голосуванням, а ... ? (Криками і підкиданням капелюхів) Царське жалування судді стано­вило ... ? (70крб. нарік і частина за перевезення через ріки)
Учитель. Ви знаєте, що жінкам суворо заборонялось жити на Січі, встановлювалася навіть смертна кара для тих козаків, які приводили жінок. Отже, козаки мали поратися по господарству самі. Тож умови конкурсу такі: кожен джура отримує паперовий стаканчик із сумішшю різних круп. Завдання полягає в то­му, щоб за певний час знайти якнай­більше зерен пшона.
А поки хлопці працюють, ми з вами проведемо правовий аукціон.
Виносяться та виставляються козацькі клейноди: корогва, бунчук, булава, пе­чатка з гербом. Учні розповідають про символи влади на Запорозькій Січі. Підбиваються підсумки конкурсу.
Учитель. А тепер ми прибули до порога «Будило» — тут стояв такий рев води, що козаки жартома гово­рили, що він мертвого розбудить.
Козацтво поступово перетворилося на силу, здатну боронити рідну землю, а також створити власну дер­жавність. Згадайте, що позначає цей термін. На які гілки розподіля­ється державна влада.
Учні складають схему «Система ор­ганізації влади на Січі та в незалеж­ній Україні» (див. схеми 1 і 2).
Учитель. Останній поріг— Віль­ний, бо за ним починалося роздолля водного простору, гладеньке плесо Дніпра — Запорозька Січ. Наша держава Україна — вільна, демокра­тична. А що Україна запозичила із козацького права? (Робота з текс­том Конституції.України).
Учні складають порівняльну табли­цю (див. таблицю).
Козацьке звичаєве право
Конституція України:
На Січі всі козаки вільні, рівні
Ст. 21. Усі люди є вільні, рівні
Визнавалось право козаків на особисту свободу
Ст. 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність
Не мало ніякого значення по­ходження чи національність
Ст. 24. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси
Кожний рядовий міг стати старшиною (право голосу)
Ст. 69. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум
Усі важливі справи вирішувала військова рада, в якій брали участь усі козаки
Ст. 75, 76. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент, народним депутатом України може бути громадянин України, який досяг21 року...

 (Учні роблять висновки.)
Учитель. Поки ви розмірковуєте, кого із джур обрати кошовим отаманам, слово надається спостерігачеві, який підбиває підсумки та характе­ризує діяльність джур.
Курені вибирають кошового отама­на, якому вручаються клейноди.
Учитель. Запорозька Січ заклала підґрунтя майбутньої державності. Серед них: політичного устрою (де­мократична християнська республі­ка), орган законодавчої влади (Ко­зацька Рада), виконавчої влади (Кіш), судової системи, збройні сили, сим­воли держави, правові норми.
Наша подорож триватиме шляхами розбудови української державності.

Література
1.   Конституція України. .2.   Коляда І., Булда А. Основи право­знавства.
3. Усенко Основи правознавства.
4. Яворницький Д. Історія запорізьких козаків // Історія в школі.










Єфімова В.О., Пономарьова Н.І.
Козацька Рада
Рольова гра
Мета: • розширення уявлень учнів про управління в козацькій республіці, про стиль здійснення народовладдя в Запорозькій Січі, про уні­кальність історичного досвіду шляху до де­мократії для кожної нації;
•   надання учням можливості відчути себе учас­никами історичної події — процедури обран­ня козацького ватажка, розвиток здатності репрезентувати певну роль, вживатися в об­раз іншої людини, глибоко осмислювати при цьому її емоції, мотиви її дій, відчувати вплив історичної ситуації на вчинки людей;
•   сприяння вихованню творчої особистості, яка усвідомлює значення народних традицій для становлення державності, для процесу фор­мування громадянського суспільства в Ук­раїні.
Місце проведення: класна кімната або відкрита місцевість.
Обладнання:  костюми козаків, козацькі клейноди.
Опорні поняття: демократія, козацька республіка, Рада, козаць­кий старшина, гетьман, кошовий отаман, клей­ноди.
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
ОПИС ВИБОРІВ КОШОВОГО ОТАМАНА
Український письменник, історик та етнограф Данило Мордовець (1830-1905) так описував обрання кошовим Петра Конашевича-Сагайдачного:
«Хоча й чарівна й приваблива будь-яка влада, але влада над козаками — то було страшне діло, тож ані для кого не був таким тяжким тягар влади, як для козацького батька — для кошового або для гетьмана. Вони дійсно мали всі підстави говорити: «О, тяжка ти, булава гетьманська!».
Навіть самий процес обрання був оточений такими подро­бицями, що могли налякати будь-кого аж зовсім не з полох­ливих. Отже, якщо когось козаки полюбили й обрали на ота­манство — тож підкорися, бо інакше одразу ж виявить себе народна воля — або киями заб'ють до смерті, або втоплять у Дніпрі. Коли ж прийняв булаву, підкорився — то терпи, будь ласка, особисті образи та інші козацькі вибрики й прим­хи: новообраного диктатора пообсипають сміттям з голови до ніг або обличчя брудом обмажуть, до того ж б'ють чи в ухо, чи по шиї, щоб пам'ятав про те, що народ подарував йому владу, але може так само і відняти у недостойного. Але ж коли оцей образливий процес обрання закінчується, кошовий перетворюється на справжнього диктатора: козаки тріпотіли перед ним. Він водив їх, куди забажав; йому безперечно підко­рялися, але натомість будь-яка невдача падала лише на його голову — він за все відповідав головою. Від того мало хто з кошових закінчував життя своєю смертю.
Сагайдачний дуже добре знав оцю страшну відповідальність влади та й непохитність народної волі — тож з рішучою муж­ністю підвів голову.
— Нехай буде так, вельможна громадо. Я приймаю військові клейноди: на то є воля Божа, — сказав він та вклонився на всі чотири боки.
Сила-силенна козацьких шапок злетіла догори...
Між тим, кухарі підмели підлоги по куренях, вимели все сміття на майдан та зібрали його до величезної лозяної корзи­ни — коша. Далі взяли кіш на плечі та підійшли до того місця, де сидів Сагайдачний. Новообраний кошовий сидів, мов бовван, задумливо дивлячись, як Дніпро котив свої води до далекого моря.
Кухарі підняли корзину над головою нового кошового. Са­гайдачний заплющив очі.
—  На щастя, на здоров'я, на нового батька! — вигукнули кухарі та й висипали все сміття з корзини на голову свого нового диктатора.
—  На щастя, на здоров'я, на нового батька! — гуркотом відповів майдан.
Писар підійшов та низенько вклонився обсипаному сміттям кошовому.
— Як тепер тебе, пане отамане, обсипали сміттям, так зав­жди в негараздах і в гараздах будеш ти обсипаний козаками, мов матка бджолами!
Та й почали козаки робити з новим батьком що кому зама­неться. Хтось мазав обличчя брудом, хтось тягав за чуба...
— Щоб не гордував перед нашим братом козаком!
—  Щоб добрим був!
— Щоб ось так бив татарву та ляхів, як я тебе зараз б'ю!
Нарешті Сагайдачний підвівся, у смітті та бруді, та попря­мував до свого приміщення під доброзичливі вигуки своїх «діток».
За декілька хвилин він вийшов на майдан переодягнений,
вимитий, із булавою у руці.
Козаки принишкли, мов діти, яких спіймали на пустощах: тепер вже одного поруху руки нового батька було достатньо для того, щоб у будь-кого з козаків голова злетіла з плечей...»
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
I.   Підготовчий етап.
Для проведення заняття учителю необхідно:
•   ознайомитися із методичною розробкою заходу;
•   разом з учнями виготовити реквізит і костюми, необхідні для ефектної інсценізації;
•   заздалегідь підготувати учнів, які виконуватимуть ролі у грі, провести репетицію заходу;
•   запросити глядачів.
II.  Проведення заняття.
1. Організація роботи.
Учитель разом з учнями оформлює місце проведення захо­ду, за допомогою виготовленого заздалегідь реквізиту ство­рюючи атмосферу, що відповідатиме історичній епосі, дух якої учасники вистави намагатимуться відтворити.
2. Вступна бесіда.
Учитель звертається до учасників і глядачів з короткою промовою: «Сьогодні ми заглянемо в славетне минуле ук­раїнського народу. Це велика честь і велика відпові­дальність, тому що події минулих часів продовжують впли­вати на наше життя. Кожен народ має цікаві історичні традиції. Наші учні підготували для вас інсценування однієї з таких традицій — обрання козацького ватажка. Вони зробили це для того, щоб присутні мали можливість відчу­ти себе часткою української культури, нащадком славного козацького роду й замислитися, чому нам слід шанувати минуле, будуючи майбутнє. Кожен народ має свій шлях до демократії. Зараз ми побачимо, якими були уявлення про народовладдя у запорожців. Отже, дозвольте привітати всіх на зборах козацької Ради».
3. Проведення гри.
Двоє учнів, які виконують ролі ведучих, звертаються до глядачів. Перший учень. Січовий устрій за багато століть, що відділяють нас від тих славних подій, обріс легендами, проте навіть через завісу часу ми бачимо, як у козаків зароджував­ся демократичний лад. Головним елементом козацької демо­кратії була Рада, котра збиралася тричі на рік: 1 січня, 1 жов­тня (на січове свято Покрови) та на другий або третій день Великодня. Скликати Раду можна було також за вимогою козаків. Проте найважливішою була січнева Рада.
Другий учень. За кілька днів до Нового року на Січі збиралися всі козаки, приїздили «зимівники». Вранці 1 січня, ошатно одягнені, з парадною зброєю козаки сходилися до цер­кви на урочисте богослужіння, а після нього йшли в курені на святкову трапезу.
Перший учень. Звучить постріл найбільшої гармати — сигнал збору.
Другий  учень. Довбиш виносить литаври з церкви. Виходить учень, який виконує роль довбиша, і б'є в литаври корот­ким дробом. Ведучі продовжують коментувати дії учасників вистави. Перший   учень. Військовий осавул заходить у церкву та виносить на майдан прапор. Учні інсценують ритуал винесення прапора.
Другий  учень. І знову звучать литаври.
Довбиш б'є в литаври. На «майдан» виходять прості козаки, слідом іде старшина. Кошовий виносить булаву, суддя — велику срібну печатку, писар — перо та чорнильницю, курінні отамани — пірначі. Довбиш утретє б'є в литаври. Старшина виходить на середину майда­ну та кланяється на чотири боки, козаки кланяються старшині. Виходить кошовий   отаман.
Кошовий отаман. Панове-брати козаки! Прийшов Но­вий рік, значить, треба, за нашим старим звичаєм, розділити між куренями всі річки, озера, луки та вільності!
Перший учень. Це було необхідно, оскільки на Січі господарство було лише січове та курінне.
У центр виходить писар із капелюхом, у ньому лежать 38 папірців, на яких розписані всі володіння козаків. Отамани по черзі підходять і беруть із капелюха по папірцю, голосно зачитуючи назви вільностей, якими курінь буде користуватися.
Кошовий отаман. Панове козаки! Сьогодні, у перший день нового року, чи хотіли б ви згідно з давньою традицією переобрати січову старшину?
Козаки (кричать). Так!
До прапора підходить кошовий отаман, кидає на землю шапку, кладе на неї булаву. Кланяється козакам.
Кошовий. Дякую за честь!
Другий учень. Починалася церемонія виборів нового кошового отамана. У натовпі козаків викрикуються імена командирів, кожний названий виходить, кланяється та йде у свій курінь, щоб не впливати на результати виборів. Із на­званих вибирають одного, кілька козаків ідуть у той курінь, де живе обраний кандидат, запрошують його на майдан.
Писар. Рада вирішила на цей рік кошовим отаманом об­рати...
Кошовий. Не можу я прийняти булаву!
Писар. Рада вирішила вибрати тебе!
Кошовий. Тяжка ти, булава гетьманська, не можу прий­няти її!
Писар. Рада вирішила!
Перший учень. Двічі відмовлявся новообраний від честі, третя відмова могла коштувати йому дуже дорого, іноді навіть життя.
Другий учень. Посвячення в кошові детально описав історик та етнограф Данило Мордовець (1830-1905).Так відбу­валися вибори Петра Конашевича-Сагайдачного.
Перший учень. Доля кошового була суворою. На ньо­му лежала вся відповідальність за долі козаків, військові по­ходи, торгівлю. За поразки, порушення козацького закону на нього чекала сувора кара — смерть. Тому що перед законом усі рівні від джури до гетьмана.
Другий учень. Судочинство на Січі було колективним і відкритим, вирок оскарженню не підлягав.
Перший учень. Козацькі закони були досить сувори­ми, проте - однакові для кожного члена суспільства. Бездо­ганне їх виконання було гарантією чіткого порядку та єдності козацтва, що виявилось необхідним для виживання та нездо­ланності у складний час.
III. Підсумкова бесіда.
Проводиться обговорення ролі кошового (гетьмана) та зна­чення Ради для демократичних свобод, що існували на Січі. Щоб сприяти закріпленню знань учнів про традиції народо­владдя в Запорізькій Січі, про їх вплив на сучасність, учите­лю доцільно поставити такі питання:
•   Як ставали козаками?
•   Які закони були на Січі?
•   Як Рада та кошовий взаємодоповнювали діяльність один одного?
•   Як звичайний козак міг впливати на життя Січі?
• Чи був у житті Запорізької Січі такий досвід, який ми можемо використовувати у становленні незалежної укра­їнської республіки?









Савінова С.В.
Історичний портрет Петра Конашевича-Сагайдачного
Мета: розкрити особливості розвит­ку українських земель на початку XVII ст.; створити історичний порт­рет гетьмана України Петра Конашевича-Сагайдачного, визначити його місце в історії нашої держави; закріплювати вміння учнів працю­вати в малих групах, з додатковою літературою, робити аналіз історич­них подій; виховувати почуття гор­дості за історичне минуле україн­ського народу.
Обладнання: портрет гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, карта, книги А. Чайковського «Сагайдачний», Д. Мордовця «Сагайдачний» та А. Кащенка «Зруйноване гніздо»; «Петро Сагайдачний» — історично-документальна книга (упорядник В. Замменський); музичний запис «Козацького маршу», пісні «Ой, на горі та женці жнуть», ілюстрації; підручники з історії України для 8 класу Г. Швидько та В. Власова, навчальний посібник О. Буштрука.
Тип уроку: знайомство з новим навчальним матеріалом.
Безсмертні слави достойний, гетьмане!|
 Жити вічно твоєму імені...
 Скільки Дніпро з Дністром води нестимуть,
 Стільки й хвалу тобі люди співатимуть.
 Лукаш Беринда
План та методи проведення уроку
І.    Мотивація навчальної діяльності учнів.
II.  Оголошення теми та очікуваних результатів.
III. Надання учням необхідної інформації.
IV Інтерактивна частина.
1. Робота в малих групах.
2. Створення історичного портрету   «Петро   Конашевич-Сагайдачний - видатний діяч української козаччини».
V. Підбиття підсумків уроків.
VI. Домашнє завдання.
ХІД УРОКУ
І.    Мотивація навчальної діяльності учнів
На фоні мелодії «Козацького мар­шу» звучать слова: «Широким укра­їнським степом рухається козацьке військо. Попереду на красивому чорному коні в червоному жупані, в синіх і широких, як Чорне море, шароварах, чоботах скаче гетьман. Його погляд спрямований удале­чінь. Слідом за ним на такому ж красивому коні ще хорунжий, в його руках корогва. Захиталось козацьке військо - це козаки руши­ли в похід. Всі на конях із зброєю: з однієї сторони в них шабля, з ін­шої — порохівниці, за спиною руш­ниці. Коні вистукують у такт нашої музики. Хай буде вдалим їх похід, хай повертаються вони живими і з перемогою».
1. Куди вирушали козаки в похід?
2. Що вам відомо про козацьких ватажків?
II.    Оголошення теми та очікуваних результатів
Учні зможуть:
оцінити внесок в історію українського народу Петра Конашевича-Сагайдачного;
охарактеризувати «добу героїчних походів».
III.    Надання учням необхідної інформації за планом
1. Політична    ситуація    в    кінці XVI- на поч. XVII ст. в Україні.
2. Організація   морських   походів козаків.
IV. Інтерактивна частина
Робота в малих групах
Клас ділиться на 5 груп: хроністи, військові стратеги, дипломати, пое­ти, історики. Кожна група учнів отримує додаткову літературу. На її основі, а також за допомогою під­ручників та посібників вони мають виступити у визначених ролях, створюючи історичний портрет Пет­ра Конашевича-Сагайдачного.
Створення історичного портрету Петра Конашевича-Сагайдачного
Учитель. Визначний український діяч, гетьман реєстрових козаків Петро Конашевич-Сагайдачний уві­йшов в історію українського народу як талановитий, відважний полководець, незрівнянний стратег, пре­красний дипломат, захисник право­слав'я в Україні. Його ім'я оспіване в піснях, легендах, його подвиги описали історики сусідніх держав, його боялися, ним захоплювалися. Хто ж він — Петро Конашевич-Сагайдачний?
Хроніст. На жаль, у нас відсутні документи, щоб ми змогли назвати точну дату народження видатного українського гетьмана Петра Кона­шевича- Сагайдачного. Частина хро­ністів дотримуються думки, що це був 1570 рік, інші, що 1577 або 1578 рік. Народився Сагайдачний в родині дрібного українського шлях­тича у Самбірському повіті, нині це село Кульчиці на Львівщині. Його батька звали Конон або Конаш, то­му і прізвище Конашевич. Сагай­дачний — це прізвисько, що похо­дить від слова «сагайдак», яке озна­чає шкіряна сумка для стріл.
Історик. Підтвердженням місця народження є «Вірші на жалісний погреб козацького гетьмана Петра Сагайдачного», написані Касіяном Саковичем.
Поет. Про народження Петра варто розказати,
 Як дорогу до наук став він прокладати.
 У перемиських краях виріс у Підгір'ї,
 В Церкви східної його виховали вірі,
 Він пішов до Острога для наук поштових...
Хроніст. Спочатку малий Петро навчався 8 років в Острозькій ака­демії, яка була осередком культури та освіти, згодом — у Львівській брат­ській школі. По закінченні навчан­ня працював чиновником у суді. Близько 1600 року з'явився Сагай­дачний на Запоріжжі.
Історик. Саме на Запоріжжі ви­явилися його найкращі якості: смі­ливість, військові та адміністративні здібності, розсудливість, висока культура. Він організовував морські походи   до    Кримського  ханства й Османської імперії, зокрема на Очаків, Перекоп, Синоп, Кафу. Тут козацтво здобуло блискучі перемо­ги, що увійшли в історію як «доба героїчних походів».
Військовий стратег. Сагайдачний ви­явив себе блискучим стратегом, особливо у битві під Варною і Кафою. «У 1600 році козаки здійснили великий похід до турецьких воло­дінь, де здобули 10 турецьких галер з усіма припасами, напали на порт Варну, визволили полонених і взяли здобич 180 тисяч золотих».
Поет А в неділю пораненьку
Зібралися громадоньки
До козацької порадоньки,
 Стали ради додавати.
Звідкіль Варни доставати.
 Ой, чи з поля, чи то з моря,
 Чи з тої річки-невелички?
Військовий. Навесні 1602р. ко­заки на 30 чайках і відбитих у ворога галерах вийшли в море й розбили під Кілією турецьку ескадру.
Історик. Початок гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного припав на 1605—1610 рр. На гетьма­на його обирали кілька разів.
Хроніст.
1608  р. - запорожці йдуть у сухопутний  похід  на   Кримське ханство,  здобувають  Перекоп, руйнують його укріплення;
1609 р. - похід на Ізмаїл, Кілію, Білгород. На 16 чайках увійшовши у гирло Дунаю, спалили ці фортеці;
1615 р. - похід на Константино­поль. Запорожці на 80 чайках напали на околиці турецької столиці, спалили гавані Мизевані та Архіоки. Коли ж турець­кий флот наздогнав козаків у гирлі Дунаю, козаки, оволо­дівши турецькими кораблями, спалили їх поблизу Очакова.
Військовий стратег. Сагайдачний був незрівнянним стратегом. Зрозумів і опанував тактику татар, пере­осмислив і узагальнив її у систему військових досягнень, які україн­ське козацтво засвоїло у тривалій невгаваючій боротьбі з ординцями. Як відомо з історії, татари вміли на­падати несподівано, замітали свої сліди, з'являтися там, де на них не чекали. Проти цих татарських хитрощів козаки винаходили свої. І в цьому велика заслуга їхнього гетьмана П. Сагайдачного.
Поет.
... Тая козацькая слава,
Що по всьому світу дибом стала,
 Що по всьому світу станом розляглась-
простяглась
Та по всьому світу луговим галоном
роздалась,
Туреччині та Татарщині добрим лихом знати далась.
Хроніст. Найпотужнішого удару козаки завдали туркам в 1616 р., ко­ли здобули Кафу - найбільший не­вільницький ринок у Криму. Вони знищили 14 тисяч турецьких воїнів, потопили їхні кораблі, звільнили багато полонених.
Військовий стратег. Головним у страте­гії Сагайдачного було прагнення воювати з ворогом на його терито­рії. Козаки атакували водночас кілька фортець, але основного удару завдавали найміцнішому укріплен­ню. Знищувався також ворожий флот у портах і на морі. Запорожці прагнули захопити ворога зненацька, тому часто нападали вночі, а коли бій випадав сонячної днини, то козаки розташовувалися так, щоб сонце світило ворогу в очі. Під час битви насамперед знешкоджували флагманське судно, де перебував головнокомандувач флоту, що спри­чиняло розгубленість у турків.
Дипломат. Петро Конашевич-Сагайдачний уславився як видатний державний діяч. За його гетьману­вання 1617 року Військо Запорозьке увійшло до Європейської ліги для боротьби проти Порти. Прагнучи створити могутній антитурецький союз, Сагайдачний установив ди­пломатичні зв'язки з Московською державою, Грузією, Іраном.
Історик. Про Сагайдачного су­часник писав: «Був то чоловік вели­кого духу, що сам шукав небезпеки, легко важив життям, у битві був першим, коли доводилося відступа­ти - останнім...».
Дипломат. У 1618 р. польський король Сигізмунд III віддав наказ реєстровим козакам гетьмана Са­гайдачного йти на виручку короле­вичу Владиславові, який у поході проти Москви опинився у скрутно­му становищі. Погодившись, геть­ман одразу ж поставив вимогу: розширити права українського козац­тва. Із 20 тисячами війська взяв Путивль, Лівни, Єлець, Шацьк і підступив до Москви, яку не стали брати штурмом, а через Калугу пі­шли на Київ. Я вважаю, що тут ви­явився дипломатичний хист Сагайдачного. Можливо, він хотів своїм походом продемонструвати силу і міць козацтва, а можливо, у Мос­ковській державі вбачав потенцій­ного союзника у майбутній боротьбі з Польщею.
Історик. Повернувшись до Киє­ва, Конашевич-Сагайдачний всту­пає разом з усім Військом Запорозьким до Київського братства. Це означало, що він поширює свій ти­тул на всю козацьку Україну, а також бере під захист усе православне насе­лення.
Хроніст. У липні 1620 р. козаки здійснили успішний морський по­хід на Царгород, спустошили око­лиці столиці, здобули і спалили Варну. У відповідь на це Туреччина оголосила війну Речі Посполитій. Влітку 1620 р. турецько-татарське військо на чолі з Іскандор - Башою вступило в Молдову і розбило поль­ське військо біля с. Цецори непода­лік від Ясс. У цьому бою загинув чигиринський сотник Михайло Хмельницький, а його син Богдан потрапив у полон.
Дипломат. Залишившись без ар­мії, польський уряд був вимушений знову ж таки звернутись по допомо­гу до козаків. 5-7 червня 1621р. в урочищі Суха Діброва на Черка­щині відбулася спільна рада реєст­рового та нереєстрового козацтва, на якій розглядалася пропозиція польського сейму щодо їхньої участі у війні проти Туреччини. Козацька рада ухвалила виступити спільно з поляками за умови визнання прав козацтва, розширення реєстру, дотримання релігійної рівноправнос­ті, підтримки відновленої церковної ієрархії. Ці умови мало повідомити королю посольство, очолюване Сагайдачним.
Звучить пісня «Ой, на горі та женці жнуть».
Військовий стратег.   Під  Хотином  зійшлася    35-тисячна   польська   та  250-тисячна турецько-татарська ар­мії.  21 серпня підійшло 40-тисячне козацьке військо на чолі з гетьманом Сагайдачним. Під його керівництвом козаки відбили 9 штурмів, здійсни­ли серію нічних атак. Козацька так­тика суттєво відрізнялась від поль­ської. Поляки надавали перевагу обороні, козаки - наступу. П'ятитижневі бої, вирішальну роль у яких відіграла козацька піхота, закінчи­лася для турецько-татарського вій­ська повною поразкою. 29 вересня 1621 р. між Річчю Посполитою і Ту­реччиною було укладено мирний договір.
Історик. У Хотинській війні геть­ман П. Конашевич-Сагайдачний отримав численні поранення. Су­часники свідчать, що додому він повертався на подарованому коро­левичем Владиславом возі у супро­воді королівського лікаря.
Хроніст. 22 квітня 1622 року легендарний гетьман помер у Києві. Власне майно заповів поділити на три частини - дружині та двом братським школам - Київській та Львівській. Поховали його у Богоявленській церкві Братського мо­настиря.
Поет. На могильному камені було викарбувано такий напис.
Тут зложив запорозький гетьман свої кості, І Петро Конашевич, поранений задля вольності Вітчизни, коли турки сильно нападали пострілів смертельних кілька йому завдали.
 А, зражений ними, віку свого схоронив, і
Вірності Богові, королеві і війську не поплямив
вмер, захищаючи батьківський край.
О, Творче, блакить йому неба подай,
 яко ревнителю віри справдешньої,
 В котрій з дитинства ще він похрещений.
 Року тисяча шістсот двадцять другого
Похований в монастирі братства Київського,
На котрий кілька тисяч офірував,
 Щоб там розвивались науки, жадав.
V.   Підбиття підсумків
Використовуючи метод «Мікро­фон», учні висловлюють свої думки, оцінюючи внесок гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного в історію нашого народу.
VI. Домашнє завдання
Опрацювати підручник.




Фурман Л.Г.
Українське козацтво в І чверті XVII ст.
Гетьман  Петро  Конашевич-Сагайдачний
Мета: познайомитися з морськими походами козаків; проаналізувати політичну, військову та просвітницьку діяльність П. Конашевича-Сагайдач-ного, дати оцінку участі українського козацтва в Хотинській війні 1621 року; розвивати вміння аналізувати й узагальнювати явища та події, давати стислу характеристику історичному діячеві та визначати його місце і роль в історич­ному процесі; виховувати інтерес до минулого нашої країни.
Основні поняття: «доба героїчних походів», Османська імперія, янича­ри, каторга, хан, султан, метрополія.
Дати:
1600 р. — похід на порт Варна;
1602 р. — похід на Юлію;
1608 р. — похід суходолом на Кримське ханство;
1609 р. — похід на Ізмаїл, Килію, Білгород;
 1614р. — походи на Трапезунд і Синоп;
         1615 р. — напад на Константинополь;
         1616р.— найбільший із походів на Кафу;
1620 р. — знову похід на Константинополь;
        1620 р. — висвячення православним митрополитом Іова Борецького;
1621  р. — участь козаків у Хотинській війні;
1622 р. — смерть П. Конашевича-Сагайдачного.
Історичні діячі: Самійло Кішка, Настя Лісовська (Роксолана), П. Ко-нашевич-Сагайдачний, І. Борецький.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Обладнання: підручники В. Власова та Г. Швидько; Котляр М., Куль-чицький С. Шляхами віків; Довідник з історії України; Буштрук О. На­вчальний посібник з історії України.; карта, атласи, дидактичний матеріал.
ХІД УРОКУ
І. Актуалізація опорних знань і умінь учнів
•     Чому козацтво в XVI ст. перетворилося на провідну верству україн­ського суспільства?
•     Чому селянські повстання кінця XVI ст. зазнали поразки?
Учитель. Після поразки повстань кінця XVI ст. протягом тридцяти років не було великих народних виступів. Значною мірою це пояснюється тим, що Польща, вступивши на початку XVII ст. у період активної зовнішньополітичної діяльності, постійно відчувала потребу у військовій силі козаків і тому мусила змінити гнів на милість, а репресії — на привілеї.
На початку червня 1621 р. в урочищі Суха Діброва зібралася козацька рада, де на підтримку козаків у їх боротьбі з іноземними загарбниками виступив православний митрополит Іов Борецький.
II. Повідомлення теми, мети й завдань уроку
 План
1.    Морські походи козаків.
2.    Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний.
3.    Участь українського козацтва в Хотинській війні 1621 р.
III. Сприймання та усвідомлення навчального матеріалу
Проблемне завдання: доведіть, що поч. XVII ст. заслужено дістав назву «доба героїчних походів» в історії козацтва.
Учитель. Із південних рубежів існувала постійна загроза турків та татар для України.
Річ Посполита не зуміла забезпечити захист цих земель від агресії.
Розповідь про С. Кішку, Н. Лісовську, П. Конашевича-Сагайдачного.
Якими були причини походів козаків?
Найбільш успішними були морські походи початку XVII ст.
Робота з картою, атласом
Яке, на вашу думку, значення терміна «доба героїчних походів»? Опи-
тування здійснюється методом «Прес».
«Я вважаю, що...»,
«...тому, що...»,
«...наприклад...»,
«Отже, я вважаю...».
Як оцінював діяльність козаків італійський письменник П'єро делла
Валле? (Документ у підручнику В. Власова, с. 87.)
У чому полягали стратегія й тактика козацьких морських походів?
Випереджальне завдання підготовлене двома учнями про гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного (використати інформацію на с. 37-40 у підручнику В. Власова або з навчального посібника О. Буштрукна с. 134; Шляхами віків: Довідник з історії України, с. 67).
Учень розповідає про Сагайдачного як військового керівника, дипло­мата, поборника православної церкви.
Завдання: слухаючи розповідь та використовуючи пам яткудля характе­ристики історичної особи, скласти портрет гетьмана П. Конашевича-Сагай­дачного (зразок пам'ятки вміщено в підручнику В. Власова, на с. 42).
У кінці робиться узагальнюючий висновок.
Самостійна робота
Під час роботи виконуються різнорівневі завдання.
II рівень
•    Які наслідки мала битва під Цецорою?
Чому Польща звернулась по допомогу до козаків? Відповідь обґрун­туйте методом «Прес».
III рівень
Чому перемога під Хотином принесла козацтву славу рятівника хрис­тиянської цивілізації? Обґрунтуйте свою думку методом «Прес». Під час відповіді використовуйте карту.
ІV рівень
Влітку ми побували на екскурсії у Хотинській фортеці. Спробуйте з погляду учасника Хотинської війни довести очевидність перемоги. Використовуйте для обґрунтування метод «Мозковий штурм». Під час відповіді використовуйте карту.
IV. Осмислення навчального матеріалу
Розв'язуємо проблемне завдання, поставлене на початку уроку.
V. Узагальнення та систематизація знань
Учитель. Ми сьогодні вивчили, яким було українське козацтво в І чверті XVII ст., його героїчні походи проти турків та татар. Видатною постаттю цього періоду був П. Конашевич-Сагайдачний.
VI. Підсумки уроку, домашнє завдання
Вивчити за підручником В. Власова § 5; Г. Швидько § 9.




Савінова С.В.
Наростання національно-визвольної боротьби. Повстання  90-х рр. XVI ст.
Мета: розкрити чинники зростання ролі козацтва в житті України, визначити роль реєстрового козац­тва у цих подіях, з'ясувати причини козацько-селянських повстань 90-х рр. XVI ст.; розвивати в учнів нави­чки роботи зі схемами, встановлю­вати причинно-наслідкові зв'язки, розвивати уяву; виховувати співчут­тя до знедолених і гордість за героїв українського народу.
Обладнання: карта, схеми, підруч­ники з історії України для 8 класу В. Власова та Г. Швидько, навчаль­ний посібник з історії України для 7-8 класів О. Буштрук, портрети К. Косинського та С. Наливайка.
Тип уроку: комбінований.
План та методи проведення уроку
I. Актуалізація та мотивація навчальної діяльності.
II. Оголошення теми та очікування результатів.
III.  Надання учням необхідної інформації.
IV.  Рефлексія.
V. Домашнє завдання.
ХІД УРОКУ
І.   Актуалізація та мотивація навчальної діяльності
1. Чому Запорозьку Січ називають козацькою республікою?
2. Яким був політичний устрій козацької держави?
3. Які функції взяли на себе запорожці?
II. Оголошення теми
та очікуваних результатів
Учні зможуть:
1. Визначати   місце   реєстрового козацтва в історії України;
2. Встановлювати причини, хід та наслідки   козацько-селянських повстань.
III.  Надання учням необхідної навчальної інформації за планом
1. Молдавський похід Івана Підкови.
2. Утворення     реєстрового     козацтва.
3. Повстання Криштофа Косинського.
4. Повстання    Северина    Наливайка.
Історичні діячі
Іван Підкова - ватажок козаків.
Сигізмунд ІІ  Август - польський ко­роль.
Стефан Баторій — польський ко­роль.
Криштоф Косинський - ватажок селянсько-козацького повстання, отаман.ї
 Северин Наливайко — ватажок се­лянсько-козацького повстання, отаман.
Словникова робота
Господар - правитель Молдови.
Реєстр - спеціальний список коза­ків, взятих на службу польським королем, за що вони отримували платню та привілеї.
Хронологічна робота
1577 р. - похід запорожців на чолі з Іваном Підковою до Молдови. 1572 р. - створення реєстрового козацтва.
1578 р. - надання польським королем привілеїв реєстровцям, збільшення реєстру.
1591-593 рр. - козацько-селянське повстання на чолі з К. Косинським. 1594-597 рр. - козацько-селянське повстання на чолі з С. Наливайком.
IV. Рефлексія
Учням пропонується (на вибір) за­вдання.
1. Скласти  порівняльну характеристику реєстрового козацтва за часів королів Сигізмунда II Августа і Стефана Баторія.
2. Встановити   причинно-наслідкові зв'язки повстань 90-х рр. XVI ст.
3. Визначити   причини   поразки селянсько-козацьких повстань.
(Варіанти відповідей)
ОРІЄНТОВНІ ВАРІАНТИ ВІДПОВІДЕЙ
Реєстрове козацтво
Таблиця 4.


Сигізмунд ІІ Август
Стефан Баторій
Рік
1572
1578
Реєстр
300 осіб
600 осіб
Привілеї
Не мали прав і привілеїв
Отримали привілеї: право землеволодіння, право власної військової та судової влади

Козацько-селянські повстання 90-х рр. XVI ст.
Причини
1. Посилення польською шляхтою національного гніту.
2. Зростання соціальних суперечностей, утисків козацтва і селян з боку польських панів.
3. Наступ католицизму на православ'я.
Події
1. Повстання К. Косинського (1591-1593).
2. Повстання С. Наливайка (1594—1596).
Наслідки:
1. Повстання зазнало поразки.
2. Поклали початок національно-визвольній     боротьбі     проти польського панування.
3. Сприяли масовому покозаченню селян і міщан.
Причини поразки козацько-селянських повстань:
виникали стихійно;
не мали чіткого плану;
недостатнє озброєння;
козацька старшина була непослідовною;
часто козацькі загони діяли розрізнено.
V. Домашнє завдання
Опрацювати підручник.





Фурман Л.Г.
Наростання національно-визвольної боротьби
Мета: з'ясувати причини, хід повстань 90-х р. XVI ст., зростання ролі козацтва в житті України, військове мистецтво козацтва; молдавський похід І. Підкови; особливості повстання 1591 —1596 рр. під проводом К. Косинського та С. Наливайка, місце повстань XVI ст. у національно-визвольному русі; розвивати вміння аналізувати та узагальнювати істо-ричні явища та події, визначати їх суть, причини, значення, давати стислу характеристику історичним діячам, визначати їх місце та роль в історич­ному процесі; виховувати любов до Батьківщини, повагу до її видатних представників.
Основні поняття: національно-визвольна боротьба, феодальний.гніт, покозачення, привілеї, стратегія, тактика, тактичний маневр.
Дати:
1577-1578 рр. — молдовський похід І. Підкови;
1591-1593 рр. — повстання К. Косинського;
1594-1596 рр. — повстання С. Наливайка.
Історичні діячі: І. Підкова, К. Косинський, С. Наливайко, Г. Лобода, М. Шаула.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: підручники В. Власова; Г. Швидько; Путівник юного історика.— Житомир: Волинь, 2002; Котляр М., Кульчицький С. Шляхами віків: Довідник з історії України.— К.: Україна, 1993; таблиця «Військове мистецтво козаків», карти, атласи, пам'ятка щодо вивчення повстань.
ХІД УРОКУ
I. Актуалізація опорних знань і умінь учнів
1. Які причини виникнення козацтва?
2. Коли і чому виникло реєстрове козацтво?
II. Мотивація пізнавальної діяльності учнів
Наприкінці XVI ст. відбувається посилення кріпосницького та націо­нального гніту українців з боку Речі Посполитої. Які це мало наслідки?
III. Повідомлення теми, мети й завдань уроку.
 План
1.    Зростання ролі козацтва в житті українського народу.
2.    Військове мистецтво козацтва.
3.    Молдовський похід Івана Підкови 1577-1578 рр.
4.    Повстання Криштофа Косинського 1591-1593 рр.
5.    Повстання Северина Наливайка 1594-1596 рр.
IV. Сприймання та усвідомлення навчального матеріалу
Проблемне завдання: доведіть, що наприкінці XVI ст. козацтво як новий стан перетворилося на велику силу українського суспільства.
Запитання: зачитати уривок (підручник В. Власова, С. 24 § 3 ).
•     Про які події йдеться?
Учитель. У кінці XVI ст. набрав потужності козацький рух. Козацтво збільшувалось й ставало провідною верствою українського суспільства.
Повідомлення учня
Використати таблицю «Військове мистецтво козацтва».
Завдання учням
•     Визначте, що таке тактика, стратегія, тактичний маневр.
•     Яку роль у козацькому війську відігравали піхота, козацька розвідка, флот?
Евристична бесіда про молдовський похід І. Підкови 1577-1578 рр. Про що свідчить участь козаків у справах Молдови? Як відбувався молдовський похід І. Підкови?
Робота з використанням метода «Ажурної пилки»
4-5 питання вивчаються методом «Ажурної пилки». Клас поділяється на 5 груп. Під час роботи учні мають бути готовими працювати в різних групах. Спершу учень буде працювати в «домашній» групі, в якій потрібно буде проаналізувати та засвоїти частину інформації на такому рівні, щоб можна було чітко і зрозуміло викласти її з метою навчання інших учнів.
Потім в іншій групі, яка називається «експертною», учень виступає в ролі «експерта» із питання, над яким працював у домашній групі, де , буде передавати свою інформацію іншим, а також отримає інформацію від представників інших груп.
Завдання експертної групи — здійснити обмін інформацією.
У кінці роботи інформація узагальнюється, робляться висновки.
Порядок роботи в домашніх групах:
1. Кожна група отримує завдання для вивчення.
2. У групі обирають тайм-кіпера (той, що стежить за часом) та особу, яка ставить запитання.
Порядок роботи в експертних групах:
1. Коли учні об'єднуються в нові групи, учень стає експертом з тієї теми, що вивчалась ним у «домашній» групі.
2. По черзі кожен має за визначений учителем час донести інформацію членам інших груп і сприйняти нову інформацію.
Повернувшись до «домашніх груп», учень має поділитись інформацією про нові знання, що отримав від представників інших груп, після чого виробляються спільні висновки та рішення.
Завдання групам
Група 1. Визначте причини повстань 90-х рр. XVII ст. (підручник В. Власова, С. 29).
Група 2. Назвіть основні події повстання під проводом К. Косинського 1591-1593 рр. (підручник В.Власова, С. 30; використати для відпо­віді карту).
Група 3. Опишіть хід повстання під проводом Северина Наливайка 1594-1596 рр. (підручник, С. 31-32; використовуйте для відповіді карту).
Група 4. Дайте характеристику керівнику повстання С. Наливайку (підручник, С. 33; довідник «Шляхами віків», С. 65), використайте схему «Характеристика історичної особи» (роки життя, походження, освіта, основні події життя, яке мав значення в історії українського народу).
Гр у п а 5. Яким був підсумок повстань 90-х рр. XVII ст.? (Підручник В. Власова, С. 34; Г. Швидько, С. 63; навчальний посібник О. Буштрук, С. 131). Використовувати карту, атлас.
Після остаточного обговорення питань учні ще раз уточнюють при­чини, основні події повстань та їх підсумок. Розв'язуємо проблемне завдання.
V. Узагальнення та систематизація знань
Фронтальне опитування методом «Прес».
VI. Підсумки уроку, домашнє завдання
Вивчити § 3 за підручником В. Власова та § 7 за підручником Г. Швидько.
Випереджальне завдання: підготувати повідомлення «Гетьман П. Конашевич- Сагайдачний».




Савінова С.В.
Національно-визвольні повстання українського народу 20-30-х років XVII ст.
Мета: з'ясувати причини повстань українського народу 20-30-х років XVII ст; розкрити їх хід і наслідки; вчити учнів працювати з додатко­вою літературою; виховувати почуття  патріотизму на  прикладах боротьби українців за свої права.
Обладнання:    карта,    комп'ютери, підручники з історії України для
8 класу В. Власова та Г. Швидько, посібник «Історія України» (7-8 клас) О.Буштрук;   Т. Шевченко   «Кобзар», портрети ватажків селянсько-козацьких повстань.
Тип уроку: комбінований.
Бідна моя Україно,
 Стоптана ляхами
 Україно, Україно
Серце моє, ненько,
 Як згадаю твого долю,
 Заплаче серденько.
 Т.Шевченко «Тарасова ніч»
План та методи проведення уроку
І.  Актуалізація та мотивація навчальної діяльногсті.
II.  Оголошення теми та очікуваних результатів.
III.  Надання учням необхідної інформації.
IV.   Інтерактивна частина. Робота в малих групах.
V.  Підбиття підсумків уроку.
VI.   Домашнє завдання.
ХІД УРОКУ
І.   Актуалізація та мотивація навчальної діяльності
1. Чому часи козацьких морських експедицій І чверті XVII ст. називають добою героїчних походів?
2. Чому   перемога   під   Хотином принесла козацтву славу рятівника християнської цивілізації?
II. Оголошення теми та очікуваних результатів.
Учні зможуть: визначити причини, хід та на­слідки повстань 20—30-х років XVII ст.; їх вплив на подальший розвиток подій.
Учні закріплять вміння самостійно працювати з підручником, використовувати Інтернет.
III.    Надання учням необхідної інформації за планом.
1. Соціально-економічне та по­літичне становище України 20-30-х років XVII ст.
2. Польсько-козацький збройний конфлікт 1625 року.
3. Повстання 30-х років XVII ст.
IV.    Інтерактивна частина
Клас ділиться на 4 групи. Викорис­товуючи підручники, можливості Інтернету, методом пошуку інфор­мації у додатковій літературі кожна група вивчає перебіг подій по­встань:
1 група - під керівництвом Тараса Федоровича;
2 група - під керівництвом Івана Сулими;
3 група - під керівництвом Павла Павлюка;
4 група - під керівництвом Якова Остряниці.
Відповідь готується за таким пла­ном:
1. Дата.
2. Рушійні сили.
3. Ватажок.
4. Причини повстання.
5. Привід до повстання.
6. Підсумки повстання.
7. Причини поразки.
V.    Підсумок уроку
Методом «Прес» учні дають відпо­відь на запитання:
 •    Якими були причини поразки козацьких повстань?
а)    Я вважаю...
б)    ... тому, що...
в)    ...наприклад...
г)    Отже,...
VI.    Домашнє завдання
Опрацювати підручник.






Савінова С.В
ТЕМАТИЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ ЗА ТЕМОЮ «УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ПІД ВЛАДОЮ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ. НАРОСТАН­НЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ»
Мета: з'ясувати, як учні засвоїли програмний    матеріал,    закріпити вміння аналізувати, зіставляти, узагальнювати, робити висновки; виховувати інтерес до  історії як до науки.
Обладнання: карта, таблиці, доку­менти.
Тип уроку: урок контролю та корек­ції знань, умінь і навичок.
1    варіант
1 рівень — початковий
І 1.   Назвіть одну—дві історичні осо­би цього періоду.
2. Гетьман - це ....
3. 1563 р. - це XIV століття? (Підкреслити правильну відповідь — «Так» чи «Ні»)
II рівень — середній
4. До козацьких клейнодів належать...
5. Люблінська унія — це об'єднання (...+...=...).
6. Розставте наведені події у хронологічній послідовності:
а)    молдовський похід Івана Підкови;
б)    Люблінська унія;
в)   повстання Дмитра Гуні;
г)   Хотинська війна;
г)   зруйнування фортеці Кодак на чолі з Іваном Сулимою.
IIIрівень — достатній
17.   Виберіть   правильну   відповідь
(потрібне підкресліть). Кіш - це
 а)   символ-відзнака;
б)   військова та господарська одиниця на Січі;
в)    центральний орган управління Запорозької Січі.
8.   Дайте визначення: булава — це
9.    Проаналізуйте уривок з «Опису України» 1651р. Г. Левассера де Боплана.
«Тутешні селяни заслуговують на І співчуття. Вони повинні працювати власноручно і зі своїми конями три дні на тиждень на користь свого па-і на, а також платити йому, у залежності від наділу, який тримають, визначену кількість буассо (франц. — міра) зерна, курей, гусей і курчат перед Великоднем, Трійцею і Різдвом. Крім того, повинні возити дрова для потреб свого пана і виконували тисячі інших повинностей, які й не повинні були б робити, не ка­жучи про гроші, які пани від них вимагають, а також забирають деся­тину з баранів, свиней, меду, усіля­ких плодів, а в кожний третій рік -третього вола. Одним словом, селя­ни змушені віддати своїм панам усе, чого ті захочуть, так що немає нічо­го дивного, коли ці нещасні нічого ніколи не відкладають для себе, пе­ребуваючи в таких тяжких умовах залежності. Але й це не найважливі­ше, оскільки пани мають необ­межену владу не тільки над їх май­ном, але й над їх життям; ось як ве­лика свобода польської шляхти, яка живе нібито в раю, а селяни — на­чебто знаходяться в чистилищі».
IVрівень — високий
10. Які зміни в житті суспільних верств українського населення сталися    в    першій    половині XVI ст.?
11. Складіть схему управління козацькою республікою.
12. Чому ім'я Наливайка стало одним із символів визвольної боротьби українського народу?
II варіант
I    рівень — початковий
1. Назвіть одну-дві дати з визначеної теми.
2. Що сталося раніше: заснування Д. Вишневецьким   на   о. Мала Хортиця   Запорозької  Січі   чи підписання   Люблінської   унії? (Потрібне підкресліть)
3. 1604 р. - це XVII ст.? (Підкреслити правильну відповідь — «Так» чи «Ні»)
II    рівень — середній
4. Дайте визначення: чайка - це ...
5. Назвіть   причини   виникнення козацтва.
6. Розставте події у хронологічній послідовності:
а)    повстання   Криштофа   Косинського;
б)    утворення    реєстрового    козацтва;
в)    гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного;
г)    Цецорська битва;
д)    Люблінська унія.
III    рівень — достатній
7.    Виберіть   правильну   відповідь (потрібне підкресліть).
Кафа- це... :
а)    фортеця, побудована на правому березі Дніпра;
б)    найбільший невільницький ринок у Криму.
8. Дайте    визначення:    козацька старшина — це ...
9. Проаналізуйте уривок з «Опису України» 1651р. Г. Левассера де Боплана.
«Коли вони вирішують йти війною на татар, щоб помститися за образу та вчинені грабежі, то вибирають осінню пору. Для цього відправля­ють на Запоріжжя усе, що необхідно для походу чи експедиції, для будів­ництва човнів і взагалі усе, що, на їхню думку, буде потрібним. Потім 5—6 тис. відчайдушних, добре озброєних козаків вирушають на Запоріжжя видовбувати човни. До будівництва одного човна береться 60 чоловік, закінчуючи його через два тижні, оскільки вони, як я вже говорив, майстри на всі руки. Таким чином, за два тижні у них готово 80 або 100 човнів такої форми, що я описав. У кожний човен сідає від 50 до 70 чоловік, у кожного з яких по дві рушниці і шабля; на човні є також 4-6 фальконетів і запас продуктів, щоб вистачило на всіх. Одягнені козаки у сорочку і шаро­вари, мають ще одні змінні, старез­ний кожух і шапку, 6 ліврів пороху, достатню кількість свинцю, запас ядер для фальконетів; у кожного є годинник. Ось як виглядає лету­чий козацький табір на Чорному морі, який безстрашно нападає на; найбільші міста Анатолії».
IV рівень — високий
10. Назвіть причини поразки  повстань  кінця  XVI   ст.  та  охарактеризуйте їхні наслідки?
11. Схарактеризуйте гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного як історичну особистість.
12. Якими були наслідки підписання Люблінської унії для українських земель?





Вєнцева Н.О.
Передумови національно-визвольної війни
Дискусійне питання 1. Після придушення козацько-селянського пов­стання 1637—1638 рр. найбільш напружена ситуація склалася в південно-східних районах України, яка незабаром переросла в народне повстання, що розпочалося 1648 р. Охопивши більшу частину території та населення України, воно переросло у визвольну війну. Які, на вашу думку, були основні причини Національно-визвольної війни: економічні, політичні чи релігійні?
Мета: розвивати вміння визначати причини історичного процесу, виходячи з різноманітності умов, за яких він відбувався; аналізувати інформацію; виявляти закономірності розвитку історичних процесів.
Додаткові аргументи для розв'язання дискусійного питання
А. Економічні. За даними подимних тарифів, наприкінці 20-х —..на почат­ку 40-х рр. XVII ст. в руках польської шляхти опинилося близько 30 % приватного земельного фонду Волині, Київщини та Брацлавщини,
причому це були здебільшого великі латифундії, що формувалися внаслідок королівських роздач, купівлі, шлюбів з місцевою знаттю. Де­що інакше склалася ситуація на «рекуперованій» (тобто «поверненій Польщі) Сіверщині: спустошена численними війнами, вона являла со­бою невичерпне джерело земельних пожалувань для дрібної шляхти [12, С. 41].
Сучасник зазначав: «Тутешні селяни заслуговують на співчуття. Вони мусять працювати власноручно і зі своїми кіньми три дні на тиждень на користь свого пана... та виконувати тисячі інших повинностей, яких би й не повинні були робити, не кажучи вже про гроші, які пани від них вимагають... ось яка велика свобода польської шляхти, яка живе ніби в раю, а селяни ніби перебувають у чистилищі» [12, С. 42].
Б. Політичні. Значною мірою ситуація, що склалася, була наслідком того, що Україна відігравала роль кордону. Власне, присутність Дикого поля уможливила виникнення козацтва й дала змогу магнатам назбирати ве­личезні землеволодіння. Вибуховість ситуації посилювалась слабкістю королівської влади в Речі Посполитій. Не будучи спроможним власни­ми силами боронити кордони, король дарував магнатам величезні ді­лянки... Він мовчки погоджувався, хоч і до певної міри, з існуванням козацтва. Проте із швидким посиленням цього явища королівський уряд втратив над ним контроль [27, С. 159].
В. Релігійні. Спираючись на католицизм, польські магнати здійснювали політику національного та культурного поневолення українського на­роду. Одним з основних інструментів покатоличення в їхніх руках стала уніатська церква, яку активно підтримувала Римська курія. Папа Урбан у своїх листах до керівництва Речі Посполитої неодноразово закликав сприяти поширенню унії та фізично знищувати противників. Один за одним на українських землях виростали костьоли, кляштори (монастирі), колегіуми та школи єзуїтів, водночас дедалі більшого по­ширення набував процес передачі католикам, захоплення або руйнації православних культових споруд, утисків православних за їхню віру, пе­реслідування вживання української мови та поширення українських книг [4, С. 150].
Дискусійне питання 2. Визначаючи роль Б. Хмельницького у Національ­но-визвольній війні, О. Субтельний напише: «Рідко коли окремі особи так визначали хід епохальних подій, як це зробив стосовно Великого Україн­ського повстання 1648 р. Богдан Хмельницький» [27, С. 162]. Як ви вважає­те, чи почалось би «Велике Українське повстання 1648 р.», якби Б. Хмель­ницький не став гетьманом?
Мета: розвивати вміння оцінювати історичну подію, використовуючи різні підходи; визначати її суть та неоднозначність проявів; виявляти умо­ви, за яких вона відбувалась; визначати роль особистості в історії.
Додаткові аргументи для розв'язання дискусійного питання
А. Накопичення попереднього воєнного досвіду. Селянсько-козацькі повстання першої половини XVII ст. сприяли накопиченню воєнного досві­ду, зростанню національної свідомості українського народу, посиленнюєдності козаків та селян у боротьбі за національне визволення, форму­ванню психологічної готовності боротися до переможного кінця. Зростання та поширення сфери впливу Запорозької Січі. Важливими при­чинами, що робили можливим початок козацького повстання, є поси­лення та поширення сфери впливу Запорозької Січі, яка того часу була своєрідним зародком української державності, що за певних умов міг стати основою для створення повноцінної держави [4, С. 151]. Б. Величезний вплив Б. Хмельницького на події. Рідко коли окремі особи так визначали хід епохальних подій, як це зробив стосовно Великого Ук­раїнського повстання 1648 р. Богдан Хмельницький. З огляду на його величезний особистий вплив на події, що змінили перебіг української й усієї східнослов'янської історії, вчені вважають Хмельницького най­визначнішим військовим і політичним діячем України... Життя Хмель­ницького, а разом з ним і хід історії всього краю змінив один типовий випадок... [27, С. 162].
Пропозиція Хмельницького про укладання союзу з кримськими татарами. Спочатку заколот, що набирав сили, мав усі ознаки попередніх невдалих повстань: засліплений жадобою помсти, козацький старшина, якого покривдили магнати, втікає на Січ і переконує запорожців повстати за свої (і його також) права. Проте у випадку з Хмельницьким винятковий талант організатора, полководця та політика все докорінно змінив. Ще до втечі на Січ він понад рік планував повстання й заручався підтрим­кою прибічників. Розуміючи, що великим недоліком козаків у боротьбі з поляками була відсутність кінноти, Хмельницький сміливо розв'язує проблему й звертається з пропозицією спільно виступати проти поляків до давнього ворога козаків — кримських татар [27, С. 165]. ...Чули навіть, як у Південній Польщі пригноблені холопи казали: «Як­би тільки Бог змилувався над нами й дав нам свого Хмельницького, тоді б ми теж показали шляхті, як гнобити хлопів» [27, С. 167].
ДП

Перевірка засвоєного раніше матеріалу
Вивчення нового матеріалу
Закріплення нового матеріалу
1

„Круглий стіл”

2

Панельна дискусія
Форум




Голубченко Н.Л.
Початок національно-визвольної війни (1648-1657)
Знати. Розкрити передумови та початок визволь­ної війни; з'ясувати причини, характер війни; показа­ти різноверстність рушійних сил війни.
Нормувати. Інформативний матеріал у вигляді те­матичних виписок; розкрити передумови та початок визвольної війни у вигляді плану; визначити причи­ни, характер війни у вигляді опорних таблиць; ре­зультати національно-визвольної війни у вигляді уза­гальнюючих висновків.
Цінувати. Почуття національної самосвідомості і менталітету; здатність чинити опір грубій силі, жор­стокому тиску і масовому загарбанню; вміння кри­тично оцінювати свої і чужі вчинки і поведінку; по­чуття національної гордості за славне минуле ук­раїнського народу.
Мета і основні завдання психологічного розвитку. Впливати на розвиток образного і словесного мис­лення; розвивати уяву і уявлення як механізм твор­чості; формувати розумові і творчі здібності; удоско­налювати морально-естетичні переконання; виклика­ти емоційні, душевні переживання; пробуджувати творчу рефлексію.
Обсяг і структура освітнього змісту міні-модулів.
1x30 3-П
1x30 3-П
1x30 О-С
Обладнання. Карта-схема битв з національно-виз­вольної війни; портрет Б. Хмельницького; карта бит­ви під Корсунем.
Сценарій навчального модуля
I.  Мотивація навчальної діяльності учнів. Вчитель.  На сьогоднішньому занятті ми будемо вивчати тему «Національно-визвольна війна україн­ського народу».
(Тема заняття записана на дошці великими літе­рами. Завдання уроку і мету оголосити учням і запи­сати на дошці. Виділити проблемне запитання за­няття: визначити, яку роль відіграє у ході Визвольної війни кожен етап чи верства українського народу).
II.  Актуалізація опорних знань учнів.
Але перш ніж перейти до вивчення нового матеріалу, давайте пригадаємо той матеріал, який вивчали на мину­лому занятті, він допоможе нам краще засвоїти новий.
Рефлексія.
Відкрийте карту України — XIV—XV ст.ст.
1. Знайдіть сусідні держави, які захопили ук­раїнські землі, розділили Україну. (До карти, яка зна­ходиться на дошці, викликається один із учнів, він показує сусідні держави, останні уважно слідкують і виправляють в разі потреби).
2.  Які наслідки це мало для її подальшої долі? (Скласти схему на дошці, а учням — в зошитах.)

3.  Які приклади боротьби за волю і державну не­залежність України   в XVI ви можете навести?
(Викликається один із учнів, а інші уважно слуха­ють і готуються доповнювати).
1490— 1492 рр. — повстання Мухи. XVI ст. — рух Опришків. 1591 — 1593 рр. — повстання Косинського. 1594— 1596 рр. — повстання Наливайка.
4. Які повстання мав на увазі автор підручника, го­ворячи, що у далеке минуле відійшли жахи повстань 20-30 рр. XVII ст.?
(Відповідь одного із учнів, доповнення класу.)
1630 р. — Трясила
1635 р. — І. Сулими
1637 р. — Тавлюка
1633 р. — Остряника
Підсумок і виставлення оцінок.
III. Вивчення нового матеріалу. Проблемне завдання.
1. Визначити характер, рушійні сили.
а)  Відкрийте підручник на сторінці 158 §15 і ви­значте   причини,   характер,   рушійні   сили   війни. (Учні зачитують з підручника.)
б)  Які стани верств українського народу ви може­те назвати на 1648 р. і яким було їхнє становище?
(Учні пригадують попередній матеріал, додому їм давалось завдання повторити § 10—13. Пригадавши його, учні колективно заповнюють на дошці і в зоши­тах схему.)
Суспільні стани українського народу
Селяни         Реєстрові        Православні        Жителі
козаки         священики         міста
в)  Які форми протесту прийшли на зміну зброй­ним повстанням?
(Учні читають § 15, п. 1 і самостійно в зошитах на оцінку заповнюють схему.)
Форми протесту
Масові     Потрави     Псування         Відмова
втечі     посівів     реманенту         виконувати повинності
г)    Яким було  політичне  становище України на 1648 р.? (1,5 хв.)
(Діти працюють з картою на сторінці 152.)
д)    Вирішення проблемного завдання (3 хв.). (Коротко занотовують таблицю і коментують її.)
Причини війни
Характер війни
Рушійні сили війни



2.    Обрання гетьманом Б. Хмельницького. Повстання   на   Січі.    Початок   дипломатичної   діяльності Б. Хмельницького.
Проблемне завдання до п. 2.
Чому саме Запорізьку Січ обрав гетьман місцем початку народного повстання?
а)    Коротке повідомлення одного учня з біографії Б. Хмельницького.
(Діти в цей час складають хронологічну таблицю в зошитах, пригадують «Пам'ятки характеристики історичного діяча».)
б)    Розглянути портрет Б. Хмельницького, зроблений невідомим художником, назвати риси характеру цього діяча. (Учні називають риси характеру.)
в)    Прочитати документи  на  с.   158—159  і дати відповідь на питання: які риси характеру, здібності Б. Хмельницького, описані в цьому документі, утвердили його авторитет?
(Робота з документом, відповідь на питання.)
г)    Повідомлення вчителя про початок дипломатичної роботи Б.Хмельницького.
д)    Вирішення проблемного завдання № 2.
3.    Початок збройної боротьби з Річчю Посполитою: битва під Жовтими Водами і Корсунем.
Проблемне завдання до п. 3.
Яке значення мали перші перемоги повстанських військ?
а)    Робота з підручником.
Підтвердити словами підручника прислів'я: «Висипав хміль із міха і наробив ляхам лиха» (абзац п. 2 до § 15).
б)    Які були плани Хмельницького у 1648 р.? (п.2, § 15).
в)    У ході вивчення нового матеріалу розпочніть заповнювати хронологічну таблицю. (Діти креслять таблицю у зошитах.)
Дата
Подія
Наслідки



1) Розповідь вчителя про битву під Жовтими Водами у квітні 1648 р.  (Діти заповнюють таблицю, слідкують за картою і розповіддю.)
Розповідь вчителя з використанням схеми битви під Корсунем. (Заповнюють таблицю, слухають.)


















3) Вирішення проблемного завдання.
Значення            1
перших            2
перемог            З
повстанських        4
військ                5
(Діти   читають параграф підручника,   заповню­ють схему, відповідають на питання.)
IV.    Вирішення проблемного завдання уроку. (Діти дають відповіді  на питання.)
V.    Закріплення нового матеріалу.
1) Дати який подій записані на дошці? 1648—1657 рр. — роки Національно-визвольної війни; січень 1648 р. — Б. Хмельницького обрали гетьманом; квітень 1648 р — битва під Жовтими Водами; травень 1648 р. — битва під Корсунем.
2) Назвіть причини війни.
3) Який характер війни?
4) Які рушійні сили війни?
5) Яке значення перших перемог повстанських військ?
VI.    Пояснення домашнього завдання. Параграфи підручника, документ, вивчити записи,
зроблені в зошиті. Індивідуальні повідомлення про Д. Нечая, М. Гладкого. За бажанням читати одну із книг для позакласного читання.
Висновки заняття. Подяка дітям за проведене заняття.





Вєнцева Н.О.
Програма розбудови Української козацької держави
Дискусійне питання 1. Уявіть, що ви опинились на місці Б. Хмельниць­кого після походу в Галичину та повернення до Києва. Запропонуйте свою програму розбудови Української козацької держави. На що б ви в першу чергу спрямували свої зусилля: на розвиток внутрішньої політики (еконо­міки», культури, освіти тощо) чи на укріплення зовнішньої політики?
Мета: розвивати вміння визначати характерні ознаки історичного яви­ща, враховуючи умови, за яких воно розвивалось; прогнозувати подальший розвиток історичних подій, враховуючи особливості історичного часу. Додаткові аргументи для розв'язання дискусійного питання А. Ідея автономії. Б. Хмельницький та його соратники у цей час твердо пе­ребували на позиціях традиційного «козацького автономізму». Тому й мета в них була не радикальна — започаткування власної державності, а порівняно поміркована— реформування державного устрою Речі Посполитої, утвердження абсолютизму та надання Україні такого ж ста­тусу і прав, як Литві [4, С. 157].
Необхідність вирішення селянського питання. Перемога над польсько-шляхетським військом та визволення великої території України мало великі соціальні наслідки. Уже в перший період війни селяни відмови­лись виконувати численні феодальні повинності. Частина землі поль­ських магнатів перейшла до рук колишніх кріпаків, які могли її прода­ти, подарувати, передати у спадок. Війна відкрила селянамта мешканцям міст можливість переходу до козацького стану, який на той час користу­вався значними правами та привілеями [25, С. 112].
Б. Визначення відносин з Польщею. Навіть після перемог Хмельницького відносини між поляками та українцями залишилися нез'ясованими. Хоч гетьман все ще не вирішив розірвати зв'язки з Річчю Посполитою, він знав, що його послідовники рішуче налаштовані проти повернення до стану, який існував до 1648 р. [27, С. 168].
Нестабільні відносини з кримськими татарами. Не мігу цей час Б. Хмель­ницький повною мірою розраховувати й на кримських татар. За свід­ченням деяких джерел, татари обіцяли свою підтримку лише на місяць. І справді, після облоги Львова, обтяжені здобиччю, основні сили орди на чолі з Калга-султаном повертаються до Криму, а з Хмельницьким залишається лише незначна частина формувань Тугай-бея [4, С. 156]. Б. Хмельницький розумів, що для успіху повстання необхідна підтримка ззовні. Відтак він дедалі більше уваги звертав на зовнішню політику. Першу свою дипломатичну перемогу гетьман здобув, заручивтлись під­тримкою кримських татар. Але цей союз виявися ненадійним. До того ж він не розв'язав ключової для Богдана Хмельницького проблеми взаємин між Україною та Річчю Посполитою [27, С. 171].
ДП

Перевірка засвоєного раніше матеріалу
Вивчення нового матеріалу
Закріплення нового матеріалу
1
Дебати
Панельна дискусія





Вєнцева Н.О.
Збаразько-Зборівська кампанія
Дискусійне питання 1. Після Збаразько-Зборівської кампанії Б.Хмельницький пішов на переговори з поляками. Козацька старшина свої вимоги сформулювала у 17-ти «Пунктах про потреби Запорозького Війська». Про­те 18 серпня 1649 р. Зборівський договір був украдений. Як ви вважаєте,
Зборівський мирний договір був проявом політичного таланту чи політич­ної слабкості Б. Хмельницького?
Мета: розвивати вміння визначати характерні ознаки історичної події, виходячи з особливостей її учасників; враховувати умови, за яких вона відбувалась; прогнозувати подальший розвиток історичних подій, враховуючи особливості історичного часу.
Додаткові аргументи для розв'язання дискусійного питання А. Перемир'я — можливість для мирного будівництва. Загальна ситуація, зокрема зрада хана, змушувала Б. Хмельницького зі старшиною підпи­сати угоду, яка, однак, не задовольняла ті вимоги, що подала старшина в 17-ти пунктах. І все ж Зборівська угода давала можливість Б. Хмель­ницькому зайнятися державним будівництвом [28, С. 157]. Традиційне вирішення конфлікту. Ця безвихідь спричинилася до повто­рення певної моделі подій: з року в рік обидві сторони воювали між собою; неспроможні завдати одна одній рішучої поразки, вони закінчу­вали виснажливі кампанії підписанням невигідних для себе угод, після чого верталися додому, щоб вести військову й дипломатичну підготовку до наступної війни [27, С. 168].
Б. Назрівання конфлікту між козаками. Зборівський мир висвітлив ті внут­рішні й зовнішні проблеми, на які мав зважати Б. Хмельницький. Те, що інтереси селянства були фактично проігноровані у Зборові, не було випадковим недоглядом. Відтак, уже в Зборові виник конфлікт між козацькою старшинською верхівкою та черню. З часом він розвинеться у фатальний недолік козацького устрою, що формувався на Україні [27, С. 169].
Падіння авторитету Б. Хмельницького. Бувало, що запорожці не лише не відгукувалися на заклик Б. Хмельницького, а й, навпаки, самі висту­пали проти нього. Так було після Зборівської угоди Б. Хмельницького з поляками, коли вся українська маса, що чекала на великі блага від йо­го походів проти поляків, лишилася невдоволена як договором, так і самим гетьманом. Тоді Хмельницький в очах натовпу став розвінча­ним кумиром [ЗО, С. 162].
ДП

Перевірка засвоєного раніше матеріалу
Вивчення нового матеріалу
Закріплення нового матеріалу
1
Дебати
Форум
Дебати





Вєнцева Н.О.
Заснування козацької держави — Війська Запорозького
Дискусійне питання 1. Український історик О. Бойко про українську державу доби Б. Хмельницького пише: «Українська держава доби Хмельниччини сформувалася на двох принципових засадах, які часто вступали між собою в суперечність — демократії та авторитаризму» [4, С. 165]. Чи пого­джуєтесь ви з думкою вченого? Чого більше було в цій державі: демократії чи авторитаризму?
Мета: розвивати вміння визначати характерні ознаки історичного явища, виходячи з особливостей розвитку країни; визначати умови, за яких мало місце історичне явище; виявляти загальні та часткові особливості розвитку країни.
Додаткові аргументи для розв'язання дискусійного питання
А. Виборні посади. На початковій фазі національно-визвольних змагань переважають демократичні засади, про що свідчить існування таких суспільних явищ та норм: функціонування Військової (Генеральної) ради, у якій право голосу мала уся «чернь», тобто все військо; виборність усіх посадових осіб — від сотника до гетьмана; відсутність жорст­ких міжстанових розмежувань, ідо давало змогу міщанам і селянам «покозачитися» і стати частиною привілейованої верстви — козацтва [4, С. 165].
Зростання значення старшинських рад, які складалися з найбільш досвід­чених у політичному сенсі осіб. Як і на Запорозькій Січі, головним орга­ном влади в новій державі була Генеральна рада козаків, яка вирішувала найважливіші військові та політичні справи. Але швидко зростало зна­чення старшинських рад як органу більш оперативного управління. До старшинської ради входили посадові особи, люди переважно освічені й досвідчені в політиці. На чолі всього державного апарату стояв геть­ман [28, С. 160].
Б. Поступове зосередження всієї влади в руках гетьмана. Під впливом Б. Хмельницького та його однодумців сили набирають авторитарні на­чала. Безпосередніми виявами цього процесу були: поступове обме­ження впливу «чорних рад» та витіснення їх старшинською радою; зо­середження всієї повноти влади в руках гетьмана; домінування командних методів управління в державному житті; встановлення спад­кового гетьманату, тенденція до переростання гетьманської влади в мо­нархічну [4, С. 165].
Неможливість збирання рад. На верхівці цієї військово-адміністративної системи стояв гетьман. Теоретично він підпорядковувався волі ко­зацької ради, яка обрала його. Але через швидке збільшення чисельності козаків проведення їх стало недоцільним, тому гетьман рідко скликав їх [27, С. 179].
ДП

Перевірка засвоєного раніше матеріалу
Вивчення нового матеріалу
Закріплення нового матеріалу
1
Дебати
„Круглий стіл”






Вєнцева Н.О.
Молдовські походи Б. Хмельницького
Дискусійне питання 1. О. Бойко назвав молдовські походи Б.Хмельницького «молдовською авантюрою» [4, С. 160]. Чи погоджуєтесь ви з такою оцінкою історика? Мета: розвивати вміння визначати особливості історичних подій, ви­користовуючи різні підходи щодо їх оцінки; виявляти умови, за яких вон^ відбувались; розвивати вміння використовувати різні джерела інформації; робити висновки.
Додаткові аргументи для розв'язання дискусійного питання А.   Втрата територій. Рішення гетьмана про молдовський похід було не зовсім продуманим кроком. Цей похід втягнув Україну в конфронтацію з Валахією та Трансільванією й підштовхнув їх до укладення воєнного союзу з Річчю Посполитою [28, С. 169].
Загибель сина Б. Хмельницького. Спираючись на турецьку підтримку, у вересні 1650 р. гетьман направив велике військо до Молдови, маючи на меті через шлюб його сина Тимоша з донькою молдовського госпо­даря Розандою піднести свій рід до рівня князівського та укласти союз України з Молдовою. Проте для Б. Хмельницького молдовська авантю­ра закінчилася надзвичайно трагічно — 1653 р. гине його син Тиміш... [4, СІ 60].
Б. Спроба позбавити Польщу союзника. Молдовський воєвода (господар) Василь був союзником Польщі, і Б. Хмельницький хотів розірвати цей зв'язок.
Пошуки союзників. Ініціатором молдовського походу був кримський хан, який мав свої рахунки з Молдовою... Оскільки Польща інтенсивно шукала собі зовнішньої допомоги для боротьби з Україною, то Б. Хмель­ницький, котрий теж шукав собі союзників, заявляв: «Ми, охороняючи наші голови й запобігаючи нашому лихові, мусимо шукати приятелів» [28, С. 164].

ДП

Перевірка засвоєного раніше матеріалу
Вивчення нового матеріалу
Закріплення нового матеріалу
1
Дебати

Форум





Г.СОВЄТОВА
РОЗГОРТАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ
В 1648 – 1649 РОКАХ
Цілі уроку:
—  довести, що битва під Пи-лявцями, визвольний похід укра­їнського війська в Галичину свід­чать про розгортання національ­но-визвольної війни; розглянути процес формування української національної ідеї про розбудову української держави;
—  формувати вміння аналізу­вати та узагальнювати історичні події, робити прогностичні при­пущення, вміння порівнювати події всесвітньої історії та істо­рії України, давати характеристи­ку історичним особам, працюва­ти з історичною картою;
—  сприяти вихованню ціле­спрямованості, почуття націона­льної гідності.
Основні поняття:
—  держава — політична фор­ма організації життя суспільства, що утворюється в результаті ви­никнення і діяльності публічної влади — особливої системи, яка керує основними сферами су­спільного життя;
—  національно-визвольна війна
—  війна народу проти іноземно­го панування за створення неза­лежної держави.
Додаткові поняття:
— коаліція (від лат. — «союз»)
—  союз, об'єднання для досяг­нення спільної мети;
— національна ідея — прагнен­ня до збереження національного існування, до свободи, незалеж­ності.
Персоналії:
—  Богдан Хмельницький — український шляхтич, який очо­лив національно-визвольну війну українського народу проти поль­ського гноблення;
— Максим Кривоніс — найви­значніший полководець на пер­шому етапі національно-визволь­ної війни, черкаський полковник. Свій хист полководця виявив у всіх битвах 1648 року. Постійно виступав проти будь-яких угод з урядом Речі Посполитої, прагну­чи цілковитого звільнення Укра­їни. Помер у листопаді 1648 року у таборі під Замостим від чуми.
Основні дати:
— 1648р., вересень—битва під Пилявцями;
— 1648р., вересень—жовтень— облога українським військом Львова і Замостя;
- 1648—1668 рр. — правління в Речі Посполитій короля Яна П Казимира;
— 1648р., грудень—урочистий в'їзд Хмельницького до Києва;
—  1649 р., червень—серпень — облога українським військом фо­ртеці Збараж;
— 1649р., серпень— Зборівська битва. Укладення Зборівського перемир'я.
Обладнання дошки: мала «Ук­раїна в роки національно-визволь­ної війни», портрети Б.Хмель-ницького та М.Кривоноса.
Обладнання уроку: підручник В.Власов. Історія України, 8 клас. — К.: Абріс, 2002; Буштрук О.В. Історія України, 7—8 клас. / навч. посібник, Харків: Країна мрій, 2003.
Хід уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАС­ТИНА
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОР­НИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НА­ВИЧОК
Учитель. Повстання під про­водом Б.Хмельницького стало початком великомасштабної на­ціонально-визвольної війни укра­їнського народу проти польсько­го панування.
Запитання до ушив: чому вій­на мала національно-визвольний характер?
Робота з поняттями: «націо­нально-визвольна війна», «рушійні сили».
III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Битва під Пилявцями
Розповідь учителя. 1648 рік — особливий в історії українського народу. Саме тоді був зроблений перший крок до формування української державної ідеї: Б.Хмельницький та його одно­думці розробили програму, що пе­редбачала надання статусу авто­номії козацькій Україні (щонай­менше в складі Брацлавського, Волинського, Київського, По­дільського і Чернігівського воє­водств) у межах Речі Посполитої.
У червні 1648 року Б.Хмель­ницький зупинившись великим табором під Білою Церквою, роз­силав по Україні універсали, за­кликаючи посполитих і міщан йти до війська. Гінці з універса­лами гетьмана дісталися Львова, Кам'янця-Подільського, Чер­нігова, Стародуба, Бихова і Го­меля.
Уже влітку 1648 року утвори­лась велика народна армія.
Магнат АРадзивілл писав, що козацьке військо виросло до 10 тис, і «далі все більше людей до них прибуває...»
Шляхтич Йохим Єрлич зазна­чав, що на Правобережній Укра­їні почалася «хлопська війна», і шляхтичі-пани втікали з України «з одними душами...», «забравши жон і дітей; хто куди міг...»
Л .Г. Мельник у своїй праці «Бо­ротьба за українську державність (XVII ст.)» пише: «Одержавши звістку про виступ козацького вій­ська, князь Вишневецький рушив углиб України й громив усе на своєму шляху. Особливо катував повстанців у містечку Погреби­ще, жителі якого утворили загін і чинили опір його наказам. Ка­рали винних і невинних. Садили на палю, рубали голови, знуща­лися з православних священиків... він сам був присутнім на стра­тах й кричав катам: «Мордуйте їх так, щоб вони відчували, що вми­рають».
Учитель. На початку вересня 1648 року Польща зібрала велике 40-тисячне військо, у тому числі 8 тис. найманих німецьких сол­датів. Армія мала 100 гармат. На чолі стояли три регіментарі - (вище військове звання): корон­ний конюший князь Домінік Заславський, коронний хорунжий Олександр Конецпольський, ко­ронний підчаший Микола Осто­рог.
Б.Хмельницький презирливо називав цих полководців «пери­на» (Заславський), «латино» (Остророг), «дитино» (Конецпольський).
Порушивши перемир'я, польський уряд почав наступ на Збараж. Б.Хмельницький, приєд­навши до козацьких полків по­встанські селянські загони і за­кликавши на допомогу татар (4-тисячний загін), негайно ви­рушив назустріч противникові. У козацько-селянському війсь­ку було близько 80 тисяч чоло­вік. Добре озброєних було лише 20 тисяч козаків та орд буджацьких татар (4 тисячі). У триден­ному бою 21—23 вересня під зам­ком Пилявці польська армія за­знала повного розгрому; її реш­тки, що втікали в паніці у на­прямі Старокостянтинова, були розбиті по дорозі та в самому місті.
Сучасник-поет і хроніст С.Твардовський писав про втечу панів з Пилявецької битви: «За­гнавши коней, ледь коло самої Вісли зупинилися, щоб витерти піт і стримати серце, яке калата­ло, як важкий молот».
Переможцям дісталися вели­кі трофеї: 100 гармат та інша зброя, 10 тисяч підвід з матері­альними цінностями. В результа­ті цієї перемоги були визволені від польських панів Волинь і час­тина Поділля, розгорнулась бо­ротьба в Східній Галичині.
Формування вміння аналізува­ти невеликі за обсягом історичні джерела: аналізуємо свідоцтво польських сучасників і даємо від­повіді на питання: яку реакцію і чому викликали ці події у поль­ських магнатів?
Формування вміння аналізува­ти історичні події:
Як ви вважаєте, чи усвідомлю­вали поляки, що події 1648 року відрізняються від періоду народ­них повстань 30-х років? Свою думку обґрунтуйте.
Формування вміння працюва­ти із історичною картою:
Завдання учням. 1.Знайти на карті Збараж, Замостя, Львів.
2.Розглянути картосхему «Би­тва під Пилявцями 11—13 верес­ня 1648 року», «Битва під Зборо­вом 5—6 серпня 1649 року».
3.Визначте розташування українських, польських, татарсь­ких військ під час битв.
2. Похід українського війська в Галичину
Учитель. На військовій коза­цькій раді 16 вересня 1648 року більшість присутніх висловилась за продовження воєнних дій і Б.Хмельницький дав наказ насту­пати на Львів.
Вже 6 жовтня передові загони козаків і татар Тугай-бея розпо­чали бойові дії на околицях Льво­ва. Львів готувався до оборони під керівництвом Я.Вишневецького та М.Остророга. З міщан було стягнуто величезну суму грошей на воєнні потреби. Однак за день до приходу повстанського війсь­ка ці полководці втекли з міста, прихопивши із собою гроші. Обо­рону очолив бурмістер Мартин Гросвайєр. 15 жовтня полк М.Кривоноса здобув Високий За­мок. 21 жовтня міщани сплатили козакам контрибуцію, а вже 26 жовтня Хмельницький повів свої сили на Замостя. Стратегічно важливе місто на шляху до Вар­шави. 6 листопади розпочаласяоблога Замостя, але відбувалася важко. Становище ускладнювала епідемія чуми (від неї помер М. Кривоніс).
Формування вміння працю­вати з історичною картою. Розглянемо історичну карту і ви­значимо, виходячи із географіч­ного положення, чому саме Львів став метою військового наступу повстанського війська.
Формування вміння давати усну рецензію на виступи учнів:
а) повідомлення учня про Ма­ксима Кривоноса;
б)  рецензія на повідомлення. 3. Вступ української армії в
Київ
Учитель. Похід Б.Хмель­ницького на західноукраїнські землі викликає там піднесення визвольної війни, але він не ско­ристався своїми військовими ус­піхами і залишив західноукраїн­ські землі.
Патріарх Паїсій оповідав у зиму 1649 року (із запису піддя­чих), що нібито, як тільки Хмель­ницький оточив Замостя й замірився йти на Краків війною, полковники почіали активно від­мовляти гетьмана від цього заду­му. І, мовляв, Хмельницький послухався своєї старшини і не пішов на Краків.
М. Грушевський зазначає, що восени 1648 року Б.Хмель­ницький не мав чіткої програми державного будівництва Украї­ни, а отже не бажав повалення Речі Посполитої. Він зайняв очі­кувальну позицію, вів листуван­ня з майбутнім королем Яном Казимиром. «Хмельницький й козаки вірили в добру волю ко­роля і були переконані, що все зло робилося від панів, а Польща опинилася в руках саме сих панів».
Робимо припущення: як розви­валися б події, якщо Б.Хмель­ницький не повернув на схід?
Формування вміння порівню­вати події всесвітньої історії і іс­торії України.
Завдання учням. Наведіть при­клади, коли повстанці вірили в до­бру волю корбля, але це мало тра­гічні наслідки.
Аналіз тексту навчального по­сібника:
1.Чому Б. Хмельницький ру­шив на Київ?
2. Лому їх очікувала урочиста зустріч?
З.Чому Б.Хмельницького зу­стрічали, як Мойсея, спасителя і визволителя народу з неволі?
4. Програма побудови Україн­ської держави
Учитель. Перший крок до формування української держав­ної ідеї було зроблено в 1648 році, коли Б.Хмельницький та його од­нодумці розробили програму, що передбачала надання статусу ав­тономії козацькій Україні.
Запитання учням.
Як ви вважаєте, які події в
1648 році змусили Б.Хмель­ницького переглянути ставлення до кінцевої мети національно-визвольної війни?
Учитель. На початку 1649 року під час переговорів у Переяславі з польським посольством, у відпо­відь на умови перемир'я гетьман сформулював остаточну мету вій­ни. Промова Хмельницького тлу­мачиться дослідниками як програ­ма розбудови української держави.
Проголошення Хмельниць­ким у лютому-квітні 1649 року політичної Програми означало відмову від ідеї козацької автоно­мії в рамках Речі Посполитої і перехід до створення збройним шляхом незалежної Української держави, яка мала включати іс­торичні українські землі.
Робота з поняттям «націона­льна ідея».
Завдання учням. Уважно про­читати програму створення укра­їнської держави, дати відповіді на запитання:
1.  За яких умов український народ міг досягти національного звільнення?
2. Які взаємовідносини плану­валися з Річчю Посполитою. Що стало підставою для прийняття такого рішення?
3. Як сформулював національ­ну ідею Б.Хмельницький?
Формування вміння узагаль­нювати історичний матеріал. Використовуючи здобуті знання з нового матеріалу, доведіть, що Б.Хмельницький мав гарне підгру-нття для проголошення нової мети — національно-визвольної.
5. Відновлення військових дій в 1649 році. Збаражсько-Зборівська кампанія. Укладення Зборівського договору
Учитель. 30 травня 1649 року поляки порушили Переяславське перемир'я і почали наступ на Південно-Східну Волинь. Війсь­ка Хмельницького знову під Пилявцями. Поляки панічно відсту­пають до Збаража.
Кінець червня—початок лип­ня 1649 року — гетьман посилає в Білорусію військо а чолі з київ­ським полковником М. Кричевським, тому що литовці готували удар у спину українцям (за домо­вленістю з поляками). Приєдну­ються ще декілька козацьких пол­ків.
Кінець липня 1649 року — тя­жкі бої М.Кричевського на переправі через Дніпро під Біло­руським містом Ловом з литов­цями.
ЗО липня — козацькі полки, які складалися переважно з учо­рашніх селян і міщан та майже не мали артилерії, зазнали по­разки. Кричевський смертельно поранений, бднак литовці також зазнали великих втрат. Саме це змусило їх відмовитися від вторг­нення в Україну.
Закріплення вміння складати хронологічну таблицю військових подій 1649 року.
Аналіз подій 1649р.:
1. Визначте дату, коли відбу­валася подія.
2.  Встановіть, які особливос­ті характеризували даний істо­ричний період.
3. Визначте причини, що викли­кали зазначену історичну подію.
4.  Визначте характер події, її місце і роль у даній історичній обстановці (закономірна чи ви­падкова, підготовлена чи стихій­на, головна чи другорядна, пози­тивна чи негативна).
5.  Встановіть зв'язки з інши­ми подіями цього ж періоду.
6.  Як підсумок визначте, яку роль в житті різних груп та верств українського народу відіграла ця подія? Які наслідки для подаль­шого історичного розвитку мала ця історична подія?
IV. ПІДСУМОК УРОКУ
Воєнна кампанія 1649 року
розгорталася на тлі загострен­ня зовнішньополітичної ситуації. Національно-визвольна війна ви­явила найвразливіші сторони зо­внішньої політики багатьох дер­жав. Перемоги української армії спонукали Річ Посполиту і Крим­ське ханство до укладення сою­зу. Саме тому успішні воєнні дії 1649 року не мали відповідних по­літичних наслідків — Зборівський договір значно обмежував завою­вання українського народу. Вій­на припинилася лише тимчасово.
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ




Михайлів Т.
Національно-визвольна війна українського народу
під проводом Б.Хмельницького
1648-1657 рр.
Підсумкове заняття
Мета. Закріпити знання, уміння та навички з те­ми «Національно-визвольна війна українського наро­ду під проводом Б. Хмельницького 1648—1657 рр.»; розвивати в учнів уміння аналізувати й узагальню­вати історичні явища та події, визначати їх суть, причини, значення; давати розгорнуту характерис­тику історичних діячів, визначати їхнє місце і роль в історичному прогресі; виховувати любов до рідної історії.
Обладнання. Швидько Г.К. Історія України, 8 клас. — Київ, 1997 р.; Борисенко В.Й. Курс ук­раїнської історії. — Київ, 1998 р.; Яковенко Н. Нариси історії України: з найдавніших часів до кінця VIII століття. — Київ, 1997 р.; Дорошенко Д.І. Нарис історії України. — Львів, 1990 р.; Геть­мани України: збірник. — Київ, 1990 р.; Історія України / За ред. Зайцева / Київ, 1998 р.; Явор-ницький Д. Історія Запорозьких козаків. — У З т. — Київ, 1989-1991 рр.; Полонська-Василенко Н.Історія України. — У 2 т. — Київ, 1992 р.; Апа-нович О. Розповіді про Запорізьких козаків. — Київ, 1992 р. Хрестоматія з історії України. — Київ, 1998 р.; Міщик Ю., Плохій С. Як козаки во­ювали. — Дніпропетровськ, 1992 р.; Шевчук В. Козацька держава. — Київ, 1995 р.; карта Національно-визвольна війна українського наро­ду проти поляків під проводом Б. Хмельницького 1648-1654 рр.
Хід уроку
1. Урок проводиться у формі гри відомої те­левізійної передачі «Брейн-ринг». Для цього вчитель ділить клас на декілька команд (6 чоловік у команді), які змагатимуться між собою.
Перш ніж розпочати гру, вчитель повинен ознайо­мити учнів із правилами гри.
1) Ведучий дає запитання і говорить слово «час», після цього команди мають право натискати кнопки на столах і відповідати.
2) На обговорення одного питання дається одна хвилина часу.
3) Відповідь повинна бути повною, точною і впевненою.
4)    Якщо одна з команд дала неправильну відповідь,   інша  команда  має  право  на  відповідь  та 20 секунд часу на обговорення.
5)    Під час гри проводиться конкурс капітанів, де запитання повинні бути підвищеної складності.
6)    Якщо   одна   з   команд   натисне   на   кнопку раніше, ніж ведучий скаже слово «час», то вона позбавляється права відповіді на це запитання.
2. Ігрові столи.
Для ігрових столів необхідно взяти дві учнівські парти, прикріпити до них світильники, трансформа­тор телевізійний типу ТВК, знижуючий до 18 В; діоди типу Д 226Б; реле типу РСМ-1,2,3 на 18 В; лам­почки автомобільні 12 В; дзвінок; кнопки-мікрики типу МПЗгРІ до магнітофона «Карпати». Все це не­обхідно підключити за такою схемою:





Тр — трансформатор телевізійний, тип ТВК, зни­жуючий до 18 В.
Ді_4 — Діоди типу Д226Б.
Реле типу РСМ-1,2,3 на 18 В.
Л1-Л2 — лампочки автомобільні 12 В.
К.^2 — дзвінок.
Кн!-Кн2 — кнопки-мікрики типу МП5-Р1 до магнітофона «Карпати».
3. Запитання для повторення вищезгаданої теми.
3.1. З якого роду походив Богдан Хмельницький?
3.2. Кого називають «Хмельницьким» Галицької землі?
3.3. Розкрийте зміст терміну «національно-визвольний рух».
3.4. Що означає слово «ясир»?
3.5. Хто такі «випищики»?
3.6. Що таке «універсал»?
3.7. Що означає термін «автономія»?
3.8.Де навчився турецької мови Богдан Хмельницький?
3.9. Яка соціальна група більше відчувала на собі гніт соціальний, а яка національно-релігійний?
3.10.   Який   характер   носила   Визвольна   війна 1648-1657 рр.?
3.11.  Головною рушійною силою Визвольної вій­ни було...
3.12.     Назвіть     завдання     Визвольної     війни 1648-1657 рр.
3.13.     Назвіть     причини     Визвольної     війни 648-1657 рр.
3.14.  Назвіть точні дати битв під Корсунем і Пилявцями.
3.15.  Назвіть умови Біло­церківського миру.
3.16.  Назвіть головні дже­рела поповнення державної казни Гетьманщини середи­ни XVII ст.
3.17.  Перерахуйте сорат­ників   Богдана   Хмельниць­кого.
3.18.   Чому  Б.Хмельниць­кий не зумів взяти м. Львів?
3.19.  Що свідчить про на­явність державності на Ук­раїні після Зборівського ми­ру?
3.20.   Коли розпочалась і закінчилась битва під Жов­тими Водами?
3.21.     Поясніть     термін «рейд».
3.22.   Перелічіть   головні умови «березневих статей».
3.23.   До   головних   умов Зборівського миру належали...
3.24.    Як    називали    по-іншому   кордони   козацької держави?
3.25.  Яку назву мала козацька держава середини XVII століття?
3.26. Державна емблема сучасної України — три­зуб, а яку емблему мала козацька держава?
3.27. Хто очолював з обох сторін делегації під час Переяславської ради?
3.28.  У чому полягає головна причина поразки козаків у битві під Берестечком?
3.29. Чому московські посли відмовились прися­гати на вірність виконання угод Переяславської Ради?
3.30. Скільки назв має російсько-московський до­говір 1654 р.?
3.31. У яких державах існувала ще посада гетьма­на, крім України?
3.32.  Доведіть, що доля Б. Хмельницького на по­чатку Визвольної війни нагадувала долю С. Нали­вайка.
3.33.    Про    що    писав    український    шляхтич Й. Єрлич у кінці 1648 року: «Вони були йому раді вдвічі,  у десять разів  більше,   ніж якому своєму воєводі, і честь йому більше показували»?
3.34. Учасники цього зібрання висловились за та­ке   рішення:   «Гетьмана   Б.   Хмельницького   і   все Військо Запорізьке з міста­ми й землями прийняти». Про що тут йдеться?
3.35. «18 березня 1649 р. в м. Зборові між поляками й Москвою    було    укладено мир». Так чи ні?
3.36.   Якій   країні   най­більшого значення надавав у дипломатичних стосунках Б. Хмельницький після Пе­реяславської Ради?
3.37.  Територія Гетьман­ської   України   поділялась на...
3.38.  За допомогою чого було   встановлено   день   і місяць ймовірного дня наро­дження Б. Хмельницького?
3.39.   Де  був   похований Б. Хмельницький?
3.40.   Порівняйте   умови Зборівського   і   Білоцерків­ського миру і доведіть, який з  них  був  вигіднішим  для України?
3.41.  За скільки часу мог­ли збудувати козацьку чайку 120 козаків?
3.42. У «квітневих» статтях Б. Хмельницького на­раховувалося 32 статті, але цар прийняв лише 12. Про що йшла мова у 12 статті?
3.43.   Яке   історичне   значення   мала   Визвольна війна   1648—1657   рр.   для  України  та  її  народу? Відповідь обґрунтуйте.
Домашнє завдання. Вчитель пропонує повторити той матеріал, який учні засвоїли гірше.




Рибалка Л. Д.
НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО
НАРОДУ ПРОТИ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО В СЕР. XVII ст.
Підсумкове заняття. 8 клас
Цілі:
•     навчальна: ознайомлення учнів з історіографією Національно- визвольної війни сер. XVII ст. (українські історики XIX ст.), формування історичних знань про підсумки війни і значення її для українського народу;
 розвиваюча: розвиток історичного мислення, критичного осмислення минулого, прогнозування майбутнього;
•     виховна: підготовка учнів до свідомої активної участі в суспільному житті України, усвідомлення її ролі і місця в Європі, формування в учнів відповідальності за долю України.
Тип уроку: урок-підсумкова конференція (відповідно до методу проектів).
Обладнання: плакати-проекти «1654 р. - Україна в складі Речі Поспо­литої»; «Україна - незалежна козацька республіка»; «Україна, завойована Російською імперією в XVIII ст.»; індивідуальні проекти в учнів, історич­на карта.
Підготовка до уроку
1-й етап: вибір проектного завдання (теми) на уроці - настановної конференції.
2-й етап: планування (визначення джерел інформації, способів об­робки й аналізу, способів подачі результатів роботи).
3-й етап: індивідуальні дослідження учнів, збір інформації.
4-й етап: розподіл ролей між членами групи, обговорення проектів у міні-групах.
ХІД УРОКУ
І. Повідомлення теми, мети і задач уроку. Мотивація навчання
Учитель. Діти! Сьогодні ми проводимо підсумкове заняття з теми «Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої у середині XVII ст.». Епіграфом до нього я б обрала слова французького філософа, письменника і драматурга XX ст.: «Ми не здатні змінити історію, але ми можемо змінити своє ставлення до неї». Дійсно, протягом XIX—XX ст. оцінка національно-визвольної війни під керівництвом Богдана Хмель­ницького мінялася неодноразово. Ви народилися на світ, а ваша батьківщи­на - Україна - стала незалежною державою. І серед українських істориків поширилася точка зору, відповідно до якої Богдан Хмельницький був ледь чи не зрадником, що продав Україну «клятим москалям». Пройшов час, і виявилося, що замінити Богдана Хмельницького на сторінках історії Укра­їни XVII ст., власно кажучи, і немає ким. Немає в нас більше політиків та­кого масштабу. Тому від Богдана Хмельницького перестали відмовлятися, і зі зрадника він перетворився в жертву, обмануту 1654 р. московським уря­дом. Сьогодні суперечки навколо правильності історичного вибору, зробле­ного 1654 р., загострилися і спалахнули з новою силою. Але потрібно ви­знати: основні точки зору учасників дискусії були сформульовані ще в XIX ст. основоположниками української історичної науки, діячами українського національного відродження. Сьогодні на нашому уроці присутні учні 9 кла­сів, що виконують ролі Т. Г. Шевченка, М. І. Костомарова, П. О. Куліша. Вислухайте і спробуйте зрозуміти їхні позиції.
ІI. Сприйняття і первинне осмислення учнями нового матеріалу
Обговорення поглядів українських істориків XIX ст. на події Націо­нально-визвольної війни середини XVII ст.
Учень, що виконує роль Т.Г.Шевченка.
У містерії «Великий льох» я так висловив своє ставлення до Переяс­лавської ради:
Дивлюся: гетьман з старшиною.
Я води набрала
Та вповні шлях і перейшла;
А того й не знала,
Що він їхав в Переяслав
Москві присягати!..
І вже ледви я, наледви
Донесла до хати —
Оту воду... Чом я з нею
Відер не побила!
Батька, матір, себе, брата,
Собак отруїла
Тою клятою водою!
От за що караю,
От за що мене, сестрички,
І в рай не пускають.
Учитель. Т. Г. Шевченко оцінював Переяславську раду і рішення про приєднання до Росії як безумовно негативне явище в історії України. На питання, чому ж Україна не змогла домогтися незалежності, спробував відповісти його однодумець, член Кирило-Мефодіївського товариства М.І.Костомаров.
Учень, що виконує роль М.І.Костомарова. Хмельниць­кий міг йти прямо на Варшаву (у 1648 р.), навести страх на всю Річ Поспо­литу, змусити панів погодитися на крайні поступки; він міг би зробити докорінний переворот у Польщі, зруйнувати в ній аристократичний по­рядок, покласти початок новому порядку, як державному, так і суспільно­му. Але Хмельницький не наважився це зробити. Він не був ні народжений, ні підготовлений до такого великого подвигу. Почавши повстання в крайності, рятуючи власне життя і прагнучи помститись за своє майно, він... опинився на такій висоті, про яку не мріяв, і тому не здатний був вести справу так, як указувала йому доля. Епоха Хмельницького в цьому плані представляє один з тих випадків в історії, коли народна маса інстинк­тивно бачить, що слід тепер робити, але її ватажки не в змозі перетворити на справу те, що народ відчуває, чого народ вимагає. Хмельницький був сином свого століття, він засвоїв польські поняття, польські суспільні звички, і вони-то в ньому проявилися в рішучу хвилину.
Учитель. М.І.Костомаров, негативно оцінюючи роль Богдана Хмельницького в історії України, не сумнівався в необхідності звільнення нашого народу з-під польсько-шляхетського гніту. По-іншому вважав ви­датний український історик і письменник П. О. Куліш.
Учень, що виконує роль П.О.Куліша. Козацтво являло собою негативну силу в історії України, що відірвала країну від Польщі, а виходить, й від прогресивної західноєвропейської культури.
Учитель. Наші гості - учні 9-х класів - будуть виконувати сьогодні ролі експертів, оцінювати достовірність, обґрунтованість проектів, пред­ставлених групами.
III. Опанування системи знань та їхнє застосування для пояснення нових фактів і виконання практичних завдань (складання проектів)
ГРУПА №1
Проект: «Якби Україна 1654 року не приєдналася до Росії, вона б знову ввійшла до складу Речі Посполитої на правах Великого князівства Русько­го».
Аргументи на користь вірогідності проекту (представляє один з учнів групи — «історик»)
1. Річ Посполита являла собою федерацію Польського королівства і Великого князівства Литовського. Кожна з частин федерації мала свій сейм, уряд на чолі з канцлером, фінансову, судово-правову систему. Біда України полягала в тому, що на Люблінському сеймі представни­ки України - нащадки князівських родів (В. Острозький) - не вису­вали політичних вимог, обмежуючись захистом православної віри.
І все-таки в складі федерації Україні було б легше дістати прав авто-номії, ніж у складі унітарної Московської держави.
2. У першій половиніХVІ ст. Річ Посполита являла собою острівець миру і безпеки серед бурхливих у Західній Європі релігійних воєн. Для рішень вального сейму цього «золотого століття» була притаманна віротерпимість. Козакам необхідно було боротися за повернення до часів Сигізмунда І Старого і Сигізмунда II Августа.
3. Уряд Речі Посполитої погоджувався надати Україні права політичної автономії. Про це свідчить Зборівський договір від 8 серпня 1649 р., відновлений у ході боїв під Жванцем у 1653 р. Відповідно до договору, Київське, Брацлавське і Чернігівське воєводства керувалися гетьманом Богданом Хмельницьким. На їхній території не могло розміщатися: польське коронне військо, а чиновниками могли призначатися тільки українські православні шляхтичі.
4. За те, щоб Україна залишилася в складі Речі Посполитої, виступали представники української національної еліти:
а) митрополити київські Петро Могила, Сильвестр Косов, хоча саме їм, як главам православної церкви, здавалося б, більше від усіх слід було побоюватися поляків-католиків;
б) частина козацької старшини. Наприклад, 1658 року гетьман Іван Ви-говський (генеральний писар при Богдані Хмельницькому) уклав Гадяцький договір. Згідно з цим договором, Україна повинна була ввійти до складу Речі Посполитої на правах Великого князівства Руського.
Проект державного устрою України - Великого князівства Руського (представляє один з учнів групи - «політолог»)
1. Центральний уряд федерації складається із Сейму (вищий законодав­чий орган влади); довічного президента, колишнього короля (вища виконавча влада).
2. Державні органи у Великому князівстві Руському - це Сейм, або Ко­зацька рада (приймає місцеві закони); гетьман (виконує закони, очолює державну адміністрацію). Депутати ради і гетьман обираються місцевими жителями.
3. Адміністративний устрій: воєводства, або полки, що поділяються на староства, або сотні. їх очолюють полковники і сотники, що обира­ються місцевими жителями.
Проект економічного розвитку України - Великого князівства Русь­кого (представляє один з учнів групи - «економіст»)
1. Основу сільського господарства України, як і сучасної Польщі, будуть складати селянські господарства. Вони наситять країни Західної Єв­ропи (ЄС) зерном, цукром, м'ясом, вовною.      ,
2. У промисловості пануватиме дрібний і середній бізнес. Основними галузями промисловості будуть легка і харчова промисловість, що переробляють продукцію сільського господарства. Але, можливо, буде розвиватися й металургійна промисловість (місцева українська заліз­на руда + польське вугілля).
«Інтерв'ю»
Оскільки учні 8-го класу ще недостатньо знають історію України ХІХ-ХХст., вони взяли інтерв'ю в учнів 9-11х класів: «Чи трапилися б нижченаведені трагічні події в історії України, якби замість Росії вона ввійшла б до складу Речі Посполитої?»
Відповіді
1775 р. - руйнування Запорізької Січі - ні, не відбулося б.
1783 р. - приєднання Криму - можливо, козаки зробили б це самі, без допомоги російської армії.
1793 р. - II розподіл Речі Посполитої - ні, не відбувся б.
1933 р. - голодомор - ні, не відбувся б.
1939 р. - розгром Польщі фашистською Німеччиною — можливо, не відбувся б, відбилися б від Гітлера спільно.
Питання, підготовлені іншими групами:
•Ви вважаєте, що основу сільського господарства будуть складати се­лянські господарства. Як це узгодиться з ростом фільварочного гос­подарства та обезземелювання українських селян на початку XVII ст.?
(група № 2)
•Чи став Зборівський договір конституцією - законом, прийнятимсеймом Речі Посполитої? Про яке ставлення правлячих кіл Речі По­сполитої до українського питання це свідчить?
(група № 3)
Експерт (М.І.Костомаров), Річ Посполита була аристократичною республікою. Як могла її державна традиція вплинути на українську ко­зацьку старшину і, зрештою, на державний устрій Великого князівства Руського?
Підбиття підсумків дискусії
Якби Україна залишилася в складі Речі Посполитої на правах Велико­го князівства Руського, вона являла б собою шляхетську республіку, у якій ополячена козацька старшина привласнила б собі монополію на держав­ну владу, земельну власність.
ГРУПА №2
Проект: «Якби Україна не приєдналася в 1654 р. до Росії, вона стала б незалежною козацькою республікою»
Аргументи, що підтверджують вірогідність проекту (представляє учень-«історик»)
1. Під час національно-визвольної війни під керівництвом Богдана Хмельницького на території України фактично склалася держава. Вій­сько Запорізьке контролювало Київське, Брацлавське, Чернігівське, частину Волинського воєводств, частину Білорусії.
2. Друга ознака держави - політична влада. Вона перейшла до рук ко­зацької старшини. На вершині її ієрархічної піраміди стояв гетьман,обраний військовою радою в Запоріжжі (січень 1648 р.). Він здійсню­вав керівництво військом, очолював старшинську адміністрацію, ви­давав закони-універсали. Гетьман міг скасувати рішення Генерально­го суду. Він вів переговори з урядами інших держав. Під час перегово­рів з польськими комісарами в лютому 1649 р. Богдан Хмельницькийговорив: «Те Бог дав, жем єсть самовладцем і самодержцем руським». У той же час вищим органом влади на Україні вважалася загально­військова рада. Рада могла бути «чорною» (скликалась з ініціативи рядових козаків) або «генеральною». Загальновійськова рада розглядала питання війни і миру, обрання генеральної старшини. Функції виконавчого органу виконував гетьманський уряд. До його складу входили генеральні старшини: генеральний обозний, генераль­ний суддя, генеральний писар, генеральний підскарбій, генеральні осавули, хорунжі і бунчужні.
3. На звільненій території замість воєводств і староств були створені полки і сотні. Виникла полкова адміністрація (полковник, обозний, писар, осавул, хорунжий) і сотенна адміністрація (сотник і ін.)
У кожному полковому, сотенному місті був також городовий отаман. На селі громада обирала війта, а справами козаків керував отаман.
4. Незважаючи на те, що на території України зберегли свою силу Ли­товські статути, Магдебурзьке право, що діяли до 1648 р., Генеральний суд, полковники судили в основному на основі козацького звичайно­го права, гетьманських універсалів.
5. У складних умовах війни Богдан Хмельницький зміг створити фінан­сову систему, наповнити скарбницю. Загальна сума доходів військової скарбниці перевищувала 2 млн польських злотих. Скарбниця попов­нювалася за рахунок «стацій», «подимної податі», що сплачували се­ляни і міщани. Сюди надходили також орендна плата за промисли, винокурні, шинки, млини; митні стягнення від зовнішньої торгівлі; плата за користування судом і ратушею.
6. І, нарешті, військо. Б. Хмельницький прагнув створити мобільну ре­гулярну армію на зразок європейських. Він створив кавалерію та ар­тилерію як роди військ. Проводив мобілізації до армії. Свідченням сили козацького війська були блискучі перемоги в битвах під Жовти­ми Водами (5-6 травня 1648 р.); Корсунем (16 травня 1648 р.); Пиляв-цами (11-13 вересня 1648 р.); Кийком (22-23 травня 1648 р.).
Проект державного устрою Української козацької держави (представ­ляє учень-«політолог»)
1. Україна буде являти собою демократичну республіку. Вищий законо-­давчий орган - Рада, депутати якої будуть обиратися загальним голо­суванням. Вищу виконавчу владу здійснюватиме уряд, у якому міністр фінансів буде називатися підскарбієм, міністр оборони - осавулом, міністр закордонних справ - писарем. Уряд буде обиратися радою. Рада також обиратиме голову держави — президента. Він буде верхов­ним головнокомандуючим в Україні, головою адміністрації. Таким чином, Україна буде парламентсько-президентською республікою.
2. Україна буде поділена на області-полки і райони-сотні. Глави місцевих держадміністрацій називатимуться полковниками і сотниками. Оби­ратися вони будуть місцевими жителями.
Проект економічного розвитку Української козацької держави (пред­ставляє учень-«економіст»)
1. Україна зазнаватиме деяких економічних труднощів, тому що Кримське ханство буде контролювати вихід до Чорного й Азовського морів, ву­гільні родовища Донбасу. Тому важка промисловість (вугільна, мета­лургія) буде розвинута слабко. Проте не буде екологічних проблем, з якими ми зіштовхуємося сьогодні.
2. На основі козацьких і селянських господарств будуть розвиватися фермерські господарства. Оскільки вони не відчуватимуть тиску по­датків, повинностей, знайдуться кошти на впровадження нової техні­ки, добрив. Зерна, м'яса вистачатиме і для внутрішнього споживання, і на експорт.
3. Будуть розвиватися підприємства легкої і харчової промисловості, що перероблятимуть продукцію сільського господарства. Можливо, буде розвиватися машинобудування, що не вимагає багато сировини.
«Інтерв'ю»
У результаті анкетування учнів 9-11-х класів були отримані такі відповіді на питання: «Чи сталися б нижченаведені трагічні події в історії України, якби вона стала незалежною козацькою республікою?»
Відповіді
1775 р. - руйнування Запорізької Січі - ні, не відбулося б.
1783 р. - уведення панщини - ні, не відбулося б.
1847 р. - розгром Кирило-Мефодіївського товариства - ні, не стався б.
1876 р. - оголошення Емського указу - ні, не відбулося б.
Питання дискусії, підготовлені учнями інших груп
Ми вважаємо, що вихований у Львівській латинській школі, Богдан Хмельницький, що зробив кар'єру генерального писаря при дворі Владислава IV, не був носієм демократичних традицій Запорізької Січі. Як ви ставитеся до думки, що з нього почався український монархізм? (група № 1)
• Ви прирікаєте Україну на роль відсталої сільськогосподарської окра­їни Європи. Де розташовані основні промислові центри сучасної України? Як були приєднані території, на яких вони розташовані? (група № 3)
Експерт (П. Куліш). Ви вважаєте, що козацьке військо могло роз­громити будь-якого зовнішнього ворога. Але не менша небезпека - вну­трішні конфлікти. Чи вдалося в часи Хмельниччини перебороти всі со­ціальні протиріччя, що могли до них призвести?
Підбиття підсумків дискусії
В українському суспільстві існували протиріччя між козацькою стар­шиною і рядовими козаками, селянами; прагнення козацької старшини, у тому числі Богдана Хмельницького, до посилення особистої влади під­ривали внутрішню єдність Гетьманщини. Це призвело до військових конфліктів між гетьманами Лівобережної (І. Самойлович) і Правобережної (П. Дорошенко) України, до Руїни і втрати Україною автономних прав.
ГРУПА № З
Проект: «Якби Україна 1654 року не приєдналася до Росії добровільно, у XVIII ст. вона все рівно була б завойована Російською імперією».
Аргументи на користь вірогідності гіпотези (представляє учень-«історик»):
1. У XVIII ст. російські правлячі кола борються за вихід до морських шляхів у Європу. Так, 1694 р. і 1696 р. Петро І здійснює Азовські по­ходи. Територія України лежить між Росією і Чорним та Азовським морями. Тому вона неминуче повинна була привернути до себе увагу Петра і Катерини II. Ця імператриця 1793 р. відібрала в Речі Поспо­литої і приєднала до Російської імперії територію Правобережної України.
2. Українське козацьке військо було нерегулярним. Якщо 1648 р. Богдан Хмельницький міг набрати до нього 100 тисяч чоловік, то 1653-1654 рр. ледь нараховувалося 60 тисяч. У козаків була слабка кіннота й артиле­рія. У XVIII ст. Петро І створює регулярну армію на основі рекрутської повинності. Уральські заводи Демидових забезпечують його якісною сталлю для виробництва гармат і рушниць.
3. Існувало бажання самих українських козаків стати підданими росій­ської держави. Про це свідчить факт масового переселення козаків з Правобережної України на територію Слобожанщини в 70-80-ті р. XVII ст.
4. Україна не мала надійних союзників. Кримський хан Іслам-Гірей ІII тричі зраджував Богдана Хмельницького: у битвах під Зборовом(1649 р.), Берестечком (1651 р.) і Жванцем (1653 р.).
Проект державного устрою українських земель у складі Російської імперії (представляє учень-«політолог»)
1. Російська імперія — унітарна держава. Українські землі були б поді­лені на губернії-області і повіти-райони. У губерніях уся повнота влади належала б губернаторам, призначуваним імператором. У пові­ти губернатори призначали б городничих.
2. Губернатори і городничі були б руськими дворянами. Козацька стар­шина була б перебита під час воєнних дій російською армією.
3. Губернатори підкорялися б також розпорядженням міністрів, що сидятьу Петербурзі. Міністрів би також призначав сам імператор.
Таким чином, Україна ввійшла б до складу унітарної Російської дер. жави з монархічною формою правління.
Проект економічного розвитку українських земель у складі Російської
імперії (представляє учень-«економіст»)
1. Земельна власність опинилася б у руках російських поміщиків. Вони вивозили б на експорт зерно, цукор. А українські селяни надривалися б на непосильній роботі і голодували б.
2.    На півдні України розвивалася б важка промисловість (вугільна, мета- лургія). Підприємства також були б власністю російських підприємців і були б орієнтовані на експорт. Українці працювали б на цих підпри­ємствах як низькооплачувані наймані робітники.
 «Інтерв'ю» Анкетування учнів 9-11-х класів дало такі результати.
Відповіді
1798 р. - видання «Енеїди» І. Котляревського - ні, не відбулося б. 1840 р. - вихід «Кобзаря» - можливо, відбувся б, адже Т. Шевченко походив із кріпаків.
1917-1920 р. - національно-демократична революція - можливо, відбулася б, але набула б ознак кривавого селянського бунту.
Питання дискусії, підготовлені учнями інших груп.
Що ви знаєте про Конотопську битву і про поразку російських військ, завдану їм козаками І. Виговського? (група № 1)
• Україна в результаті приєднання до Російської імперії земель Крим­ського ханства отримала б розвинуту важку промисловість. Чи варта втрата національної еліти, русифікація населення економічних благ? (група № 2)
Питання експерта (Т.Г. Шевченко). Уявіть собі, що в Богдана Хмельницького і його спадкоємців є 50 років незалежності для створення сильної армії. Яким у такому випадку буде результат боротьби незалежної України з Росією Петра І?
IV. Підбиття підсумків уроку
Висновок учителя. В історії немає умовного способу «Якщо б». Тільки якщо. Якщо українці боролися проти уряду Речі Посполитої, ви­ходить, політика цього уряду загрожувала самому буттю нашого народу Для його подальшого існування необхідно було рятуватися від польсько-шляхетського соціального, національно-релігійного гніту. Якщо українці і добровільно прийняли рішення про приєднання до Росії, а не були заво­йовані нею силою, то це, з одного боку, є свідченням військової доблесті і мужності українського козацтва, а з іншого боку, свідчить про те, що більш надійного союзника, ніж православна Росія, у козаків у середині XVII ст. не було. І, нарешті, якщо в пошуках союзників у боротьбі з коалі­цією Речі Посполитої, Молдавії, Валахії українці звернулися до Росії, а не спробували створити незалежну державу, то це наслідок недостатнього політичного розвитку національної еліти - козацької старшини.
Учитель пропонує експертам визначити переможців за номінація­ми:
 «найвагоміші аргументи»;
«найбільш обґрунтований проект держави»;
«найбільш обґрунтований економічний проект»;
«найцікавіше інтерв'ю»;
«найцікавіше питання».
У той час, поки експерти визначають переможців, до уваги учнів про­понується художня пауза.
1. Уривок з поеми «Пан Тадеуш» А. Міцкевича
Г р а ф
Как величать тебя, волшебное виденье? Ты нимфа или дух, небесное творенье?
З о с я
Откуда взялся пан? Что ищет он на грядках?
Г р а ф
Панянка здесь живет, в именье Соплицово?
Как вьышло, что еще мы не встречались с нею,
А может быть, она приехала позднее?
...Хоть она не моего романа,
Но как же хороша молоденькая панна!
Высокая мечта, порыв души великой
Невидимо цветут, как роза, в чаще дикой.
З о с я
Пан, быть может
Птиц разбежавшихся загнать в хлеба поможет?
Г р а ф
Мне, птицу загонять?
Стыжусь я за простушку.
За нимфу принял я гусятницу, пастушку!

2.   Уривок із драми «Сава Чалий» М. І. Костомарова
С а в а. Здорова, Катю.
К а т е р и н а. Мій Саво, мій миленький!
С а в а. Недовго нам бачитися! Розлучає нас злая доля!
Катерина. Як? Ти мене покинеш? (убік) Ох, матінка моя рідна -узнав! Узнав, що Гнат сватів засилав!
С а в а. Ні, Катю: не я, а ти мене покинеш...
К а т е р и н а. Якраз! Бач, який ти: ти так можеш без мене стерпіти, а я й не зможу! Я кохаю тебе.
С а в а. Я піду в лядську землю.
К а т е р и н а. Хоч і до татар, хоч на край світу! Я тебе не покину.
С а в а. Квіточка моя весняна! Ягідка моя червона!
П а р а с к а (мати). Що це, Катю! Оце так... От невіста!..
К а т е р и н а. Матінко!
П а р а с к а. Так нащо ж ти, як Гнат тебе сватав, казала, що хочеш?
К а т е р и н а. Матінко, ненечко! Прости ж мене! Сама не знала, що казала. Казала, та й сама не рада. Я кохаю Саву, до віку вічного!
П а р а с к а. Так нащо ж ти казала? От дурна! Хіба я тебе приневолю­вала, чи що? Ач! Сама собі жалю завдає! Бог з вами, діточки! Коли вже так любитеся, то і Бог з вами!

Література
1. Балаян Г. В. Метод проектів на уроці історії // Шкільні технології.— 1997.—№1.-С. 116-119.
2. Баханов К. Традиції та інновації у навчанні історії в школі.—Запоріжжя: Про­світа, 2002.- С. 67.
3. Костомаров Н. И. Исторические произведения. Автобиография.— К.: Изд-вопри Киевском государственном университете, 1989.— С. 349—403.
4. Темирова Н. Р. История Украины. 8 классе— Донецк: Центр подготовки абитуриентов, 2002.- С. 74-95.
5. Шевченко Т. Кобзар.— К.: Державне видавництво художньої літератури,1961.-263 с.
6. Шевчук В. П., Тараненко М. Г. Історія української державності.— К.: Либідь,1999.-С. 89-114.




Щербина М.
ІСТОРИЧНА ВІКТОРИНА «ХТО ЦЕ БУВ?»
Національно-визвольна війна українського народу 1648-1657 рр. — це славна сторінка в історії України, коли в боротьбі за козацьку волю проти панської сваволі була за­початкована Українська гетьманська держава. Боротьбу, що охопила всю Україну, очолив Б.Хмельницький. Разом з ним виступали на­родні ватажки, соратники Хмельницького, пол­ковники українського війська, адміністратори гетьманської держави. Хто вони були? Чим прославились? Чи знаємо ми їх імена та бой­ові подвиги? Відповіді на ці питання і містить історична вікторина «Хто це був?». Адже ми­нуле — це в багатьох випадках долі людей, які творили історію. Чи гарно ми знаємо їх? Для перевірки цих знань у вікторині приводиться 15 запитань. Розмірковуючи над ними, учас­ники вікторини відкривають для себе нові сто­рінки героїчних подій сер. XVII ст.
Вікторину можна використати для позакласного заходу, або на заключному уроці по темі «Національно-визвольна війна украї­нського народу» з курсу історії України у 8 класі.
Запитання №1.
За походженням він з дрібної української шляхти. На початку війни очолив повстанські загони на Брацлавщині. Був обраний кальницьким полковником. Брав участь у всіх ве­ликих битвах, які вів Б.Хмельницький. Особ­ливу хоробрість проявив під Берестечком. Тут, через зраду кримського хана, селянсько-ко­зацьке військо потрапило в оточення, а Б.Хмельницький — в полон. Обраний в цей важкий час наказним гетьманом, він зміг ви­вести частину козацького війська із оточення. Керував обороною Умані. Хто це був?
Запитання №2.
Змолоду козак Запорозької Січі, учасник походів на Крим і Туреччину, став одним із най­ближчих соратників Б.Хмельницького. Брав участь у битвах під Жовтими Водами та Кор­сунем. Був призначений черкаським полковником. Під його керівництвом були звільнені від шляхти Бердичів, Полонне, Бар та ін. міста. Поранений в бою під Старокостянтиновим, він залишився у строю, брав участь у облозі Льво­ва. Його козаки зайняли львівський Високий Замок. Помер у період епідемії чуми, яка виникла у козацькому війську під час облоги Замостя. Хто це був?
Запитання №3.
Син чигиринського сотника, він отримав ос­віту в єзуїтському колегіумі у Львові. В молоді роки служив у сотні свого батька. У битві під Цецорою його батько загинув, а сам він два роки провів у полоні у турок. Повернувшись зайняв посаду військового писаря, а потім — чигиринського сотника. Брав участь у війні Франції проти Іспанії разом із загоном запо­розьких козаків. Потім повернувся на Батьків­щину і прийняв участь у підготовці повстання проти польського панування на Україні. Був обраний гетьманом запорізьких козаків. Хто це був?
Запитання №4.
Походив із шляхетського роду з Теребовлі. Здобув блискучу освіту. Вчився у Краківсько­му і Падуанському університетах. Деякий час перебував при королівському дворі. Володів польською, німецькою, французькою та ла­тинською мовами. З 1638 р. — полковник реє­стрового козацтва. З початком Національно-визвольної війни приєднався до українсько­го війська. Відзначився у Пилявецькій битві 1648-го. Під час Збаразької облоги очолював козацьку кінноту. Загинув у ході одного з боїв. Герой української народної пісні, що називає його «славний козаче». Хто це був?
Запитання №5.
Походив з Полтавщини. Навчався у Київсько-Могилянській колегії, а згодом перебував на Запоріжжі. Служив у реєстровому козаць­кому війську. В квітні 1648 р. очолив повстан­ня реєстровців і перейшов на бік Б.Хмель­ницького. Цього ж року був призначений чи­гиринським полковником, став найближчим сподвижником гетьмана. Очолив перше украї­нське посольство до Варшави. В 1649 р. він їздив з дипломатичними місіями до Москви і мав зустрічі з царем Олексієм Михайловичем. Призначався наказним гетьманом. Помер 1650 р. в Чигирині. Хто це був?
Запитання №6.
Походив з українського шляхетського роду. З 40-х рр. XVII ст. козакував. На початку На­ціонально-визвольної війни очолив полк, що налічував близько 40 тис. осіб. На початку 1649 р. обраний полковником Брацлавського полку. Відзначився при взятті замку у Бродах, об­лозі Замостя, обороні Меджибіжа. Виступав проти Зборівського договору (1649 р.), вима­гав продовження боротьби з польськими за­гарбниками. У вересні 1650 р. Очолював ко­зацькі полки, які взяли столицю Молдавії — Ясси. Загинув 1651 року, обороняючи від польських військ м. Красне на Поділлі.
Хто це був?
Запитання №7.
Походив із старого українського шляхетсь­кого роду на Берестейщині. Здобув добру ос­віту. До Національно-визвольної війни служив у польському війську — чигиринським полков­ником реєстрового козацтва. З перших днів війни перейшов на сторону повсталого наро­ду. Ставши київським полковникам, керував обороною Пра­вобережної України від польсько-литовських військ під командуванням Я.Радзивілла. 21 липня 1649 р. у ході бою під Лоєвим був тяжко поранений і потрапив у полон. Відмовив­шись видати ворогові воєнні плани, заподіяв собі смерть.
Хто це був?
Запитання №8.
Походив з козацької стар­шини Корсунського полку, пізніше був ніжинським полков­ником, брав активну участь у На­ціонально-визвольній війні.
В 1651   р. у складі українського посольства вів переговори з царським урядом у Москві. Брав участь у Батозькій битві
1652 р. У 1654 р. на чолі 18 тис. війська спільно із загонами ро­сійського уряду здобув ряд значних перемог над литовськими військами. Під час запек­лих боїв поблизу м. Старий Бихів був смер­тельно поранений. Тіло наказного гетьмана було перевезено до Корсуня, де він і похова­ний.
Хто це був?
Запитання №9.
Походив з татарського роду. До початку війни служив сотником у реєстровому війську. У квітні 1648 р. взяв участь у повстанні реєст­рових козаків і приєднався до військ Б.Хмель­ницького. Став одним з найближчих його спод­вижників. Був призначений полковником Кропивнянського полку. Брав активну участь у ба­гатьох битвах Національно-визвольної війни,
показав себе хоробрим і умілим воїном. Ви­конував важливі дипломатичні доручення геть­мана під час переговорів із Османською імперією та з Молдавією. Призначався генераль­ним осавулом.
Хто це був?
Запитання №10.
У 30-х рр. XVII ст. очолював Корсунський полк. В 1637 р. брав активну участь у селянсь­ко-козацькому повстанні під проводом П.Павлюка і К.Скидана. Уникнувши розправи, зали­шився корсунським сотником. В 1646 р. ра­зом із Б.Хмельницьким та іншими козацьки­ми старшинами вів переговори з польським королем Владиславом IV про похід українсь­ких козаків на Туреччину. На початку Національ­но-визвольної війни очолював облогу повстанцями Кодака. За дорученням гетьмана в грудні 1649 р. — березні 1650 р. вів у Варшаві переговори про зат­вердження Зборівського дого­вору, активно відстоював по­зиції України.
Хто це був?
Запитання №11
Учасник морських походів, згодом старшина у війську польського магната О.Конецпольського.  Під час Жовто­водської битви 1648 р. умовив реєстрових козаків у Кам'яно­му Затоні на Дніпрі перейти на сторону повстанців. Після пере­моги в Корсунській битві, за на­казом Б.Хмельницького, із за­гоном козаків вирушив на Уман­щину, де очолив повстання про­ти  польської  шляхти.  Брав участь у визволенні багатьох міст і сіл Украї­ни. Очолював Уманський полк. Героїчно заги­нув у Пилявецькій битві 24 вересня 1648 р.
Хто це був?
Запитання №12.
У 40-х рр. XVII ст. перебував на Запорожжі. У квітні 1648 р. брав участь у повстанні реєст­рових козаків, разом з якими приєднався до української армії. Був призначений гадяцьким полковником, а в 1649 р. — суботівським ота­маном. Очолював (висловлюючись по-сучас­ному) українську контррозвідку під час Націо­нально-визвольної війни. Брав участь у розслідуванні справ про шпигунство на користь Польщі другої дружини Б.Хмельницького М.Чаплинської, про організацію польським шпигуном Я.Смартовським за­маху на Б.Хмельницького тощо. Виконував також окремі дипломатичні доручення геть­мана.
Хто це був?
Запитання №13.
Походив з селянської роди­ни, що жила на Чернігівщині. З юних літ служив у війську магната А.Киселя. В 1648 р. перейшов на сторону повстанців. Був призначений сотником, а згодом — полков­ником Чернігівського полку. Брав участь у багатьох боях і завжди показував особистий приклад хоробрості. В 1652 р., ставши найпомітнішою по­статтю серед Богданових пол­ковників, призначається геть­маном усього Задніпров'я. Загинув влітку 1654 р. при штурмі фортеці Старий Бишів в Білорусії. Похований у Троїцько-Іллінському монас­тирі Чернігова.
Хто це був?
Запитання №14.
Виходець із козацьких низів, активний учасник Корсунської та Пилявецької битв, походів на Львів і Замостя. Восени 1648 р. керував козацькими військами, які вели боротьбу проти польсько-литовських частин на північноукраїнських землях і в Білорусії. Під час Берестецької битви 1651р., коли татари взяли в полон Б.Хмельницького, виконував обов'язки наказного гетьма­на. Будучи незгодним з умо­вами Білоцерківського мирно­го договору і вимагаючи про­довження воєнних дій, разом з козацькими загонами Мозирі та Бугая, протистояв вступові польських військ на Лівобережжя. Схоплений і страчений 8 травня 1652 р. на вимогу польської сторони.
Хто це був?
Запитання №15.
Походив з козацької родини. На чолі козацьких за­гонів здійснив ряд вдалих морських походів, а в 1624 р. здобув Сіноп. Під час Національно-визвольної війни виконував важливі дипломатичні доручення гетьмана. Наприкінці березня-квітня 1648 р. ра­зом з Б.Хмельницьким вів переговори з кримським ханом про утворення українсько-татарського військового союзу. У березні-травні 1653 р. вів переговори з царським урядом у Москві. В 1655 р. спільно з Мужиловським та Греком очолював украї­нське посольство до Швеції. Декілька раз призначався наказним геть­маном.
Хто це був?
Використана література:
1.  Швидько Г.К. Історія Ук­раїни ХУІ-ХУІІІ ст. Підручник для 8 кл. К.: »Генеза», 1997.
2.  Наш рідний край. Хресто­матія з історії Черкащини. К.: «Молодь», 1993.
3.Підкова І.З., Шуст Р.М. До­відник з історії України. Том 1, 2. К.: «Генеза», 1993.
4.Слабошпицький М. З голо­су нашої Кліо. К.: «Довіра», 1993.
Відповіді:
1. Іван Богун.
2. Максим Кривоніс.
3.  Богдан Хмельниць­кий.
4. Станіслав Морозен­ко.
5. Федір Вешняк.
6. Данило Нечай.
7.  Михайло Кричевський.
8. Іван Золотаренко.
9. Філон Джалалій.
10. Максим Нестерен­ко.
11. Іван Ганжа.
12. Лаврін Капуста.
13. Степан Пободайло.
14. Матвій Гладкий.
15. Кондрат Бурляй.







Вєнцева Н.О.
Українські землі в системі міжнародних відносин.
Українсько-московський договір 1654 р.
Дискусійне питання 1. Про міжнародну політику Б. Хмельницького Г.Швидько пише: «Національно-визвольна війна 1648—1654 рр. призвела до радикальної зміни ситуації у Східній Європі, а через неї вплинула на загальноєвропейську ситуацію» [28, С. 178]. У свою чергу, О. Бойко висловлює таку думку: «...для більшості володарів європейських держав він (Б. Хмельницький) був лише бунтівник, що вів боротьбу проти законного свого володаря — польського короля» [4, С. 159]. Думку кого з учених щодо особливостей статусу українських земель в системі міжнародних відносин ви підтримуєте?
Мета: розвивати вміння оцінювати історичну подію, використовуючи різні підходи; визначати її суть та неоднозначність проявів; виявляти умо­ви, за яких вона відбувалась; визначати роль особистості в історії.
Додаткові аргументи для розв'язання дискусійного питання
А. Україна в центрі політичних інтересів багатьох держав. Національно-визвольна війна 1648—1654 рр. призвела до радикальної зміни ситуації у Східній Європі, а через неї вплинула на загальноєвропейську ситуа­цію. Річ Посполита втратила значну частину своєї території, а разом з тим і козацьку воєнну силу. Московія, навпаки, внаслідок приєднан­ня значної частини України з часом набула значення головної військо­во-політичної сили на європейському сході... Україна була буфером між Європою та турецько-татарською загрозою. Отже, міжнародні відноси­ни України за часів Б. Хмельницького визначалися не лише його праг­ненням знайти союзників у своїй боротьбі, але й політичними інтереса­ми європейських держав [28, С. 178].
Дипломатичні відносини з іншими країнами. Українська держава активно діяла на міжнародній арені, про що свідчать численні дипломатичні контакти з Московією, Туреччиною, Кримським ханством, Молдовою, Валахією, Семиграддям (Трансільванією), Швецією та іншими держа­вами [4, С. 166].
Б. Б. Хмельницький не був визнаний Європою як законний володар. У Східній Європі суверенітет тоді ототожнювався не з народом, а з особою закон­ного (тобто загальновизнаного) монарха. Незважаючи на всю свою популярність та владу, Хмельницький не мав такого визнання... Тут не стояло питання про самоврядування України, бо українці вже здобули його. Їхньою метою було знайти монарха, що міг би забезпечити новосформованому суспільству законний захист європейських держав. Він (Б. Хмельницький) був лише бунтівник, що вів боротьбу проти закон­ного свого володаря — польського короля [27, С. 171]. Пошуки держави-покровителя. Б. Хмельницький дедалі більше розуміє, що вибиратися власними зусиллями з-під польського панування, маю­чи лише ненадійного союзника — татар, не вдасться. До того ж, для більшості володарів європейських держав він був лише бунтівник, що вів боротьбу проти законного свого володаря — польського короля. То­му Б. Хмельницький змушений був шукати надійну та міцну державу-покровителя. Найбільш реальними кандидатурами були Московія та Туреччина [4, С. 159].
Дискусійне питання 2. На початку 1654 р. в Переяславі між Україною та Московією було укладено угоду. Серед істориків ще й досі не вщухають дискусії з приводу визначення історико-юридичної ситуації суті Переяславсько-Московського договору. Ситуація ускладнюється тим, що автентичний, підписаний сторонами документ не зберігся, до нас дійшли лише його копії. І все ж таки, як ви вважаєте, Переяславська угода — історична необхідність чи політична помилка?
Мета: розвивати вміння визначати особливості історичної події, використовуючи різні підходи щодо її оцінки; визначати загальні тенденції роз­витку країни в певний історичний період; висувати припущення щодо її подальшого розвитку та наслідків історичної події.
Додаткові аргументи для розв'язання дискусійного питання
А. Форма васальної залежності. Такі історики, як росіянин Венедикт М'якоті та українець Михайло Гру шевський, вважали, що Переяслав­ська угода була формою васальної залежності, за якої сильніша сторона (цар) погоджувалася захищати слабшу (українців), не втручаючись у її внутрішні справи; українці ж зобов'язувалися сплачувати цареві подат­ки, надавати військову допомогу та ін.
Тимчасовий військовий союз. Інший український історик — В'ячеслав Латинський — пропонує думку, що угода 1654 р. була нічим іншим, як лише тимчасовим військовим союзом між Московією та Україною [27, С. 174].
Захист від Польщі та Туреччини. Возз'єднання України з Московією стало закономірним результатом історії двох братніх слов'янських на­родів. Воно знаменувало повторний етап в історичній долі українсько­го народу. В результаті возз'єднання з Росією Україна була захищена від шляхетської Польщі та султанської Туреччини [25, С. 124].
Б. Реакція поляків і татар. Одним із перших наслідків Переяславської угоди стала радикальна зміна політичних союзів у регіоні. У відповідь на договір Хмельницького з царем поляки й татари об'єднали сили, по­чавши новий етап війни... Не зв'язані тепер жодними зобов'язаннями перед українцями, татари нещадно спустошували край [27, С. 174].
Відсутність письмових договірних гарантій. Б. Хмельницький боявся зірвати переговори й потрапити під удар чергового наступу польських військ. Та все ж гетьман і старшина домагалися від царя письмових до­говірних гарантій та зобов'язань відповідно до правових і політичних традицій Речі Посполитої та інших європейських держав. Однак В. Бутурлін відмовився дати «гарантійний» лист за своїм підписом і порадив старшині вислати послів до Москви. Таким чином, у Переяславі жод­них умов союзу не було визначено та жодних документів не підписано [28, С. 174].
Не дотримання Московією своїх зобов'язань. Протягом кількох місяців Б. Хмельницький добивався від Москви обіцяної в договорі допомоги. Коли вона надійшла, час уже було втрачено. А на гетьмана чекав ще один важкий удар у зовнішньополітичній сфері. Побоюючись швед­ської загрози, навесні 1655 р. Москва і Варшава пішли на зближення. Наступним кроком було укладення московсько-польського перемир'я. Українську делегацію на переговори у Вільно не допустили [4, С. 162].
ДП

Перевірка засвоєного раніше матеріалу
Вивчення нового матеріалу
Закріплення нового матеріалу
1

Панельна дискусія
Форум
2
Дебати
„Круглий стіл”
Дебати





Живодан Ю. Л.
350 РОКІВ З ДНЯ УКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКО-МОСКОВСЬКОЇ МІЖДЕРЖАВНОЇ УГОДИ 1654 року
Братайтеся з нами
З нами, козаками;
Згадайте Богдана,
Старого гетьмана...
Т. Г. Шевченко.
Гайдамаки
Тема: «Переяславська Рада 1654 року: фатальна помилка чи історична необхідність?»
Очікувані результати
1. Розвивати критичне мислення учнів щодо сприйняття історичних по­дій, які відбувалися в Україні напередодні Переяславської Ради.
2. Уміти визначати власну позицію щодо історичних подій.
3. Формувати навички аргументації та відстоювання своєї думки.
4. Поглибити знання з обговорюваної проблеми: чи була московськаміждержавна угода 1654 р. неминучою та потрібною Україні?
5. Проаналізувати ставлення різних суспільних верств і церкви в Україні до українсько-московської міждержавної угоди 1654 р.
Тип уроку: урок узагальнення та систематизації знань.
Методи та вправи: оцінювальна дискусія.
Обладнання: історична карта, роздавальний матеріал, оцінювальні таблиці, виставка літератури до теми, реферати, репродукції картин.
Основні поняття й терміни: автономія, внутрішня політика, зовнішньо­політичний курс, козацький автономізм, національно-визвольна війна, політика соціальної рівноваги, реєстр, реформа, сепаратна угода, Слобід­ська Україна, військово-політичний союз, Переяславська Рада, Березневі статті, фатальний.
Основні дати: 1649 р. — укладання Зборівського трактату; 1651 р.— бит­ва під Берестечком, Білоцерківський договір; 1652 р. — реванш під. Батогом; 1653 р. — битва під Жванцем; 1654 р.— Переяславська Рада, «Берез­неві статті»; 1655 р.— спільні воєнні дії українських та російських військ проти поляків; 1656 р.— Віленське перемир'я між Росією та Польщею.
ХІД УРОКУ
I. Мотивація навчальної діяльності учнів
Основою для мотивації може послужити сама тема дискусії: «Пере­яславська угода 1654 р.: фатальна помилка чи історична необхідність?». Учитель пропонує класу провести голосування стосовно заданого питан­ня та кількість голосів «за» і «проти» записує на дошці. Наприкінці дис­кусії можна порівняти отримані дані.
II. Оголошення теми та очікуваних навчальних результатів
Учитель звертає увагу учнів на проблемне питання та запрошує когось записати на дошці очікувані результати:
1) намагатись розглянути історичні події не з позиції представника XXI ст., а виходячи з принципів історизму;
2) навчатись толерантності під час проведення дискусії;
3) об'єктивно оцінювати роботу учнів під час запису оцінок у таблички;
4) намагатись максимально чітко визначити позиції різних суспільних верств стосовно українсько-московської угоди 1654 р.
ІІІ. Надання необхідної інформації
З метою економії часу на уроці і для досягнення максимального ефек­ту вчитель на попередньому уроці дає учням завдання підготувати виступи з питань заданої теми. Кожний учень мав написати реферат і використати його матеріали на уроці під час проведення дискусії.
Теми рефератів були запропоновані учителем так, щоб учні могли охарактеризувати ставлення до Переяславської угоди 1654 р. різних су­спільних верств і країн. Учні за бажанням обирали такі теми:
1. «Прагнення гетьмана і старшини до союзу з Москвою під час Націо­нально-визвольної війни 1648—1657 рр.»;
2. «Московські плани щодо України до і після Переяславської Ради»;
3. «Реакція Польщі на міждержавну угоду 1654 р. (Переяславль-Москва)»;
4. «Допомога татар у вирішальний момент: союз чи зрада?»;
5. «Ставлення до українсько-російської міждержавної угоди 1654 р. української церкви»;
6. «Переяславська Рада — очима запорозьких козаків та простого люду».
Зважаючи на складність проблеми, вчитель надає учням інформацію, яку необхідно використовувати під час написання рефератів. Це уривки й цитати, узяті з додаткової літератури, яка пропонувалась учням залеж­но від обраної теми (додаток 1).
350 років з дня укладання українсько-московської угоди 1654 року
IV. Інтерактивна частина
Пропонується застосування інтерактивної технології — оцінювальна дискусія. Спираючись на результати домашньої роботи учнів, учителю, отже, не слід пояснювати класу матеріал з даної теми. З метою економії часу учні кожної групи починають дискусію, роблячи лише висновок стосовно теми, яку вони підготували до уроку. Як свідчить практика, кожний учень під час роботи над рефератом виробляє, як правило, свою, властиву тільки йому точку зору, яку має захистити під час дискусії.
Організаційний момент
 Необхідно об'єднати учнів у 6 груп, кожна з яких має спільну тему;
 кожна група делегує одного представника експертом до сусідньої групи;
 кожний «експерт» отримує аркуш з оцінювальною таблицею і протя­гом дискусії оцінює виступ прикріпленої до нього групи за вказаними в таблиці критеріями. Після завершення дискусії кожний із 6 експер­тів повідомляє оцінки, проставлені у вищезгаданій таблиці за вказа­ними критеріями;
Оцінювальна таблиця


Вид діяльності
Максималь­ний бал








Мммммммм бал
І
I
III
IIII
IIV
V
V
1
Висловлювання чіткої аргументованої позиції



 аарааргумеаргуаргументованої позиції
+ 3





2
Використання аргументів та джерел інформації (додаткова література)
+ 3





3
Залучення до дискусії інших учасників
+ 1





4
Активна участь у дискусії інших учнів
+1





5
Регламент
+ 1





6
Висновок
+ 3





7
Порушення дисципліни в групі
-1





8
Відхилення від теми
-1





9
Усього балів







 у своїй роботі учасники дискусії користуються планом, складеним учителем заздалегідь, що записується на дошці та в робочих зошитах учнів;
 тільки за відсутності бажаючих щось додати по суті до сказаного мож­на переходити до наступного пункту плану дискусії;
 учитель має керувати процесом обговорення та заохочувати учасників до творчої дискусії.
План
1.    Гетьман і старшина            і Переяславська Рада 1654 р
2.    Запорізькі козаки та селяни        і Переяславська Рада 1654 р
3.    Українська церква            і Переяславська Рада 1654 р
4.    Уряд Польщі                і Переяславська Рада 1654 р
5.    Уряд Москви                і Переяславська Рада 1654 р
6.    Туреччина та кримські татари     і Переяславська Рада 1654 р
7.    Підбиття підсумків            і Переяславська Рада 1654 р
Орієнтовний варіант виступу групи 1 (за пунктом плану 1)
Б. Хмельницький підтримував дипломатичні відносини з Москвою. Починаючи з 1648 р. до моменту, коли відбулася Переяславська рада (1654 р.), обидві сторони встигли обмінятися 25 повноважними посоль­ствами та послами. Цей факт свідчить про те, що ідея військово-політич­ного союзу між Україною та Росією не виникла несподівано. Хмельниць­кий наполягав на союзі з Москвою, навіть погрожував їй, коли не отримував своєчасної підтримки з боку росіян. Тож, ураховуючи історич­ну перспективу відносин України з іншими державами-сусідами, коло­сальний економічний занепад та відсутність будь-яких сподівань на мирне співіснування України з Польщею, можна зробити висновок, що Переяславська угода 1654 р. була історичною необхідністю.
Протилежна точка зору
Ще й досі польські підручники з історії тлумачать, що причини На­ціонально-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького пояснюють­ся особистим конфліктом Б. Хмельницького й Чаплинського, а про саму Національно-визвольну війну йдеться як про повстання [9]. Дійсно, в той час сусідські монархічні держави розглядали Національно-визвольну війну на Україні як звичайний козацько-селянський бунт, який очолив розбій­ник та бунтівник... Мрії Б. Хмельницького нічим не відрізнялися від мрій інших ватажків селянських бунтів. Так, наприклад, під час селянських повстань у Росії І. Болотніков, а пізніше С. Разін також мріяли покінчити з багатіями, хай навіть і православними земляками, та захопити владу в Росії чи в її окремому регіоні з метою встановлення звичайної монархії. Б. Хмельницький був людиною свого часу, а тому наприкінці його геть­манування вже очевидним стало пропагування тенденцій монархічного напрямку з боку гетьмана та його родини. Водночас формувалася нова еліта придворних: С. Богданович-Зарудний, П. Тетеря, С. Мужаловський, батько та брат І. Виговського, батько І. Мазепи, Лісницький та інші... Тут слід зважати на те, що монархом Хмельницького ні в Росії, ні в Європі ніколи б не визнали, бо велику роль на той час відігравав чинник крові, а Хмельницький мав польські корені. Тож перспектива стати монархом могла закінчитися для Хмельницького визнанням його як самозванця, що прагне польського престолу. Гори трупів та річки крові за плечима Хмель­ницького вели його лише одним фатальним шляхом, в кінці якого виднілися башти московського Кремля та плаха з сокирами. Озброєна, роз­лючена козацько-селянська маса під проводом Хмельницького із самого початку свого виступу проти Польщі вже була приречена зробити фаталь­ну помилку в історії України.
Орієнтовний варіант виступу групи 2 (за пунктом плану 2)
Як би там не було, але український селянин твердо розумів, що краще бути холопом у російського боярина, ніж бидлом (по-польськи — худобою) у польського пана. Запорожець у сідлі — це колишній фільварковий селя­нин у польському ярмі, але й Запоріжжя не могло умістити в собі все українське селянство, тому тікати доводилось на російські землі. На від­міну від Б. Хмельницького та старшини, український селянин не вагався з вибором: Крим, Туреччина чи Росія — тут усе було зрозуміло, адже голов­не — мир, земля та рідна віра. Колишня київська «колиска» нагадала про себе — звідси і хліб із сіллю назустріч В. Бутурліну, звідси, врешті, і Хар­ківщина. Народ український, ніби могутній віл, зрушив з місця і повернув на схід, а тому, хто б не був гетьманом — чи Хмельницький, чи хтось ін­ший, — жодний не зміг би зупинити цього могутнього велета.
Протилежна точка зору
Запорожці неодноразово у своїх листах застерігали Хмельницького, щоб той був обережним у стосунках з Москвою, вони добре знали росіян. На відміну від темних селян, старі запорожці багато бачили на своєму віку та добре розуміли, що успадкована від Рюриковичів підступність та при­щеплена Золотою Ордою деспотичність можуть заподіяти багато шкоди для України. Іван Сірко навіть не присягнув російському цареві. Досвід­чені у відносинах з Польщею, вони знали, чого від неї чекати. Досвід минулих повстань навчив запорожців домагатися свого від Польщі дріб­ними, але частими повстаннями, використовуючи татар та лякаючи тур­ками. Запорожці й надалі могли захищати Україну від шляхетського сва­вілля, але «відриватися» від Польщі в бік Росії було величезною фатальною помилкою.
Орієнтовний варіант виступу групи 3 (за пунктом плану 3) Крім невеликої групи духовенства прокатолицької орієнтації, більша частина православного духовенства на чолі з ніжинським протопопом Максимом Филимоновичем сприйняла українсько-російську угоду як довгоочікуване возз'єднання розгублених долею родичів. Немов євреїв із єгипетської неволі визволили Україну від польської влади російські брати. Навіть ім'я Хмельницького, Богдан, свідчило, що він — богом дана люди­на, яка може примножити православне братство та об'єднати його в єди­не ціле. Необхідність об'єднання двох православних народів була настіль­ки очевидною, що годі було й думати, повертатись у католицьке ярмо чи під могутню руку Аллаха.
Протилежна точка зору
З наближенням часу до укладання союзу з Росією все зловіснишими були знамення, які надсилав Бог.
Ось перше з них. Незадовго до укладання Переяславської угоди де­рев'яний шматок від розірваного ядром воза влучив у голову сину Богда­на — Тимошу та поранив його на смерть.
Наступне знамення. «...Прибули в Україну посли від трьох держав,— пише І. Огієнко в книзі «Українська церква»,— що хотіли взяти до себе нашу землю — від Москви, Турції та Польщі.
Посли прибули в Україну з багатими гостинцями: гостинці польські були загорнуті в килим, турецькі — в дорогий шовк, а гостинці москов­ські... в рогожку...
І, показуючи Раді на ці подарунки, о. Рурський сказав палку промову. «От трёх царей, или волхвов,— казав він,— поднесли были младенчестовавшему Христу Спасителю дары: золото, ладан и смирна; дары сии предзна­меновали бытие, страдания и возвращение на небо. Злато предрекало царствование, ладан — погребение, смирна — Божественность. Так и сии дары, поднесенные тремя царями младенчествующему народу, знаменуют участь его: чем покрыты, или одеяны дары сии, тем покроется и народ, ими прельстившийся. Дары польские покрыты ковром, то и народ с поляками будет иметь ковры; дары турецкие покрыты тканью шёлковою, то и народ облечётся в шёлк; дары московские покрыты рогожами, то и народ, соединившийся с москвитянами, оденется в рогожки и под рогожки.... И сии предзнаменования вернее и превосходнее всех оракулов на свете...». Піз­ніше з'ясується, що черкаський протопоп Федір Рурський на сто відсотків мав рацію. Та якщо, крім цього згадати, якого листа надіслали запорожці Хмельницькому, застерігаючи його «...усердно досматривать» під час під­писання пакту, щоб не трапилось лиха, та випадок з присягою цареві, а ще додати, що посли українські зустрілися з царем у Москві в «столбовой избе» чомусь саме 13 березня 1654 р,, то можна зробити лише єдиний висновок: Бог попереджав нас — українців, але ми його не почули.
Орієнтовний варіант виступу групи 4 (за пунктом плану 4)
 Розглядаючи політику Польщі відносно України під час Національно-визвольної війни, тільки дивуєшся з того, наскільки вона була безкомп­ромісною. «Лишь тогда мы помиримся с рабами своими,— отвечала Речь Посполита,— когда им на шеи свои сабли положим!»[20]. Варто згадати лише один бій на Дріжиполі під Ахматовим 29—30 січня 1655 р. Битва велася вночі на лютому морозі, причому билися врукопашну, на полі бою лежали цілі гори трупів, і військо закривалося ними, наче окопами. Число вбитих з обох сторін сягало 15 тис. Особливо виділився польський воєна­чальник С. Чарнецький, загін якого в цей час вирізав 16 тис. мирних жителів. До речі, пізніше той самий С. Чарнецький розриє Богданову могилу та викине його кістки на поталу.
За всю історію України поведінку поляків часів Визвольної війни 1648—1657 рр. можна порівняти лише з поведінкою німецьких дивізій СС під час Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хіба можна таке забути? Хіба варто ще щось додати до того, що українсько-російська угода 1654 р. була бажана, корисна та об'єктивно необхідна українському народу.
Протилежна точка зору
Не можна забувати, що Польща була однією з наймогутніших держав Європи, для повної перемоги над якою в українців бракувало сил. Про це не міг не знати Б. Хмельницький. Піднявши повстання проти Речі Поспо­литої, гетьман уже із самого початку війни був приречений потрапити у «глухий кут». Таким кутом для України стала Росія. Не можна стверджу­вати, що політика Польщі була настільки безкомпромісною відносно України, що не залишала жодних шансів українцям на федерацію з по­ляками та литовцями. Влітку 1655 р. Польща розпочала війну зі Швецією. Хмельницький разом з Бутурліним громили поляків на їхній же землі. Ян-Казимир утік у Сілезію. Становище Польщі було жалюгідним. На­решті з'явилася нагода примусити Польщу визнати український народ як рівноправний з поляками... Ян-Казимир сам посилає до Хмельницького свого посла — Станіслава Лібовицького, який пропонує гетьману розі­рвати союз з Росією та створити федерацію трьох народів: поляків, литов­ців, українців на рівноправних засадах.
З боку Хмельницького — відмова...
Навесні 1656 р. поляки знов присилають свого посла пана Лянскоронського. Знову звучить та сама пропозиція, і знову відмова з боку Хмель­ницького. Полякам нічого не залишається, як звабити до союзу Росію, яка допоможе вигнати шведів. Польща і Росія укладають митну угоду та утво­рюють альянс проти шведів «за спиною» у Хмельницького. Обурений гетьман погоджується на таємну угоду зі шведами проти поляків.
Ян-Казимир знову посилає до Хмельницького посла пана Беневського: «Что мешает вам, гетман, сбросить московскую протекцию? Московский царь никогда не будет польским королем. Соединитесь с нами, старыми соотечественниками, как равные с равными, вольные с вольными» [13].
І знову — відмова ...
Останні шанси на федерацію рівноправних народів вмирають разом із Хмельницьким 27 липня 1657 р. Чи не фатальної помилки у відносинах з Польщею припустився Б. Хмельницький тричі поспіль?
Орієнтовний варіант виступу групи 5 (за пунктом плану 5). У книзі «Історія України» Н. Полонська-Василенко пише, що союз Росії з Україною «. ..був конче потрібний для Москви з різних поглядів: він відкривав шлях до Чорного моря і на захід, забезпечував їй панування на сході...» [ 15]. Прохання Б. Хмельницького прийняти Україну «під високу царську руку» не викликало у Москви ніякого здивування. Уряд Москви вважав, що рано чи пізно доля все одно виведе Україну з Росією на спіль­ний історичний шлях. Звичайно, Москві було вигідно, щоб Україна, опинившись на цьому шляху, виявилася слабкішою за Москву, але союз з Росією Україні був потрібний не менше — вона прагнула цього як ковт­ка свіжого повітря. Незадовго до смерті Б. Хмельницький відповідав польському послові: «Я одной ногой стою в могиле, и на закате дней не прогневлю Бога нарушением обета царю московскому»,— писав М. Кос­томаров в «Історичних оповіданнях» [13].
Крім того, все те, чого прагнула Моква на зовнішньополітичній арені, ні в якому разі не заважало й Україні: шлях до Чорного моря та на захід, панування на сході. Дві рідних сестри Україна й Росія складали могутній альянс серед європейських країн, якому судилося стати запорукою збереження життя і культури обох народів аж до наших днів, тому угода між двома державами, яка сталася у 1654 р., була історичною необхідністю.
Протилежна точка зору
Москва «закинула гачок», на який обов'язково мав потрапити Хмельницький та його старшина. Н. Полонська-Василенко писала в книзі «Іс­торія України»: «Року 1655 Богдан Хмельницький казав польському по­слові Станіславу Лібовицькому: «Я став уже паном всієї Руси і не віддам її нікому». Заможна старшина в особах П. Тетері, С. Зарудного та ін., у свою чергу, таємно від Хмельницького вимагала, щоб цар дав свої грамоти на володіння маєтками. Такий стан речей задовольняв московський уряд. Як вважав О. Оглоблін (за словами Н. Полонської-Василенко), то була «пер­ша щілина в єдиному українському фронті». Москва вдало використовувала помилки Б. Хмельницького: «...кожне необережне слово, кожну не­ясну фразу у звертаннях гетьмана до московського уряду, щоб зреалізувати якомога ширше свій вплив на українське життя»,— писав Д. Дорошенко у книзі «Нарис історії України».
І все ж таки, якби Хмельницькому вдалося втілити в життя свої монархічні амбіції та передати владу більш здібній людині, то, можливо і вдалося б врятувати Україну від московської сваволі. Але, на жаль, Юрій Хмельницький, як показала історія, не мав не лише монархічних здібнос­тей, а й навіть звичайного адміністративного хисту. Передаючи владу своєму сину Юрію, Хмельницький припускається другої, після Переяс­лавської угоди, ще більш безглуздої помилки, яка стала фатальною для всього українського народу. Короткочасне правління Юрія стало доброю нагодою для Москви швидко переорієнтуватись у бік зростання свого впливу на Україну, адже «невдала спроба» І. Виговського була вже давно запланована у Москві.
Орієнтовний варіант виступу групи 6 (за пунктом плану 6). Турки й татари дотримувалися політики очікування і були незацікавлені у перемозі жодної зі сторін, довівши це своїми зрадами під Зборовом (1649), Берестечком (1651), Жванцем (1653). Беручи участь у війні чи то на боці Польщі, чи то України, татари мали неабияку вигоду, бо війна була основним джерелом прибутку цього «дикого народу». Україна, таким чином, продов­жуючи війну з Польщею, дозволяла татарам виснажувати себе чим далі, тим більше. Тимчасові союзи з татарами не мали ніякої перспективи, так само не було її і в союзі з турками. Хмельницький чудово розумів, що об'єднати два різних народи — все одно, що «одружити вовка з вівцею». Головним чинни­ком непорозуміння між турками і українцями була віра, між татарами і українцями — віра, спосіб життя та засоби існування. Як ми вже бачили вище, повернення під владу Польщі становило велику небезпеку для всього українського етносу. У зв'язку з цим, союз України з Росією був необхідним та закономірним, бажаним та корисним.
Протилежна точка зору
Дізнавшись про договір між Україною та Росією, Кримське ханство із зрадливого союзника перетворилося в небезпечного ворога українського народу. Великий візир Османської Порти спустив своїх завжди злих та голодних собак на хвору та слабку від війни рідну неньку-Україну. Мохамед Дервіш вирішив, що для Порти найкращим буде дотримання нейтраліте­ту: дати ханові свободу вибору щодо підтримки будь-якої із ворогуючих сторін, але на користь Туреччини. Після того, як відбулася Переяславська Рада, татари зруйнували поселення на Поділлі, Брацлавщині і Південній Київщині. У цій місцевості орда спалила 270 містечок, 1000 церков, тата­ри забрали до Криму 200 тис. людей. За цих підстав, звичайно, виникає питання: чи не занадто дорогу ціну заплатив український народ за Пере­яславську Раду? Помилка, на яку свідомо пішов Хмельницький, стала фатальною для всієї України, особливо після смерті старого гетьмана: в добу Руїни татари з турками «клювали» Україну, немов орел прикуте до скелі тіло Прометея.
V. Підбиття підсумків
Учитель. І Богдан Хмельницький, і старшина були дітьми свого часу, вихованими в традиціях політичного, культурного і соціально-еко­номічного розвитку Речі Посполитої, де феодалізм ще не вичерпав себе, як у Західній Європі. Саме цим можна пояснити існування монархічних тенденцій наприкінці гетьманування Хмельницького, зневажливе став­лення до селянської маси, що спричинило колосальні демографічні втра­ти та поступовий занепад соціально-економічного розвитку України.
Звертання по допомогу (політичну, військову, фінансову, продовольчу) до інших держав давало останнім можливість втручатись у внутрішню і зо­внішню політику Козацької держави, що позбавляло її політичного манев­рування і робило її політику несамостійною. Наслідком руйнівних подій під час Визвольної війни були постійні хитання аж до крайнощів: то унія з Поль­щею та Литвою, то васалітет Туреччини, і, нарешті, протекторат Росії.
Учитель пояснює учням, що чітко визначитися стосовно того, чи була Переяславська Рада фатальною помилкою, чи то була історична необхід­ність, на сьогоднішній день і досі неможливо. Історики завжди трактують цю подію залежно від політичних поглядів, яких вони дотримуються.
Рефлексія
Учитель звертається до групи експертів:
1.   Чого ми досягли?
2.   Як, на вашу думку, чи поглибили ми знання з обговорюваної проб­леми?
3.   Чи вдалося нам проаналізувати позицію різних суспільних верств і церкви щодо українсько-московської міждержавної угоди 1654 р.?
4.   Ми з вами намагалися розглядати історичні події, виходячи із прин­ципів історизму. На скільки нам це вдалося?
5.   Чи дійшли ми спільного висновку? Якщо ні, то чому?
Учитель пропонує класу повернутися до результатів голосування, яке було проведене на початку уроку, та пропонує провести повторне голо­сування з того ж питання (кількість голосів записує на дошці). Якщо кількість голосів з обох боків змінилась, вчитель зосереджує на цьому увагу учнів.
Експерти повідомляють та аргументують оцінки класу.
Учитель висловлює подяку учням за активну участь у дискусії.
Додаток 1. Роздавальний матеріал до рефератів з теми «Прагнення гетьмана і старшини до союзу з Москвою під час Національно-визвольної війни 1648—1657 рр.»
«...Православный Великия Росия государь царь и великий князь Алексей Михайлович всеа Русии самодержец восточной, которого мы уже 6 лет безпре-станными молении нашими себе просим...»
(Переяславская Рада. Из статейного списка русского посла на Украину В. Бу­турлина)
«Гетману очень хотелось затянуть Московское государство в войну с Польщею. После Зборовского договора он был огорчен отказом царя помочь ему. Когда при­ехал к нему гонец толковать о пограничных делах, Хмельницкий, по своему обычаю сдержанный в трезвом виде и откровенный в пьяном, бывшы тогда навеселе про­изнёс ему такие речи: «Что вы мне про дубьё и про насеки толкуете? Вот я пойду, изламаю Москву и всё Московское государство; да и тот, кто у вас на Москве сидит, от меня отсидится: зачем не дал он нам помощи на поляков ратными людь­ми?»
(Костомаров  И. Малоросийський гетман Зиновий-Богдан Хмельницкий)
«Мы не знаем, как представлял себе Хмельницкий своё отношение к Москве, но можно сильно сомневаться в том, чтобы он думал о создании какой-либо проч­ной и тесной связи. Союз с Москвою, к которому он стремился, был только со­ставною частью целой системы союзов, которую он приготовлял против Польши. Так как Москва представляла себе этот союз не иначе как в форме присоединения Украины к Московскому государству, то Хмельницкий, стараясь попасть ей в тон, высказывал готовность признать над собою власть Московского царя...» (Грушевский М. С. Очерк истории украинского народа)
«Очевидно, Хмельницький зібрав старшинську раду, на якій остаточно було обговорено умови державного об'єднання, накреслені задовго перед тим, ще в 1651 р. Гетьман із старшиною уявляли собі об'єднання України з Росією в широких межах, маючи на увазі не тільки територію Запорізького Війська, але й всю Малу Русь з  населенням...»
(Крип'якевич I. П. Богдан Хмельницький)
«Эти мартовские резолюции на петиции Хмельницкого и старшины, под именем «статей Богдана Хмельницкого», сыграли весьма важную роль, став осно­вою устройства Украины в течение целого столетия. Но такая роль припала им совершенно незаслуженно: петиции не заключали в себе никакой продуманной программы, были составлены наскоро (о весьма существенных вещах козацким послам высланы были наказы уже вдогонку), многое вошло сюда просто по тра­диции из договоров с польским правительством. Такой традиционный характер  в значительной степени имеют пункты о козачьем войске, которому посвящено в этих петициях главное внимание. Все эти подробности о козацком реестре, уста­новленном в размере 60 тыс., о правах казачьих семейств, о содержании козацких чинов и т. п. — вопросы все второстепенные, в сравнении с теми, какие в дей­ствительности выдвигала теперь жизнь: об общегосударственной власти гетмана, об автономии Украины и т. п.».
(Грушевский М. С. Очерк истории украинского народа)
«...петиции не договаривали до конца очень многого, чтобы не расстраивать только что налаживавшихся отношений». (Там же)
«...одна старшинська група, яка вимагала від царського уряду негайних гарантій на свої «вольности», вимагала, щоб цар дав свої грамоти на володіння маєтками, показує, що цю справу затіяла саме заможна старшина, серед якої було не­мало шляхти. Проводирями цієї групи можна вважати Тетерю і Лісницького, в дальших переговорах разом з ними виступає і військовий суддя Самійло Зарудний».
(Крип'якевич I. П. Богдан Хмельницький)
«Цікаві прізвища деяких з прохачів: батько та брат Виговського, батько майбутнього гетьмана Мазепи, Силуян Мужаловський — видатний дипломат, посол до Москви в 1649 та 1653 рр., зі свояком та інші. Цей епізод оцінюють дослідники по-різному. М. Грушевський та А. Яковлєв не надавали йому значення. О. Оглоблін, навпаки, вважає, що то була «перша щілина в єдиному українсько-му фронті».
(Полонська-Василенко Н. 1сторія України)
«Року 1655 Богдан Хмельницький казав польському послові Станіславу Лібовицькому: «Я став уже паном всієї Руси і не віддам її нікому». (Там же)
«— Что мешает вам, гетман,— говорил Хмельницкому польский послан­ник,— сбросить московскую протекцию? Московский царь никогда не будет польским королём. Соединитесь с нами, старыми соотечественниками, как равные с равными, вольные с вольными.
— Я одной ногой стою в могиле,— отвечал Хмельницкий,— и на закате дней не прогневлю Бога нарушением обета царю московскому. Раз я поклялся ему в верности, сохраню её до последней минуты. Если мой сын Юрий будет гетманом, никто не помешает ему заслужить военными подвигами и преданностью благо­склонность Его Величества, но только без вреда московскому царю, потому что как мы, так и вы, избрали его публично своим государем и обязаны ему сохранять постоянную верность!»
(Костомаров Н. И. Исторические произведения)
«Історичне значення рішень Переяславської Ради полягало насамперед у тому, що, з'єднавшись з Росією в межах єдиної російської держави, Україна була врято­вана від поневолення шляхетською Польщею і поглинання султанською Туреччи­ною».
(Тези до 300-річчя возз'єднання України з Росією (1654—1954рр.)
Додаток 2. Роздавальний матеріал до рефератів з теми «Переяславська Рада — очима запорозьких козаків та простого люду»
«Але це ще не все: пани мають безмежну владу не тільки над селянським май­ном, а й над їхнім життям; такою великою є необмежена свобода польської шлях­ти (яка живе наче в раю, а селяни наче в чистилищі), що коли селяни потрапляють у ярмо до такого пана, то опиняються у гіршому становищі, ніж каторжанин на галері».
(«Історичні постаті України: історичні нариси»)
«...А о гетмане Богдане Хмельницком и о всем войске запорожском бояре и думные люди приговорили, чтоб великий государь царь и великий князь Алексей Михайлович всеа Русии изволил того гетмана Богдана Хмельницкого и все войско запорожское з городами ихи с землями принять под свою государскую високую руку, потому, что паны и вся Речь Посполитая на православную християнскую веру и на святые божии церкви восстали и хотят их искоренить...»
(Сахаров А., Троицкий С. Живые голоса истории)
«Таку думку поділяв весь руський люд і навіть найзавзятіші вояки з-посеред запорожців не були винятком. Грабувати та нищити ляхів здавалося гідним по­хвали, бо це були погани, тобто католики, але московити були їхніми братами, і монарх, що правив у Москві, білий цар, як вони його називали, був поборником православної віри».
(Проспер Меріме. Богдан Хмельницький)
«К сим словам весь народ возопил: волим под царя восточного, православного, крепкую рукою в нашей благочестивой вере умирати, нежели ненавистнику Христову поганину достати».
(Переяславская Рада. Из статейного списка русского посла на Украину В. Бу­турлина. Хрестоматия по истории СССР)
«Головним поштовхом до повстання виступало прагнення народних мас позбутися соціально-економічних лих, і для багатьох українців те, як ці проблеми вирішити — при своїй владі чи чужій,— було справою другорядною».
(Субтельний Орест. Україна. 1сторія)
«Православная религия связывала украинских крестьян с русской церковью, поэтому польский католицизм, а также еврейство были для них чужими. Таким образом, украинский национализм имел скорее антисемитский и антипольский оттенки, чем антирусский. Гетман Богдан Хмельницкий, популярный народный герой XVII века, был по происхождению поляком, но возглавил движение укра­инских крестьян против польских господ и принёс присягу Москве. Украинские, или малороссийские, крестьяне себя с великороссами не смешивали, но в более широком смысле признавали себя русскими и говорили на заметно сходном языке».
(Карр Эдвард История советской России)
«И когда будете писать вы пакты, то извольте, ваша гетманская мосць, сами усердно досматривать, чтобы в них не было чего-нибудь лишнего и отчизне нашей шкодливого, а предковечным правам и вольностям нашим противнаго и неполезнаго».
(Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків)
Додаток 3. Роздавальний матеріал до рефератів з теми «Ставлення до українсько-російської міждержавної угоди 1654 р. української церкви»
«Політичне з'єднання України з Москвою логічно вело до з'єднання церков­ного — це добре розуміли верхи української церкви, і тому вони рішуче стали проти цього з'єднання, мало йому довіряючи».
(Огієнко І.І. Українська церква)
«У день приїзду царського посла Бутурліна до Києва, 16 січня 1654 р., митро­полит Косів правив у Софійському соборі молебна й сказав промову, від якої плакало духовенство. По молебні Бутурлін з докором запитав митрополита, чому він про приєднання України «Его царскому величеству челом николи не бивал, и не писывал, и Его царской милости к себе не поискал». Косів ухилився від пря­мої відповіді, сказав, що про зносини гетьмана з Москвою він нічого не знав, а тепер уже буде молитися Богові й за царя...»
(Там же)
«Косів 1651 р. зрадив запорожців, здавши Київ військам Радзивілла, а 1654 р. не хотів визнати рішень Переяславської ради, заявляючи, що «він з духовними
людьми живе сам по собі; ні під чиєю владою». Хмельницький на ці виступи мит­рополита відповів: «Ти, отче митрополите, якщо в доручених нами справах не будеш стояти проти ляхів і якщо задумав би інакше нашу раду перемінити і щось нове дозволити понад нашу волю, то, напевно, будеш у Дніпрі!»
(Крип'якевич І. П. Богдан Хмельницький)
«Пізніше з'ясувалося, що Косів мав прямі зв'язки з польським урядом і по­слані ним ченці подали до польських гродських судів «маніфестації», що духо­венство не хоче виходити з-під влади короля.
Насправді група, яка підтримувала опозицію митрополита, була невелика, складалася з кількох багатих ігуменів, таких, як печерський архімандрит, яких зв'язували соціальні інтереси і традиції з польськими магнатами».
(Там же)
«Проте знайшовся й другий протопоп — протопоп ніжинський Максим Фи-лимонович, голова московської партії, що 23 січня 1654 р. привітав царського посланця Бутурліна відповідною промовою і в цій промові порівняв визволення українського народу з-під польської влади з визволенням жидів із єгипетської не­волі. Це була загальна думка простого народу».
(Огієнко І.І. Українська церква)
Література
1.     Грушевський М. С. Ілюстрована історія України / АН України.— К.: Наук, думка; 1992.—544 с.
2.     Грушевский М. С. Очерк истории украинского народа / Сост. и ист.-биогр. Очерк Ф. П. Шевченко.— К.: Либідь. 1990.— 400 с.
3.     Грушевський М. С. Історія України, приладжена до програми вищих і почат­кових шкіл і нижчих класів шкіл середніх.— К.: Вид. дім «КМ Асаdemia», 1994.- 256 с.
4.     Дорошенко Д. І. Нарис історії України: У 2 т. К.: Глобус,, 1992.— Т. 2.— 349 с.
5.     Заичкин И. А., Почкаев И. Н. Русская история: популярньїй очерк IX—сер. XVIII.- М.: Мысль, 1992.- 797 с.
6.     Історія України XV—XVIII ст. 8 кл.: Навчально-методичний посібник для вчителів, студентів / В. Я. Білоцерківський, Т. І. Пікалова, П. Д. Ордин­ський — X.: Скорпіон.— 320 с.
7.     Історія в школі.— 2001.— № 10.
8.     Історія в школі.—2001.—№9.
9.     Історія та правознавство.—2004.—№ 4(8).
10.   Історичні постаті України. Іст. нариси/Упоряд. та авт. вст. ст. О. В. Болдирєв,—Одеса: Маяк, 1993.— 384 с.
11.   Крип'якевич І. П. Богдан Хмельницький / Відп. ред. Ф. П. Шевченко.— 2-е вид.— Львів: Світ, 1990.— 408 с.
12.   Карр Э. История Советской России: Пер. с англ. / Предисл. А. П. Ненароко-ва.— М.: Прогресс, 1990.— Кн. 1: Том 1, 2. Большевистская революция. 1917-1923.-780 с.
13.   Костомаров Н. И. Исторические произведения. Автобиография/Сост. и ист.-биогр очерк В. А. Землинского.— К.: Из-во при Киев. ун-те, 1989.— 736 с.
14.   Огієнко І. І. Українська церква: Нариси з історії Української православної церкви: У 2-хт.— К.: Україна, 1993.— Т. 1, 2.— 284 с.
15.   Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х т.— Т. 2: Від середини XVII ст. до 1923 року.— 2-е вид.— К.: Либідь, 1993.— 608 с.
16.   Рибак Н. С. Переяславська рада. Роман: У 2 т.— К.: Рад. шк., 1988.— Т. 1.— 479 с.
17.   Сахаров А. Н., Троицкий С. М. Живые голоса истории.— М.: Мол. гвардия, 1978.-352 с.
18.   Субтельний О. С. Україна. Історія: Пер. з англ. Ю. І. Шевчука.— 2-е вид.— К.: Либідь, 1992.-512 с.
19.   Смолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький (Соціально-політичний портрет).— К.: Либідь, 1993.— 504 с.
20.   Чистякова Е. В., Богданова А. П. «Да будет потомкам явлено...»: Очерки о русских историках II пол. XVII в. и их трудах.— М.: Изд-во УДН, 1988.— 136 с.
21.   Шевченко Т. Кобзар.— Киев: Рад. шк., 1987.— 608 с.
22.   Хрестоматия по истории СССР с древнейших времен до концаXVIII в.: Пособие для учителя / Сост. П. П. Епифанов., О. П. Епифанова.— М.: Просвещение, 1989.— 288 с.
23.   Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків: У 3 т./Под. ред. П. С. Сохань.— К.: Наук, думка, 1990.— Т. 2.— 560 с.




Олексин Ю.
ПЕРЕЯСЛАВСЬКА РАДА.
ДОГОВІР МІЖ УКРАЇНОЮ І РОСІЄЮ
Цілі уроку:
—  вивчити причини та суть договору між Украї­ною і Росією;
—  сприяти формуванню в учнів власного погляду на Переяславську Раду;
—  виховувати їх у дусі національного патріотизму, готовності до боротьби за її незалежність;
— розвивати вміння пра­цювати з різними історич­ними джерелами та робити їх аналіз.
Тип уроку — урок ви­вчення нового матеріалу.
Методи: евристична бе­сіда, диспут.
Засоби: тексти історич­них джерел.
Учні повинні знати:
—  яку політику прово­дила Москва відносно Ук­раїни;
— суть договору між Ук­раїною і Росією;
—  яким було ставлення різних верств українського громадянства до союзу з Москвою.
Учні повинні вміти ана­лізувати історичні джерела та висловлювати свою точку зору на основі їх аналізу.
ХІД УРОКУ
Вступне слово вчителя
Сьогодні ми вивчатиме­мо дуже цікаву тему, знан­ня фактичного матеріалу якої допоможе нам зрозу­міти величезний пласт по­дальшої історії України.
Пропоную вам розгля­нути цей матеріал за допо­могою історичних джерел і фактів. Аналізуючи їх, вчи­туючись у них, кожен з вас по-своєму сприйме й переживе події більш як 300-літньої давності.
Запитання учням
Які проблеми, на вашу думку, ми повинні розгля­нути сьогодні на уроці?
(Обговорення можливих варіантів відповідей (див. «Учні повинні знати»)).
Чи є потреба у вивченні цієї теми? Обґрунтуйте свою точку зору.
Вислухавши варіанти, запропоновані учнями, підбиваючи підсумок розмо­ви з ними, вчитель повідом­ляє, що в грудні 2002 року виповниться 407 років з дня народження Б.Хмельниць­кого; оголошує мету робо­ти на уроці.
Учитель. Перш ніж пе­рейти до вивчення накрес­лених проблем, давайте спробуємо пригадати вже знайомі поняття^ Це допо­може нам у процесі вивчен­ня нового матеріалу.
Поняття для повторення: козаки; визвольна війна; Визвольна війна під прово­дом Богдана Хмельницько­го; козацька старшина; геть­ман; цар; Порта, Отто-манська імперія; Москов­щина; козацька республіка; битва під Берестечком; Білоцерківський мирний до­говір.
ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Розповідь учителя
Із самого початку по­встання Богдан Хмельниць­кий час від часу звертався до Москви з проханням в ім'я спільної православної віри прийти козакам на до­помогу в боротьбі з Поль­щею. Він погрожував навіть війною, якщо вона не по­дасть такої допомоги. Знач­ну роль у справі союзу України з Москвою відіграва­ло східне духовенство, вищі представники якого брали на себе посередництво між Б.Хмельницьким і царем. Але Москва реагувала надзвичайно обережно. Мос­ковський уряд відмовляв або відповідав загальними заявами, висилав хліб і сіль, але вичікував, не бажаючи розривати мир із Польщею.
Завдання І
На підставі міркувань, викладених у підручнику Н. Полонської- Василенко «Історія України» і наведе­них нижче, дайте відповіді на запитання.
1.  Чому, незважаючи на неодноразові звернення Ук­раїни із самого початку ви­звольної війни проти Поль­щі, Московщина не погод­жувалась на запропонова­ний союз у цій боротьбі?
2.  Чому лише після 1652 року такий союз проти Польщі набув реальних рис?
ПОЛІТИКА МОСКВИ ВІДНОСНО УКРАЇНИ
(Полонська-Василенко Л. Історія України: У 2 т. Т. 2: Від середини XVII сто­ліття до 1923 р. — К.: Либідь, 1992. -608 с. - С. 22—23)
«В.Ключевський так ха­рактеризував політику Москви супроти України: вона «протягом 6 років при­глядалася з нерухомою цікавістю, як справа Хмель­ницького, попсована тата­рами під Зборовом і Берес­течком, хилилася до упад­ку, як Україна пустошилася союзниками-татарами і люто-нелюдською усоби­цею, і нарешті, коли Украї­на вже знищилася дорешти, її прийняли під свою високу руку».
Наводячи цю цитату, М.Грушевєький пояснював справу так:
«Увесь хід історії Східної Європи міг би взяти інший і кращий напрямок, коли б Україна ввійшла в політич­ну унію з Москвою в початках своєї боротьбі з Польщею, ще повна сил, повна людності, не зневіре­ної в своїх провідниках і в піднятому ними ділі, здат­ною бути опозицією Моск­ви, обстояти себе в сій по­зиції і не дати себе зіпхну­ти на становище провінції. Московські політики може ненароком, а може й умис­но дали поборюкатись ук­раїнській козаччині з Польщею і дійти дійти до останнього обопільного зни­щення... аби ввійти з свіжи­ми силами між обезкровле­них противників і взяти ко­заччину вже не в роді рівно-рядного союзника, а підруч­ного, котрого можна було б звести до ролі прислужни­ка, підданого «холопа».
У Москві добре врахува­ли і другий бік питання. Союз з Україною був конче потрібний Москві з різних поглядів:
—  він відкривав шлях до Чорного моря і на захід;
—  він забезпечував Росії панування на сході;
—  головне — стратегіч­не становище України за­грожувало Москві або за­хопленням її  (України) Польщею, або союзом її з Туреччиною, чим не раз лякав  Москву Б.Хмель­ницький;
—  союз з Україною був дуже бажаний для Москви тим, що забезпечував її мілітарні інтереси. Україна мала 300 000 випробувано­го, досвідченого, найкращо­го на Сході Європи війська.
Всі ці умови робили союз з Україною конче не­обхідним для Москви.
Бесіда з учнями
1. Ви познайомилися з різними поглядами на це питання. Чому, на вашу
думку, Москва не бажала ба­чити Україну рівноправним союзником?
2. Що спільного в по­глядах  на  це питання В.Ключевського і М.Грушевського?
3.  Висловте власну дум­ку щодо цього питання.
Висновок
Зазнавши тяжких втрат у недавній війні з Польщею, московити воліли почекати, доки козаки й поляки не виснажать один одного, і вже тоді вдаватися до відпо­відних дій.
Після Берестецької бит­ви і Білоцерківського мир­ного договору став очевид­ним той факт, що подолати ворога самостійно Україні буде важко. Позаяк такий союз був конче потрібним для Москви, що видно з аналізу попереднього дже­рела, Москва й прийняла остаточне рішення.
Розповідь учителя
У 1653 році, коли ук­раїнці стали погрожувати тим, що віддадуть перевагу оттоманському варіанту, московити не могли більше зволікати з рішенням.
Запитання учням
Як далі розвивалися події?
Приклад розповіді учнів
Російський цар Олексій Михайлович скликав Земсь­кий собор, який вирішив укласти договір з Україною. Приймаючи це рішення, ро­сіяни сподівалися відібрати деякі захоплені Польщею землі, використати Україну як буфер проти Оттоманської імперії й взагалі роз­ширити свій вплив на Ук­раїну.
У 1654 році до Перея­слава приїхали московські бояри, щоб домовитися з Богданом Хмельницьким про союз. Вони обіцяли, що цар залишить Україні її те­риторіальну цілісність, не буде втручатися в управлі­ння державою, не збирати­ме ніяких податків, шану­ватиме українські звичаї, допомагатиме козакам у бо­ротьбі з поляками й татара­ми. У відповідь вони жада­ли одного: присяги ук­раїнців на вірність російсь­кому царю.
Богдан Хмельницький скликав козаків на раду, щоб з'ясувати, під яким госпо­дарем вони хотіли б жити. Висловлювались думки про те, що турецький цар спо­відує мусульманство і дуже утискає християн, кримсь­кий хан теж «невірний» і не раз зраджував українців, по­ляки переслідували право­славну віру і зневажали ук­раїнський народ. Найбільш імовірним союзником зали­шався московський цар. Та й українці доти не так добре знали про реалії російсь­кого житга за браком кон­тактів з Росією. Крім того, до України від самого по­чатку війни надходили обо­зи зі зброєю та продоволь­ством з Росії.
Проте Богдан Хмель­ницький, боячись зради з боку російського царя, зажа­дав, щоб той присягнув, що додержить своїх обіцянок. Та бояри відмовили йому, мо­тивуючи це тим, що російсь­кий цар є самодержець і своїм підданим не присягає.
3 огляду на те, що тоді саме розпочався наступ на Україну поляків і татар, Б.Хмельницьким був зму­шений погодитись на союз із Москвою, і московські посли почали приймати у населення України присягу на вірність московському цареві (відмовляючись від його імені присягнути ук­раїнському народові).
Завдання 2
На підставі суджень, висловлених у підручнику Д.Дорошенка «Історія Ук­раїни»  і підручнику І.Мішиної «Всесвітня історія: епо­ха становлення сучасної ци­вілізації (кінець XV—поча­ток XX ст.)» спробуйте з'я­сувати, як ставилися до со­юзу з Москвою:
а)  українське духовен­ство та окремі полковники;
б) український гетьман та козацька старшина.
Відповідь оформіть у вигляді таблиці (див. унизу).
1. СТАВЛЕННЯ ДО СОЮЗУ З МОСКВОЮ
(Дорошенко Д. Історія України: 3 мшютками: Для школи й родини / Нередм. та комемт. В.А. Смолія, В.М.Рички. — Ж.: Освіта, 1993. -  238  с.: іл.. – С.120)
«Далеко не все українсь­ке громадянство згодне було на унію з Москвою. Відомий козацький ватажок — полковник Богун та ще дехто зі старшини не захо­тіли присягати Москві. Київське духовенство з митрополитом на чолі та­кож було дуже проти спілки з Москвою, і коли йому довелось-таки прися­гати, то «за слізьми світу не бачило», як оповідає су­часник.
Занадто велика різниця у громадському ладі й куль­турі була поміж Україною і Москвою, щоб ця спілка могла довести до добра для України. На Московщині вже давно встановився са­модержавний царський лад, всі стани були зрівняні в своїм безправ'ї перед царсь­ким деспотизмом; над селя­нами тяжіла кріпаччина. Культура стояла дуже низь­ко і мала всі ознаки азіатсь­кої замкненості, суворості, певної відчуженості від усь­ого іноземного, великого ре­лігійного фанатизму, зі страшною нетерпимістю до чужої віри. В Україні — ви­борний уряд від останньо­го сільського отамана до гетьмана, вільні взаємини з усім культурним світом, ве­лика охота до європейської освіти, свобода слова, дум­ки й друку. Не диво, що ця ненатуральна спілка азіатсь­кої деспотії з вільною ко­зацькою республікою дуже скоро почала відчуватися своїми прикритими сторо­нами».
2. СТАВЛЕННЯ ДО СОЮЗУ З МОСКВОЮ
(Мішина І., Жарова Л., Міхеєв А. Всесвітня історія: епоха становлення сучасної цивілізації (кінець XV—початок XX ст.). — К.: Генеза, 1994. - 352 с).
«Кожна зі сторін по-своєму оцінювала умови со­юзу, беручи до уваги свої зовнішньополітичні інтере­си і можливості. Уряд Ук­раїни вважав, що він іде під братерську опіку московсь­кого православ'я за збере­ження політичної незалеж­ності. У відповідь він ви­магав від царя Олексія Ми­хайловича військової допо­моги в боротьбі з Польщею за возз'єднання всіх украї­нських земель під спадко­вою владою українського гетьмана».
Бесіда з учнями
1.  Чи справді одностай­ним було бажання українців приєднатися до Росії?
2. Чи могла Україна обій­тися без союзу з Москвою? З якою із держав світу, бу­дучи на місці Б.Хмельниць­кого, ви вступили б у союз?
Висновок
Ставлення до союзу з Москвою серед різних верств українського грома­дянства було неоднаковим. Окремі полковники та київ­ське духовенство було про­ти цього союзу, слушно га­даючи, що він накине за­шморг на всі права й вольності козацького народу. Гетьман же із козацькою старшиною висловлювали­ся за союз, розглядаючи його лише як військову спілку у боротьбі з Поль­щею. Вони були впевнені, що в цьому союзі Україна збереже політичну неза­лежність.
Розповідь учителя
Опісля Переяславської Ради українські посли по­їхали до Москви і там скла­ли умову між Україною і Московщиною. Договір цей відомий як «Березневі статті» 1654 року.
У них передбачалося: пра­во українців обирати старших зі свого кола і саме через них вносити податки до царсь­кої казни (ст. 1); розміри платні від царського уряду

Верстви українського громадянства
Ставлення до союзу з Москвою

Позитивне
Негативне
Духовенство


Окремі полковники


Гетьман і старшина



козацькій старшині (ст. 2); пожалування козацькій стар­шині млинів «для прогодо­ваний» (ст. 3); розміри вит­рат казни на козацьку арти­лерію (ст. 4); право Війська Запорозького мати диплома­тичні зносини з іншими дер­жавами, крім Туреччини і Польщі (ст. 5); затверджен­ня маєтків київського мит­рополита (ст. 6—7); відправ­лення російських військ під Смоленськ і на польський кордон (ст. 8); розміри платні козацькій стар­шині, про яку не йшло­ся у ст. 2, та рядовим козакам (ст. 9); наказ донським козакам не по­рушувати     миру     з Кримським ханством, доки воно буде союзни­ком Війська Запорозько­го (ст. 10); забезпечен­ня порохом і провіантом козацьких залог у фор­теці    Кодак і Запо­розькій Січі   (ст. 11).
Окремо після всіх статей визначалася за­гальна чисельність ко­зацького війська (реєстр) — 60 тисяч осіб, а також те, що ук­раїнці самі між собою мають з'ясувати, хто козак, а хто мужик.
Бесіда з учнями
і. Уважно проаналізуй­те зміст березневого дого­вору 1654 року. Доведіть, що ним узаконювалося входження України до скла­ду російської держави на правах широкої автономії.
2.  Які положення угоди особливо обмежували пра­ва України?
3.  Які умови договору уклали б ви, будучи на місці Б .Хмельницького?
Висновок
«Березневі статті» в своїй основі визнавали існуван­ня самостійної держави — Гетьманщини, яка повинна була мати республіканську форму правління.
Розповідь учителя
Хоч «Березневі статті» визнавали існування української самостійної держави, однак ми знаємо, що на­справді події розвивалися по-іншому.
Цікаву оцінку «Березне­вим статтям» дає М.Аркас в «Історії України-Русі». Це джерело допоможе нам з'я­сувати, чому ж не викону­вались умови «Березневих статей».
Завдання 3
За допомогою наведено­го джерела визначте причи­ни протиріч, які виникли між урядами України і Московії одразу ж після Пере­яславської ради.
ОЦІНКА «БЕРЕЗНЕВИХ
СТАТЕЙ»
(Аркас М. Історія Украї­ни-Русі. — С. 205)
«Це були головні умови, стверджені царем Олексієм Михайловичем того ж таки 1654 року в місяці березолі (марті). Цю дуже важну справу зроблено було з боку Хмельницького і козаків зовсім недбало і нерозум­но, і добре обмірковано було з боку Московського уряду. Статті було списано не дуже ясно, і Московсь­кий уряд незабаром по-свойому почав їх перекручувати. Дуже неясно було списано про політичні пра­ва України: не було сказано ясно, чи має право гетьман пересправлятися з чужими державцями. Військо ко­зацьке (60 тисяч) мусило ви­ходити на царську службу за жалування, котре мали давати йому з городського доходу. Але хто і як буде управляти фінансами (гро­шовими справами) на Ук­раїні, про це в умові нічого не згадано. В умові було признано тільки два стани: ко­зацький та міщансь­кий. Через те коли приїхали робити пе­репис, то простий народ, боячись, щоб не довелось поверта­тись у кріпацтво, увесь записався у міщане, і в списках зовсім не сказано, чи має право московсь­ке військо входити в українські міста. А тим часом зараз же після умови впуще­но було чотирьох воєвод з військом московським у Київ, Чернігів,    Ніжин, Переяслав, і з цього почалися непорозу­міння і сварки». Бесіда з учнями
1.  Чим пояснити від­сутність конкретності у формулюванні положень «Березневих статтей»?
2.  Чи погодились би ви поставити свій підпис під цим документом у тогочас­ному формулюванні?
Висновок
Основною причиною протиріч, які виникли після Переяславської Ради, стала нечіткість формулювань ба­гатьох положень «Березне­вих статтей», чим почав ко­ристуватися московський уряд з метою поневолення України.
Запитання учням
А як розвивалася б Ук­раїна, якби вона не підпи­сала угоди з Росією?
Завдання 4
Розділившись на 2 гру­пи, спробуйте довести, що:
/ група:
— союз із Росією був не­обхідністю, і можливим він був лише з нею;
—  Україна не змогла б надалі існувати без Росії;
// група:
—  союз із Росією — це не розв'язання проблеми;
—  Україна могла б обій­тися без Росії, адже в неї була можливість укласти договори з іншими держа­вами.
Кожна з груп пробує об­ґрунтувати певну точку зору. Якщо хтось із учнів І групи переконано стоїть на позиції учнів II групи або навпаки, він має право до початку імпровізованої прес-конференції пересісти до своїх однодумців.
Учитель. Безперечно, ми могли б довго дискутувати з цього приводу, але фак­том є те, що союз був ук­ладений саме з Росією. Підписання Переяславської угоди стало поворотним пунктом в історії України, її доля в усьому — доброму й лихому — відтепер була невід'ємно пов'язана з до­лею Росії.
ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Завдання учням
На дошці написані по­няття. Подумайте і скажіть, до якої теми вони є опо­рою?
Поняття: Переяславська Рада; Березневі статті; мож­ливі союзники: Крим, Мол­давія, Туреччина, Росія, Угорщина, Швеція; доля України у складі Росії.
Відповідь. Названі по­няття відносяться до теми сьогоднішнього уроку.
Завдання
Клас ділиться на пари.
Учитель. Кожній парі буде вручена картка зі сфор­мульованим у ній завдан­ням.
Протягом 2 хвилин ви поміркуєте над завданням, обміняєтесь думками один з одним (у парі) щодо мож­ливої відповіді.
Кожна пара повинна обов'язково проговорити відповідь на поставлені запитання. Через 2 хвилини хтось із пари звітуватиме перед класом. Хто конкрет­но відповідатиме на постав­лене запитання — я не знаю, тому кожен у парі готуєть­ся до відповіді. Якщо ж якась пара не впорається зі своїм завданням, воно буде адресоване класу і хтось із вас отримає можливість реалізувати себе через відповідь на додаткове за­питання.
Завдання 5 (однакове для всіх груп)
З точки зору учасника дайте відповідь на питан­ня.
• До чого привів союз України з Москвою?
Через 2 хвилини заслу­ховують відповіді кількох пар на запитання. Виявляється, воно було однако­ве у всіх.
Учитель. Лишенько, оче­видно, я помилився, бо ж заготовив для вас картки з різними завданнями. Як же бути?
Діти пропонують роз­глянути згадану проблему.
Учитель. Гаразд, тим паче, що це одне з опорних понять уроку, над яким ми ще не працювали.
Можливі варіанти відпо­відей учнів
Союз України з Росією мав такі наслідки:
—  повне поневолення України (ліквідація козаць­ких вольностей, поява в Ук­раїні кріпосного права);
—   національні, куль­турні, мовні утиски ук­раїнців;
—  ліквідація української церкви як такої;
—  створення умов, за яких кращі сили України змушені були працювати в Росії й на Росію;
—  значна частина ук­раїнців у пошуках кращого життя в наступні століття покинула Україну й виїха­ла за кордон;
—   Україна не змогла піти шляхом самостійного розвитку, а стала російсь­кою околицею;
—  вступ України 1924 р. до складу СРСР.
Висновок
Учитель. Союз України з Москвою призвів до втра­ти Україною самостійності, державності, самобутності свого розвитку.
І лише 24 серпня 1991 року Україна, проголосив­ши свою незалежність та створення самостійної ук­раїнської держави, відкри­ла нову сторінку в своїй ба­гатостраждальній історії. Ми з вами є і будемо її творцями!
«Історія — це ліхтар у майбутнє, що світить нам з минулого», — як актуально звучать сьогодні ці слова відомого українсько­го історика В.О.Ключевського! В процесі розбудови самостійної української держави слід пам'ятати уроки минулого, знати свою історію і не забувати її героїв!
Звучить пісня «Історія — українська дума».
Підбиття підсумків уро­ку, виставлення й мотивація оцінок
Домашнє завдання: опра­цювати програмовий мате­ріал за підручником.
Рекомендована літерату­ра з теми
1.  О.Субтельний. Украї­на. Історія.
2.  Д.Бантиш-Каменський. Історія Малої Росії.
3.  І.Крип'якевич. Вели­ка історія України.
4.  І.Крип'якевич. Історія українського війська.
5. М.Костомаров. Історія України в життєписах ви­значніших її діячів.
6. М.Костомаров. Богдан Хмельницький.





Якименко О. Р.
Переяславська рада 1654 року:
помилка чи історична необхідність?.
Оцінювальна дискусія
На попередньому уроці вчитель до­ручає учням підготувати виступи з питань теми, що досліджується, і використати отриману інформацію уроці під час дискусії. Теми виступів були запропоновані вчителем так, щоб учні могли висловити ставлен­ня до Переяславської ради від імені представників різних верств насе­лення і країн. Клас ділиться на гру­пи відповідно до тем виступів і гру­пу експертів, яка буде відстоювати протилежну точку зору {група готу­ється вчителем).
 1-а група: Гетьман і старшини.
2-а група: Запорозькі козаки і се­ляни.
3-а група: Українська православна церква.
4-а група: Урядовці з Москви.
5-а група: Урядовці з Польщі.
6-а група: Туреччина і кримські та­тари.
7-а група: Експерти.
Кожній групі слово для виступу на­дається по черзі.
1-а група. Богдан Хмельницький підтримував дипломатичні відноси­ни з Москвою, починаючи з 1648р. Обидві сторони обмінялися 25 по­сольствами та послами. Це свідчить про те, що ідея військово-політич­ного союзу між Гетьманщиною і Московським царством не була випадковою. Хмельницький напо­лягав на союзі з Москвою. Подаль­ше мирне співіснування України з Польщею було неможливе, тому Переяславська угода 1654 р. з мос­ковською владою була конче необ­хідною.
Група експертів. На той час Національно-визвольна війна роз­глядалася правлячими колами як козацько-селянський бунт. Хмель­ницький був людиною свого часу, атому наприкінці свого гетьману­вання він почав тяжіти до монархіч­ної влади. У такій якості Хмель­ницького ні в Москві, ні в Європі ніколи б не визнали.
2-а група. Українські селяни чіт­ко розуміли, що краще бути холо­пом у московського боярина, ніж худобою у польського пана. Запо­рожці — це вчорашні селяни, що прагнули позбутися польського яр­ма. Український селянин не вагався за вибором: Крим, Туреччина чи Московія. Головне — це мир, земля та рідна віра.
Група експертів. Запорожці у своїх листах радили Хмельниць­кому обережно ставитися до Моск­ви. Маючи досвід панування Поль­щі, вони знали, чого від неї чекати. Відрив від Польщі в бік Москви був фатальною помилкою.
3-а група. Переважна частина православного духовенства на чолі з ніжинським протопопом Макси­мом Филимоновичем сприйняла українсько-російську угоду як дов­гоочікуване возз'єднання. Вони на­віть й думати не хотіли про повер­нення у католицьке ярмо чи під мо­гутню руку Аллаха.
Група експертів. Бог надсилав знамення з наближенням часу до укладення союзу. Так, дерев'яний шматок від розірваного ядром воза влучив у голову сину Богдана — Тимоша та поранив його на смерть. Бог попереджав українців.
4-а група. Союз був потрібний Москві, бо відкривав шлях до Чор­ного моря і далі — на Захід. Україні цей союз був також потрібний -- во­на прагнула його, наче ковтка сві­жого повітря.
Група експертів. «Москва вда­ло використовувала помилки Хмельницького, щоб якомога ширше реа­лізувати свій вплив на українське життя», — писав Дорошенко у книзі «Нарис історії України».
5-а група. Поляки поводилися з українцями під час Визвольної ві­йни 1648-1657 рр. дуже жорстоко. Так, під час битви під Ахматовим
29-30 січня 1655 р. за наказом поль­ського воєноначальника Чернець­кого було знищено 16 тис. мирних жителів.
Група експертів. Польща була однією з наймогутніших держав Єв­ропи. Про це не міг не знати Б. Хмельницький. Піднявши по­встання проти Речі Посполитої, гетьман вже із самого початку війни був приречений потрапити у «глу­хий кут», вихід із якого був можли­вим лише в союзі з Москвою.
6-а група. Турки і татари дотри­мувалися політики вичікування і не були зацікавлені у перемозі жодної зі сторін, довівши це своїми зрада­ми під Зборовом (1649 р.), Берес­течком ( 1651 р.) і Жванцем (1653 р.). Підтримуючи то Польщу, то Украї­ну, вони дбали лише про власну ви­году, бо війна була основним джере­лом прибутку цього «дикого» наро­ду. Тимчасові союзи з татарами не мали ніякої перспективи.
Група експертів. Дізнавшись про договір між Україною і Моск­вою, Кримське ханство із зрадливо­го союзника перетворилося на не­безпечного ворога українського на­роду.
Вчитель пояснює учням, що чітко визначитися стосовно того, чи була Переяславська рада помилкою, чи то була історична необхідність, на­віть сьогодні неможливо. Історики завжди трактують цю подію залеж­но від політичних поглядів, яких вони дотримуються.
Учитель звертається до груп.
1.    Чого ми досягай?
2.    Чи поглибили ми знання з об­говорюваної проблеми?
3.    Ми з вами намагалися розгляда­ти історичні події, дотримую­чись принципів історизму. На­скільки нам це вдалося?




Шамрай О.
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У II ПОЛОВИНІ XVII ст.
Урок-КВК
Мета: повторити й узагальнити вивчене, підвищити пізнавальну активність учнів, розвивати навички індивідуальної та групової підготовки до уроку, роботи з додатковою літературою.
Обладнання: карта, портрети гетьманів, схеми битв Національ­но-визвольної війни, пісні, вірші.
Тип уроку — урок-КВК.
Перед уроком за 2 тижні учні ознайомлюються з темою і от­римують індивідуальні та гру­пові завдання, список літерату­ри для вивчення. Учні класу поділяються на 2 команди.
ЕТАПИ УРОКУ
ДІЯЛЬНІСТЬ УЧИТЕЛЯ
ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВ
ФОРМИ РОБОТИ
1. Повторення вивченого матеріалу (5хв)
Пропонує тестові завдання (додаток 1). Можлива гра «Історичний хокей»
Відповіді на тести. За кожну правильну відповідь — кольорова картка
Тести
2. Брейн-ринг (12 хв)
Дає завдання (письмові) командам: а) довести, що Гадяцька унія була нереальним проектом; б) дати порівняльну характеристику І.Сірка і Дмитра Дорошенка; в) учні отримують схему однієї з битв визвольної війни та завдання — згадати її назву і розповісти про неї коротко, але образно, використовуючи художню літературу
Після колективного обговорення доводять свою думку, обґрунтовуючи її. Роблять відповідні записи в зошитах. Робота з пам'ятками. Розповідь про одну з битв, її героїв з використанням віршів, народних дум, прислів'їв
Колективна робота. Усні відповіді. Робота з художньою літературою
3. Відгадування загадок (7 хв)
Пропонує історичні загадки (дода­ток 2) і підбиває підсумок
Відгадують історичні загадки, обмінюються питаннями-загадками (по 3-4)
Загадки
4. Конкурс капітанів (Зхв)
Завдання: за встановлений час написати назви творів, у яких висвітлюються героїчні сторінки козацької історії
Колективно, одночасно з капітанами, письмово готують відповіді, які також зараховуються
Міжпредметний зв'язок
5. Домашнє завдання (12 хв)
Підготовка до рольової гри «Підписання угоди з Москвою у 1654 р.»
Беруть участь у рольовій грі. Може розігруватися сцена суперечки між Б.Хмельницьким і І.Богуном або засідання козацької ради (додаток 3)
Дискусія, рольова гра
6. Підсумки
Підбиває підсумки КВК, виставляє оцінки за отриманими рейтинговими картками

Рейтингове оцінювання знань

ДОДАТОК 1
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
1. Скільки козаків складали реєстр після Зборівської угоди? (40 тис.)
2. Яку битву Б.Хмельницького порівнювали з битвою під Каннами? (Битву під Батогом.)
3.Хто зі сподвижників Хмельницького не присягав на вірність російському цареві у 1654 р.? (І.Сірко, І.Богун.)
4.З якого часу Україна офіційно отримала назву «Малоросія»? (Після Переяславської угоди.)
5. В якому році відбулася Конотопська битва? (1659р.)
6.  Які козацькі ради отримали назву «чорних»? (Ті, на яких були присутні селяни, міщани і духовенство.)
7.  Який зміст Андрусівського перемир'я? На скільки років його підписано? (Поділ України на Правобережну і Лівобережну; Запорожжя підпорядковується водночас і королю, й цареві; через два роки Київ мав перейти під владу Польщі. На 13,5років.)
8.  Кого з гетьманів називали «сонцем Руїни»? (Юрія Хмельницького.)
9. За якого гетьмана столицею став Батурин? (За Д.Многогрішного.)
10.  Які міста були козацькими столицями? (Чигирин, Гадяч, Глухів, Ніжин.)
11.  Хто з гетьманів уславив себе у битві під Хотином і був там тяжко поранений? (П. Сагайдачний.)
12. З якими країнами мав дипломатичні       стосунки Б.Хмельницький? (З Англією, Австрією, Венецією, Валлахією та Трансильванією, Молдавією, Швецією, Росією,  Оттоманською Портою, Кримом.)
13.  Який вигляд мав прапор часів Війська Запорозького?
14.  Який твір XVI ст. називають Першокнигою? (Пересопницьке Євангеліє.)
ДОДАТОК 2
ІСТОРИЧНІ ЗАГАДКИ
1. Студент, гетьман, чернець, в'язень. Це... (Юрко Хмельниць­кий.)
2.  За походженням німець, православний архімандрит, наглядач за написанням «Синопсису». (Інокентій Гізель.)
3.  Турецький султан називав його шайтаном і у своєму фірмані (наказі) розпорядився молитися в мечетях за його загибель. Хто це? (І. Сірко.)
4.  Після складання булави був воєводою у В'ятці. Його правнучка Наталя Гончарові була дружиною О.Пушкіна. (П.Дорошенко.)
5.  Один з відомих дослідників запорозького козацтва, зображений у ролі писаря на полотні І.Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». (Д.Яворницький.)
6.  Цьому гетьману російський цар першому надав титул боярина. (І.Брюховецький.)
7.  Батько і син були викладачами Острозької школи і видатними вченими. (М. і Г. Смотрицькі.)
8.  Літературний діяч, поборник православ'я, 40 років прожив на Афонській горі в Греції. (І.Вишенський.)
9.  Молдаванин, митрополит України, засновник Києво-Могилянської академії. (П.Могила.)
ДОДАТОК З
РОЛЬОВА ГРА
«ПЕРЕЯСЛАВСЬКА РАДА»
Дійові особи: Історик, Богдан Хмельницький, Іван Богун, ко­зацька старшина, російські посли, кобзарі.
Кобзар. Зажурилася Хмель­ницького сива голова, бо спли­ває кров'ю Україна і лишився він без спільників. Немає довіри ні турецькому султану, ані кримсь­кому хану. А ляхи прокляті на­ступають тепер під проводом са­мого польського короля. Знову козаки стали під знамена геть­мана, знов билися славно, по­викидали басурманів з України милої. І шле тоді Хмельницький лист до московського царя, щоб прийняв Військо Запорозьке під свою протекцію.
Історик. 1 жовтня 1653 р. у Москві на Земському соборі ви­рішено: «Гетьмана Богдана Хмельницького і все Військо За­порозьке разом з містами і зем­лями прийняти». До України спорядили велике посольство на чолі з боярином Бутурліним.
Вечір 6 січня 1654 року. Зібралась генеральна старшина. Присутній був і Хмельницький.
Гетьман. Панове полковни­ки,   сотники!   Між   нами,
військом кошовим і родовим, брані не було, тільки брат за бра­та, а товариш за товариша, вірно і любовно всі вкупі жили. Вам відомо, що вже 6 років живемо в безперестанних кровопролит­тях з братнім російським наро­дом. До нас прибули російські посли. Чекаю від вас поради, як бути? Голоси:
Батьку-гетьмане, будь обережний і розсудливий.
Як би не вийшло чогось недоброго від цієї протекції неньці Україні! Чи не зашкодить це правам і вольностям козацьким?
Хмельницький (до Богуна). А що скажеш ти, брацлавський полковнику, славний отамане?
Богун. Здається мені, що не­щиро чинить московський цар, треба взяти з нього присягу, що він не порушить прав і вольностей козаків. І надасть старшині права на маєтності. Так я думаю.
І. Сірко. Обдурить нас мос­ковський цар, ох, обдурить!
Уманський полковник Йосип Глух. Особисто я зі своїм пол­ком присягати не буду.
Історик. Зашуміла, заспере­чалася генеральна старшина. Замислився, схиливши голову, Богдан.
Хмельницький. Боюся, що не витримаємо нового натиску по­ляків, не дамо доброї відсічі й втратимо славне військо козаць­ке. Разом з Москвою всіх по­б'ємо ляхів, станемо на ноги і будемо самостійними. Не мо­жуть скривдити нас брати-християни. Це ж не бусурмани, а брати наші!
Російські посли. Цар московсь­кий слово приймає і обіцяє бо­ронити й захищати Богдана Хмельницького та все Військо Запорозьке. Царське слово пере­мінне не буває.
Голоси старшини. Волим під московського царя, царя право­славного.
Історик. 8 січня 1654 року в Переяславі на Євангелії прися­гали гетьманська старшина, ко­заки різних полків, разом 284 особи. Після цього присягу російському цареві було складе­но ще у 117 містах та містечках України. Так було укладено во­єнно-політичний союз України і Московії.




І.ШИНКАРЕНКО
ІВАН СІРКО - ОРГАНІЗАТОР БОРОТЬБИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ З ІНОЗЕМНОЮ АГРЕСІЄЮ.
Зустріч біля козацького багаття.
Мета — засвоїти зміст періо­ду другої половини XVII століття як етапу самовідданої боротьби українського народу за волю на прикладі особистості Івана Сірка — кошового отамана Запорозь­кої Січі.
Завдання для учнів:
1)   запам'ятати основні воєнні операції другої полови­ни XVII ст. і уміти встановити їх значення;
2) формувати уміння давати розгорнуту характеристику істо­ричних діячів, визначати їх роль і місце в історичному процесі;
3)  аналізувати невеликі за обсягом історичні джерела (ок­ремі учні);
4)  готувати повідомлення і виступати перед однокласника­ми, самостійно працювати з різними джерелами інформації;
5) навчитися пишатися свої­ми предками — справжніми пат­ріотами України.
Обладнання: настінна карта «Україна в XVII ст.», портрет І.Сірка, репродукція картини І.Є.Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». На дошці — слова історика Д.Яворницького: «Іван Сірко являв собою колосальну особистість се­ред усіх низових козаків... в усі часи історичного існування За­поріжжя».
Форма проведення уроку — зустріч біля козацького багаття, її можна провести в кімнаті ко­зацької слави, що є в деяких школах, у залі краєзнавчого му­зею, нарешті, у звичайному класі, створивши в ньому відповідну обстановку: столи розстав­лені по колу, в центрі імітація багаття, у класній кімнаті — зоб­раження предметів козацької ста­ровини.
Проведенню уроку передує велика підготовча робота. Учитель відбирає групу учнів, ко­жен з яких на уроці має зіграти свою роль: військового історика, мистецтвознавця, психолога, по­літолога, дипломата, фольклори­ста (на кожну роль — по 1-2 особи). Під керівництвом учи­теля вони ознайомлюються з різними джерелами інформації, готують повідомлення, щоб ви­ступити з ними перед товариша­ми (список літератури наведено нижче). До підготовки уроку може бути залучена група оформлювачів.
Література
1.  Крип'якевич І. Коротка історія України. — Львів, 1990.
2. Мірошник Л.Г. Боротьба за українську державність (XVII ст.). — К., 1995.
3.   Іван  Сірко  /  Упор. ВЛ.Чуйка. — К., 1992.
ХІД УРОКУ
I.  Вступне слово вчителя
(З хв.). Він оголошує тему, місце і роль уроку в курсі, визначає цілі та завдання уроку. Зокрема, учитель загострює увагу на тому, що на цьому уроці форма здо­буття історичних знань не зовсім звичайна: історичну епоху учні пізнаватимуть через історичну особистість, що надала цій епосі своєрідного забарвлення.
II. Рольова гра «Біля козаць­кого багаття». Учитель повідом­ляє правила гри, її учасники — всі учні. Це військові історики, мистецтвознавці, психологи, по­літологи, дипломати, фольклори­сти (ці ролі готувалися зазда­легідь). А також — історики, до­слідники історії XVII ст. Усі вони зібралися біля вогнища, щоб познайомитися з найбільш яс­кравим представником епохи — кошовим отаманом Запорозької Січі Іваном Сірком і через істо­рію його життя та діяльності скла­сти уявлення про українську історію цього періоду. В ході гри всі учасники роблять записи в робочих зошитах. Вони попереджені: по закінченні гри буде дано письмове завдання.
• Слово має історик (будь-хто з учнів, тому що завдання співзвучне домашньому завдан­ню). Він дає коротку характерис­тику політичного становища України в період Гетьманщини. Характеризує її відносини із сусідами. Відповідає біля карти.
Слово має військовий істо­рик, що характеризує Запорозь­ку Січ як військову організацію, здатну захистити українські землі й Московщину від іноземної аг­ресії. Називаються характерні риси козацького війська:
а)   численність (до  14— 15 тис);
б) чітка організація (гетьман — полки — сотні — десятки);
в) дисципліна;
г) демократизм — виборність командних посад;
ґ) наявність піхоти, що во­лоділа стрілецькою, артилерійсь­кою, холодною зброєю;
д) флот, що складався з 80— 150 «чайок»;
є) прагнення війська більше до слави, ніж до здобичі, го­товність до небезпеки.
Військовий історик відзна­чає, що в походах проти Туреч­чини і Кримського ханства найяскравіше виявився військо­во-організаторський талант І.Сірка. Повідомляє  найяс­кравіші факти його біографії.
Біографія І. Сірка
Народився на Слобідській Україні, під Харковом. Дата на­родження невідома. Був непись­менним. Учасник Визвольної війни. На історичній арені з'я­вився у званні козацького по­лковника і протягом 26 років (1654—1680) фігурував і в по­літиці, й у військовій справі. Брав участь у 55 битвах і тільки в 3 або 4 не здобув перемоги. При цьому він був надзвичайно хоробрим і спритним: з десятка­ми козаків розбивав сотні во­рогів, а із сотнями молодців перемагав полки. Його ім'я оточу­вав ореол непереможності, воро­ги боялися його більше, ніж вог­ню, бурі, мору.
Найбільш вдалими були такі його походи:
1675 р. — спільний похід І. Сірка, донських козаків та чер­кесів проти турків і татар;
1667 р. — похід на Крим, узяття Кафи, звільнення 2 тис. невільників;
1677 р. — перемога над тур­ками в першому Чигиринсько­му поході;
1679 р. — похід у пониззя Дніпра, руйнування турецьких укріплень.
•  Слово має політолог, що характеризує відносини І. Сірка з владою.
Після того як у 1672 р. Дем'ян Многогрішний був позбав­лений гетьманської булави, Сірко, бачачи, які нікчемні люди стають гетьманами, вирішив бо­ротися за булаву для себе особи­сто. У Москві вирішили не до­пустити цього, тому що, маючи багато військових чеснот, І. Сірко прагнув до повної незалежності й мав «ненадійний» характер. Московській владі зробили по­слугу особисті вороги Сірка, яким вдалося зненацька напасти на нього, коли він був без війська, полонити і відправити до Моск­ви. Звідти небезпечний полков­ник був висланий у Тобольськ. Однак навесні 1672 р. 300000 турків перейшли Дунай і оточи­ли польське місто Кам'янець. Росія і Польща вирішили боро­тися з ворогом спільно. Польський король М.Вишневецький, а потім і запорожці відправили Олексію Михайлови­чу прохання повернути Сірка в Україну, «тому що в нас іншого такого польового воїна і бусур­манів гонителя немає...»
Цар дарував І. Сіркові волю, але змусив його в присутності патріарха Питирима і думних людей присягнути на вічну службу цареві.
•  Слово має дипломат. Він відзначає, що І.Сірко підтриму­вав зв'язки з російським царем, польським королем, турецьким султаном, кримським ханом, мол­давським господарем і нерідко на Січі закручував такі вузли, які потім доводилося розв'язувати в Москві чи у Варшаві, у Бахчисараї чи в Константинополі. Він діяв у найскладніший момент, коли Україна відокремилася від Польщі й ще не злилася з Росією.
•   Слово має психолог, що характеризує особливості харак­теру І. Сірка.
Сірко — це справжній тип за­порожця. Хоробрий, відважний, завзятий, не завжди вірний своїм союзникам. Любив погуляти і добре випити. Міг показати своє козацьке молодецтво. Він міг мо­ментально захопитися новою справою, а потім відмовитися від неї й прийти до іншого рішення. Він говорив: «Нестаток закон міняє», — і часто діяв відповідно до цієї приказки. Сірко, як справжній запорожець, вважав себе людиною вільною і ні від кого не залежною, людиною, що за­лишала за собою право вирішу­вати питання війни і миру й са­мостійно встановлювати стосун­ки з ближніми та далекими сусі­дами. Усе життя Сірко воював, але, попри це, не озлобився на людей. Він відзначався велико­душністю, рідкісною безкорисли­вістю і тому ніколи не пересліду­вав слабкого ворога. У мирний час він ніколи не брав здобичі. Завж­ди відстоював православну віру, незалежність людини, піклувався про звільнення з турецької й та­тарської неволі якомога більшого числа християн, незалежно від того, були це великороси, ук­раїнці, поляки чи литовці.
•  Слово має мистецтвозна­вець. Він розкриває історичний сюжет і особливості роботи ху­дожника І.Є.Рєпіна над карти­ною «Запорожці пишуть листа турецькому султанові».
•  Фольклорист аналізує зміст численних легенд про Івана Сірка («Як Сірко татар переміг», «Сила Сіркової руки», «Як Сірко умирав» та ін.).
Учитель (підбиває підсумок розмови). Смертні усі. Навіть ге­рої. Іван Сірко помер у серпні 1680 р. Похований біля Чортомлицької Січі (нині — Дніпро­петровська область). На могилі його насипали курган і постави­ли каменя. Коли Дніпрові води стали загрожувати могилі, слав­ного полковника перепоховали в Нікопольському районі. Череп Сірка передали в лабораторію Герасимова для відновлення істо­ричного вигляду героя.
•  Слово має політолог, що наводить різні думки сучасників про І. Сірка.
І свої, й чужі вважали його людиною видатного військово­го таланту. Польський король говорив про нього: «Сірко — воїн славний і в ратній справі ве­ликий мастак».
Українські літописці Грабянка, Самовидець, Величко нази­вали його сильним і великим проводирем.
Інші історики порівнюють його з Чингісханом чи Тамерланом.
Татари називали Сірка «урус-шайтаном», тобто руським дия­волом, а татарські матері лякали його ім'ям своїх дітей. Турець­кий султан наказав молитися в мечетях про його загибель.
III.  По закінченні розмови вчитель пропонує учнем скласти резюме (фр.) — короткий виклад біографії І. Сірка за планом.
План
1. Дати життя.
2. Діяльність.
3. Чим прославився в історії.
4. Особистісні якості.
(За відсутності часу цю ро­боту можна задати додому.)
IV.  Оцінювання роботи на уроці. Після перевірки резюме виставляються оцінки за пись­мову роботу (за бажанням).
V. Домашнє завдання:
а)  ознайомитися зі змістом підручника: Сергієнко Г., Смолій В. Історія України. — К., 1995.-С. 179-181;
б) скласти свою легенду про І.Сірка, відбивши в ній історичні факти й особистісні якості героя (за бажанням).




Соловйова Л. І.
Запорозька Січ у II половині XVII століття. В. Малик. Уривок з роману «Фірман султана».
Інтегрований урок.
Мета уроку: розглянути становище та з'ясувати роль Запорозької Січі в подіях другої половини XVII ст.; використовуючи уривок із твору В. Малика, ознайомити з бороть­бою українського народу проти ту­рецько-татарської агресії; розвива­ти вміння аналізувати історичні явища та давати характеристику іс­торичним діячам та художнім обра­зам за допомогою історичних джерел та літературних творів, вдосконалю­вати навички роботи з історичною картою, текстом твору; виховувати повагу до традицій українського на­роду в боротьбі за свою свободу.
Тип уроку: вивчення нового мате­ріалу.
Обладнання: портрет І. Сірка, істо­ричні атласи, малюнки учнів, репродукція картини І. Рєпіна «Запо­рожці   пишуть   листа   турецькому султану».
ХІД УРОКУ
...Загудів степ запорозький,
Як Чорнеє море,—
Понеслися запорожці
Облавою в поле...
Ой, не вітер в полі грає,
Не орел літає —
Ото ж Сірко з товариством
По степу гуляє!
(З народної пісні)
І.   Організація класу План уроку з історії
1.    Запорозька Січ у складі Геть­манщини.
2.    Участь запорожців у війнах про­ти Польщі, Османської імперії та Кримського ханства.
3.    Кошовий отаман І. Сірко.
План уроку з української літератури
1.    Короткі відомості про письмен­ника.
2.    Зображення  одного з епізодів боротьби козаків.
3.    Значення боротьби козаків з ту­рецько-татарською агресією.
II.   Мотивація навчальної діяльності
Учитель історії. Сьогодні у нас незвичний урок, бо його будуть проводити вчителі історії та української літератури. Наш урок дасть можливість вам поглибити й розширити знання про Запорозьку Січ. Завдан­ня нашого уроку— з'ясувати роль українського козацтва у боротьбі проти турецько-татарської агресії, її роль у політичних подіях у середині XVII ст.
Учитель літератури. Літера­тура дуже тісно пов'язана з історією, адже своїми творами письменники відгукувалися на визначні події, що впливали на долю народу.
III. Вивчення нового матеріалу
Учитель історії. Бурхливі по­дії середини XVII ст., які докорінно змінили життя України, були пов'я­зані із Запорозькою Січчю. Правда, за роки Національно-визвольної війни центр боротьби за державну незалежність України перемістився з Січі на Гетьманщину. Це зумовило зміни в становищі Січі.
Користуючись картою атласу «Запорожжя у II пол. XVII ст. », визначте кордони Запорожжя в цей період.
Орієнтовна відповідь учня
Запорозька Січ була розташована в гирлі р. Чортомлик. Тут вона проіснувала з 1652 по 1709 р. На північно­му сході Січ межувала із Московською державою, на півдні —з Крим­ським ханством, на північному заході — з Польщею.
Питання вчителя історії
•Кому стала підпорядковуватись Січ із виникненням Української держави  в  середині XVII  ст.? (Владі гетьмана) Хто стояв на чолі Запорозької Січі? (Кошовий отаман) Кошовий отаман обирався чи його влада була спадковою? (Він обирався козацькою радою.)
•Доведіть, що в Запорозькій Січі дотримувалися козацької демо­кратії. (Там діяли козацькі ради, обирався кошовий отаман, писар, суддя, розподілялися угіддя між куренями.)
•Яку роль відігравало Запорожжя до Визвольної війни середини XVII ст.? (Це був форпост у бо­ротьбі проти     татарсько-ту­рецької навали.)
•Яку роль відігравала Січ під час Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького? (Війна поча­лася з Січі, запорожці брали ак­тивну участь у бойових діях.) Яку політику проводив Б. Хмель­ницький щодо Запорозької Січі? (Він   прагнув   утримувати   під контролем їх військову енергію, не допускав, щоб Запорожжя віді­гравало   самостійну   політичну роль у житті України, бо це по­слаблювало державну владу.)
•Після смерті Б. Хмельницького Запорозька Січ стала відігравати значну і часто деструктивну роль у політичному житті України. Саме тут зосереджувалися антигетьманські сили, організовува­лися антигетьманські заколоти. Б. Хмельницький  та  його  на­ступники силою утверджували свою владу на Запорожжі. А як ставився до цих конфліктів мос­ковський уряд? (Він підтримував запорозьку старшину в боротьбі з гетьманами.)
Учитель історії. Запорозькі козаки брали активну участь у вій­нах, в які була втягнута Україна про­тягом другої половини XVII ст. У різні часи, залежно від обставин, вони проводили антипольську, антитурецьку та антиросійську полі­тику. Ця боротьба яскраво відтворе­на в літературних творах.
Учитель літератури. Серед сучасних прозаїків, що розробляють історичну тематику, помітне місце належить Володимиру Малику — автору багатьох творів, які сподоба­лися читачам не тільки нашої краї­ни, але й за кордоном. Послухайте розповідь про нього. Учень. - Добрий знавець історії, майстер напруженого сюжету, В. Малик, безперечно, зумів тала­новито змалювати поодинокі факти й цілі епохи та створити образи ви­датних діячів минулого. Творчим досягненням В. Малика є його істо­ричні романи «Посол Урус-шайтана», «Фірман султана», «Чорний вершник», «Шовковий шнурок», що склали тетралогію «Таємний по­сол», а також романи «Князь Кий» та «Черлені щити». Вони стали здо­бутком нашої літератури, а їх автор посів чільне місце серед кращих су­часних романістів історичного жан­ру. За твори історико-патріотичної тематики, зокрема за романи «По­сол Урус-шайтана», «Шовковий шнурок» та «Князь Кий». В. Малик був удостоєний літературної премії імені Лесі Українки 1983 р. Цікавим є той факт, що письменникові в од­ному з історичних джерел вдалося знайти важливий документ — сул­танський указ, в якому говорилося про намір Порти захопити й поне­волити Україну та розкривалися основні воєнно-стратегічні плани Османської імперії.
Учитель літератури. Вдома ви ознайомилися з уривком із тво­ру В. Малика, що має назву «Побої­ще у Січі». Давайте згадаємо його зміст. Які події передували побоїщу на Січі?
1-й учень. У першій частині те­тралогії розповідається про Арсена Звенигору, якого було продано тата­рам у рабство, про те, як він опи­нився в Туреччині, а ще про повернення його додому та визволення сестри-красуні на хуторі Чорнобая.
Учитель літератури. Чому нападники сподівалися одержати легку перемогу?
2-й учень. Тому що вони напали на Лубенський курінь несподівано, коли була ніч, тож майже всі спали у цей час.
Учитель літератури. Як ту­рецько-татарське військо потрапи­ло на територію Січі?
3-й учень. Турецько-татарському війську допоміг зрадник Тхір, який повідомив ворогам, що в Січі у фор­тецю можна проникнути через єдину хвіртку, якою козаки ходили по воду.
Учитель літератури. Що ро­билося в Лубенському та інших ку­ренях, коли було виявлено ворога?
4-й учень. Дід Шевчик повідомив про яничарів. Метелиця, Звенигора та інші козаки дуже здивувалися. Ар­сен наказав підготувати порохівниці, а стрільці чекали наказу стріляти.
Учитель літератури. Розка­жіть про перебіг бою.
5-й учень. Після перших залпів уся Січ схопилася на ноги. Ошалілі яничари (тисячний натовп) рину­лися до хвіртки, якою вони увійшли до Січі. Вони намагалися втекти з цього пекла. Та даремно. Бо зі старшинського куреня пролунав за­клик бойових козацьких рогів до атаки.
Учитель української літе­ратури. Чому в поєдинку переміг Звенигора, а не Гамід?
6-й учень. Тому що Арсен Звени­гора був досвідченим козаком, він першим пішов у наступ. Гамід ледь устигав відбивати небезпечні випа­ди козака.
Учитель літератури. Як по­водився Сафар-Бей під час побої­ща? Як він урятувався?
7-й учень. Сафар-Бей зрозумів, що треба рятуватися самому, бо майже все військо загинуло. Обличчя й руки його були вкриті кров'ю вірних охоронців. Він врятувався втечею.
Учитель літератури. Чому Арсен відмовився вбити Чорнобая? Як це його характеризує?
8-й учень. Арсен вирішив, що правильно буде, якщо ворога буде судити товариство, а не він. Бо то буде самосуд. А Чорнобай завинив перед усім народом, тому його мало cудити товариство.
Учитель літератури. Про які якості козаків ви дізнались?
9-й учень. Козаки були вмілими вояками, відважно билися, але вод­ночас вони поважали свої традиції і не чинили самосуду.
Учитель історії.. У романі В. Малика діє відомий кошовий отаман Іван Сірко. Він був організа­тором більшості козацьких походів.
Інсценування
Бувалий запорожець. Це, козаче, і є Сиваш, або по-нашому — Гниле море. (Вказує рукою в бік гори­зонту.) Саме тут надумав батько Сірко потрапити до володінь кримського хана.
Молодий козак. Хоч воно й не \ зовсім й море, але й ми не камки. Щось не бачу я нічого придатного для переправи. Будемо перелітати  його, чи як?
Бувалий запорожець. Шуткуєш ти, Петре, але не дуже розумно. Тут є місця, де можна не те що на  коні, а й пішки перейти на крим­ський берег. Кримчани на нас тут  чекають. Тому й вирішив Сірко йти не на Перекоп, де міцні фортеці, а сюди, до Гнилого моря.
Петро. Значить, захопить ворога зненацька кошовий. Знову будуть балакати татари,  що запорозький отаман — чарівник. (Сміється)
Бувалий козак. Не знаю, що будуть казати татари, але правда те, що кращого воїна не було й не буде на Запорожжі.
Петро. Чув, що кошовий Сірко навіть на коні влучно б'є птаха в не­бі, а звіра в полі, що ворожі пулі го­ліруч ловить та назад на ворога по­силає.
Бувалий козак. Багато різного люди кажуть...
Петро. А чи правда те, що Сірко навіть із зав'язаними очима дорогу в степу знайти може?
Бувалий козак. Цього не знаю. А що бачив, те бачив: ідучи у похід, вистрелить Сірко із лука, а як по­вертається, то неодмінно знайде цю стрілу.
Учень. З кожною хвилиною коза­ків на березі Сивашу ставало все більше. Скоро почалася переправа. Той похід відбувся в 1675 р. й був для запорожців вдалим. Вони напа­ли на Кримське ханство зненацька. Хан ледве стиг втекти в гори. Визво­ливши з неволі багатьох земляків, козаки повернулися додому. Попе­реду, як завжди, Іван Сірко — най­більш легендарний отаман за всю історію Запорозької Січі.
Учитель історії. Яким постає Іван Сірко в цьому уривку?
Учень. Гарним вправним воїном, авторитетним кошовим, грозою та­тар, талановитим полководцем. Йо­го вважали навіть чарівником.
Учитель історії. А що нам до­стовірно відомо про Івана Сірка?
1-й учень. Народився Іван Сірко, ймовірно на початку XVII ст. на Віниччині в родині дрібного україн­ського шляхтича. Про його життя та діяльність у період Чортомлицької Січі збереглося мало свідчень. З Богданом Хмельницьким Сірко ще в 1646 р. був у Франції, де запо­рожці воювали разом із армією принца Конде. Історичні документи свідчать про участь І. Сірка у Націо­нально-визвольній війні. Його 15 років обирали кошовим отама­ном на Запорожжі. Він був видат­ним полководцем, провів понад 60 битв проти Османської імперії, Кримського ханства та ногайських орд, жодного разу не зазнававши поразки. Листувався з гетьманами України, монархами Московії, Речі Посполитої, Криму та Туреччини. Про нього писали тодішні європей­ські газети, літописці та хроністи багатьох країн, його оспівували українські поети. Героєм багатьох народних легенд і переказів І. Сірко став ще за життя. В одній із легенд говориться про те, що Сірко жив 210 років. Тричі він зазирав смерті у вічі, тричі його рятувала «жива во­да». А коли він помер, то на знак ша­ни землю на його могилі козаки на­сипали шапками, кожного разу низь­ко вклоняючись кошовому отаману.
2-й учень. Своїми блискучими походами Іван Сірко здобув славу непереможного полководця. Вва­жалося, що ніхто краще за нього не може протидіяти турецько-татар­ським агресорам. Не випадково, що коли в 1672 р. Сірко за наклепом був відправлений до Сибіру, про його визволення клопотав сам польський король Ян III Собеський. Повер­нувшись із заслання, отаман пори­нув у військові справи й навіть ово­лодів молдавським престолом. За­лишивши Молдову, він захопив турецькі фортеці, ходив на Крим че­рез Сиваш. Але Іван Сірко ніколи не втрачав можливості мирного розв'язання суперечок. Історики свідчать про гнучку дипломатичну діяльність отамана, який листувався із впливовими політиками того часу. Збагатившись досвідом переможних походів на чолі з І. Сірком, запорож­ці продовжували справу легендарно­го кошового після його смерті.
Учитель і с т о р і ї. Як ви вважає­те, чому Іван Сірко здобував пере­моги?
3-й учень. Він мав неабиякий та­лант полководця, козаки довіряли йому й ладні були йти за ним куди завгодно, а турки й татари були на­лякані.
Учитель літератури.Відомий російський художник І. Рєпін у ХIХ ст. декілька разів звертався до образу славетного кошового, створивши два варіанти картини на один і той же сюжет. Картина «Запорожці пи­шуть листа турецькому султану» зберігається нині в Державному Ро­сійському музеї в Санкт-Петербур­зі, а другий варіант — у Харківсько­му художньому музеї. Фольклорна традиція пов'язує з іменем І. Сірка написання листа турецькому султа­ну. Народні перекази свідчать, що у відповідь на вимогу султана Мухамеда IV визнати залежність від Туреччини та підкоритися йому, запо­рожці на чолі з І. Сірком склали влучного листа у відповідь. Ця подія становить сюжет картини й цікава тим, що писаря І. Рєпін писав з ук­раїнського історика Д. Яворницького, а життєрадісного Сірка —з пат­ріота України генерала Драгомирова.
Учитель і с т о р і ї. А тепер спро­буйте виконати проблемне завдан­ня — визначити місце Запорозької Січі у подіях II пол. XVII ст.
4-й учень. Запорізька Січ відігра­вала важливу роль. Хоч. центр полі­тичного життя перемістився до геть­манської столиці, але Січ ніколи не залишалася осторонь подій. Втру­чання запорожців у боротьбу за гетьманську булаву найчастіше ви­рішувало справу, але позиція Січі не завжди була далекоглядною. Іноді за її підтримки до влади приходили люди, які не були зацікавлені у за­хисті інтересів України. Через це посилювалося втручання в україн­ські справи Московії, Речі Поспо­литої, Туреччини, загострювалась ситуація в Україні. Але й за таких обставин Січ захищала рідну землю від набігів, визволяла з полону тися­чі українців, залишаючись, як і за минулих часів, міцною військовою силою.
Учитель української літе­ратури. Боротьба запорожців та їхні постаті надихали митців до створення геніальних творів, якими ми захоплюємося й зараз. Життя сі­човиків та боротьба з ворогами ста­ли темою для народних творів, які звеличують мужність синів україн­ського народу.
IV.  Підсумок уроку
Методом «Мікрофон» учні відпові­дають на питання, поставлене на початку уроку, щодо політики укра­їнського козацтва у боротьбі проти турецько-татарської навали.
V.   Домашнє завдання
Опрацювати параграф (С. 219-223 за підручником Г К. Швидько).
Перша група — підготувати малюн­ки; друга група — скласти кросворд; третя група — створити історичний портрет І. Сірка.



Островський В. В.
Правобережна та Лівобережна Україна в 60-80-хрр. XVII ст.
Мета уроку: продовжити знайомство школярів з періодом Руїни, простежити процес утрати автономного устрою Правобережної і Лі­вобережної України в 60-80-х рр. XVII ст.; формувати навички по­рівняльного аналізу, узагальнення історичних подій; виховувати повагу до нелегкого процесу українського державотворення.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: атлас з історії України для 8 класу; опорні таблиці (схеми): «Українсько-російські договори», «Українсько-польські та українсько-турецькі договори», «Міжнародні договори щодо України».
Основні поняття й терміни: громадянська війна, сепаратизм, автономія, протекторат, сердюки, Чигиринські походи, «Вічний мир».
Основні дати: 1665-1676 рр. — гетьманування П. Дорошенка; 1669-1672 рр. — гетьманування Д. Многогрішного; 9 березня 1669 р. — Глухівські статті; 1672 р.— Конотопські статті; 1672 р.— Бучацький договір; 1672-1687— гетьманування І. Самойловича; 1677-1678 рр. — Чигиринські походи; 1681 р. — Бахчисарайський мир; 6 травня 1686 р. — «Вічний мир».
Основні персонали: П.Дорошенко, Ю. Хмельницький, Д. Многогрішний, І. Самойлович.
ХІД УРОКУ
І. Актуалізація опорних знань
Активізація пізнавальної діяльності школярів
За допомогою бесіди вчитель організовує повторення матеріалу, вивченого на попередніх уроках, проводить аналіз суспільно-політичної та міжнародної ситуації на Україні після смерті Б. Хмельницького.
 Установіть причиново-наслідковий зв'язок:
А. Смерть Б.Хмельницького— боротьба старшинських угруповань за владу.
Б. Соціально-політичне становище України — Руїна.
Який, на ваш погляд, фактор — зовнішня експансія з боку союзних держав чи внутрішні протиріччя в Україні — був головною причиною Руїни?
Виговський Іван (?-1663). Походив зі старовинного українського роду. По закінченні Києво- Могилянської колегії служив у державних установах. У роки Визвольної війни став найближчим соратником Богдана Хмельницького, генеральним писарем Війська Запорозького. Після смерті Б. Хмельницького обраний наказним гетьманом при Юрії Хмельницькому, а згодом добився гетьманської булави. На посаді гетьмана здійснював антимосковську політику, розгромив промосковське повстання козаків (1658), а під Конотопом — прислані російські війська (1659). Уклав у Гадячі угоду з Річчю Посполитою (1658), яку ратифікував польський сейм. У жовтні 1659 р. на «чорній раді» був усунений від гетьманства і повернув владу Ю. Хмельницькому. Після цього перебував на польській державній службі. У 1664 р. за наказом П. Тетері заарештований, безпідставно звинувачений у зраді польського короля і розстріляний.
 •    Чим, на вашу думку, зумовлена пропольська орієнтація гетьмана І. Виговського?
 Установіть причинно-наслідковий зв'язок: російсько-українські відносини — Гадяцький договір.
 «Гадяцький договір спізнився мінімум на 60-70 років». Доведіть чи спростуйте цю точку зору.
 Про яку битву російський історик С. Соловйов писав: «Цвіт московської кавалерії загинув за один день, і московський цар більше ніколи не зможе зібрати таку чудову армію»?
 Чому перемогу гетьмана І. Виговського можна назвати «пірровою»?
Хмельницький Юрій (бл. 1641 — після 1681) — гетьман України у 1657 та в 1659-1663 рр. Син гетьмана Б. Хмельницького. Здобув добру домашню і освіту, навчався в Києво-Могилянській колегії. 27 жовтня 1659 р. він пішов на укладення нового Переяславського договору з Росією, що суттєво обмежував суверенітет України. 17 жовтня 1660 р. підписав з Польщею Слободищенський трактат. Не маючи видатних здібностей і реальних можливостей реалізувати свою програму, в 1663 р. відмовився від геть­манства і на деякий час постригся в ченці. Під час боротьби за булаву на Правобережжі Ю. Хмельницький спочатку підтримував гетьмана П. Дорошенка, а влітку 1669 р. взяв бік його супротивників П. Суховія та М. Ханенка. У жовтні 1669 р. потрапив до рук татар і був відісланий до Стамбула. На початку 1667 р. призначається Портою володарем «Руського князівства» зі столицею в Немирові. Робив невдалі спроби об'єднати Україну. Після  укладення Бахчисарайського мирного договору 1681 р. відкликаний до Стамбула.
«...Юний Юрій був не стільки прапором, скільки ширмою для елітної групи старшини, що стояла за його спиною». (О. Бойко. Історія України) Доведіть або спростуйте думку українського історика про діяльність Ю. Хмельницького.
•    Які українські землі належали до Лівобережжя? До Правобережжя? На основі наведеної схеми розкрийте зміст процесів, що відбувалися на Україні після 1663 р.
РОЗКОЛ УКРАЇНИ 1663 р.
Правобережна
У 1663 р. гетьманом обрано П. Тете­рю — переяславського полковника, одного з найвпливовіших дипломатів у рядах Б. Хмельницького, І. Вигов­ського. Він походив зі шляхетського роду, мав добру освіту. Протягом 50-х ро­ків брав участь майже в усіх міждержавних переговорах, що відбувалися в Чигирині. Намагався об'єднати Укра­їну під єдиною булавою і зверхністю польського короля. Зазнав поразки, зрікся булави й виїхав до Польщі.
Лівобережна
У 1663 р. гетьманом обрано І. Брюховецького, який з 1648 р. при дворі Б. Хмельницького займався вихован­ням гетьманича Юрія, виконував дип­ломатичні доручення. У 1659 р. він був обраний кошовим отаманом. Протягом 1662—1663 рр. — один з головних пре­тендентів на гетьманство в Лівобереж­ній Україні. В 1665 р. він здійснив по­їздку до Москви на поклін до царя і підписав Московські статті. Проте пізніше, прагнучи утримати важелі влади, оголосив про розрив з Москвою. 1668 р. організував антимосковське пов­стання, під час якого вбитий козаками.
Постановка стрижневого проблемного питання уроку
Чому майже всім українським гетьманам другої половини XVII ст. судилася передчасна або фізична (І. Виговський, П. Тетеря, Ю. Хмельницький, І. Брюховецький), або політична (П. Дорошенко, Д. Мно­гогрішний, І. Самойлович) смерть (див. таблицю)

Гетьмани Правобережжя та Лівобережжя
І. Виговський (1657—1659) — розстріляний

Гетьмани Лівобережжя
Гетьмани Правобережжя
І. Брюховецький (1663-1668) Вбитий козаками
П. Тетеря (1663-1665) Отруєний
Д. Многогрішний (1668-1672) Вивезений до Сибіру
П. Дорошенко (1665-1667) Виселений у Росію
І. Самойлович (1672-1687)
Вивезений до Сибіру
Ю. Хмельницький (1667-1681, 1685)
Страчений турками

III. Вивчення нового матеріалу
        Повідомлення теми, мети уроку
Використовуючи одержані раніше знання, учні не можуть дати відповідь на поставлене запитання. Потрібна нова інформація, тому вчитель по­відомляє тему уроку та основні результати навчальної діяльності.
Після цього уроку учні зможуть:
-зрозуміти перебіг процесу втрати автономії Лівобережної та Пра­вобережної України в 60-80-х рр. XVII ст.;
-визначати особливості та закономірності розвитку Правобережної й Лівобережної Гетьманщини;
-вдосконалити навички роботи з історичними картами, таблицями та схемами;
-висловлювати свою думку щодо історичних фактів, подій, процесів, явищ.
Створення проблемної ситуації
Учитель пропонує школярам декілька варіантів вирішення проблемного питання. Усім українським гетьманам II пол. XVII ст. судилася передчасна або фізична (І. Виговський, Ю. Хмельницький, П. Тетеря, І. Брюховецький), або політична (П. Дорошенко, Д. Многогрішний, І. Самойлович) смерть, бо:
А.   Українські гетьмани в 11 пол. XVII ст. втрутились у боротьбу козацьких
старшин за владу.
 Б.   Соціальні конфлікти, що вийшли з-під контролю гетьманської влади,
спричинили її політичне банкрутство.
В. Українські гетьмани віддали перевагу власним інтересам над загальнодержавними, ставши маріонетками в руках іноземних пра­вителів.
Формулювання гіпотези
Шляхом колективного обговорення проблемної ситуації учні під керівництвом учителя визначають і формулюють гіпотезу.
Всім українським гетьманам II пол. XVII ст. судилася передчасна фізична (І. Виговський, Ю. Хмельницький, П. Тетеря, І. Брюховецький) або політична (П. Дорошенко, Д. Многогрішний, І. Самойлович) смерть, бо вони віддали перевагу власним інтересам над загальнодержавними, ставши маріонетками в руках іноземних правителів.
Організація навчальної діяльності щодо перевірки гіпотези
Учитель повідомляє біографічні відомості про гетьманів.
Дорошенко Петро. Гетьман України. Народився в Чигирині в козацькій родині. Здобув ґрунтовну освіту. Один з найближчих соратників Б.Хмельницького. Ставши гетьманом на Правобережжі, рішуче виступав проти умов Андрусівського договору й восени 1667 р. зробив спробу приєднати до Гетьманщини західний регіон. У червні 1668 р. домігся возз'єднання Козацької України, гетьманом якої був обраний. Пішов на прийняття турецького протекторату. Улітку 1672 р. взяв участь у поході турецької армії проти Польщі. Пізніше переорієнтовується на Росію й Польщу. Бачачи безрезультатність своїх зусиль, складає гетьманські повноваження. Останні роки провів у с. Ярополче Волоколамського повіту.
Многогрішний Дем'ян. Гетьман України. Походив із селянської родини з-під містечка Коропа на Чернігівщині. Покозачився під час Визвольної війни. Гетьман Лівобережної України 1668-1672 рр., підписав Глухівські статті (1669). Проводив суперечливу внутрішню політику. Заарештований козацькою старшиною в Батурині в 1672 р. й виданий царському уряду. Був вивезений до Москви й засуджений до страти, нібито за зраду. Згодом страту замінили на довічне заслання до Сибіру.
Самойлович Іван. Походив із духівництва. Освіту здобув у Київському колегіумі. Замолоду в козацькому війську. У1669 р. обирається генеральним суддею лівобережного козацького війська, в 1672 р. — гетьманом Лі­вобережної України. У 1674 р. обраний гетьманом Лівобережної та Пра­вобережної України. У 1687 р. очолив козацькі полки в першому Крим­ському поході. Був звинувачений у його невдачі та засланий до Тобольська, де й скінчив життя.
Робота з таблицями
• Використовуючи таблиці № 1, 2, проаналізуйте основні напрями зовнішньополітичної орієнтації України в II пол. XVII ст.
• Чим, на вашу думку, зумовлена певна закономірність такої орієнтації?
• Як вплинули результати українсько-російських та українсько-турецьких домовленостей на внутрішню політику Правобережжя та Лі­вобережжя?
• Чи можна вважати гетьманів винуватцями поділу українських земель -   на Лівобережжя і Правобережжя? Аргументуйте.
Таблиця 1

Ознаки порівняння
Українсько-російські договори


Березневі стат­ті 1654 р.
Переяславські статті 1659 р.
Московські статті 1665 р.
Глухівські статті 1669 р.
Конотопські статті 1672 р.
Коломацькі статті 1687 р.


Б. Хмельни­цький
Ю. Хмельни­цький
І. Брюховецький
Д. Много­грішний
І. Самойлович
І. Мазепа
1
2
3
4
5
6
7
Територіально-адміністратив­ний устрій
Залишався незмінним


Територія об­межувалась умовами Андрусівського пере­мир'я (1667)
Підтверджува­лися Глухівські статті
Підтверджували­ся Глухівські статті
Органи публічної влади
Залишалися незмінними
Гетьман утрачав право звільняти, призначати пол ковників, кара­ти смертю стар­шин і переоби­рався після до­зволу царя
Гетьман обирав­ся після дозволу царя й у присут­ності російсько­го представни- ка

Гетьман утрачав право позбавля­ти посад і кара­ти старшин без вироку Стар­шинської ради або військового суду
Гетьман не мав права без цар­ського указу позбавляти стар­шину керівних посад
Соціально-економічні відносини
Виплачувалася данина до московської скарбниці

Податки збира­лися московськи-ми воєводами й надходили до царської казни
Податки збира­ла козацька старшина
Підтверджува­лися Глухівські статті
Підтверджували­ся Глухівські статті
Станові права й привілеї
Залишалися незмінними
Залишалися незмінними
Залишалися незмінними
Селянам заборонено переходити до козаць­кого стану
Підтверджува­лися Глухівські статті
Підтверджували­ся Глухівські статті

Таблиця 2
1
•     2
3
4
5
6
7
Внутрішня політика
Залишалася незмінною
Заборона вій­ськових походів без царського дозволу
Московські воєводи втручалися у внутрішні справи
Відміна права московських воєвод втручатися у внутрішні справи
Підтве рджу вали­ся Глухівські статті
Підтверджували­ся Глухівські статті
Збройні сили
60 тис. реєстрових козаків


ЗО тис. реєстрових козаків, 1 тис. найманців
Підтверджували­ся Глухівські статті

Зовнішньо­політична діяльність
Заборонялася з Річчю Поспо­литою й Туреч­чиною
Заборонялася
Заборонялася
Заборонялася
Заборонялася зовсім
Заборонялася
Релігійне життя
Залишалося незмінним і
Київська митрополія підпорядковувалася московському патрі­арху
Київський ми­трополит при­значався з Мо­скви


Підтверджували­ся Глухівські статті
Особливі умови
Російські війська перебували в Києві
Російські вій­ська — в Києві, Переяславі, Ні­жині, Чернігові, Брацлаві, Умані
Російські війська перебували в усіх великих містах
Російські вій­ська — в Києві, Переяславі, Ні­жині, Чернігові, Острі
Підтверджували­ся Глухівські статті
У м. Батурині — розміщення пол­ку московських стрільців

Таблиця 3

Міжнародні договори щодо України
Країни,


Бахчисарайський

до яких
Андрусівське
Бучацький мирний
мирний договір
«Вічний мир»
відійшли
перемир'я 1667 р.
договір 1672 р.
1681 р. між Росією,
1686 р. між
українські
між Росією
між Польщею
Османською імпе-
Росією
території
та Польщею
та Туреччиною
рією та Кримським
та Польщею



ханством

Росія
Сіверська
Запо-

Лівобережжя, Київ
Лівобережжя,

земля,
ріжжя


Київ з околи-

Смолен-
під


цями, Запоріж-

щина,
спіль-


жя, Чернігово-

Лівобереж-
ною


Сіверська

жя й Київ
вла-


земля

(на 2 роки)і
дою



Польща
Правобе
\.
Галичина, Волинь,

Галичина, Во-

режна

Північна Київщина

линь, Північна

Україна,



Київщина

Білорусь




Османська

Подільське воєвод-
Північна Київщи-
Поділля
імперія

ство з Кам'янцем.
на, Брацлавщина,
(з 1699 р. відій-


Під протекторатом
Поділля. Середня
шло до Поль-


Туреччини Доро-
й Південна Київ-
щі). Брацлав-


шенко опікувався
щина залишалися
щина і Півден-


Брацлавщиною
незаселеними
на Київщина


й Південною Київ-

залишалися


щиною

незаселеними
Наслідки
Роз'єднання укра-
Посилення турець-
Посилювались оку-
Ускладнення

їнських земель, що
кої експансії на
паційні позиції
й ослаблення

викликало невдо-
Україну й невдово-
Росії на Україні
національно-

волення україн-
лення українського

визвольного

ського населення.
населення

руху

Порушення Ро-




сією Березневих




статей 1654 р.



Таблиця 4
Ознаки порівняння
Українсько-польські та українсько-турецькі договори


Гадяцький договір 6 вересня 1658 р.
Слободищенський трактат 1660 р.
Українсько-турецький договір 1668 р.


І. Виговський
Ю. Хмельницький
П. Дорошенко
Територіально-адміністратив­ний устрій
Україна (Велике князів­ство Руське) в межах Київ­ського, Чернігівського й Брацлавського воєводств утворювала федерацію з Польщею і Литвою
Усунено положення про Велике князівство Руське. Початок по­ділу української тери­торії
Територія України простягалася від р. Вісли (міста Пере­мишль, Самбір) до Севська й Путивля
Органи
публічної влади
Спільно обраний король. Законодавча влада в Укра­їні належала депутатам від усіх земель, виконавча — гетьману, що обирався довічно й затверджувався королем. Передбачалася власна судова система
Україна поверталася під владу Речі Поспо­литої
Гетьман обирався довічно
Соціально-економічні відносини
Україна повинна мати власні фінанси й монет­ний двір
Відбувалося повернен­ня до фільварково-панщинної системи гос пода рювання
Населення України звільнялося від . сплати данини
Станові права й привілеї

Польським магнатам і шляхті повертались українські маєтки

Внутрішня політика

Україна мала надавати Польщі військову до­помогу
Турки й татари не втручались у внут­рішню політику України
Збройні сили
30 тис. реєстрових козаків і 10 тис. найманого вій­ська


Зовнішньо­політична діяльність

Заборонялася

Туркам і татарам заборонялось укла­дати договори з Москвою
Релігійне життя
Скасовувалася церковна унія. Православні зрівню­валися у правах з католи­ками

Православна церква отримувала автоно­мію й підпорядкову­валась Царгород-ському патріархові
Культура
Створення мережі на­вчальних закладів (шкіл, колегіумів, університетів)


Особливі умови
Гарантувалася свобода слова й друку




 Аналізуючи інформацію таблиці № 3, простежте територіальні зміни, що відбулися на Україні внаслідок підписання договорів між Росією, Польщею та Османською імперією.
 Як ви вважаєте, чи можна покласти відповідальність на гетьманів за втручання іноземних держав у перерозподіл українських земель? На основі таблиць № 1-4 визначте основні наслідки внутрішньо­політичної і зовнішньополітичної діяльності козацьких гетьманів для населення України II пол. XVII ст. Вкажіть наслідки такої діяльності для українських лідерів.
Розв'язання стрижневого проблемного питання уроку
Учитель організовує розв'язання стрижневого проблемного питання уроку. Отже, всім українським гетьманам II пол. XVII ст. судилася передчасна або фізична (І. Виговський, Ю. Хмельницький, П. Тетеря, І. Брюховецький), або політична (П. Дорошенко, Д. Многогрішний, І. Самойлович) смерть, бо вони віддали перевагу власним інтересам над загальнодержавними, ставши маріонетками в руках іноземних правителів. Звичайно, це не є основною причиною політичної поразки українських лідерів II пол. XVII ст. з огляду на всю складність ситуації, що тоді виникла.
III. Закріплення знань
Аналіз результатів пошукової діяльності
Педагог узагальнює, що період Руїни став трагічним випробуванням для народу України. Він призвів до жахливого спустошення українських земель, спалаху громадянської війни, загострення боротьби за гетьманську булаву, наростання соціальних конфліктів та протистоянь, поновлення старої моделі економічних відносин, відходу національної еліти від дер­жавницької ідеї. Польща, Росія й Османська імперія вели постійну бо­ротьбу за українську територію. Культурні і духовні норми втратили цін­ність.
Закріплення нових знань і способів дій
 Поміркуйте, які події в історії України можна вважати безпосередніми
провісниками доби Руїни, а які засвідчили її кульмінацію?
 Що б ви записали в український літопис, якщо б жили у II пол. XVII ст.
Чому?
IV. Повідомлення домашнього завдання
Опрацювати текст підручника:
1.    Записати в зошити визначення основних понять і термінів.
2.  Скласти синхроністичну таблицю подій на Лівобережній та Право­бережній Україні в період Руїни.
Література
1.     Субтельний О. Україна. Історія.— К.: Либідь, 1995.
2.     Довідник з історії України (А-Я) / За ред. І. Підкови,— К.: Генеза, 2001.
3.     Левітас Ф. Г., Гісем О. В. Історія України з найдавніших часів до початку XX ст. у таблицях і схемах. 7—9 класи.— К.: Логос, 2000.
4.     Бойко О. Д. Історія України.— К.: Видавничий центр «Академія», 1999.
5.     Власов В. Історія України: Підручник для 8 кл.— К.: Генеза, 2002.




Ю.І. Буланов
Гетьманщина та землі Правобережної України наприкінці XVII — на початку XVIII ст.
Мета уроку. Ознайомити учнів з основними епізодами біографії гетьмана І. Мазепи, його внутрішньою і зовнішньою політикою. Визначити причини повстання на Правобережжі під проводом С. Палія. Продовжити розвивати в учнів історичне мислення, навички роботи з підручником за завдан­ням учителя. Виховувати почуття патріотизму, любов до України, її славного минулого.
Тип уроку. Урок оволодіння новими знаннями.
Структура уроку.
1.  Гетьман І. Мазепа: людина і політик.
2. Коломацькі статті. Внутрішня і зовнішня політи­ка гетьмана.
3.  Відродження козацького устрою на Правобе­режній Україні. Повстання 1702— 1704 рр. під прово­дом С. Палія.
Методично-дидактичне забезпечення уроку.
1. Швидко Г.К. Історія України XVI —XVIII століття. Підручник для 8 класу середньої школи. — К. Генеза, 1997. — С. 234-247.
2.  Портрет гетьмана І. Мазепи.
3.  Карта України.
4.  Політична карта світу.
5.  Таблиці:
а)  «Дати життя І.С. Мазепи»;
б)  «Внутрішня і зовнішня політика гетьмана І. Ма­зепи».
6.  Роздатковий матеріал: кросворд «І. Мазепа».
7.    Книжкова   виставка   творів    про   гетьмана І.С. Мазепу.
Основні поняття. Оренда, рента, підсусідки, по­сполиті, меценатство, бунчукові товариші.
Події, дати.
1687 р. — Коломацькі статті.
1689 р. — другий Кримський похід.
1702—1704 рр. — повстання під проводом С. Палія.
Історичні діячі. Іван Мазепа, Петро І, Карл XII, О. Меншиков,
Хід уроку
На дошці записана тема уроку:
«Гетьманщина на землі Правобережної України наприкінці XVII — на початку XVIII ст.».
Епіграф до уроку. «Хмельницький і Мазепа — це початок і кінець того короткого, але яскравого, як
метеор, шляху, яким пролетіла політична історія ко­зацької України на тлі південно-руської історії. (О. Єфименко)», а також основні питання теми (див. структуру уроку).
1. У 1687 р. московсько-козацькі війська під проводом воєводи Василя Голіцина та гетьмана Івана Самойловича здійснили перший Кримський похід проти татар, який виявився невдалим. У провалі цієї кампанії звинуватили гетьмана, над яким учинили розправу — І. Самойловича зааре­штували і заслали до Сибіру, де він через три ро­ки помер.
Постало питання: кого обрати гетьманом?
Свій вибір козаки зупинили на Івані Мазепі, кот­рий на той час був генеральним осавулом.
Запитання до учнів. Хто такий осавул? Яке його місце серед козацької старшини?
Особа Івана Степановича Мазепи дуже цікава. Нікому, мабуть, з історичних діячів не дісталося та­ких суперечливих характеристик, як йому.
Гадяцький полковник Григорій Граб'янка у своєму літописі називає Мазепу підступним.
Історик Микола Костомаров: «Навряд чи помили­мося, як скажемо, що це був чоловік лукавий. Під зверхнім виглядом правдивості він був здатний пред­ставитися не тим, чим справді був...».
Олександра Єфименко, перша жінка-професор історії в Російській державі: «Горезвісну під­ступність Мазепи, звичайно, не можна цілком заперечувати. Вона є виявом тієї двоїстості, яка, безпе­речно, була йому притаманна. В свою чергу, ця двоїстість була віддзеркаленням того, що він приніс на Лівобережжя з Польщі поняття й почуття справжнього шляхтича: все це він мав приховувати, пристосовуючись до свого оточення, яке могло вису­нути його до влади».
Історик Іван Крип'якевич: «Іван Мазепа був чо­ловік розумний, досвідний і бачив добре, що Москва хоче знищити український народ і встановити нові порядки в Україні. Усім серцем він любив Україну і хотів її врятувати від сумної долі. Але він знав вели­ку силу ворога і розумів, що не відразу можна поконати Москву, що треба вести боротьбу поволі і обе­режно».
Антін Лотоцький: «... по-перше, Мазепа був тоді найбільш освічений між старшиною, а по-друге, всі знали, що хоча він і з царем живе в приязні, але над усе любить Україну, то й буде їй вірно служити».
Цей ряд можна продовжувати, але зупинимося на цьому. Вкажемо тільки, що постаті Мазепи присвяче­но багато як історичних, так і художніх творів.
(Учитель звертає увагу учнів на виставку книг, які представлені перед класом, де розповідається про Івана Степановича Мазепу.
До того ж, учитель зауважує, що великий росій­ський композитор П.І. Чайковський, перебуваючи у 1882 році на Зачепилівщині, в с. Олександрівці, писав оперу «Мазепа» на основі поеми О.С. Пушкіна «Полтава». Можливо, наша природа нади­хала митця на створення цього музич­ного шедевру.)
А тепер зупинимося на біографії Івана Мазепи.
Він народився в родині шлях­тича у селі Мазепинці поблизу Білої  Церкви,   орієнтовно  — у 1640 році.
Навчався у Києво-Могилянському та Варшавському єзуїт­ському  колегіумах.    Пізніше опинився при дворі польського короля Яна Казимира і на ко­ролівський кошт був відправле­ний на Захід для вивчення арти­лерійської  справи. Відвідав Гол­ландію, Францію, Італію, Німеччи­ну. Це наклало значний відбиток на його   культурний розвиток. Мазепа, крім української, добре  володів російською, польською, латинською, італійською,  французькою і татарською мовами, Знав західну літературу, зібрав собі значну бібліоте­ку, сам писав вірші. Любив військову справу, мав ко­лекцію цінної зброї; як фахівець-артилерист заснував згодом власну ливарню гармат.
Визначався високою товариською культурою, умів придбати собі приятелів і мав пошану у ворогів. Про свої плани умів мовчати і не виявляв їх перед­часно.
Служив у гетьмана Дорошенка. Пізніше у Самойловича. Був призначений генеральним осавулом.
Своїми якостями він прихилив на свій бік майже всю старшину, яка передала йому гетьманську була­ву; на цей вибір дав згоду також князь Голіцин, хоча Мазепа й мусив віддячити за те золотом.
Вже будучи гетьманом Лівобережної України, ко­ристувався великою довірою і пошаною у московсь­кого царя Петра І.
(Далі учитель пропонує учням записати у зошити таблицю.)
Дати життя Івана Степановича Мазепи: Орієнтовно 1640 р. народився у с. Мазепинцях по­близу Білої Церкви.;
1687 р., 25 липня — обрання гетьманом Лівобе­режної України;
1689 р. — другий Кримський похід; 1700 р. -— нагородження орденом св. Андрія Первозванного;
1708 р., жовтень — перехід на бік Карла XII; 1709 р., 27 червня — Полтавська битва; 1709   р.,   22   серпня   —   помирає   у м. Бендери.
2.   Повернемося  до  гетьманства Івана Мазепи.
Спочатку зупинимося на «Коломацьких статтях», які стали до­говірним актом новообраного ге­тьмана    із    царським    урядом російської   держави.   Ось   ос­новні   положення   цього   доку­менту:
1) гетьман не мав права знімати з посад генеральну стар­шину без дозволу царя;
2) для охорони гетьмана в Батурині розташовувався полк мос­ковських стрільців;
3) на південних кордонах мали бу­дуватися фортечні укріплення. Якщо робити загальний висновок, то «Коломацькі статті» закріплювали   автономію України в значно обмеженому вигляді, ніж всі подібні попередні акти.
Хотілося б виділити статтю 20: «... на ріці Самарі, і на ріці Орелі, і в гирлах річок Берестової та Орчика побудувати міста і заселити їх малоросійськими жителями. І розіслати про те в усі там­тешні міста універсали, щоб жили на тих-таки місцях, хто хоче мати поселення, і то без усіляких перепон».
(Запитання учителя до учнів класу: «А чому, як ви думаєте, я зупинив вашу увагу саме на цій статті?» Відповідь: «Бо тут згадується саме наша місцевість».
А далі учитель пропонує учням розглянути табли­цю «Внутрішня і зовнішня політика гетьмана І. Ма­зепи», яку вони заносять до своїх робочих зошитів).

Внутрішня
Зовнішня
1) орієнтація на інтереси козацької старшини;
2) впорядкування податків, земельної власності стар­шини;
3) врегулювання системи грошової та натуральної ренти, відробітку панщини;
4) сприяння розвитку на­уки і культури
1) співпраця з Москов­щиною (Російською імперією) — до 1708 р.;
2) після 1708 р. — союз із Швецією

Рента — доход, отриманий власником від вико­нання землі, майна, капіталу, який не вимагає від власника здійснення підприємницької діяльності, за­трат додаткових зусиль (наприклад, від здачі землі або приміщення в оренду).
Оренда — договір, за яким одна сторона (орендо­давець) надає іншій стороні (орендарю) майно у тим­часове користування за певну плату.
3. Суперечливість натури І. Мазепи яскраво вия­вилася у відношенні до виступу білоцерківського полковника Семена Палія, повстання якого польський уряд порівнював з визвольною війною 1648-1657 років.
Причиною цього повстання стало прагнення пра­вобережних козаків відродити своє колишнє стано­вище, приєднатися до Лівобережної України.
Найбільшого розмаху повстання набуло у 1702— 1704 роках. Але саме завдяки Мазепі С. Палій був заарештований і відправлений до Сибіру. Чому Мазепа вдався до такого кроку? Пояснень можна знайти багато: 1) наказ царя; 2) повстання мало ви­ражений антифеодальний характер; 3) Мазепу лякала популярність С. Палія.
Закріплення.
(На закріплення учитель пропонує учням роботу в групах: користуючись текстом § 31 підручника історії розв'язати кросворд. При цьому над завданнями крос­ворду працює група учнів із чотирьох школярів.
Яка група першою виконала завдання — та має право отримати бали. При цьому лідер групи оцінює участь кожного у роботі над кросвордом.
Під час цієї роботи учні розглядають такі понят­тя, як «посполиті», «меценатство».
Після розв'язування кросворду і його перевірки учитель пропонує учням записати наступне визна­чення одного з понять, яке зустрічається в підручни­ку, але без пояснення:
«Підсусідки — селяни, які не мали ні дворів, ні землі, а жили в чужих дворах».)
Кросворд. По-вертикалі.
1.  Півострів на півдні України.
2.   Гетьман   Ханської   України,   виступив   проти І. Мазепи.
3.  Назва селян в Польщі і на українських землях.
4.  Віршована драма Феофана Прокоповича.
5.  Покровитель науки і мистецтва.
6.  Назва річки, поблизу якої відбулася козацька рада, на котрій було обрано гетьманом Лівобережної України І. Мазепу.
По горизонталі.
7. Стиль у мистецтві, який характеризується деко­ративністю, пишністю, парадністю, піднесеною емоційністю, домінуванням почуття над розумом.
8. Сучасна назва міста, де знаходилася Богородицька фортеця.
9. Ім'я російського царя.
10. Воєвода, який від царського уряду підписав до­говірні статті 1687 р.
11. Назва навчального закладу, на який було пере­творено Києво-Могилянський колегіум.
12.  Гетьманська       столиця часів І. Мазепи.








Відповіді. 1. Крим. 2. Петрик. 3. Посполиті. 4. Во­лодимир. 5. Меценат. 6. Коломак. 7. Бароко. 8. Ново­московськ. 9. Петро. 10. Голіцин. 11. Академія. 12. Ба-турин.
Домашнє завдання: § 30, 31; завдання 1 на с. 247 (Порівняйте умови договору 1654 і 1687 років та ви­значте різницю між ними). На контурній карті вказа­ти кордони Гетьманщини часів І. Мазепи.




Коваль О. І.
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ
НАПРИКІНЦІ XVII - ІІ ПОЛ. XVIII ст.
Підсумкове оцінювання.
Мета: вчити учнів використовувати фактичні знання отримані на по­передніх уроках, формувати вміння оцінювати історичні події, аналізувати їх; виховувати патріотичні почуття, вміння прийти на допомогу другові.
Підсумкове оцінювання проводиться у вигляді гри «Щасливий ви­падок». У грі беруть участь дві команди. За 1 хвилину кожна команда по­винна дати найбільшу кількість правильних відповідей.
Кількість балів, набраних кожною командою, відповідає кількості правильних відповідей. Перед першим геймом ведучий представляє ко­манди. Запрошуються члени журі. Підбиття підсумків відбувається після кожного гейму.
ХІД ГРИ
1 гейм «Далі, далі...»
Перша команда відповідає на 10 питань за одну хвилину. Потім відпо­відає друга команда. За кожну правильну відповідь дається 1 бал.
I команда
1.    Назвати останнього гетьмана України. (К. Розумовський)
2.    Де народився І. Мазепа? (Ус. Мазепинцях)
3.    Якого року народився К. Розумовський? (1728 р.)
4.    Хто такий П. Орлик? (Гетьман)
5.    Коли почалася Полтавська битва? (1709 р.)
6.    Чим закінчилася Полтавська битва? (Перемогою Росії)
7.    Коли розпочалася Північна війна? (1700 р.)
8.    На чию сторону перейшов Мазепа у Північній війні?  XII)
9.    Скільки років прожив Д. Апостол? (80 років)
10.  Якого гетьмана названо гетьманом в еміграції? (П. Орлика)
II команда
1.    Скільки років прожив К. Розумовський? (75років)
2.    Якого року народився П. Орлик? (1672 р.)
3.    Назвати головну причину Північної війни? (Боротьба Росії за вихід до Балтійського моря)
4.    Якого року помер І. Мазепа? (1709р.)
5.    Назвати місто, біля якого відбулася вирішальна битва в російсько-шведський війні? (Полтава)
6.    Якого року закінчилася Північна війна? (1721 р.)
7.    Хто був автором «Пактів і конституцій законів і вольностей Війська Запорозького»? (П. Орлик)
8.    Якого гетьмана Петро І назвав зрадником? (І. Мазепу)
9.    Скільки років виповнилось би К. Розумовському у 2005 р.? (277 р.)
10.  Який гетьман не брав участі у жодному військовому поході? (К. Розу-мовський)
2 гейм Гра «Хрестики-нулики»
На дошці накреслено вісім квадратиків з позначками трьох видів:
- питання з музики;
- з архітектури та образотворчого мистецтва;
- з літератури та освіти.
Ведучий (ознайомлює з правилами гри). У нас дві команди (X і 0). Команда називає номер і галузь. Якщо вона правильно відповідає, то в клітинці ставиться відповідний знак команди, (X), якщо неправильно, то відповідь має право назвати команда суперника (0). Виграє та команда, яка першою проведе лінію через чотири клітинки. (Хто буде X, а хто 0, ви­значають шляхом жеребкування.
1. (музика) - Хто такий М. Березовський, А. Ведель? (Музиканти)
2. (література та освіта) — Якого року був заснований Києво-Могилянський колегіум? (1632 р.)
3. (архітектура і живопис) — Великий внесок у розвиток архітектури зробили зодчі... (Мічурін, Растреллі, Шедель, Ковнір).
4. (музика) — Хто був автором «Граматики музикальної»? (М.Дилецький)
5. (література та освіта) — Назвати письменників кінця XVII — І пол. XVIII ст. (Л. Баранович, Ф. Прокопович, І. Ґізель)
6. (архітектура і живопис) — Хто є автором словника імен художників, які працювали в Україні? (П. Волховський)
7. (музика) — Музична культура України базувалась на народних традиціях ... (свят, ігор, хороводів).
8. (архітектура і живопис) — Як інакше називали архітектурний стиль бароко в Україні? («Козацьке бароко»)
Журі підбиває підсумки гри і підсумки гри за 2 гейми.
3 гейм «Ти — мені, я — тобі»
Кожен із членів команди обирає собі суперника з іншої команди і ставить йому запитання, на яке той має відповісти самостійно. Правиль­на відповідь оцінюється 2 балами.
4 гейм «Темна конячка»
За біографічними даними відгадати, про якого гетьмана йде мова.
Завдання І команді
Народився 1654 року. 1 жовтня 1727 року в Глухові відбулася козацька рада, на якій гетьманом обрали миргородського полковника.
Коли він став гетьманом, йому було більше 70 років.
На початку 1700 років брав участь у походах проти шведів.
Разом із Скоропадським брав участь у Полтавській битві.
Помер 28 січня 1734 року.
(Данило Апостол)
Завдання II команді
Народився 1728 року в родині простого козака.
У 1744 році була вирішена справа з відновлення гетьманату, його від­кликали з-за кордону, надали почесті і привілеї, призначивши у вісімнад­цятирічному віці президентом Російської Академії наук.
У березні 1760 року зібралася козацька рада у Глухові, на якій гетьма­ном було обрано...
Гетьман не був проникливим політиком і не дуже переймався тим, шо старшина взяла в свої руки політичне управління Гетьманщиною.
Останні роки життя жив у Петербурзі, Москві, Батурині.
Помер 15 січня 1803 року.
(К. Розумовський)
5 гейм «Гонитва за лідером»
Умови проведення змагань такі самі, як і в першому геймі.
1.   Як називалася війна Росії і Швеції у 1700-1721 рр.?
а)    Лівонська;
б)    Північна;
в)    Семирічна;
г)    Японська.
Правильна відповідь: б) Північна.
2.    Кому П. Дорошенка склав булаву і клейноди?
а)    І. Самойловичу;
б)    І. Сірку;
в)    К. Розумовському;
г)    І. Мазепі.
Правильна відповідь: а) І. Самойловичу.
3.    За що Мазепа стратив Іскру і Кочубея 1708 року?
а)    За крадіжки;
б)    вважав їх посольськими шпигунами;
в)    за донос царю;
д)    вони полаялися із Мазепою.
 Правильна відповідь: в) за донос царю.
4.    Із скількох статтей складалася Конституція П. Орлика?
а)    20 ст.;
б)    16 ст.;
в)    25ст.;
г)    14 ст.
Правильна відповідь: б) 16 ст.
5.    П. Орлика обрали гетьманом:
а)    5 квітня 1710 р.;
б)    5 травня 1720 р.;
в)    5 березня 1725 р.;
г)    5 січня 1710 р.
Правильна відповідь: а) 5 квітня 1710 р.
6.    К. Розумовський в 1760 р. запровадив:
а)    фінансову реформу;
б)    політичну реформу;
в)    судову реформу;
г)    реформу освіти.
Правильна відповідь: в)   судову реформу.
7.    Яка була внутрішня політика І. Мазепи?
8.    Охарактеризувати внутрішню політику К. Розумовського.
Підсумки уроку
Підбиваються підсумки гри та визначається команда-переможець.




Рябко Р.В.
ХТО Ж ВІН, ІВАН МАЗЕПА?
Тема: «Місце Івана Мазепи в українському національно-визвольному русі».
Очікувані результати Після уроку учні зможуть:
• визначати роль Івана Мазепи в історії України, національно-визволь­ному русі;
• уміти вести дискусію толерантно, аргументовано, переконливо, від­стоювати свою точку зору; 
• розуміти роль особи в історії;
• визначати суть патріотизму і розуміти його справжні прояви;
• замислитись над результативністю діяльності сучасних політиків, дати оцінку їхньому патріотизму;
• критично оцінювати діяльність політиків у минулому та сьогоденні.
Обладнання уроку:
1. Портрет Івана Мазепи.
2. Таблиця (характеристика історичної особи).
3.  Виставка книг про Івана Мазепу.
4. Запис на дошці питань для дискусії.
Тип уроку: урок-підсумок у формі дискусії з використанням інтерак­тивних форм навчання «Прес», «Акваріум».
ХІД УРОКУ
Вступне слово учителя
Оголошення вчителем теми, завдань уроку, особливостей його про­ведення. Ознайомлення із тезами-парами для дискусії, що буде проводи­тись у групах.
Тези-пари
1.    Мазепа — Дон Жуан, старий ловелас, його захоплення Кочубеївною викликає сміх.
Мазепа — достойний кохання молодої дівчини, їх любов викликає захоплення.
2.    Мазепа — розумний політик, державотворець. Мазепа — вітчим України.
3.    Мазепа — український меценат, вартий поклоніння і наслідування. Мазепа — пихатий багатій, стяжатель.
4.    Мазепа — зрадник. Мазепа — герой.
Далі клас ділиться на 4 групи по 5 учнів у кожній. При цьому викорис­товуються назви днів тижня або квітів, дерев, пташок та інше. Коли групи сформовані, вибрані у кожній з них спікери, кожна з груп витягає номер тез-пар для дискусії. Перша група сідає в «акваріум» —місце посеред кла­су, де парти поставлені півколом. З трьох боків навколо них сидять учні інших груп, які будуть слухати дискусію в «акваріумі». Після закінчення дискусії вони зможуть поставити запитання членам «акваріуму», висло­витись аргументовано за тими запитаннями, які є на партах у кожної групи:
1)    Який з аргументів, наведених «акваріумом», вважаєте найбільш вда­лим? Чому?
2)    Чи погоджуєтесь ви з думкою групи, окремих її членів?
3)    Чи була ця думка досить аргументованою?
У свою чергу, кожна група, що сідає у «акваріум», має перед собою, крім тез-пар, ще й завдання для дискусії:
1)    Прочитайте вголос тезу - пару.
2)    Обговоріть її методом дискусії, використовуючи метод «Прес».
3)   Дійдіть спільного рішення і добре аргументуйте його.
4)    Кілька осіб у групі повинні бути опонентами інших.
5)    Група може в кінцевому результаті мати не одну точку зору на проб­лему.
6)    Може висловлюватись якась одинична, оригінальна точка зору, погляд на проблему.
Наводимо кілька фрагментів учнівської дискусії в «акваріумі».
1-й учень. Іван Мазепа — непересічна особа. Він був видатною осо­бою, хоч і з багатьма вадами, що притаманні людині. Отже, він був зви­чайною людиною. Але те, що в кінці свого життя, здобувши слави, роз­кошуючи в достатку, багатстві, вирішив усе це віддати за примарну ідею звільнення України з-під ярма Росії, здобуття для рідної землі волі, під­носить його над усім земним. Це — Постать, це — Герой. Чи міг би хоч хтось із наших сучасних політиків пожертвувати усім заради України? На­вряд чи. Тому я глибоко поважаю Івана Мазепу саме за цей його вчинок.
2-й учень. Я визнаю, що Мазепа був визначною людиною, мав ба­гато різних талантів, а отже, посів відповідне місце в історії не лише України. Але вважаю, що виступити проти Росії, Петра І його примусили об­ставини, а не стійкі переконання і вболівання за долю держави. Упродовж всього періоду гетьманування він вірою і правдою служив царизму, одер­жуючи за це славу і  нагороди. Він аж ніяк не чекав приходу Карла XII на Україну. Коли розкрився їх таємний політичний зв'язок, Мазепі нічого не залишалось, як виступити проти Петра І. В іншому випадку він би ніколи не пішов проти царя.
3-й учень. А я вважаю, що під кінець життя, він хотів виправдатись перед народом за роки плазування перед російським престолом. Цим вчинком він вирішив себе реабілітувати перед історією і таким чином за­жити у нащадків доброї слави. Тобто його помисли були корисливими.
4-й учень. А хоч би й так, хоч би й це рухало його вчинками. Головне те, що він намагався зробити для держави, а значить, і для народу. Уявімо, якщо б тоді Росія була переможена, історія України рухалася б зовсім іншим шляхом, і я вважаю, що далеко не гіршим. Про це красномовно свідчить життя народу Швеції та інших скандинавських країн.
5-й учень. Мотря любила не Мазепу, а його посаду, багатство, славу, прагнення стати гетьманшею. Ні про яке кохання там не йшлося. А Ма­зепа, звичайно, її любив. Ще б пак, вона молода, вродлива, таку кожен полюбить, тим більше дід.
6-й учень. А я вірю, що Мотря справді кохала Івана Мазепу і це кохання було безкорисливим. Це видно із їхнього листування, подальшої поведінки дівчини. Хоч він був і літньою людиною, але в нього було те, що не мали молоді хлопці: великий розум, блискуча освіта, мудрість, еле­гантність, ерудиція, такт, уміння догодити жінці, талант красномовства, галантність. А це завжди захоплює жінку будь-якого віку.
Учні в «акваріумі» можуть користуватися додатковою літературою, творами про Івана Мазепу, його віршами, ілюстраціями щоб довести свою точку зору.
Таким чином, протягом уроку учні усіх чотирьох груп побувають в «акваріумі» і висловляться з приводу поставленої проблеми.
Підсумок уроку
Під кінець уроку кілька учнів за допомогою учителя чи без нього піді­б'ють підсумок усього почутого, давши відповідь на запитання:
Яке ж місце посідає Іван Мазепа в українському національно-визволь­ному русі? Це звучить приблизно так:
 Мазепа — другий Богдан Хмельницький.
• Це великий патріот України, недарма ж його проклинали за наказом царя.
•Це постать трагічна, яка не змогла втілити в життя мрію Б. Хмельни­цького.
• Без Мазепи не було б ні Пилипа Орлика, ні Миколи Міхновського, ні Михайла Грушевського.
• Дух Мазепи жив у серцях українців, які ніколи не забували, хто вони, чиї нащадки, якої долі гідні.
• Не всі його розуміли, не завжди підтримували його помисли і діла, але навіть вороги поважали і боялися.
• Ще багато століть слово «мазепинець» означало — справжній патріот України, який бореться за її державність.
• Про нього писали Феофан Прокопович, К. Рилєєв, В. Гюго, Вольтер, Д. Байрон, О. Пушкін, німецькі і польські письменники, ним захоп­лювалися, його кляли, намагалася зрозуміти. Його зображували то палким коханцем, то злодієм, зрадником-, хитрим дипломатом, дво­рушником. Він був різним, але єдине безсумнівно — він був патріотом України.
 • Мазепа найдовше тримав гетьманську булаву (22 роки), більше за усіх гетьманів зробив у галузі культури. Його талантами, зовнішністю, освіченістю, ерудицією, тактом, галантністю захоплювалися сучасни­ки. І не лише українці. Він був окрасою України.
• Те, чого хотів і ким був Іван Мазепа, визначено у рядках його вірша «Дума»;
...І ви, панство полковники,
 Без жадної політики,
 Возмітеся всі за руки,
Не допустіть гіркої муки
Матці своїй більш терпіти!
Нуте врагів, нуте бити!
Учитель оголошує оцінки кожній групі за роботу, аргументує їх, визна­чає найбільш вдалі виступи, дає домашнє завдання.





Татаринов М. В.
ГЕТЬМАН ПИЛИП ОРЛИК ТА ЙОГО КОНСТИТУЦІЯ
Запропоновані методичні матеріали для вивчення життя та суспільно-політичної діяльності гетьмана у вигнанні Пилипа Орлика, визначного політико-правового документу «Пакти й Конституція прав та вольностей Війська Запорозького» сприятимуть ефективній та творчій підготовці вчителів до уроку. Одночасно зауважимо, що в кожній конкретній ситуації вчитель самостійно зможе визначити методи та засоби навчання, відібрати необхідний компонент змісту навчання. Тільки враховуючи специфіку та рівень інтелектуального розвитку, ступінь навченості й вихованості учнів-восьмикласників, учитель зможе використати пропонований методичний матеріал або його окремі елементи.
З метою ефективної підготовки вчителя до уроку необхідно заздалегідь проаналізувати наявну різноманітну наукову та методичну літературу. Гетьману П. Орлику присвячена доволі цікава література, в якій по-різному дається оцінка тих далеких і бурхливих часів, ролі самого гетьмана, його сподвижників і супротивників. У фундаментальних працях Д.І. Дорошенка [8], М.С. Грушевського [10] та Н. Д. Полонської-Василенко [17] П. Орлик постає продовжувачем справ І. Мазепи, фундатором першої української конституції. Зрозуміти особливості формування нової антимосковської коаліції, розкрити дипломатичні здібності П. Орлика, висвітлити раніше не відомі біографічні дані гетьмана, показати заслуги його сина Григора допомагають роботи Б. Крупницького [14], О. Субтельного [21] та стаття Б. Хеггмана [26].
Ураховуючи той факт, що під час проведення уроку учні виступатимуть з повідомленнями про П. Орлика, а вчитель застосовуватиме метод роботи «портрет історичного діяча», беручи до увагу новітні дослідження істориків з даної теми [2; 6; 9; 11; 18; 19; 26], педагог не повинен забувати, що історичні джерела, а в нашому випадку це «Пакти й Конституція прав та вольностей Війська Запорозького», є одним із ключових об'єктів здобуття знань і розвитку вмінь аналізувати та порівнювати історичні події, процеси. У зв'язку з цим виникає необхідність підготувати до уроку роздавальний матеріал у вигляді адаптованого тексту Конституції П. Орлика, який мож­на творчо добрати з наявних хрестоматій [27; 28] та монографій [6; 12].
При проведенні цього уроку вчителі будуть застосовувати різні методи організації навчальної діяльності учнів, а тому їм стануть у пригоді ме­тодичні поради [13] та дидактичні матеріали [15; 16; 22; 24; 25].
Враховуючи зазначене, вважаємо, що навчально-виховний процес на уроці стане для учнів поєднанням нового й невідомого з уже раніше набутим і відомим, а ефективність та практична спрямованість уроку залежатиме від ступеня підготовки вчителя, його творчості та педагогічного досвіду.
Отже, пропонуємо увазі колег один з можливих варіантів проведення уроку «Гетьман Пилип Орлик та його Конституція».
Мета уроку: ознайомити учнів з міжнародним становищем у Європі в першій третині XVIII ст. та ставленням європейських держав до «українського питання»; скласти історичний портрет гетьмана П. Орлика, визначити його роль у спробі відновлення незалежності Гетьманщини; проаналізувати сутність видатної пам'ятки української правничої та європейської суспільно-політичної думки — Конституції гетьмана; про­вести історичні паралелі із сучасним Основним Законом України; роз­вивати вміння та навички використовувати історичний атлас як джерело додаткових знань, заповнювати текстову таблицю; формувати вміння давати оцінку діяльності історичної особи, використовуючи різні точки зору; виховувати в учнів патріотичні почуття, шанобливе ставлення до видатних постатей української історії.
Основні поняття та терміни: конституція, еміграція, антимосковська коаліція.
Основні дати та події: 1672-1742 рр. — життя та діяльність П. Орлика; 5 квітня 1710 р. — обрання П. Орлика гетьманом та схвалення «Пактів й Конституції прав та вольностей Війська Запорозького»; січень — березень 1711р. — спільний похід запорожців, військ гетьмана П. Орлика та польсько-татарських військ проти російських військ на Правобережній Україні; 12 липня 1711 р. — Прутський мирний договір Росії з Туреччиною; 1714— 1720 рр. — перебування гетьмана з родиною та прибічниками в Швеції; 1720-1721 рр. — перебування П. Орлика в Німеччині та Франції.
Основні знання: біографічні дані про П. Орлика; суть «Пактів й Конституції прав і вольностей Війська Запорозького»; республіканська форма правління та обмеження влади гетьмана; права та свободи населення; заходи гетьмана П. Орлика щодо створення в Європі антимосковської коаліції; Прутський мир та доля України; політична еміграція.
Практичні навички та вміння: аналіз змісту статей «Пактів й Конституції прав та вольностей Війська Запорозького», оцінки в історії діяльності гетьмана П. Орлика; заповнення текстової історичної таблиці «Військова та політична діяльність гетьмана П. Орлика в Україні та Європі», нанесення на контурну карту місця обрання гетьманом П. Орлика та похід його війська в Правобережну Україну.
Особистість в історії: Пилип Орлик, Кость Гордієнко, Григір Орлик, Петро І.
Обладнання: атлас [23, С. 14]; підручник [4, С. 199-206; 29, С. 26-264]; текстова історична таблиця «Військова та політична діяльність гетьмана Пилипа Орлика в Україні та Європі»; уривок з «Пактів й Конституції прав та вольностей Війська Запорозького»; картки «Оцінка в історії постаті гетьмана Пилипа Орлика».
Тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ
I. Перевірка домашнього завдання
З метою повторення матеріалу про участь населення України (Гетьманщини) в Північній війні, Полтавській битві та діяльність гетьмана І. Мазепи щодо звільнення Гетьманщини з-під влади московського царя вчитель організовує перевірку домашнього завдання. Його варіантами можуть бути:
а)   відповіді учнів на запитання з підручника;
б)   виконання тестової роботи за варіантами з подальшою взаємоперевіркою учнями робіт одне в одного з метою набрання максимальної кількості балів початкового рівня (3 бали) та подальша усна відповідь на запитання, запропоновані вчителем, з відповідним підвищенням рівнів навчальних досягнень (додаток 7);
в)   учитель самостійно визначає форми перевірки домашнього зав­дання.
II. Актуалізація вмінь і опорних знань учнів. Мотиваційний аспект
На етапі актуалізації опорних знань учнів можна запропонувати нанести на контурні карти шлях просування до м. Бендери війська гетьмана І. Мазепи та шведського короля Карла XII після поразки під Полтавою.
Учитель пропонує пригадати учням, як гетьман І. Мазепа прожив свої останні дні та чому його не поховали на Батьківщині.
Переходячи до мотивації навчальної діяльності щодо необхідності опанування нового матеріалу, учитель пропонує учням замислитися над питанням: найбільший аеропорт Франції носить назву «Орлі», яка по­в'язана, у свою чергу,  з подіями в нашій державі в XVIII ст. Чому?
III. Вивчення нового матеріалу
Оголосивши мету вивчення нового матеріалу, вчитель пропонує учням записати в зошити тему уроку, а також звертає їхню увагу на нові поняття та терміни (конституція, еміграція, антимосковська коаліція), робота над якими триватиме на уроці.
Перед учнями ставиться основне питання уроку:
• У чому полягає заслуга Пилипа Орлика перед Україною?
Гетьман Пилип Орлик
Учні самостійно за допомогою тексту підручника знайомляться з матеріалом про обрання гетьманом Пилипа Орлика. Робота завершується визначенням змісту поняття «емігрант» та «еміграція».
Учитель пропонує учням виступити з повідомленням про гетьмана П. Орлика та, використовуючи «Пам'ятку щодо складання портрету істо­ричного діяча», скласти історичний портрет гетьмана. Після завершення такої роботи, вчитель пропонує учням проаналізувати висловлювання та оцінку постаті гетьмана П. Орлика в історії України (додаток 2). Необхідно зазначити, що наприкінці вивчення нового матеріалу учням необхідно дати відповідь на таке запитання: «Чому існують такі різні погляди на постать гетьмана П.Орлика? Поясніть, яка з наведених точок зору вам імпонує?».
«Пакти й Конституція прав та вольностей Війська Запорозького»
«Пакти й Конституція законів та вольностей Війська Запорозького» — видатна пам'ятка європейської та української правової суспільно-політичної думки. З метою формування вмінь аналізувати різноманітні історичні джерела, поглибленого вивчення змісту першої писаної української конституції — «Пактів й Конституції прав та вольностей Війська Запорозького» — вчитель застосовує метод роботи учнів з історичними документами (додаток 3 або відповідний уривок з документа, який вміщено в підручнику). Досвід свідчить, що для чіткого вироблення у свідомості учнів моделі організації влади в майбутній незалежній Гетьманщині та засвоєння учнями понять про права та свободи населення вчитель має розробити адаптований текст «Пактів й Конституції...», а також у відповідних пунктах документа виділити опорні слова, терміни, поняття й назви.
Розпочати вивчення змісту «Пактів й Конституції...» необхідно зі створення трьох-чотирьох груп учнів, які, проаналізувавши зміст історичного джерела, представляють на класній дошці крейдові схеми або малюнки чи Позначки стосовно поставленого завдання: «Ознайомтесь зі змістом Конституції Пилипа Орлика та створіть схему (малюнок), яка б відтворила функціонування органів влади та взаємозв'язок між ними, якби даний документ набрав чинності в Україні».
Решта учнів класу, які не ввійшли до складу груп, аналізують текст історичного документа за допомогою вчителя, роблять відповідні висновки та узагальнення, працюють над визначенням поняття «конституція», записують ключові моменти Конституції:
Проголошувалася незалежність України від Москви та Речі По­сполитої.
Обґрунтовувалися союз з Кримським ханством, а також протекція шведського короля.
• Територія України визначалася згідно зі Зборівським договором 1649 р.
Козакам поверталися території в Подніпров'ї. Законодавча влада належала Генеральній Раді.
• Генеральна Рада складалася з Генеральної старшини, полковників, виборних Депутатів від кожного полку та делегатів від запорожців.
• Влада гетьмана обмежувалася генеральною старшиною, полковниками й полковими радниками.
• Гетьман не мав права здійснювати судочинство: цим займався Генеральний суд.
Гетьман не мав права самостійно роздавати землі.
• Гетьман повинен був захищати інтереси козаків від надмірних податків та повинностей з боку старшин.
«Конституція П. Орлика» — видатний пам'ятник політичної та юридичної думки України й Європи XVIII ст. Уперше новообраний гетьман мав укладати зі своїми виборцями офіційний документ, де чітко визначалися повноваження.
Робота з вивчення цього матеріалу завершується представленням проектів груп, висновками про значення Конституції П. Орлика. За наявності часу вчителеві необхідно сконцентрувати увагу учнів на окремих статтях сучасної Конституції України та співвіднести їх зі статтями «Пактів й Конституції прав та вольностей Війська Запорозького».
Політична діяльність П. Орлика в Європі та спроби створення антимосковської коаліції
Розкриваючи зміст питання про політичну діяльність гетьмана П. Орлика в Європі та його неодноразові невдалі спроби створити антимосковську коаліцію, можна застосувати метод заповнення текстової історичної таблиці, яка виготовляється як роздавальний матеріал (дода­ток
4). Алгоритм частково заповненої таблиці має вже існувати.
Робота супроводжується коментарями та роз'ясненням учителя, опрацюванням визначення терміна «антимосковська коаліція». Доцільно також використати атлас зі всесвітньої історії з метою наочної демонстрації інформації про перебування П. Орлика у Швеції, Франції, Німеччині та ін.
Досвід свідчить, що роботу над пунктами 2-3 доцільно організувати для всього класу як колективну роботу, а над пунктами 4-6 — як роботу кожного з трьох рядів над одним із пунктів, який визначає вчитель. Під час перевірки заповнених пунктів таблиці учні вносять записи у відповідні порожні клітинки. Учитель стисло повідомляє про біографію сина П. Ор­лика Григора, на честь якого й названо французький аеропорт Орлі.
За результатами проведеної роботи над матеріалом цього пункту учи­тель пропонує учням дати відповіді на запитання:
а)   3 якою метою гетьман П. Орлик відвідав країни Європи?
б)   Яким був результат дипломатичної діяльності?
в)   Хто ще з гетьманів України мав дипломатичні зносини з тими країнами, які відвідав гетьман П. Орлик?
Вивчення нового матеріалу завершується тим, що вчитель ще раз пропонує учням звернутися до різних оцінок постаті Пилипа Орлика в історії, обґрунтувати, яка з наведених їм імпонує найбільше, та пояснити, чому, а також висловити власні думки.
IV. Закріплення вивченого матеріалу
Закріплення вивченого матеріалу необхідно поєднати з відповіддю на основне питання уроку: «У чому полягає заслуга гетьмана Пилипа Орлика перед Україною?».
V. Підсумки уроку
Підбиваючи підсумки уроку, вчитель акцентує увагу учнів на тому, що:
•    доля та спадщина гетьмана П. Орлика тривалий час були забутими;
•     Пилип Орлик був першим гетьманом в еміграції, який продовжив справу свого попередника І. Мазепи щодо визволення України з-під влади Московського царства (з 1721 р. — Російської імперії);
•    гетьман П. Орлик був палким борцем за втілення ідеї про незалежність
України за сприяння іноземних правителів;
Конституція П. Орлика стала видатною правовою пам'яткою Європи та України, де вперше проголошено республіканський устрій держави та передбачено захист прав і свобод населення.
VI. Домашнє завдання
Домашнє завдання має враховувати 12-бальну систему оцінювання та може бути такого змісту: опрацювати параграф підручника; повторити записи в зошиті; скласти можливий діалог гетьмана Богдана Хмельницького з Пилипом Ор­ликом; заповнити таблицю.
Конституція П. Орлика та Конституція України
Питання для порівняння
«Пакти й Конституція прав та вольностей Війська Запорозького»
Конституція України
Дата прийняття


Місце прийняття


Структура влади


Як забезпечуються права та свободи населення (громадян)?


Висновки:


Додаток 1
Пропонована форма перевірки домашнього завдання учнями передбачає виконання тестових завдань, відправного етапу в набранні балів, які максимально оцінюються 3 балами, та надання відповіді на запитання вчителя з подальшим оцінюванням і підвищенням учнями балів до максимально можливого. Учитель пропонує учням виконати в зошитах тестові завдання, а потім, обмінявшись зошитами, взаємоперевірити їх та виставити бали. Ключі-відповіді вчитель може зачитати або заздалегідь записати на класній дошці, закривши їх до моменту взаємоперевірки.
Варіант І 
1.     Таємний українсько-шведський договір укладено:
а)     1700 р.;
б)     1704 р.;
в)     1706 р.
2.     І. Мазепа був прибічником російського царя Петра І до 1708 р.
а)    Так.
б)    Ні.
3.    Після зруйнування м. Батурина новою гетьманською резиденцією стало місто
а)     Гадяч;
б)    Глухів;
в)     Полтава.
Варіант II
1.     Полтавська битва відбулася:
а)    1700 р.;
б)     1709 р.;
в)     1711р.
2.     Гетьмана І. Мазепу підтримали запорожці на чолі з кошовим отаманом Іваном 'Сірком.
а)    Так.
б)     Ні.
3.     Після розгрому під Полтавою Іван Мазепа та Карл XII перебралися до міста:
а)     Бендери;
б)    Чигирин;
в)    Хотин.
Запитання, які вчитель може запропонувати учням для бесіди:
 Розкажіть про укладання українсько-шведського таємного договору.
 У чому полягав тягар Північної війни для України?
 Поясніть, чому Полтавську битву історики називають «полтавською ката­строфою» гетьмана І. Мазепи та всієї України?
 Опишіть дії царських військ у м. Батурині після того, як цар Петро І дізнався про перехід гетьмана І. Мазепи на бік шведів.
•     Поміркуйте, чому гетьмана Івана Мазепу так по-різному називають: «зрадник» та «великий патріот України»? Висловіть свою точку зору та обгрунтуйте її.
Додаток 2. Оцінка в історії постаті гетьмана Пилипа Орлика
«Історія русів», найвизначніший твір української національно-політичної думки кінця XVIII ст.:
«Війська і народ малоросійський... вельми погорджували дурощами Орликовими і зовсім не зважали на його... затії... І лише запорожці... пристали до Орлика».
Іван Мочульський, кошовий отаман запорозьких козаків (1721 р.): «Чекаєм гетьмана радісним серцем, як діти отця... Обще на Украйні всі про вельможності ваші говорять тії слова: коли наш орел вилетить і нас від того лиха визволить».
Антуан Фелікс де Монті, маркіз, французький посол у Варшаві у 20-х рр. XVIII ст.:
«Ми знаємо гетьмана як людину великої ворожнечі до москалів, розумну й відважну, дуже поважну й люблену на Україні між козаками... Козаки шукають нагоди, щоби повстати проти гнобителів і повернути свою давнішню вольність... При сприятливих умовах козаки обрали би гетьмана Орлика вождем...»
Ілля Борщак, відомий український історик-еміґрант у 20-х рр. XX ст.: «Пилип Орлик із завзяттям переносив до кінця своїх днів найбільше жорстокі нещастя».
Василь Ульяновський, сучасний український історик:
«Великий патріот, романтик і оптиміст Пилип Орлик до останніх днів... плекав ідею Української державності під зверхністю Швеції, Туреччини, Франції чи Польщі».
Борис Крупницький, історик:
«І хоч як державний муж... свого завдання не сповнив... то все ж таки його енергійна, вперта і невтомна праця... утворила певні зв'язки з Європою, поставила українську проблему як актуальне питання європейської дійсності першої половини XVIII ст.».
Додаток 3. Аналізуємо історичний документ
Пакти й Конституція прав та вольностей Війська Запорозького між ясновельможним паном П. Орликом, гетьманом, та між старшиною, полковниками, а також Військом Запорозьким, прийняті публічно ухвалою обох сторін, року 1710, квітня 5, при Бендерах.
Ми уклали угоду з Пилипом Орликом, новообраним гетьманом, і ухвалили, щоб не тільки він стежив за виконанням викладених нижче по пунктах і підтверджених його присягою, але щоб цього незмінно дотримувалися і наступні гетьмани.
1. Ясновельможний гетьман зобов'язаний та примушений у законному порядку дбати, щоб жодна чужинська релігія не запроваджувалась на нашій батьківщині, не допускаючи проповідування та розмноження кількості її прихильників. І щоб при новозбудованих церквах множилося навчання дітей «вільним мис­тецтвам».
2. Обов'язком Ясновельможного гетьмана стане турбота про недоторканий цілісний кордон, щоб нікому не дозволяв не лише порушувати закони і вольності, але й привласнювати батьківські землі.
3. Ясновельможний гетьман дбає через послів про відновлення давнього братства з Кримським ханством..., щоб надалі не пробували зухвалим нападом у спину підкорити собі Україну.
4. Гетьман муситиме подбати про звільнення від московських укріплень земель Війська Запорозького і повернення їх у власність Війська, і щоб надалі ніяким іншим чином не спустошували володінь Війська Запорозького.
5. Постановляємо навічно зберігати такий закон, щоб у нашій батьківщині пер­шість належала Генеральній старшині як з огляду на її високі служби, так і у зв'яз­ку з перебуванням при гетьманах.
Генеральній старшині, полковникам і генеральним радникам належить давати поради гетьману про цілісність батьківщини, про її загальне благо й про всі публічні справи. Без їхнього попереднього рішення і згоди, на власний розсуд гетьмана нічого не повинно ані починатися, ані вирішуватися, ані здійсню­ватися.
Генеральні ради збираються на Різдво, на Великдень, на Покрову. На ці ради з'являються посли від Низового Війська Запорозького для слухання й обговорення справ...
6. Правопорушення — і умисне, й випадкове — має підлягати [розгляду] Гене­рального Суду, який повинен винести рішення таке, якому кожен мусить під­корятися.
7. Генеральна старшина повинна доповідати гетьману про всі публічні справи, що перебувають у її віданні.
8. Ясновельможному гетьману належить пильно дбати про те, щоб на рядовий і простий народ не покладали надмірних тягарів, утисків і надмірних вимог. Вдови козаків, діти-сироти, козацькі господарства і господарства жінок, чоловіки яких перебувають на війні або військових службах, не притягатимуться до жодних повинностей і не будуть обтяжені сплатою податків.
9. Щодо цих пактів і Конституції, укладених для успішного виконання, то гетьман удостоїв їх підтвердити власноручним підписом і державною печаткою, а також присягою.
Додаток 4. Військова та політична діяльність гетьмана Пилипа Орлика в Україні та Європі
№ п/п
Дата
Місце історичних подій
Зміст події
Результат (наслідки)
1
2
3
4
5
1
Січень — березень 1711р.
Правобереж-на Україна
Спільний похід запорож­ців на чолі з отаманом Костем Гордієнком, військ гетьмана Пилипа Орлика, польських і та­тарських загонів проти російських військ
Контрнаступ росіян, зрада татар, відступ українських військ до м. Бендери
2
12 липня 1711р.
м. Яси
Прутський мирний до­говір Росії з Туреччиною
Росія повертає Пра­вобережжя Польщі. Населенню пропону­ється переселитися на Лівобережжя
3
5 березня 1712 р.
м. Стамбул
Видано указ турецького султана для гетьмана Пи­липа Орлика
Туреччина визнала П. Орлика володарем Правобережжя, але цією територією заволоділа Польща
4
1714р.
Швеція
Виїхав із Карлом XII, намагався створити коа­ліцію європейських дер­жав проти Росії
Поширив в Європі ідею незалежності України
5
1720, 1721 рр.
Німеччина, Франція




6
1722 р.
Туреччина





Література
1.   Аркас М. М. Історія України-Русі / Переднє слово П. М. Гвоздецького.— 3-є вид., факс.: Вища школа, 1993.— С. 300-302.
2.   Бойко О. Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навч. закладів.— К.: Видав. Центр «Академія», 1999.— С. 157-160.
3.   Велика історія України: У 2-хт. / Передмова д-ра І. П. Крип'якевича.— К.: Глобус, 1993.-Т. 2.-С. 117-119.
4.   Власов В. С. Історія України: Підручник для 8 класу загальноосвіт. навч. закл.— За ред. Ю. А. Мисика.— 2-е вид., перероб.— К.: Абрис, 2002.— 256 с: іл., карти.
5.   Власов В. С, Коляда І. А; Історія України. 8 клас: Зошит-конспект тем.— 4-е вид., доп. й перероб.— К.: А.С.К., 1996.— С. 114-119.
6.   Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Авт. передм. В. А. Смолій.— К.: Варта, 1995.— С. 419-497.
7.   Воропаєв В. В., Татаринов М. В., Власенко О. В. Історія України. 9 клас: Відповіді на питання екзаменаційних білетів державної підсумкової атес­тацій.— X.: Ранок, 2001.— С. 13-14.
8.   Грушевський М. С. Ілюстрована історія України / АН України, Ін-т укр. археографії, Ін-т історії України; Вступна стаття В. А. Смолія, П. С. Соханя,— К.: Наукова думка, 1992.— С. 356—358.— (Пам'ятки історичної думки Ук­раїни).
9.   Довідник з історії України. Т. 2 (К — П) / За ред. І. Підкови та Р. Шуста.— К: Генеза, 1995.- С. 314-316.
10.   Дорошенко Д. І. Нариси історії України: У 2-х т. — Т. 2. Від половини XVII ст.— К.: Глобус, 1992,- С. 155-158.
11.   Замлинський В. Пилип Орлик//Віче.— 1994.—№ 3.
12.   Історія Русів/ Пер. І. Драча; Вступ, стаття В. Шевчука.— К.: Рад. письменник, 1991.-С. 275-277.
13.   Історія України XV—XVII ст. 8 клас: Навч.-метод. посіб. для вчителів, студентів / За ред. І. Ф. Прокопенка, В. Я. Білоцерківського, Т. І. Пікалової.— X.: Скор­піон, 2000.- С. 195-200.
14.   Історичні постаті України: Іст. нариси: Збірник / Упоряд. та авт. вступ, статті О. В. Болдирєв.— Одеса: Маяк, 1993.— С. 337-383.
15.   Коляда І. А., Крилач К. І., Подобєд А. О. Дидактичні матеріали з історії України. 8 клас- К.: А.С.К., 1998.- С. 36 (№ 13), 63-64, 83 (№ 10-16).
16.   Мисан В. О. Історія України. Друга половинаХУІІ — кінецьXVIII ст.: Робочий зошит учня. 8 клас (Ч. 2).— К. — Л.: Кальварія — Абрис, 1997.— С. 49-53.
17.   Полонська-Василенко Н. Д. Історія України: У 2 -х т. — Т. 2. Від середини XVII ст. до 1923 р.- К.: Либідь, 1992.- С. 77-80.
18.   Рибалка І. К. Історія України. Ч. І. Від найдавніших часів до кінця XVII ст.— X.: Основа, 1994.
19.   Слабошпицький М. Ф. З голосу нашої Кліо. Події і люди української історії: Навч. видання.— К.: Махаон — Україна, 2000.— С. 156—160.
20.   Слюсаренко А. Е, Томенко М. В. Історія української конституції.— К.: Т-во «Знання», 1993.- С. 9-Ю, 25-37.
21.   Субтельний О. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. / Пер. з англ. В. Кулика.— К.: Либідь, 1994.— С. 56-197.
22.   Татаринов М. В., Харківська Н. І. Вступ до історії України: Робочий зошит до початкового курсу з історії України. 5 клас.— X.: Східно-регіональний центр гуманітарних освітніх ініціатив, 2000.— С. 50 (№ 44—46, 49).
23.  Лоза Ю. Україна: Історичний атлас. 8 клас— К.: ТОВ «Вид-во "Мапа"», 1998.
24.   Харківська Н. І. Історія України в картах, схемах і таблицях: Навч. посібник для 7—9 класів,— X.: Світ дитинства, 2000.— С. 35.
25.   Харківська Н. І. Історія України.8 клас: Робочий зошит.— X.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2001.— С. 71—72.
26.   Б. Хеггман Пилип Орлик у Швеції (1716-1719 рр.)//Український історичний журнал.- 1996.- № 3.- С. 151-154.
27.   Хрестоматія з історії України: Посібник для 7—11 кл. загальносовіт. навч. закладів / Упоряд.: В. І. Гусєв, Г. І. Сургай.— К.: Освіта, 1996.— С. 95-100 (документи № 22, 23).
28.   Хрестоматія з історії України: Посібникдля вчителів / За ред.  В. І. Червінського. — К.: Вежа, 1996.— С. 127-139 (документи № 6-8).
29.   Швидко Г. К. Історія України. XVI—XVIII століття: Підручник для 8 класу середньої школи.— К.: Генеза, 1997.— 384 с.




О.ЖЕЛІБА
КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В ПЕРІОД ГЕТЬМАНЩИНИ
Тема.  Культурна розбудова України в період Гетьманщини.
 Цілі: ознайомити учнів з особливостями розвитку культури гетьманської України (початок русифікаційних процесів на Лівобережжі, відплив козацької інтелектуальної еліти до Росії), основними тенденціями розвитку освіти, науки, літератури та мистецтва у II пол. ХУІІ-ХУІІІ ст.
• визначити особливості розвитку бароко в Україні, розкрити причини асиміляторських тенденцій розвитку національної еліти, порівняти зміни змісту літе­ратурних творів польського і геть­манського періодів історії Украї­ни, з'ясувати значення творчості Г. Сковороди для історії українсь­кої культури;
• продовжувати виховувати лю­бов, гордість, повагу до історії ук­раїнської культури; естетичні смаки учнів на основі мистець­ких пам'яток козацьких часів; моральні якості патріотів батьківщини; відразу до нищення культури шляхом розкриття суті асиміляторської політики російського царату.
Обладнання:
1)  уривки з творів С.Яворського, Г.Сковороди, Г.Грабянки;
2)  історичних діячів портрети Ф.Прокоповича, І.Мазепи, Г.Ско­вороди, С.Яворського, В.Григоровича-Барського, М.Березовського, А.Веделя, Д.Бортнянського, І.Григоровича-Барського;
3)  ілюстрації: гравюра із зоб­раженням корпусу Київської ака­демії, фотографія сторінки ба­рокового тексту, надрукованого громадянським шрифтом, Михай­лівський Золотоверхий собор у Києві, Георгіївський собор Видубицького монастиря в Києві, Цер­ква св. Катерини в Чернігові, Миколаївська церква у Ніжині, собор св. Юра у Львові, корпус на території Києво-Печерської лаври, гравюри Леонтія Тарасевича, іконостас із села Водиця-Деревлянська, ікона Покрови Богородиці із зображенням Бог­дана Хмельницького, портрет стародубського полковника Михай­ла Миклашевського, «Козак Мамай», вертеп;
4)  історична карта «Гетьман­щина»;
5)  музичні твори: уривки ба­рокових творів М.Березовського, А.Веделя, Д.Бортнянського.
Історичні портрети та ілюст­рації поєднуються за допомогою комп'ютерної програми Роуєг-Роіпі у презентацію, яка демон­струється учням паралельно з розповіддю.
Тип уроку — урок засвоєння нових знань.
Форма уроку — традиційна.
ХІД УРОКУ
І. АКТУАЛІЗАЦІЯ І КОРЕК­ЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ (7хв)
Запитання і завдання учням
1.  Визначте особливості роз­витку української культури пер­шої половини XVII ст.
2.  Які навчальні заклади дія­ли   в   Україні   у   І   половині XVII ст.?
3.  Як вплинуло на розвиток освіти книгодрукування?
4.  Які напрямки літератури розвивалися у І половині XVII ст.?
5.  Які галузі мистецтва на­були найбільшого розвитку в першій половині XVII ст.?
II. СПРИЙНЯТТЯ І ПЕРВИННЕ ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ (27 хв.) Урок відбувається під су­провід музики українських ба­рокових композиторів.
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ
Бароко. Приблизно із сере­дини XVII і до кінця XVIII ст. художня   й   інтелектуальна творчість українців була так чи інакше обумовлена розвитком стилю бароко.  Бароко в пере­кладі з італійської означає «хи­мерний», «чудернацький». Так називають мистецький стиль, який панував у Європі від кінця XVI майже до кінця XVIII ст. Найяскравіше він утілився в ар­хітектурі: бароковим спорудам притаманні нагромадження роз­кішних оздоб, підкреслена деко­ративність, грандіозність. Поява цього стилю тісно пов'язана з тією дивовижною епохою та її приголомшливими подіями, і сам він допомагав краще відобразити і зрозуміти дух епохи. Задоволь­няючи смаки знаті, стиль бароко підкреслював велич і розкіш, зоб­ражав життя як захопливу теат­ральну дію, а талановито розіг­рану в пишних декораціях виста­ву умів перетворити на живе жит­тя. Формі він віддавав перевагу перед змістом, складності — пе­ред простотою.
Очевидно, останнє і зробило бароко особливо привабливим для українців. Проміжне розташуван­ня між східною православною і латинізованою західною культу­рою природно схиляло їх до син­тетичного мислення і вимагало синтетичного стилю. Бароко не принесло в Україну нових ідей — радше воно запропонувало нові прийоми, такі як парадокс, гіпер­бола, алегорія, контраст, і ці прийоми допомагали культурній еліті краще усвідомлювати, чіткіше тлумачити, ретельніше розробляти старі істини.
Русифікація. Невпинний по­ступ продуктивних сил України обумовлював необхідність роз­витку освіти, науки, появи нових видів знань, дедалі ширшого втягнення різних верств населення в духовне життя. Але на Лівобе­режжі й Слобожанщині ці про­цеси гальмувалися політикою російського самодержавства. Посту­пово українська мова витісняла­ся не тільки з діловодства, а й з літератури та школи. Натомість повсюди запанувала мова російська.
Розвиток освіти та книговидавництва на національній основі гальмувався дискри­мінаційними захода­ми російського цара­ту. Зокрема, у 1720 р. на Лівобережжі було заборонено друкувати українські книги, за винятком книг цер­ковного змісту. За ви­конанням цього ука­зу встановлювався контроль, а винні в його пору­шенні жорстоко каралися. Тому не випадково багато цікавих істо­ричних та художніх пам'яток поширювалися лише у вигляді ру­кописів.
Відривалася від свого націо­нального коріння й козацька старшина. Прагнучи якнайшвид­ше здобути права російського дво­рянства, її представники відмежо­вувалися від усього українського, запроваджували звичаї (навіть у побуті), моральні норми та ду­ховні цінності своїх північних сусідів. У свою чергу, російська культура, користуючись могут­ньою підтримкою з боку держа­ви, міцніла і розвивалася. В XVII столітті ми бачимо потік моло­дих людей із Московії, що здобу­вали освіту в Україні, потік ук­раїнських викладачів до шкіл Росії. Із середини XVIII ст. юна­ки з України їхали до Москви та Петербурга здобувати технічну освіту, навчатися в університетах та Академії наук. Відірвані від природних основ свого народу, вони практично нічого не роби­ли для розвитку власної націо­нальної культури.
Запитання учням
1. Чому російському урядові була вигідна асиміляція ук­раїнців?
2. Чому українська еліта не чинила опору асиміляторській політиці російського уряду?
У XVII—ХVIII-ст. на шляху духовного розвитку жителів Пра­вобережжя виникало багато пере­шкод. Тут недоторканними збер­ігалися всі органи й установи, які виникли раніше. Спроби відкри­ти нові школи та інші навчальні заклади наштовхувалися на опір магнатів і шляхти. Всі державні, освітні та духовні установи запо­лонила польська мова. Нею пи­салися політичні трактати і ви­давались книги, велося викладан­ня і церковна служба. Українсь­ка мова вживалася на побутово­му рівні й зберігалася лише у се­редовищі селян та міських низів.
Та український народ витри­мав і цей натиск самодержавства й варшавського уряду. Його кращі представники навіть за цих несприятливих умов зробили по­мітний внесок у культурну скар­бницю України.
ОСВІТА І НАУКА
Освіта. Початкову освіту, як і раніше, діти козацької старши­ни, духовенства, заможних міщан здобували в школах при церквах та монастирях, вищу — в Київській академії. Протягом пер­шої половини XVIII ст. почали діяти також нові навчальні зак­лади — колегіуми у Чернігові, Переяславі, Харкові.
Центром освіти на Правобе­режжі була Київська академія. Тут студенти вивчали сло­в'янські, латинську, грецьку та західноєвропейські мови, істо­рію, географію, математику, ас­трономію, природознавство, бо­гослов'я. Цей навчальний заклад не просто давав ґрунтовні знан­ня з тих чи інших предметів. Сту­денти вчилися тут дискутувати і відстоювати свої погляди. Вони пробували свої сили в ораторському мистецтві, намагалися до­хідливо і чітко висловлювати власні думки. Викладала в ака­демії група професорів, серед яких широтою наукових інте­ресів виділявся Феофан Прокопович. У своїх лекційних курсах він виступав проти марновірства, пу­стого красномовства, сліпого на­слідування авторитетів.
Академія мала велику бібліо­теку, в якій налічувалося близь­ко 12 тис. томів. Значні кни­гозбірні належали представникам козацької старшини. Відомо, на­приклад, що велику бібліотеку мав гетьман І.Ма­зепа. Сучасники свідчили, що вона вражала не лише своїми розмірами, а й підбіркою книг. Тут були представ­лені зарубіжні й вітчизняні автори, зберігалися різні хроніки та літопи­си. Про зацікав­леність українсь­кої  старшини різними науками свідчить, зокрема, той факт, що у бібліотеці М.Ханенка зберігався гербарій, а та­кож підручники з фізики та гео­графії. Не менші книгозбірні мали монастирі, школи, пред­ставники польської шляхти.
Певного розвитку набула шкільна освіта на Запорожжі. Крім початкових, у межах Запо­розьких Вольностей діяли спе­ціальні школи, наприклад, для підготовки військових канцеля­ристів та інших адміністративних службовців. Функціонувала му­зична школа, де проходили відпо­відну підготовку обдаровані хлоп­чики. Тут діяла також Головна січова школа, де викладались піїтика, математика, риторика, географія, астрономія, військова справа.
Наприкінці XVIII ст. в Ук­раїні почали діяти перші про­фесійні школи. До них, зокрема, належали госпітальна школа в Єлисаветграді (нині Кіровоград), артилерійська школа і штур­манське училище в Миколаєві.
Книгодрукування. Певні зміни спостерігались у видавничій справі. Протягом XVIII ст. удос­коналювалася техніка друку, по­ліпшилось оформлення книжок. В Україні, як і в Росії, у книго­друкуванні було запроваджено громадянський шрифт, який ліг в основу сучасного шрифту. Пер­шу друкарню з граждянського шрифтом в Україні було відкри­то у 1764 р. в Єлисаветграді. Зго­дом такі друкарні з'явилися в Києві, Катеринославі, Харкові та інших містах. Але книжки зали­шалися дуже дорогими. їх могли придбати лише заможні люди.
Переживала важкі часи шкільна освіта на Правобережжі та західноукраїнських землях. Тут поступово занепадали братські, а натомість відкривалися като­лицькі й уніатські навчальні зак­лади. Певні зміни на краще на правобережних українських зем­лях відбулися лише після прове­дення польським урядом шкільної реформи. У краї було відкрито низку нових навчальних закладів, налагоджено підготовку педагогічних кадрів.
Наукові знання. Зміни в госпо­дарському розвитку сприяли по­ширенню наукових знань. Сотні юнаків — вихідців з України на­вчалися в Академії наук у Петер­бурзі, заснованій 1725 р., та в Мос­ковському університеті, відкрито­му в 1755 р. Залишаючись у Росії, вони працювали у державних установах, Синоді, у вищих навчаль­них закладах. І лише деякі з них поверталися в Україну і прилуча­лися до духовного розвитку свого народу.
Певних успіхів було досягну­то в галузі медицини. З'явилися перші підручники, які викладали основи медичних знань, описува­ли різні хвороби. Значна увага приділялася боротьбі з епідеміч­ними захворюваннями. У 1707 р. в Лубнах відкрилася перша в Ук­раїні аптека.
Математична наука також по­чала набувати практичного спря­мування. Наприклад, до підруч­ника І.Фальковського увійшли еле­менти практичної математики, матеріали з тригонометрії, ци­вільної та військової архітектури.
Григорій Сковорода (1722 — 1794). Безумовно, найсамобутнішим українським інтелектуалом того часу був Григорій Савич Сковорода. Син бідного козака з Ліво­бережжя, Сковорода у 12-літньому віці вступив до Києво-Могилянської академії. Учився він дов­го — то в академії, то на Заході — і, як каже легенда, чергував лекції з мандрівками по всій Цент­ральній Європі, «щоб краще пізнати людей». Вивчивши лати­ну, давньогрецьку, польську, німецьку і старослов'янську мови, він чудово знав філо­софські праці давніх і нових ав­торів. Між 1751 і 1769 р. Сково­рода з перервами викладав у Пе­реяславському і Харківському колегіумах, однак незвичність його філософських поглядів і пе­дагогічних методів спричинила гоніння з боку духовних ієрархів. Зрештою Сковорода був змуше­ний залишити офіційну педагогі­ку і розпочати життя мандрівно­го філософа.
Сковороду називають «україн­ським Сократом». Пішки обходя­чи рідне Лівобережжя і Слобо­жанщину, зустрічаючись із різни­ми людьми, він з усіма вступав у диспути, в усіх випитував їхні по­гляди на життя. Свої бесіди філо­соф заводив і на ярмарках, і в дорозі, і на відпочинку в сільських садках. Найбільше його цікавило питання про людське щастя: як люди розуміють його, як домагаються, і в чому на­справді полягають призначення і щастя людини. За Сковородою, ключ до щастя — у самопізнанні й проходженні того шляху, для якого кожен «за єством своїм» призначений. Не треба людині ні багатства, ані слави, головне — бути незалежним від «миру» і мирських турбот. Такі переконан­ня привели філософа до відкри­тої критики старшини і духівниц­тва за те, що вони гнобили селян.
Завдання учням
• Послухайте вірш Г.Сковоро­ди, як на вашу думку, чому він хоче втекти від світу?
Залиш печалі світу, марнотність всіх діянь, Щоб в небо возлетіти, на хвилю чистим стань... Кинь світ оцей закутий. Він завше — темний ад. Паде хай ворог лютий; линь в гори, світлий град...
Творча спадщина Сквороди досить розмаїта: тут і вірші, й байки, і підручники з етики та поетики, і філософські трактати. Живучи в гармонії з тим, що він так активно проповідував, манд­рівний філософ заслужив любов простого народу, а багато його висловлювань увійшли в народні пісні та думи. На могилі своїй Сковорода заповів написати: «Світ ловив мене, але не впіймав».
ЛІТОПИСИ, ЛІТЕРАТУРА, УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
Література. Усі особливості барокового стилю відбилися у творчості так званих «перелітних птахів» —' українців, що здобули освіту в польських або західноєв­ропейських університетах, а потім повернулися до Києва і виклада­ли в академії. Ці «європейські уми» високо цінував Петро І, що покладав на них великі надії, до­ручаючи їхньому піклуванню найважливіші церковні та куль­турно-освітні установи в Росії. Особливу популярність серед них здобули Феофан Прокопович, Стефан Яворський, Дмитро Туптало, Симеон Полоцький, але було і ба­гато інших, хоч, може, не таких відомих. Принаймні між 1700 і 1762 р. понад 70 українців і біло­русів обіймали вищі церковні посади в Російській імперії. І хоча росіян в імперії, природно, було набагато більше, вони за той же час зуміли висунути на ці посади лише 47 осіб.
Досягаючи вершин кар'єри на півночі й проводячи там більшу частину життя, «перелітні птахи» усе-таки встигали дещо зробити і за свої «київські» роки. Наприк­лад, Прокопович ще в ті часи, коли викладав пиїтику в Київській академії, написав свою знамени­ту драму «Володимир» (1705), що оспівує хрещення Русі. Цікаво, що цей патріотичний твір, у яко­му Київ названий «другим Єруса­лимом», Прокопович присвятив одночасно Петрові й Мазепі, а любов до Києва аж ніяк не пере­шкодила автору «Володимира» стати головним ідеологом петровських реформ, спрямованих нацентралізацію і секуляризацію суспільства. Стефан Яворський, ректор Київської академії й автор елегантних віршів українською, польською і латиною, у 1721 р. обійняв вищу посаду в російській церкві. Вже в Росії він написав «Камінь віри» — палкий трактат проти протестантизму.
Робота в групах (по 4 учні)
Завдання учням
• Послухайте уривок з вірша С.Яворського. Як він ставиться до книг?
В путь вирушайте, книжки, що часто гортав я і пестив, В путь, моє сяйво, ідіть! Втіхо й окрасо моя! Іншим, щасливішим душам поживою будьте однині, Інші блаженні серця нектаром, медом поживним; З вами на світі, книжки, солодко жити було. Ви мені скарб найдорожчий, ви слава моя щонайбільша, Ви повсякчасна любов і раювання моє.
Не лише зміст творів являє собою химерне плетиво слів, навіть їх зовнішня форма була яскравим відображенням епохи: одні й ті самі букви у слові не були схожі між собою, вони ніколи не писалися в один ря­док: час від часу одна чи кілька букв вискакували поверх рядка чи спускалися нижче нього. Текст віршів міг розташовуватися у вигляді трикутника, квітки, іншого візерунка.
В українській літературі XVII—XVIII ст. з'явилися нові прозові твори, автори яких не просто реєстрували факти, а праг­нули узагальнити їх, викласти свій погляд на події тощо. Першим серед них став «Літописець» не­відомого автора. Наприкінці XVIII ст. великою популярністю користувалася «Історія Русів або Малої Росії» іншого невідомого автора. Серед паломницької літе­ратури (записки мандрівників до «святих місць») відомий твір «Мандрування» В.Григоровича-Барського. Живою образною мо­вою автор описав враження од відвідування Угорщини та Австрії, Італії й Греції, Єгипту та Сирії. Цей твір не втратив свого пізнавального значення і понині.
Історичні пісні та думи, бала­ди і перекази відображали нуж­денне життя селянства й рядово­го козацтва, знущання над ними з боку старшини. З'явилося чи­мало дум і пісень, які викривали
основні вади тогочасної дійсності, закликали народ до соціальної непокори. В усній на­родній творчості прославлялися ватажки повстанців — Максим Залізняк, Іван Гонта, Олекса Довбуш, змальовувалися Полтавська битва та інші видатні події з жит­тя України, засуджувалася ліквідація царизмом Запорозької Січі. У піснях звучали мотиви свободи і наступності героїчних традицій українського народу.
Літописи. Виходили з Київсь­кої академії й письменники іншо­го типу. Це були не священики і не викладачі академії, а ті випускники або недоучені студен­ти, що замість духовного шляху обрали кар'єру козацьких хорун­жих і писарів. Навчившись дечо­го у своїх професорів, вони аж ніяк не перейнялися їхньою лю­бов'ю до богословських диспутів і пишних панегіриків. Захоплені проблемами сучасності й найб­лижчої історії, ці академісти ста­вали козацькими літописцями.
У XVIII ст. в Україні з'явили­ся історичні праці, написані у формі літописів. їх автори, Самійло Величко і Григорій Грабянка, описали події Визвольної війни українського народу. Читач знаходив на сторінках цих оригі­нальних праць багато цінних фактів з історії відносин Украї­ни й Польщі, України і Росії. Літописи містили цікаву інформа­цію про хід воєнних дій та мир­них переговорів ворогуючих сторін, замальовки тогочасних історичних діячів — гетьманів, представників генеральної стар­шини, царських вельмож, польських магнатів, православно­го духовенства. Аналізуючи не­давнє минуле, Грабянка, як і Ве­личко, рішуче підтримує претензії козацької старшини на соціаль­но-економічне і політичне пану­вання в Україні.
Завдання учням
• Послухайте цитату з літопи­су С.Величка. Як він визначав причини повстання Б.Хмель­ницького? Чому?
«Польські королі, як їм і подобало, були пани ласкаві і милостиві до своїх підданців, людей Русі та козаків... Однак пани, порушуючи королівську волю, наклали на весь сармато-козацький... народ ярмо нововигаданих своїх прав та утяжень...»
Процес поступової ліквідації Гетьманщини також знайшов відгук у літературі. Так, у 1762 р. перекладач генеральної канце­лярії Семен Дивович написав дов­гу полемічну поему «Розмова Великороссії з Малоросією», у якій відстоював право України на ав­тономію. У тім же дусі писав свої твори Григорій Полетика. Яскра­ве уявлення про менталітет ко­зацької еліти дають збережені щоденники і записки Миколи Ханенка, Якова Маркевича і Пилипа Орлика.
ТЕАТР, МУЗИКА, АРХІТЕКТУРА, ЖИВОПИС
Театр. Основою українсько­го театру стали народні ігри та обряди, у яких драматична дія по­єднувалася з діалогами, співами, танцями, перевдяганням тощо. Театралізовані видовища («Коза», «Піп і смерть») розігрувалися на майданах і ярмарках, збирали ба­гато глядачів серед селян, міщан, козаків, шляхти.
В Острозькій школі, Київсь­кому колегіумі, братських шко­лах влаштовувалися свої театра­лізовані вистави — так звані шкільні драми. Ставилися драма­тичні дії на релігійні або міфо­логічні теми. Акторами виступа­ли здебільшого учні й студенти. Серед таких вистав були відомі на той час драми невідомих авторів
—  «Слово про збурення пекла», «Трагедія руська», а також «Роз­думи про муки Христа, рятівни­ка нашого» Іоанникія Волковича. В антрактах драм ставилися ко­медійні інтермедії (п'єси-вставки) на побутові теми.
У ті часи виник і вертеп — різдвяний ляльковий театр. Вер­тепи показувалися у спеціально зробленій двоповерховій дере­в'яній скрині: на верхньому по­версі розігрувалися вистави на релігійні сюжети, а на нижньому
— з народного життя. Вертеп дуже подобався дорослим і особливо дітям.
У XVIII ст. виник також кріпосний театр. У маєтках бага­тих поміщиків і промисловців влаштовувались вистави, в яких грали кріпаки.
Музика. Невід'ємною складо­вою духовного життя народу за­лишалася музика. Численні бан­дуристи, кобзарі, лірники вико­нували пісні про тяжке життя тру­дящих, їхню героїчну боротьбу проти кріпосницького гніту та іноземних загарбників. У містах з'явилися нові музичні цехи.
У XVIII ст. зросла професій­на майстерність композиторів івиконавців. Далеко за межами України славилися імена компо­зиторів Максима Березовського та Артема Веделя. Справжньою шко­лою для багатьох поколінь українських, а також російських композиторів стала творчість Дмитра Бортнянського. Він напи­сав 45 хорових концертів, багато творів для фортепіано, симфоній. Музичну творчість композитора високо оцінювали сучасники на батьківщині й за кордоном.
Запитання учням
• Наше ознайомлення із куль­турою тогочасної України супро­воджується бароковою музикою українських композиторів. Які інструменти ви чуєте? Який настрій створює така музика?
Архітектура і скульптура. Украї­нська архітектура та образотворче мистецтво II половини XVII—ХVIII ст. розвивалися під потужним впли­вом мистецтва бароко.
Визначальні риси європейсь­кого бароко в українській архі­тектурі набули яскравої своєрід­ності, діставши назву українсько­го, або козацького, бароко. Най­більшою самобутністю відзнача­ються барокові споруди на зем­лях Гетьманщини й Слобідської України часів гетьмана Івана Мазепи. Проте пам'ятки україн­ської барокової архітектури збе­реглися й у Західній Україні та в дерев'яному народному будів­ництві всіх українських земель.
Справжніми шедеврами світо­вої архітектури є українські ба­рокові споруди — Софійський та Михайлівський Золотоверхий собо­ри у Києві, Хрестовоздвиженський у Полтаві (1709), Покровський у Харкові (1689). Георгіївський собор Видубицького монастиря в Києві (1696—1701), церква св. Катерини в Чернігові (1716), Миколаївська церква у Ніжині (XVII ст.), собор св. Юра у Львові (1747-1762).
Найвідоміший архітектор ук­раїнського бароко — Іван Григо­рович-Барський. Він спорудив, зокрема, дзвіницю Кирилівсько­го монастиря, Покровську церк­ву й церкву Миколи Набережно­го на Подолі в Києві.
Іншим визначним будівничим доби бароко був Степан Ковнір. Одну з найкращих споруд Ковніра — кор­пус на території Києво-Печерської лаври — названо його ім'ям.
Завдання учням
•  Пригадайте Миколаївський собор у Ніжині. Які особливості цієї будівлі відрізняють її від інших церков міста?
Протягом XVII—XVIII ст. в Україні розвивалося також мис­тецтво скульптури. Автором чис­ленних іконостасів і скульптур, зокрема у Мгарському монастирі, був Сисой Шалматов. Талановиті скульптори працювали й у Західній Україні. З-поміж них найвидатнішим був Йоган Пінзель, автор скульптурного оформлен­ня Святоюрського комплексу у Львові та ратуші в Бучачі.
Гравюра й живопис. У ті часи бурхливо розвивалася гравюра. Великої слави зажили українські художники-графіки Олександр та Леонтій Тарасевичі. 1702 р. у Києві вийшов друком «Києво-Печерсь­кий патерик» із 40 гравюрами Леогаія Тарасовича. Неперевершеним гравером був Іван Щарський. У гравюрах цього майстра складні рослинні орнаменти поєднуються з античними, глибоко символічни­ми сюжетами й реалістичними зоб­раженнями. Так у графіці втілю­валися закони мистецтва бароко.
Нові мистецькі принципи по­ступово поширювалися в іконо­писі. Своєрідне поєднання іконо­писних традицій із тогочасними художніми досягненнями спосте­рігалось у творчості Івана Рутковича та Йова Кондзелевича — найвидатніших іконописців ко­зацької доби. Пензлю Рутковича належить частина ікон з іконос­тасів у селах Водиця-Деревлянська, Воля-Висоцька (Львівська обл.). Йов Кондзелевич (1667— після 1740) — автор ікон із Богородчанського іконостасу, вико­наного для Манявського ск